Рішення № 90079246, 26.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2020Справа № 910/5224/20

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

вул. Тверська, буд.5, м. Київ, 03680

в особі регіональної філії "Донецька залізниця"

Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДВТОРЛОМ"

вул. Левандовська, буд.3, літ. В, м. Київ, 01010

про стягнення 209 900,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство ""Українська залізниця" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДВТОРЛОМ" (відповідач) про стягнення 209 900,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем не виконано зобов`язань із поставки товару відповідно до Договору від 09.12.2019 №Т3905/05.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

21.05.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого додано заяву про заперечення щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Обґрунтовуючи вказану заяву відповідач зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагає проведення судового засідання з викликом сторін, що в свою чергу дозволить повно та всебічно встановити обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши заяву відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

- предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд зазначає, що предметом позову є стягнення 209900,00 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування (як було визначено судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 23.04.2020) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, сторони наділені повним обсягом передбачених законом процесуальних прав та можливостей, зокрема щодо права на ознайомлення з матеріалами справи, надання письмових пояснень та доказів.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для здійснення розгляду справи №910/522420 в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання в даній справі.

Окрім того, разом із відзивом відповідачем подано клопотання про об`єднання справ №910/3680/20, № 910/5224/20 та № 910/5331/20 в одне провадження.

Обґрунтовуючи клопотання відповідач вказує, що в усіх вищезазначених справах одні й ті ж сторони, а також однакові підстави позову - неправильно зазначена маса вантажу в залізничних накладних, тому просить об`єднати справи №910/3680/20, №910/5224/20 та №910/5331/20 в одне провадження.

Так, відповідно до ст. 173 ГПК України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.

Справи, що перебувають у провадженні господарського суду, в разі об`єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.

Якщо провадження у справах було відкрито в один день, справи, в разі об`єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд судді, який першим прийняв рішення про їх об`єднання.

Справи, об`єднані в одне провадження, роз`єднанню не підлягають.

Частиною 1 статті 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги, що предметом спору у справах № 910/3680/20, № 910/5224/20, № 910/5331/20 є стягнення штрафу через неправильно зазначену масу вантажу за різними накладними, враховуючи нарахування позивачем штрафних санкцій по кожному перевезенню окремо, за висновком суду об`єднання справ в одне провадження значно ускладнить вирішення спору з дотриманням строку розгляду справ, тому клопотання відповідача про об`єднання справ №910/3680/20, №910/5224/20, №910/5331/20 в одне провадження задоволенню не підлягає.

02.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, заперечення на клопотання про об`єднання справ в одне провадження та заперечення на клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

10 жовтня 2019 року, відповідно до накладної № 36210128, яка згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов`язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Чернівці - Північна регіональної філії "Львівська залізниця" на ст. Сартана регіональної філії "Донецька залізниця", було відправлено вагон № 60505021 з вантажем - брухт чорних металів.

24.10.2019р. на станції призначення Сартана, на підставі акту загальної форми № 1 від 11.10.2019 року станції Чернівці регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця", було здійснено комісійне переважування вагону № 60505021 складено комерційний акт №484809/453 від 24.10.2019р. Результат зафіксовано в Журналі контрольного зважування вхідних вантажів та відомості зважування., на станцію відправлення направлені телеграми.

Комерційний акт №484809/453 від 24.10.2019р. засвідчує, що під час комісійного зважування з розчепленням на 150 т. вагонних вагах вантажоодержувача (повірка 06.09.19р.) вагона № 60505021, відправленого за накладною № 36210128, за участю представників вантажоодержувача було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа на 550 кг. Фактично встановлено: брутто 72050 кг, тара 23500 кг, нетто 48550 кг. В накладній № 36210128 зроблено відмітку про складання комерційного акту №484809/453.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач при відправлені вантажу за накладною № 36210128 неправильно зазначив його масу, яка за результатами комісійного зважування виявилась більшою ніж зазначено у накладній, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 209900,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує, що зазначення в Акті загальної форми № 2 відомостей щодо вірного нарахування тарифу свідчить про відсутність порушення з боку відповідача, оскільки, факт такого порушення в Акті загальної форми № 2 не встановлено. Разом з тим, маса відправленого відповідачем вантажу не перевищувала вантажопідйомність вагону, тому, з огляду на інформацію, викладену в Листі Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України № ЦМКО-1/242 від 16.03.2007 та Телеграмі № Ц-1-25/315-17 від 08.02.2017 у позивача відсутні законні підстави для подачі позову про стягнення штрафу за неправильно вказану в накладній масу вантажу.

Вирішуючи спір по суті суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача (ст. 6 Статуту залізниць України та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (надалі - Правила).

Заповнення відповідних граф накладної здійснюється відправником (п. 2.1 Правил).

Згідно зі ст. 23 Статуту залізниць України, відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній ( ст. 24 Статуту залізниць України).

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Пунктом 10 Правил складання актів (ст. 129 Статуту залізниць), затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 №334 передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Як встановлено судом, відповідно до накладної № 36210128 від 10.10.2019 відправником - ТОВ "Західвторлом" зі станції відправлення Чернівці Північна (Львівська залізниця) вантажоодержувачу ПрАТ "МК "Азовсталь" (станція призначення - Сартана (Донецька залізниця)) було відправлено вагон № 60505021 з вантажем - лом чорних металів, код вантажу 316073, маса вантажу, визначена відправником 49500 кг, провізна плата 41980,00 грн.

На станції призначення - Сартана (Донецька залізниця) на підставі акту загальної форми № 2 від 11.10.2019 (відповідно до плану контрольних зважувань станції Чернівці регіональної філії "Львівська залізниця") було здійснено контрольне зважування вищезазначеного вагону та складено комерційний акт № 484809/453 від 24.10.2019.

Як встановлено судом, відповідно до комерційного акту № 484809/453 від 24.10.2019 щодо вагону № 60505021 у перевізних документах зазначено маса нетто - 48000 кг, а при перезважуванні фактично виявилось 48 550 кг, що більше на 550 кг; вагон зважувався двічі, результат не змінився. По документу брухт чорних металів, вид 500, покриття листами, поверхня маркована. Фактично навантаження нижче рівня бортів 200-300 мм, маркування вапном не порушене. Двері, люки зачинені, вагон технічно справний.

Щодо твердження відповідача про те, що зазначення в Акті загальної форми № 2 відомостей щодо вірного нарахування тарифу свідчить про відсутність порушення з боку відповідача, оскільки, факт такого порушення в Акті загальної форми № 2 не встановлено, а відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України саме вказаний документ може бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника, суд зазначає наступне.

Так, у Акті загальної форми № 2 було встановлено, що фактична маса вантажу, яка була виявлена при контрольному зважуванні становить 71800 кг, що більше маси, визначеної в документах на 23500 кг. Разом з тим, вага зазначена в накладній № 36210128 (48000 кг) та фактична вага (48300 кг) входять до однієї розрахункової маси для нарахування плати за перевезення вантажу згідно з тарифною сіткою, з огляду на що у вказаному акті було зазначено, що тариф нараховано вірно й перерахунку не потребує.

При цьому, розходження в результатах зважування вантажу за накладною № 36210128 на станції Чернівці та на станції Сартана може бути зумовлене допустимими похибками ваг, але в будь-якому випадку відомості щодо маси вантажу як за даними Комерційного акта №484809/453, так і за даними Акта загальної форми № 2 свідчать про невідповідність фактичної ваги вазі, зазначеній у перевізних документах.

Більше того, оскільки, у даному випадку обставинами, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є невідповідність маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, - належним та допустимим доказом в силу приписів ст. 129 Статуту залізниць України є саме комерційний акт, а не акт загальної форми, тому твердження відповідача щодо відсутності факту встановлення порушення в Акті загальної форми № 2 є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно з ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Відтак, судом встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено неправильне зазначення відправником маси вантажу, що є підставою для застосування відповідальності за допущене порушення.

При цьому, щодо доводів відповідача про відсутності у позивача законних підстав для подачі позову про стягнення штрафу за неправильно вказану в накладній масу вантажу з огляду на інформацію, викладену в Листі Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України № ЦМКО-1/242 від 16.03.2007 та Телеграмі № Ц-1-25/315-17 від 08.02.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Суд зазначає, що Лист Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України № ЦМКО-1/242 від 16.03.2007 та Телеграма № Ц-1-25/315-17 від 08.02.2017 не є нормативно-правовими документами і мають виключно інформаційно-розпорядчий характер та за своєю суттю не вносять зміни до Статуту залізниць як щодо підстав та виду відповідальності за неправильне зазначення маси вантажу у перевізному документі, так і щодо права залізниці на звернення до суду, тому вищезазначені доводи відповідача є необґрунтованими та судом до уваги не приймаються.

Відтак, відповідно до накладної № 36210128 від 10.10.2019 провізна плата за вагон № 60505021 складає 41980,00 грн., у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, перевіреним судом, розмір штрафу складає 41980,00 грн. х 5 = 209900,00 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західвторлом" (01010, м. Київ, вул. Левандовська, 3, літ. В; ідентифікаційний код: 39460216) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) штраф у розмірі 209900 (двісті дев`ять тисяч дев`ятсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3148 (три тисячі сто сорок вісім) грн 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. З урахуванням п.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вказаний строк продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя М.О. Лиськов