Рішення № 90079217, 26.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2020Справа № 910/4125/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка»

до Державного підприємства «Завод 410 ЦА»

про стягнення 864 984,76 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (надалі - ТОВ «Промелектроніка») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (надалі - ДП «Завод 410 ЦА») про стягнення 864 984,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого на підставі договору поставки №УЗ-2016-529/3 від 21.12.2016, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 670 044,55 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 53 205,91 грн. та інфляційних у розмірі 141 734,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала вручена відповідачу 25.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103054214018, проте у визначений судом строк ДП «Завод 410 ЦА» відзив на позов не подало.

12.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ «Промелектроніка» про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

До позову позивачем додано клопотання про витребування доказів, в якому заявник просить суд витребувати у Територіального управління державного бюро розслідувань та відповідача завірені копії договору поставки №УЗ-2016-529/3 від 21.12.2016 з усіма специфікаціями та додатковими угодами до нього, а також витребувати із Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу №826/11734/18, у зв`язку з тим, що копії договору поставки №УЗ-2016-529/3 від 21.12.2016 з усіма специфікаціями та додатковими угодами до нього знаходяться в матеріалах цієї адміністративної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Суд відзначає, що копії договору поставки №УЗ-2016-529/3 від 21.12.2016 з усіма специфікаціями та додатковими угодами до нього були подані позивачем разом з позовом, а відтак підстави для їх витребування відсутні, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

21.12.2016 між ДП «Завод 410 ЦА» (покупець) та ТОВ «Промелектроніка» (продавець) було укладено договір поставки №УЗ-2016-529/3 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити покупцю товари зазначені в п. 1.3 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити.

Згідно з п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється на протязі 14 банківських днів після надходження товару на склад покупця та проведення вхідного контролю ВТК, згідно рахунку в рамках Спеціфікації №№ 1, 2 (Додатки №1, 2).

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 800 993,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідачем частково сплачено поставлений на підставі Договору товар на загальну суму 134 949,26 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1019 від 28.03.2018 на суму 105 052,58 грн. та №427 від 06.02.2018 на суму 29 896,68 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати поставленого на підставі Договору товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 670 044,55 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 800 993,81 грн., при цьому, суд звертає увагу на те, що за видатковою накладною №РН-0003758 від 27.11.2017 поставлено товар на суму 25 915,82 грн., а не 29 915,82 грн., як зазначено позивачем у розрахунку позовних вимог.

В свою чергу, відповідачем частково оплачено поставлений на підставі Договору товар на загальну суму 134 949,26 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1019 від 28.03.2018 на суму 105 052,58 грн. та №427 від 06.02.2018 на суму 29 896,68 грн.

При цьому, оплата відбулась за поставлений товар за видатковими накладними №№РН-0003300 від 17.10.2017, РН0003333 від 19.10.2017, РН-0003334 від 19.10.2017, РН-0003409 від 24.10.2017, РН-0003676 від 16.11.2017, РН-0003471 від 30.10.2017, РН-0003759 від 27.11.2017, РН-0003886 від 04.12.2017 та РН-0003972 від 06.12.2017.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за поставлений товар у розмірі 666 044,55 грн., а строк виконання грошового зобов`язання настав.

Крім того, судом встановлено, що оплата товару відбулась з простроченням, виходячи з того, що за видатковою накладною №РН-0003300 від 17.10.2017 товар мав бути оплачений до 07.11.2017, за видатковими накладними №РН-0003333 та №РН-0003334 від 19.10.2017 - до 09.11.2017, за накладною №РН-0003409 від 24.10.2017 - до 14.11.2017, за накладною №РН-0003676 від 16.11.2017 - до 07.12.2017, за накладною №РН-0003471 від 30.10.2017 - до 21.11.2017, в той час як оплата була здійснена 28.03.2018 за платіжним дорученням №1019 від 28.03.2019. Також, видаткова накладна №РН-0003759 від 27.11.2017 мала бути оплачена до 18.12.2017, видаткова накладна №РН-0003886 від 04.12.2017 - до 25.12.2017, а видаткова накладна №РН-0003972 від 06.12.2017 - до 27.12.2017, проте оплата була здійснена 06.02.2018 за платіжним дорученням №427 від 06.02.2018.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 666 044,55 грн. за поставлений на підставі Договору товар, а також підтверджується прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати товару, проте, заявлена позивачем, заборгованість у розмірі 4 000,00 грн. не підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Промелектроніка» про стягнення з ДП «Завод 410 ЦА» основної заборгованості є правомірними та обґрунтованими у розмірі 666 044,55 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 53 205,91 грн. та інфляційних у розмірі 141 734,30 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 19.03.2017 по 20.02.2020.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, судом встановлено, що за видатковими накладними №№РН-0002556, РН-0002586, РН-0000600, РН-0000526, РН-0002360, РН-0002371, РН-0002398, РН-0001429, РН-0001547, РН-0002116, РН-0002145, РН-0002354, РН-0001321, РН-0001428, РН-0001523, РН-0001277, РН-0000836, РН-0001126, РН-0003755, РН-0002372, РН-0002399, РН-0000131, РН-00003764, РН-0003837, РН-0003860, РН-0003887, РН-0004092, РН-0003758, РН-0003300, РН-0003333, РН-0003334, РН-0003409, РН-0003676, РН-0003471, РН-0003759, РН-0003886, РН-0003972 строки оплати поставленого товару було розраховано виходячи із календарних днів, а не банківських, як встановлено п. 4.1 Договору, що, в свою чергу, призвело до невірного встановлення періоду прострочення і необґрунтованого збільшення розміру 3% річних та інфляційних.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 52 224,18 грн. та інфляційні у розмірі 137 593,70 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ДП «Завод 410 ЦА» на користь ТОВ «Промелектроніка» заборгованості у розмірі 666 044,55 грн., 3% річних у розмірі 52 224,18 грн. та інфляційних у розмірі 137 593,70 грн. В задоволенні інших позовних вимог (заборгованість у розмірі 4 000,00 грн., 3% річних у розмірі 981,73 грн. та інфляційні у розмірі 4 140,60 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

В заяві про стягнення витрат на правничу допомогу позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 800,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Промелектроніка» надано договір-доручення про надання правової допомоги б/н від 07.05.2019, який укладений з Адвокатським бюро «Сергія Жечева», акт приймання-передачі №ОУ-0000П93 від 09.06.2020, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, рахунок-фактуру №СФ-0000111 від 09.06.2020 та платіжне доручення №7208 від 09.06.2020.

Судом встановлено, що 07.05.2019 між Адвокатський Бюро «Сергія Жечева» (Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (клієнт) було укладено договір-доручення про надання правової допомоги б/н, відповідно до якого предметом договору є надання Адвокатський бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані з захистом та відновленням порушених, оспорюваним, невизнаних його прав та законних інтересів.

За змістом пункту 4.2 вказаного договору гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється актом приймання-передачі наданої правової допомоги.

На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором-доручення про надання правової допомоги б/н від 07.05.2019, Адвокатським Бюро «Сергія Жечева» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» було складено акт приймання-передачі №ОУ-0000П93 від 09.06.2020, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно вказаного акту, загальна вартість робіт (послуг) складає 23 800,00 грн., які були сплачені клієнтом на рахунок адвокатського бюро 09.06.2020, що підтверджується платіжним дорученням №7208 від 09.06.2020.

Судом досліджено, що Адвокатським Бюро було надано наступні послуги: правовий аналіз укладених між клієнтом та його контрагентом договору, складених первинних та бухгалтерських документів, надання роз`яснень та прогноз на суму 3 000,00 грн.; консультація з клієнтом з приводу судового вирішення спору та роз`яснення останніх позицій Верховного Суду на суму 2 400,00 грн.; підготовка позовної заяви до ДП «Завод 410 ЦА» про стягнення 864 984,76 грн. на суму 12 800,00 грн.; підготовка клопотання про витребування доказів по справі №910/4125/20 на суму 4 800,00 грн.; підготовка заяви про стягнення витрат на правову допомогу по справі №910/4125/20 на суму 800,00 грн., що відображено в акті приймання-передачі №ОУ-0000П93 від 09.06.2020.

Повноваження адвоката Жечева С.О. підтвердженні ордером серії ЗП №105094 від 07.05.2019, ордером серії АР №1016898 від 09.06.2020, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №864 від 27.04.2011.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським Бюро «Сергія Жечева» професійної правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» в межах даної справи на суму 23 800,00 грн.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, будинок 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (69002, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Грязнова, будинок 4-А; ідентифікаційний код 24510970) заборгованість у розмірі 666 044 (шістсот шістдесят чотири тисячі сорок чотири) грн. 55 коп., 3 % річних у розмірі 52 224 (п`ятдесят дві тисячі двісті двадцять чотири) грн. 18 коп., інфляційні у розмірі 137 593 (сто тридцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн. 70 коп., судовий збір у розмірі 12 837 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 94 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 23 549 (двадцять три тисячі п`ятсот сорок дев`ять) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий