Рішення № 9007822, 18.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.09 Справа № 8/257

За позовом Закритого акціонерного товариства транспортно-експедиційного комбінату «Західукртранс», м. Дрогобич Львівської області,

до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, -

про стягнення 5909 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Буймирській О.В.,

в присутності представників сторін:

від позивача представник не зявився;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору : позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у сумі 4400,00 грн., пені у сумі 890,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 501,00 грн. 00 коп. та 3% річних у сумі 118,00 грн. 00 коп.;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 01 грудня до 18 грудня 2009 року у звязку з неявкою сторін.

Позивач витребувані судом документи не надав, але надіслав на адресу суду телеграму з проханням відкласти розгляд справи у звязку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника (№301 від 30.11.09 року).

Заяву про врегулювання спору, зміну позовних вимог чи відмову від них позивач до суду не спрямував.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не зявився, участь у ньому свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Так, 12.11.09 року за вих. №1056 та 02.12.09 року за вих. №1138 судом на адресу відповідача (АДРЕСА_1) спрямовано ухвали про призначення справи до судового слухання.

Жодне з цих поштових відправлень оператором поштового звязку не повернуто до суду.

За таких обставин у суду маються підстави вважати, що ним вжито заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,22,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути цей спір по суті у даному судовому засіданні, за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

07.11.08 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено договір №352-11/2008 на здійснення перевезень вантажів на території України, згідно якому перевізник зобовязується прийняти до перевезення вантажі, що надаються замовником для перевезення за маршрутами, вказаними в одноразовому замовленні (п.1.1) у нормативно узгоджені сторонами строки (п.1.2).

Замовник для здійснення конкретного перевезення вантажу подає перевізнику заявку на перевезення вантажу, яка є невідємною частиною цього договору (п.2.1), при цьому посилання у ній на цей договір є обовязковим (п.2.2).

Сторони узгодили зміст заявки (п.2.3), при цьому вона повинна бути підписана уповноваженими особами та скріплена печатками сторін. Заявка, передана факсимільним звязком, має силу оригіналу і є невідємною частиною даного договору (п.2.4).

Вартість фрахту погоджується сторонами у замовленні (заявці) (п.3.1).

Розрахунок за виконане перевезення здійснюється замовником на протязі 10 банківських днів з моменту отримання підтверджуючих документів, якими є: рахунок, податкова накладна, товарно-транспортна накладна (ТТН) та акт виконаних робіт (п.3.3).

Замовник зобовязаний здійснювати своєчасні розрахунки з перевізником за виконане перевезення вантажів (п.4.1.8).

У випадку несвоєчасної оплати за надану перевізником послугу замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фрахту за кожен день прострочення, але не більше, ніж розмір плати за перевезення, а також річні та інфляційні витрати (п.5.4.5).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.08 року, а в частині розпочатих і не закінчених зобовязань до моменту їх повного виконання (п.7.2).

Згідно наданих позивачем до справи документальних доказів, - на виконання умов цього договору замовник (відповідач) спрямував на його адресу Разовий договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.11.08 року, підписаний обома сторонами, згідно якому перевізник (позивач) повинен 07.11.08 року завантажити вантаж масою 20 тонн, який знаходиться у місті Артемівську, та 10.11.08 року доставити його до міста Луцька, за що замовник зобовязався сплатити 4400,00 грн..

Як сказано у цьому договорі-заявці, оплата здійснюється на підставі оригіналів транспортних документів, згідно підписаним двома сторонами актів виконаних робіт перевізника, у разі надання ТТН та оформлення первісних документів, які належать замовнику, впродовж 5-ти банківських днів (день оплати поточний четвер).

На підтвердження факту здійснення цього перевезення позивач надав до справи ТТН серії 01АААЧ 303752 від 07.11.08 року, яка містить підтвердження вантажоотримувачем факту отримання вантажу.

10.11.08 року перевізник спрямував на адресу замовника рахунок №СФА-001224 від 07.10.08 року на суму 4400,00 грн., без посилання на термін оплати.

Оскільки згідно п.3.2 основного договору замовник повинен сплатити вартість наданих йому послуг впродовж 10 днів з дня надання йому доказів у цій частині, однак не зробив цього, - позивач 18.03.09 року спрямував на його адресу претензію №09/03-051-21, у якій виклав вимогу про негайну оплату рахунку про надані послуги.

Документальні докази її спрямування позивач додав до справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач залишив претензію без задоволення.

Станом на час вирішення цього спору судом відповідач не погасив основний борг.

Позивач, керуючись умовами укладеного між сторонами договору та чинним законодавством, на суму боргу нарахував:

пеню за період з 08.12.08 року по 30.10.09 року у сумі 890,00 грн.;

інфляційні нарахування у сумі 501,00 грн.;

3% річних у сумі 118,00 грн.

Таким чином, загальна сума позову становить 5909,00 грн., яку він просить стягнути з відповідача.

Останній позов не оспорив та не спростував.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

1. Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору транспортного експедирування.

Тобто відповідач, отримавши від позивача документальні докази факту здійснення автоперевезення за вказаним у заявці маршрутом, повинен був у визначений договором строк оплатити вартість цього автоперевезення, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 ЦКУ встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно частинам 1 та 2 ст.916 ЦКУ за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Що стосується транспортного експедирування , то згідно ст. 929 ЦКУ за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Закон (стаття 931 ЦКУ) визначає, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.909, 917 та 919 ЦКУ, - тобто здійснив перевезення та видачу вантажу вантажоотримувачу.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору, не повністю сплативши вартість наданих йому експедитором послуг з автоперевезень.

Так, статтею 920 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

А статтею 934 ЦКУ встановлено відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування, згідно якій за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (Правові наслідки порушення зобовязань. Відповідальність за порушення зобовязань). Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

2.Що стосується стягнення пені, то позивач при визначенні її суми та періоду нарахування припустився порушення вимог чинного законодавства.

Так, згідно частині 1 ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як сказано у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Вищезгаданим договором, укладеним між сторонами за цим спором, не встановлено право експедитора (перевізника) на стягнення пені понад термін, визначений у ч. 6 ст. 232 ГКУ, тобто позивач мав право нараховувати пеню лише за період з 08.12.08 року по 08.06.09 року, - або ж у сумі 495,35 грн.

Отже, позивач припустився порушення вимог чинного законодавства при визначенні суми пені.

Згідно матеріалам справи, позивач звернувся до суду з позовом 11.11.09 року (а.с.2-5).

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦКУ передбачено скорочений річний термін для стягнення пені. Вказану вимогу закону позивач не порушив.

Звідси, - пеня підлягає стягненню частково у вищезазначеній сумі.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню: основний борг у сумі 4400,00 грн., пеня у свумі 495,35 грн., інфляційні нарахування у сумі 501,00 грн. та 3% річних у сумі 118,00 грн., а всього 5514,35 грн.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду.

З відповідача підлягають стягненню: державне мито у сумі 97,19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 220,24 грн.

Решта судових витрат покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 908,909,916,917,919,921,929,931,932,934 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,75,82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Закритого акціонерного товариства транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс», ідентифікаційний код 13825481, яке знаходиться за адресою: місто Дрогобич, вул.П.Орлика, 22 Львівської області, - основний борг за надані послуги з автоперевезення у сумі 4400 (чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 501 (пятсот одна) грн. 00 коп. ; пеню у сумі 495 (чотириста девяносто пять) грн. 35 коп., 3% річних 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 97 (девяносто сім) грн. 19 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 220 (двісті двадцять) грн. 24 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 21 грудня 2009 року.

Суддя А.П.Середа