Ухвала суду № 90076181, 17.06.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24988/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду міста Києва клопотання сторони кримінального провадження № 42020110350000036 від 18.03.2020 року прокурора військовоїпрокуратури Київськогогарнізону ОСОБА_3 про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

17.06.2020року впровадження слідчогосудді Печерськогорайонного судум.Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження 42020110350000036 від 18.03.2020 року прокурора військовоїпрокуратури Київськогогарнізону ОСОБА_3 про арешт майна.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Прокурор в судове засідання не з`явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві, за процесуального керівництва військової прокуратури Київського гарнізону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020110350000036 від 18.03.2020 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 410 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 410 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.04.2020, 24.04.2020, 30.04.2020, 15.05.2020, начальник тилу заступник командира військової частини НОМЕР_1 з тилу ОСОБА_4 , будучи об`єднаним спільним умислом із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи повторно у складі організованої групи, зловживаючи службовими повноваженнями у порушення вищевказаних норм законодавства, діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння військовим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання створив умови за яких ОСОБА_7 , діючи відповідно до єдиного злочинного умислу організованої групи, отримав безперешкодний доступ на територію військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), та у подальшому ОСОБА_7 перетнув контрольно-пропускний пункт зазначеної військової частини, де до 13 год. 50 хв., за участі ОСОБА_6 та невстановлених військовослужбовців зазначеної військової частини відбулось завантаження обумовлених раніше пально-мастильні матеріалів у кількості 8,2 тонни (16.04.2020), 21,7 тонни (24.04.2020), 17 тонни (30.04.2020), 21 тонни (15.05.2020) дизельного палива, які належать військовій частині НОМЕР_1 та є військовим майном, після чого безперешкодно виїхав за межі контрольно-пропускного пункту та розпочав незаконно розпоряджатись привласненими пально-мастильними матеріалами, у спосіб визначений ОСОБА_4 , а саме доставки вказаних пально-мастильних матеріалів на автозаправочні станції, перелік яких погоджував ОСОБА_5

15.05.2020, в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_7 затримано

за підозрою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 410 КК України.

16.05.2020 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 410 КК України.

Вжитими заходами щодо розшуку майна, зокрема з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що у приватній власності підозрюваного ОСОБА_7 перебуває 1/3 житлової квартири, загальною площею 52,4 м2, житлова площа 29,7 м2, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 37962383.

Прокурор вказує, що метою вказаного арешту є забезпечення відшкодування, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Частиною 6 ст. 170 КПК України вказано у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладенийу встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, грошіу будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі коштита цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Частиною 2 ст. 172 КК України встановлено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Разом з цим, слідчий суддя враховує й те, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від його застосування слідчим суддею не встановлено.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність накладення арешту на нерухоме майно з метою забезпечення цілей кримінального провадження, оскільки незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна матиме наслідком його відчуження підозрюваним ОСОБА_7 на користь третіх осіб та відповідно унеможливить відшкодуванню збитків завданих державному бюджету.

На підставівикладеного ікеруючись ст.ст.107,131,132,170173,309КПК України,слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 410 КК України, у кримінальному провадженні № 42020110350000036 від 18.03.2020, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , асаме: на: 1/3 житлової квартири, загальною площею 52,4 м2, житлова площа 29,7 м2, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 37962383 із забороною володіння, користування та розпорядження вказаним майном, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1