Рішення № 90075959, 17.06.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/4708/19

Провадження по справі № 2/635/927/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бобко Т.В.,

секретар судового засідання – Ус Ю.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

представникм позивача – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач – Головне Управління Національної поліції в Харківській області,

представник відповідача – ОСОБА_4 ,

відповідач – Державна казначейська служба України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернувся до суду шляхом пред`явлення позову до Головного Управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, який в подальшому уточнив та в остаточній редакції просив: стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 1 018952 гривень в рахунок відшкодування матеріальних збитків (вартості відновлюваних робіт житлового будинку); стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 500 000 гривень в рахунок моральної шкоди; стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України суму судового збору, сплаченого позивачем за вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривень та за вимогу про відшкодування матеріальних збитків - у розмірі 9605 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він 24 жовтня 2014 року придбав за договором купівлі-продажу будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Законність угоди купівлі – продажу та право позивача на володіння, користування та розпорядження зазначеним будинком було підтверджено рішеннями судів різних інстанцій, а саме: рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 червня 2014 року по справі № 635/9901/13-ц; ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2015 року по справі № 635/9901/13-ц; ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 21 жовтня 2015 року; рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 вересня 2015 року по справі № 635/7125/2015; ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2015 року; рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2015 року по справі № 635/2501/15-ц; ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2015 року по справі № 635/2501/15-ц; ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 28 квітня 2016 року. Позивач зазначив, що не зважаючи на вищевказані рішення судів, в квітні 2016 року деякими особами почали вчинятися дії щодо пограбування та руйнування житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в квітні 2016 року. Ризикуючи втратити вказаний будинок, позивач 14 квітня 2016 року звернувся до Харківського ВП ГУ НП у Харківській області із відповідною заявою про вчинення щодо належного йому житлового будинку по АДРЕСА_1 злочинів, передбачених ч.3 ст. 186, ч. 1 ст. 194 КК України. Харківським ВП ГУ НП у Харківській області у задоволенні заяви позивача щодо порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст. 186, ч. 1 ст. 194 КК України, відмовлено. 12 травня 2016 року позивач звернувся до Харківського районного суду Харківської області зі скаргою на бездіяльність слідчого Харківського ВП ГУ НП у Харківській області. 10 червня 2016 року скарга позивача судом задоволена, Харківський ГУНП в Харківській області зобов`язано внести до ЄРДР повідомлення про вищевказані кримінальні правопорушення, передбачені ст. 186, 194 КК України. 24 червня 2016 року Харківським ГУНП в Харківській області кримінальне провадження було відкрите, проте слідчим Харківського ВП ГУ НП у Харківській області відомості до ЄРДР внесені за ознаками злочину, передбаченого ст.. 365 КК України (самоуправство) всупереч ухвалі Харківського районного суду Харківської області від 10 червня 2016 року. Позивач просив звернути увагу на те, що на момент його звернення до Харківського ВП ГУ НП у Харківській області та відкриття кримінального провадження, будинок АДРЕСА_1 знаходився в житловому стані, хоча надвірні будівлі вже почали руйнувати та розбирати. Позивач зазначає, що зі сторони слідчого Харківського ПВ ГУ НП у Харківській області жодної реакції не було, зокрема йому неможливо було додзвонитися та потрапити на прийом, позивач не був допитаний в якості потерпілого. Протягом 2017 року позивач тричі був на прийомі у керівництва Харківського ВП ГУ НП у Харківській області, де йому повідомили особисто про прийняття відповідних заходів реагування в рамках досудового розслідування та його прискорення. В серпні 2018 року позивачу стало відомо, що житловий будинок остаточно пограбований та зруйнований. Позивач звернувся до Харківського ВП ГУНП в Харківській області, де йому було повідомлено, що 15 серпня 2016 року досудове провадження припинено, а кримінальна справа за № 12016220430002538 - закрита, про що слідчим Харківського ВП ГУ НП у Харківській області винесено постанову. Постанова про закриття кримінального провадження позивачу не надсилалась, що підтверджується матеріалами кримінальної справи № 12016220430002538. 22 серпня 2017 року ухвалою Харківського районного суду Харківської області скарга позивача на дії слідчого Харківського ВП ГУ НП у Харківській області задоволена, постанову про закриття кримінального провадження скасована. 05 жовтня 2018 року Харківським районним судом Харківської області була задоволена чергова скарга позивача на бездіяльність слідчого Харківського ВП ГУ НП у Харківській області у кримінальному провадженні № 12016220430002538 від 24 червня 2016 року. 29 жовтня 2018 року ухвалою Харківського районного суду Харківської області за скаргою позивача бездіяльність слідчих Харківського ВП ГУ НП у Харківській області Карібян А.М. та ОСОБА_5 у кримінальному провадженні 12016220430002538 від 24 червня 2016 року судом визнана протиправною. Позивач просить звернути увагу суду на те, що окрім оскарження бездіяльності посадових осіб Харківського ВП ГУ НП у Харківській області в судовому порядку, позивач тричі звертався зі скаргою на дії слідчих Харківського ВП ГУ НП у Харківській області до Генеральної прокуратури України, на відповідні скарги були отримані наступні відповіді:

1) 24 жовтня 2017 року прокуратурою Харківської області повідомлено, що рішення про закриття кримінального провадження відповідачем Хрківським ВП ГУНП в Харківській області прийнято передчасно та необ`єктивно;

2) 09 липня 2018 року Харківська міська прокуратура № 6 повідомила, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016220430002538 від 24 червня 2016 року не проводиться;

3) 05 грудня 2018 року прокуратурою Харківської області в черговий раз було повідомлено, що вказівки процесуального керівника слідчим не були виконані, судове розслідування триває та перебуває на контролі.

Протиправна бездіяльність слідчих Харківського ВП ГУ НП у Харківській області в рамках кримінального провадження за № 12016220430002538 від 24 червня 2016 року призвела до заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди. Згідно висновку Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса вартість ремонтно-будівельних(відновлюваних) робіт зруйнованого житлового будинку по АДРЕСА_1 складає 1 018 952 гривень. Отже, сума матеріальної шкоди завданої позивачу протиправною бездіяльністю слідчих Харківського ВП ГУ НП у Харківській області Карібян А.М. та ОСОБА_5 в рамках досудового слідства у кримінальному провадженні за № 12016220430002538 від 24 червня 2016 року становить 1 018 952 гривень. 24 червня 2016 року було порушено кримінальне провадження № 12016220430002538, в якому позивача визнано потерпілим. Досудове розслідування за вказаним кримінальним провадженням здійснювали слідчі Харківського ВП ГУ НП у Харківській області, які, на думку позивача, неналежно виконували свої службові обов`язки, керівництво Харківського ВП ГУ НП у Харківській області, яке не вживало жодних заходів для організації роботи слідчих та не здійснювали контроль за проведенням досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, навіть не зважаючи на приписи і відповідні вказівки прокуратури. Позивачу тривалий час довелося захищати свої порушені права, оскаржувати дії щодо вирішення його клопотань, заявлених під час досудового слідства, які нехтувались слідчими. Посилаючись на ст.ст. 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, постанову Верховного суду України від 25 травня 2016 року по справі №6-440цс16 та на практику Європейського суду з прав людини просив стягнути на його користь з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 1026488 гривень в рахунок відшкодування матеріальних збитків та 500 000 гривень - в рахунок моральної шкоди.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу встановлений строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків – 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений судом строк позивач усунув зазначені в ухвалі суду недоліки, звернувшись до суду 27 червня 2019 року з відповідною заявою.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 липня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

11 вересня 2019 року представником відповідача Державної казначейської служби України Нестеренко І.С. був наданий відзив на позов, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Так, представник відповідача, посилаючись на ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, зазначила, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки відповідача та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового_ слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладання цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. За відсутності підстав для застосування ст..1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті – така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами ( ст..1173,1176 цього Кодексу). Частиною 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, заданої внаслідок порушення її прав. Представник відповідача вважає, що рішення слідчих не порушує прав позивача, а навпаки вказує на те, що позивач в повній мірі користується своїм правом на оскарження дій слідчого, яке передбачене нормами КПК України. Контроль за діяльністю слідчого та можливість оскарження його рішень під час досудового розслідування є механізмом реалізації позивачем свого процесуального права та не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки на є порушенням прав позивача. Реалізація механізму оскарження постанов слідчого у розумінні статті 23 ЦК України не є порушенням прав особи. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року в справі № 638/1413/17, постанові від 04 липня 2018 року в справі (провадженні) № 61 – 11766св18 від 31 жовтня 2018 року в справі (провадженні) № 61-7478св18 з аналогічним предметом спору, постанові від 28 листопада 2018 року в справі № 638/9055/15-ц. Відповідно до абз.2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 при загальних підставах цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в його заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Отже, враховуючи практику Верховного Суду та вимоги вищезазначених нормативно-правових актів, відсутність доказів, які б підтверджували незаконність дій або бездіяльність слідчого органу поліції та моральну шкоду, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення позовних вимог – відсутні.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 вересня 2019 року по справі замінено первісного відповідача Харківський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Харківській області.

22 жовтня 2019 року від представник відповідача ГУНП в Харківській області Тищенко В.В. надійшов відзив на позов, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними. Окрім обставин, на які посилалась представник Державної казначейської служби України Нестеренко І.С. у своєму відзиві на позов від 11 вересня 2019 року, представник ОСОБА_4 зазначила, що позивач повинен був довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, наявність моральних страждань, які він переживав внаслідок незаконних дій посадових осіб Харківського ВП ГУНП в Харківській області, однак такі обставини позивачем не доведені. Позивач не зазначає, якими саме конкретними діями чи бездіяльністю працівників ГУНП в Харківській області йому завдано моральної шкоди, в чому полягає така шкода, який її конкретний розмір в кожному випадку. Також позивач не вказує, в чому полягала тривалість незаконних дій слідчих, його душевні страждання, які він переживав, яким чином це завдало шкоди його здоров`ю та психологічному благополуччю. Жодних доказів на підтвердження вказаних обставин останнім також не надано. Натомість позивач обмежився лише загальними посиланнями на бездіяльність органів досудового розслідування та завдання такою бездіяльністю йому моральної шкоди.

07 листопада 2019 року представником позивача ОСОБА_2 була надана відповідь на відзив ГУНП в Харківській області, в якій останній зазначив, що позивач надав суду достатні та належні докази, якими обумовлені його вимоги, зазначив норми права, які регламентують стягнення з відповідачів по справі матеріальної та моральної шкоди. Відповідач ГУНП в Харківській області навіть у відзиві навмисно посилається на ст. 1176 ЦК України, яка не є підставою та не зазначена позивачем, а тому не може бути застосована судом з огляду на позовні вимоги ОСОБА_1 . Відповідач також не надав доказів та інформації, які б спростовували позовні вимоги ОСОБА_1 . Належну оцінку діям та бездіяльності Харківського ВП ГУНП в харківській області на чисельні звернення та скарги позивача надано ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2018 року, якою дії та бездіяльність слідчих Харківського ВП ГУНП в Харківській області Карібяна А.М. та ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12016220430002538 від 24 червня 2016 року були визнані протиправними. Представник позивача просив звернути увагу суду на те, що причинний зв`язок– це об`єктивний зв`язок між дією (бездіяльністю) тієї чи іншої особи і певним наслідком, ОСОБА_1 неодноразово письмово, в телефонних розмовах зі слідчими, на особистому прийомі у керівників Харківського ВП повідомляв про злочини, вчинені відносно його майна, а тому саме оперативне втручання та заходи примусового і превентивного характеру з боку ГУНП в Харківській області могли своєчасно попередити та завадити таким злочинам. Однак завдяки бездіяльності власність ОСОБА_1 систематично та тривалий час грабувалась та руйнувалась. Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що завдяки протиправній бездіяльності посадових осіб Харківського ВП ГУНП в Харківській області здійснений злочин, що є об`єктивним зв`язком між бездіяльністю та певним наслідком. Матеріальна шкода підтверджується висновком Харківського НДІСЕ імені засл. Проф. М.С.Бокаріуса. Посилаючись на ст.ст. 3, 56 Конституції України та ст.ст. 1173, 1174 ЦК України, просив стягнути матеріальну шкоду у зазначеному позивачем розмірі, яка встановлена вказаним висновком експерта. Крім того, просив звернути увагу суду на те, що відповідно до позовних вимог підставою для відшкодування шкоди є бездіяльність посадових осіб Харківського ВП ГУНП в Харківській області, що не відноситься до спеціальних підстав для відшкодування, передбачених ст. 1176 ЦК України, а відноситься до загальних підстав цивільно-правової відповідальності за завдану фізичній особі шкоду, заподіяну незаконним рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи, органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, що визначено ст. 1174 ЦК України. Також ОСОБА_1 були спричинені моральні страждання, які полягали у зміні нормального життєвого ритму у зв`язку з необхідністю неодноразово звертатись до правоохоронних та судових органів за захистом своїх прав, втратою майна, що є втратою коштів, які родина ОСОБА_1 тривалий час заощаджувала. Також до теперішнього часу родина ОСОБА_1 орендує житло і витрачає на це кошти, які могли бути витрачені на інші цілі. Посилаючись на ст. 23 ЦК України та на постанову Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року у справі №6-1435цс17 представник позивача вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 500000 в повній мірі відповідає моральним стражданням позивача та його дружини через втрату особистого житла та втрати віри до правосуддя, яке повинно захищати порушені права громадян. Також просив врахувати висновки, які викладені в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №6440цс16.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 грудня 2019 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач у судовому засідання свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання повторно не з`явився, суду надана заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням в країні карантинних заходів. Суд звертає увагу, що представник відповідача неодноразово не з`являвся у судові засідання, надаючи суду заяви про відкладення розгляду справи з різних причин. Виходячи з вимог ст. 223 ЦПК України, з метою недопущення порушення прав інших осіб, які беруть участь у справі та строків розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача Державної казначейської служби України на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник відповідача ГУНП в Харківській області у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Суд звертає увагу, що представник відповідача неодноразово не з`являвся у судові засідання, надаючи суду заяви про відкладення розгляду справи з різних причин. Виходячи з вимог ст. 223 ЦПК України, з метою недопущення порушення прав інших осіб, які беруть участь у справі та строків розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача ГУНП в Харківській області на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2014 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. за реєстровим №1944, ОСОБА_1 набув право власності на житловий будинок з надвірними будівлями літ. «А-1», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №28580195 від 24 жовтня 2014 року, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав №7457027 від 24 жовтня 2014 року).

24 жовтня 2014 року ОСОБА_1 сплачена вартість зазначеного будинку у сумі 350000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 24 жовтня 2014 року.

Як вбачається зі змісту вищевказаного договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2014 року, вказаний житловий будинок був переданий у власність ОСОБА_1 ПАТ «Райффайзен банк Аваль», який є іпотекодержателем, згідно заочного рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 червня 2014 року.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 червня 2014 року в рахунок погашення боргу за кредитним договором за №014/1422/74/9009 від 31.07.2007 року на суму в розмірі 2 355 884,34 гривень, яка складається з суми заборгованості за кредитом - 1076044,50 гривень; суми заборгованості за відсотками - 329966,73 гривень; суми пені нарахованої за порушення строків повернення кредитної заборгованості - 462099,00 гривень; суми пені нарахованої за порушення сплати відсотків за користування кредитом - 480473,24 гривень та суми штрафу нарахованого за порушення строків повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом – 7300 гривень, звернуто стягнення на нерухоме майно ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», а саме житловий будинок з надвірними будівлями літ. А-1 цегловий, який знаходиться в АДРЕСА_1 , житловою площею 108,00 кв.м., загальною площею 156,0кв.м., з надвірними будівлями: гаражем Б, огорожею №1-2, водопроводом К, зливною ямою К-1, зливною ямою К-2, що належить ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Колісник В.О., 31.07.2007 року,за реєстровим №906, зареєстрованому у державному реєстрі правочинів за № 2252814, згідно з витягом № 4377364. Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» надано право на продаж предмета іпотеки, житлового будинку з надвірними будівлями літ. А-1, цегловий, який знаходиться в АДРЕСА_1 , житловою площею 108,00 кв.м., загальною площею 156,0кв.м., з надвірними будівлями: гаражем Б, огорожею №1-2, водопроводом К, зливною ямою К-1, зливною ямою К-2, що належить ОСОБА_6 на

Праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Колісник В.О., 31.07.2007 року,за реєстровим №906, зареєстрованому у державному реєстрі правочинів за № 2252814, згідно з витягом № 4377364, будь-якій особі покупцеві, на умовах та в порядку викладеному в ст. 38 Закону України «Про іпотеку», за ціною встановленою на підставі оцінки суб`єктом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент укладення договору купівлі-продажу. Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» надано право на проведення усіх дій пов`язаних із реалізацією предмета іпотеки, в тому числі на отримання у приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Колісник В.О. дублікату договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями літ. А-1, цегловий, який знаходиться в АДРЕСА_1 , житловою площею 108,00 кв.м., загальною площею 156,0кв.м., з надвірними будівлями: гаражем Б, огорожею №1-2, водопроводом К, зливною ямою К-1, зливною ямою К-2, що належить ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Колісник В.О., 31.07.2007 року, за реєстровим №906, зареєстрованому у державному реєстрі правочинів за № 2252814, згідно з витягом № 4377364. Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» надано право на виготовлення, оригіналів, копій та дублікатів правовстановлюючих документів, технічної документації на житловий будинок з надвірними будівлями літ А-1, цегловий, який знаходиться в АДРЕСА_1 , житловою площею 108,00 кв.м., загальною площею 156,0кв.м., з надвірними будівлями: гаражем Б, огорожею №1-2, водопроводом К, зливною ямою К-1, зливною ямою К-2. ОСОБА_6 виселено та знято з реєстраційного обліку з житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 буз надання іншого житлового приміщення. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2015 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 червня 2014 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 червня 2014 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2015 року залишено без змін. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 червня 2014 року набрало законної сили.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2015 року з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 виселено ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2015 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2015 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2016 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2015 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 09 грудня 2015 року залишено без змін. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 29 травня 2015 року набрало законної сили.

14 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області з заявою про внесення даних до ЄРДР в порядку ст.214 КПК України за ч.3 ст.186, ч.1 ст.194 КК України за фактом руйнування та пошкодження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належного йому житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та перешкоджання останніми користування позивачем зазначеним будинком.

18 квітня 2016 рок на адресу ОСОБА_1 за підписом начальника Харківського ВП ГУНП в Харківській області направлено повідомлення про припинення перевірки за вищезазначеною заявою через відсутність ознак будь-якого кримінального правопорушення, та ст. ДОП Харківського ВП ГУНП в Харківській області майором поліції Савченко Р.А. за погодженням з начальником Харківського ВП ГУНП в Харківській області 22 квітня 2016 року прийнято висновок про закінчення перевірки за заявою ОСОБА_1 та направлення матеріалів перевірки до архіву Харківського ВП.

12 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського районного суду Харківської області зі скаргою на бездіяльність Харківського ВП ГУ НП в Харківській області, яку ухвалою слідчого судді від 10 червня 2016 року було задоволено та зобов`язано слідчого Харківського ВП ГУНП в Харківській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення від 14 квітня 2016 року та розпочати досудове розслідування. Ухвала слідчого судді була надана позивачем до Харківського ВП ГУНП в Харківській області 24.06.2016 року та зареєстрована черговою частиною Харківського РВ за № 11172.

24 червня 2016 року внесено відомості до ЄРДР на підставі ухвали слідчого судді Харківського районного суду за № 12016220430002538 за правовою кваліфікацією за ст.356 КК України за фактом самоправних дій щодо майна ОСОБА_1 , слідчим по даному провадженню визначений ОСОБА_10 , прокурорами - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Постановою слідчого СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області Карібяном А.М. від 15 серпня 2016 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за 12016220430002538 від 24.06.2016, закрито.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2017 року Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 червня 2016 року постанову слідчого від 15 серпня 2017 року скасовано, кримінальне провадження повернуто для продовження досудового розслідування.

Під час досудового слідства по даному кримінальному провадженню позивач неодноразово звертався до суду зі скаргами на бездіяльність слідчого та до органів прокуратури зі зверненнями щодо неналежного провадження досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Так, ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 05 жовтня 2018 року задоволено скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 адвоката Свиридова І.Б. та визнано протиправною бездіяльність слідчого СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області Івлєвої К.С., яка полягає у не розгляді клопотання представника потерпілого від 09 серпня 2018 року про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та призначення судової будівельно-технічної експертизи та неналежному розгляді клопотання від 28 вересня 2018 року про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 29 жовтня 2018 року задоволено скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 адвоката Свиридова І.Б. та визнано протиправною бездіяльність слідчих СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області Карібяна А.М. та ОСОБА_5 та зобов`язано слідчого Івлєву К.С. провести невідкладні слідчі дії, передбачені КПК України. Як вбачається зі змісту зазначеної ухвали, слідчим суддею встановлено, що під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню не були в достатній мірі проведені слідчі дії спрямовані на розкриття злочину.

Крім того, прокуратурою Харківської області 24 жовтня 2017 року та 05 грудня 2018 року були надані відповіді позивачу за результатами розгляду його звернень щодо стану розслідування кримінального провадження за №12016220430002538 від 24.06.2016, зі змісту яких вбачається, що постанова про закриття кримінального провадження від 15 серпня 2016 року винесена передчасно та необ`єктивно, а також встановлено порушення норм КПК України в частині повноти та своєчасності проведення слідчих дій, у зв`язку з чим з метою активізації досудового розслідування та вжиття заходів реагування до слідчого начальником СУ ГУНП в Харківській області направлений відповідний лист.

Харківською місцевою прокуратурою №6 09 липня 2018 року ОСОБА_1 було надано відповідь за результатами розгляду його звернення щодо стану розслідування кримінального провадження за №12016220430002538 від 24.06.2016, зі змісту якого вбачається, що досудове розслідування не проводиться, вказівки прокурора не виконуються, у зв`язку з чим направлено листа до СУ ГУНП в Харківській області щодо притягнення до відповідальності слідчого ОСОБА_5 .

Позивачем також наданий висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження за заявою ОСОБА_1 №11879 від 19 червня 2019 року, згідно якого вартість відновлювальних робіт житлового будинку та надвірних будівель по АДРЕСА_1 складає 1018952 гривні.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).

За змістом статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою.

Враховуючи викладені позивачем обставини заподіяння йому шкоди, така шкода підлягає відшкодовуванню на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, які передбачені ст.ст.1166, 1167 ЦК України, що відповідає правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала..

Таким чином, майнова шкода, підлягає відшкодовуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала, у визначених цією нормою випадках, який не є вичерпним, оскільки пункт 3 передбачає, що її відшкодування можливе за наявності інших випадків, передбачених законом.

Отже, з аналізу наведених положень закону вбачається, що для визначення наявності підстав для відшкодування майнової та моральної шкоди необхідно довести факт заподіяння такої шкоди, незаконність дій (бездіяльності) посадових осіб органу досудового розслідування, які призвели до заподіяння шкоди, та наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями (бездіяльністю) та завданням шкоди.

Позивач обґрунтував позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди протиправною бездіяльністю слідчих Харківського ВП ГУ НП у Харківській області щодо не здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12016220430002538 від 24.06.2016, що призвело до руйнування та пошкодження його майна, та порушення його права власності на житловий будинок.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до пунктів першого, п`ятого частини першої статті 303 КПК України на стадії досудового провадження можу бути оскаржені бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.

За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Втім наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування завданої шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно- наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Неналежне здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12016220430002538 від 24.06.2016, яке полягає у бездіяльності слідчих та безпідставному закритті кримінального провадження, дійсно встановлено ухвалами слідчих суддів Харківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2017 року, 05 жовтня 2018 року, 29 жовтня 2018 року.

Між тим, позивачем не надані до суду докази заподіяння йому матеріальної шкоди, яка полягає у вартості відновлювальних робіт житлового будинку, внаслідок саме неналежного здійснення досудового розслідування. Сам по собі висновок експертного дослідження щодо вартості відновлювальних робіт належного позивачу на праві власності житлового будинку та надвірних будівель, жодним чином не підтверджує факт руйнування та пошкодження будинку внаслідок бездіяльності слідчих Харківського ВП ГУ НП в Харківській області. Так, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що пошкодження будинку відбулось вже після початку досудового розслідування, а не стало підставою звернення позивача з заявою про вчинення злочину. Крім того, як встановлено з пояснень позивача в судовому засідання, досудове розслідування по даному кримінальному провадженню триває та не є закінченим, відсутні підстави стверджувати, що пошкодження майна відбулось саме за вказаних позивачем обставин, а тому, виходячи з положень ст.1177 ЦК України, яка передбачає умови відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, звернення з позовними вимогами про відшкодування майнової шкоди за рахунок держави є передчасним.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Як зазначалось раніше, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок.

У матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу душевних страждань внаслідок неналежного здійснення слідчими досудового розслідування у кримінальному провадженні (зокрема, несвоєчасного внесення відомостей до ЄРДР за його заявою, закриття кримінального провадження, невчинення певних слідчих дій, тощо), причинного зв`язку між моральною шкодою та бездіяльністю слідчих СВ Харківського ВП ГУ НП в Харківській області.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, позивач у тому числі посилався на наявність у нього душевних страждань, пов`язаних зі знищенням його майна та порушенням права власності, неможливістю користуватись йому та членам його родини житловим будинком, оскільки суд прийшов до висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог в частині заподіяння майнової шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування, то і вищезазначені доводи в обгрунтування спричиненої моральної шкоди в цій частині суд вважає безпідставними.

Щодо доводів позивача на заподіяння йому моральної шкоди в зв`язку з нехтуванням слідчими його клопотань, необхідністю захищати свої права оскаржуючи дії та бездіяльність слідчих, втратою віри у справедливість, суд зазначає, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не свідчить про наявність порушення прав позивача, а тому не є підставою для відшкодування моральної шкоди відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, яка передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав.

Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Афанасьєв проти України», «Жовнер проти України», «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії», «Серявін та інші проти України», не впливає на висновки суду та вирішення справи, оскільки такі висновки повністю грунтуються на національному законодавстві, яке регулює спірні правовідносини та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини. Посилання позивача на вищезазначені рішення ЄСПЛ є нерелевантним, оскільки містить окремі фрагменти рішень за справами, які мають інші обставини.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати, які були понесені позивачем при поданні позову, відшкодуванню відповідачами не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 223, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач – Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Відповідач – Головне Управілння Національної поліції в Харківській області, код ЄДРПОУ 40108599, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносець, 5.

Повне рішення складено 26 червня 2020 року.

Суддя Т.В. Бобко