Рішення № 90075502, 12.02.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/572/19

провадження 2/216/777/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Марущак І.А.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Кривому Розі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

30 січня 2019 року представник позивача адвокат Добринь Я.О. звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У позовній заяві зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» є компанією, яка надає послуги з фінансового лізингу відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг». 07.03.2017 року ОСОБА_1 на підставі особистого волевиявлення надав свою згоду на приєднання до Публічного договору про надання фінансового лізингу (далі - Публічний договір) на умовах визначений публічним договором, що розміщений на офіційному веб-сайті Позивача www.planetavt.ua. Відповідно до умов публічного договору - Лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування Предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Заяві про приєднання до Договору, Додатку 1 «Специфікація» (надалі - “Специфікація”), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати щомісячні платежі та платежі по відшкодуванню витрат Лізингодавця, пов`язаних з виконанням Договору, на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до Лізингоодержувача переходить право власності на Предмет лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством). Відповідно до Специфікації позивач передав, а відповідач прийняв у платне володіння та користування автомобіль Honda Legend, 2006 року випуску, номер кузова ( НОМЕР_1 ): НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 322 000 (триста двадцять дві тисячі гривень, нуль копійок). Відповідно до п. 14.1.3. Заяви про приєднання до публічного договору відповідач взяв на себе зобов`язання, сплачувати щомісячні платежі за користуванням предметом лізингу, згідно графіку (додаток 2 графік лізингових платежів) в період з 15 по 19 число кожного місяця, які складаються з платіжу по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу, відсотків за користуванням предметом лізингу; комісії за проведення щомісячного моніторингу предмету-лізингу. Відповідач особистим підписом підтвердив, що заява про приєднання до Умов та правил надання фінансового лізингу, додатки до неї, Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи разом складають Договір фінансового лізингу. Позивач свої обов`язки за договором виконав в повному обсязі, надавши в платне володіння та користування відповідачу предмет лізингу. Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконує, ігнорує його умови, не сплачує щомісячні платежі, внаслідок чого станом на 28.12.2018 року заборгованість за договором склала 356 525 грн 54 коп. (триста п`ятдесят шість тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень 54 копійки), яка складається з: відшкодування вартості предмету лізингу 195 622,82 грн, простроченої заборгованості по вартості предмету лізингу 33756,79 грн, за нарахованими відсотками 1705,47 грн, за простроченими відсотками 65 922,92 грн, за простроченою комісією 11010,52 грн, за нарахованою пенею 32712,60 грн, комісією за дострокове погашення 15794,42 грн.

Представник позивача належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились. Представник позивача просив розглянути справу у їх відсутності, про що надав письмову заяву, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був сповіщений належним чином.

Відповідно до вимог частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, не повідомив про причини своєї неявки та не подав відзив, а представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідно до копії публічного договору фінансового лізингу подія дефолту вважається будь-яка з наступних подій: а)затримання сплати Лізингоодержувачем Щомісячних платежів частково або в повному обсязі щонайменше на один календарний місяць; б)перевищення заборгованості більш як на-10% від вартості Предмета лізингу, зазначеного в Специфікації; в)несплата Лізингоодержувачем більше однієї виплати, яка перевищує 5% від вартості Предмета лізингу, зазначеної в Специфікації; г) з урахуванням умов статті 6.2.5 Договору Предмет лізингу став недоступним для Лізингодавця внаслідок ненадходження його за останньою адресою базування; д) недотримання Лізингоодержувачем будь-якої заяви чи запевнення, що визначені у статті 10.1 Договору; ж) подання Лізингоодержувачем повідомлення про неспроможність виконати свої зобов`язання за Договором, за відсутності клопотання, поданого згідно із статтею 6.6.2 цього Договору, або відмови у його задоволенні; и) недотримання Лізингоодержувачеч зобов`язань, передбачених статтями 6.2.3- 6.2.8, 6.2.14, 6.2.15 цього Договору, з) у випадку викрадення або втрати Предмета лізингу, незалежно від того був такий випадок визнаний страховим чи ні, й) у випадку, якщо Предмет лізингу знищений, пошкоджений і не може бути відновлений (в т.ч. при повній конструктивній загибелі відповідно до умов страхування Предмету лізингу), незалежно від того був такий випадок визнаний страховим чи ні. л) Лізингоодержувач прострочив приймання Предмету лізингу на строк понад 10 (десять) календарних днів, к) інше істотне порушення Лізингоодержувачем умов цього Договору. Для цілей підпункту «м» статті 8.1 Договору, не вважається істотним лише таке порушення умов Договору, яке виключно на розсуд Лізингодавця завдало несуттєвої шкоди Лізингодавцю та було усунене Лізингоодержувачем протягом 10 днів від дати настання такого порушення. У разі настання Події Дефолту Лізингодавець надає Лізингоодержувачу Каналами зв`язку повідомлення про настання Події Дефолту (надалі - “Повідомлення про Дефолт”) та повернення Предмета лізингу. У Повідомленні про Дефолт, окрім зазначеної інформації, Лізингодавець ставить вимогу про повернення Заборгованості за фактичний строк користування Предметом лізингу та виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов`язань за цим Договором. Повернення Предмета лізинга здійснюється за адресою, вказаною у Повідомленні про Дефолт. Якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання Повідомлення про Дефолт , Лізингоодержувач не усунув Подію Дефолту, Лізингоодержувач зобов`язаний негайно повернути в повному обсязі Заборгованність за цим Договором та повернути Предмет лізингу, а Лізингодавець має право згідно ст. 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання Договору з надсиланням Лізингоодержувачу відповідного повідомлення. Договір вважається розірваним у дату, зазначену в повідомленні. Одностороннє розірвання Договору не звільняє Лізингоодержувача від відповідальності за порушення зобов`язань за цим Договором (а.с.8-13).

Заявою про приєднання до публічного договору № АВНОА!ОООООО63 від 07.03.2017 встановлено, що 07.03.2017 фізична особа ОСОБА_1 надав свою згоду на приєднання до Публічного договору про надання фінансового лізингу (на умовах визначений публічним договором, що розміщений на офіційному веб-сайті Позивача www.planetavt.ua, а також відповідно до п. 14.1.3. цієї Заяви взяв на себе зобов`язання, сплачувати щомісячні платежі за користуванням предметом лізингу, згідно графіку (додаток 2 графік лізингових платежів) в період 3 15 по 19 число кожного місяця, які складаються з платіжа по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу, відсотків за користуванням предметом лізингу; комісії за проведення щомісячного моніторингу предмету-лізингу(а.с.14).

Специфікацією та актом приймання – передачі встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв у платне володіння та користування автомобіль Honda Legend , 2006 року випуску, номер кузова ( НОМЕР_1 ): НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 322 000 (триста двадцять дві тисячі гривень, нуль копійок) (а.с.15).

Відповідно до повідомлення про настання дефолту від 13.01.2019 ОСОБА_1 було направлено вимогу про негайну сплату суми прострочення заборгованості в розмірі 356525 грн. 54 коп. (а.с.20).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Зокрема, у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). З`ясовується правильність об`єднання кількох однорідних вимог, наявність у позивача інших вимог до відповідача, які можуть бути пов`язаними між собою, для вирішення питання про їх об`єднання або роз`єднання (стаття 126 ЦПК). У відповідача суд з`ясовує суть заперечення проти позову та характер такого заперечення (процесуальний чи матеріально-правовий). З урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню (предмет доказування; стаття 179 ЦПК). Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»).

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, в частині, що стосуються питання виконання зобов`язань за кредитним договором, а також Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 806 ЦК України, а також ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 №723/97 передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог передбачених ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, а ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено обов`язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦП України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що заявою про приєднання до публічного договору № АВНОА!ОООООО63 від 07.03.2017 встановлено, що 07.03.2017 фізична особа ОСОБА_1 надав свою згоду на приєднання до Публічного договору про надання фінансового лізингу (на умовах визначений публічним договором, що розміщений на офіційному веб-сайті Позивача www.planetavt.ua, а також відповідно до п. 14.1.3. цієї Заяви взяв на себе зобов`язання, сплачувати щомісячні платежі за користуванням предметом лізингу, згідно графіку (додаток 2 графік лізингових платежів) в період 3 15 по 19 число кожного місяця, які складаються з платіжу по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу, відсотків за користуванням предметом лізингу; комісії за проведення щомісячного моніторингу предмету-лізингу.

Специфікацією та актом приймання – передачі встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв у платне володіння та користування автомобіль Honda Legend , 2006 року випуску, номер кузова ( НОМЕР_1 ): НОМЕР_2 , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 322 000 (триста двадцять дві тисячі гривень, нуль копійок).

Договором № АВНОА!ОООООО63 від 07.03.2017 передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплати нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат. Проте як було встановлено судом, відповідачем умови договору не виконувались.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому за приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому за приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до повідомлення про настання дефолту від 13.01.2019 ОСОБА_1 було направлено вимогу про негайну сплату суми прострочення заборгованості в розмірі 356525 грн. 54 коп.

Враховуючи відсутність оплати за договором з боку відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості по відшкодуванню вартості предмета лізингу та простроченої заборгованості по вартості предмету лізингу у розмірі 229 379,61 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, за умовами договору ОСОБА_1 зобов`язаний був сплачувати відсотки на залишок невідшкодованої частини вартості предмету лізінгу за фактичну кількість днів користування предметом лізінгу, виходячи з 360 днів у році.

Позивач у своїй заяві надав розрахунок процентів на залишок невідшкодованої частини вартості предмету лізінгу станом на 28.12.2018, тому, враховуючи, що визначення предмету та підстав позову є виключним правом позивача, суд вважає за можливе прийняти до уваги розрахунок належних до стягнення процентів саме до цієї дати та у такому розмірі, тому прострочена заборгованість за нарахованими та простроченими відсотками склала 67 628,39? грн.

Одночасно, за приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

При цьому за ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідно п. 9.2. Договору у випадку порушення Лізінгоодержувачем зобов`язань, передбачених статтями 6.21, 6.2.2 Договору він сплачує пеню в розмірі 0, 15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Отже, з ОСОБА_2 підлягає стягненню пеня в розмірі 32712,60 грн.

Крім того, позивач ставить вимогу щодо стягнення заборгованості за простроченою комісією в сумі 11010,52 грн та комісією за дострокове погашення в сумі 15794,42 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми комісії, суд, враховуючи особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», приходить до таких висновків.

Так, за положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які не справедливими. Умови договору є несправедливими, якщо суперечать принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Позивач нарахував відповідачу комісію за послуги, що супроводжують кредит, що є незаконним, тому суд приходить до висновку, що в даній частині позову позивачу також слід відмовити, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, збір становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 5347,89 грн, при цьому ціна позову складає 365525,54 грн, таким чином розмір судового збору становить 5482,88 грн (1,5 % ціни позову), у зв`язку із чим, суд вважає необхідним стягнути з позивача на користь державного бюджету суму недоплаченого судового збору в розмірі 134,99 грн.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 4 994,57 грн (5482,88 (100%) – 434,31(7%)), а також витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 4500 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 141, 264-265 ЦПК України, ст. ст. 526,527, 530 , 625, 1048 ЦК України, ст. 6,11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», суд –

ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» суму заборгованості за договором фінансового лізингу АВ00А!00000063 від 07.03.2017 року у розмірі 329 720,60 грн (триста двадцять дев`ять тисяч сімсот двадцять гривень шістдесят копійок), яка складається з наступного: 195 622, 82 грн (сто дев`яносто п`ять тисяч шістсот двадцять дві гривні вісімдесят дві копійки) по відшкодуванню вартості предмет лізингу, 33756,79 грн (тридцять три тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень сімдесят дев`ять копійок) - прострочена заборгованість по вартості предмету лізингу, 1705,47 грн ( одна тисяча сімсот п`ять гривень сорок сім копійок) - за нарахованими відсотками, 65922,92 грн (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять дві гривні дев`яносто дві копійки) - за простроченими відсотками, 32712,60 грн (тридцять дві тисячі сімсот дванадцять тисяч шістдесят копійок) – за нарахованою пенею.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» судовий збір у розмірі 4 994,57 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири гривні п`ятдесят сім копійок), а також витрати пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката у розмірі 4 500 грн (чотири тисячі п`ятсот гривень).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» судовий збір в розмірі 134,99 грн (сто тридцять чотири гривні дев`яносто дев`ять гривень) до державного бюджету.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» ЄДРПОУ 34410930, розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, 2Т,

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов