Рішення № 90074037, 24.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2020 р. справа №520/4810/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Ніколаєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Жука С.В.,

представника позивача - Крайз О.І.,

представника відповідача - Гаспаряна А.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім" Агросвіт" до Головного управління ДПС у Харківській області та Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агросвіт» (далі по тексту – позивач, ТОВ "ТД "АГРОСВІТ") 10.04.2020 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту – відповідач 1, ГУ ДПС у Харківській області) та Державної податкової служби України (далі по тексту – відповідач 2, ДПС України) в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів, що полягає у невнесенні заяви позивача про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування у розмірі 20 541 666, 66 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що він має узгоджену станом на день подачі заяви про повернення суми бюджетного відшкодування невідшкодовану з бюджету суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що утворилась у податковому періоді - вересень 2015 року, за результатами завершеної процедури судового оскарження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №520/4810/2020.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву – протягом 15 днів з дня закінчення дії карантину.

Відповідачем 27.05.2020 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким ГУ ДПС в Харківській області просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що станом на момент подачі заяви про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, позивач не був платником ПДВ, відтак така заява не підлягає внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку па додану вартість за вересень 2015 року.

ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області складено акт від 19 листопада 2015 №1203/20-31-15-01-10/38158635 "Про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "ТД "АГРОСВІТ" за вересень 2015 року".

На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 04.12.2016 прийняті податкові повідомлення-рішення №0003021501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальній сумі 24 240 698,00 грн., №0003031501, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 149 109,00 грн.

Позивачем було складено розрахунки коригування до податкових накладних від 15.09.2015 №1-83, від 16.09.2015 №1- 56, від 22.09.2015 №1-29, від 24.09.2015 №1-69 на суму ПДВ 20 541 666,66 грн. та направлено електронною поштою ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області для реєстрації.

Контролюючими органами розрахунки коригування прийняті не були у зв`язку з цим позивач звернувся до суду.

Постановою Харківською окружного адміністративного суду від 14.12.2015 у адміністративній справі №820/11513/15, що набрала законної сили 04.01.2016, задоволено адміністративний позов позивача до ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області. Визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо відмови в реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних від 15.09.2015 №1-83, від 16.09.2015 №1- 56, від 22.09.2015 №1-29, від 24.09.2015 №1-69, зобов`язано ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 04.12.2015 №0003021501, №0003031501.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2016 у справі №820/11513/15 відмовлено у відкритті апеляційного провадження відповідачу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2016 у справі №820/11513/15 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача.

Тобто, податкові повідомлення-рішення від 04.12.2015 №0003021501, №0003031501 є скасованими у судовому порядку з приводу чого спір у сторін відсутній.

Розрахунки коригування до податкових накладних від 15.09.2015 №1-83 були зареєстровані. Дата реєстрації відповідно до рішення суду - 15.09.2015.

Після реєстрації розрахунків коригування кількісних і якісних показників до податкових накладних на суму ПДВ - 20 541 666, 66 грн. у Єдиному реєстрі податкових накладних збільшення реєстраційного ліміту на суму ПДВ не відбулося у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі №2040/6747/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019, задоволено адміністративний позов позивача до ДФС України. Зобов`язано ДФС України зареєструвати розрахунки коригування кількісних і якісних показників від 15.09.2015 №1-83 до податкових накладних від 25.06.2015 №160-242 на суму ПДВ 20 541 666,66 грн., визнано протиправними дії (бездіяльність) ДФС України щодо не збільшення реєстраційної суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних після реєстрації розрахунків коригування кількісних і якісних показників від 15.09.2015 №1-83 до податкових накладних від 25.06.2015 №160-242 на суму ПДВ 20 541 666,66 грн., зобов`язано ДФС України збільшити реєстраційну суму на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на 20 541 666,66 грн. та відобразити таке збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Постановою Верховного Суду від 20.11.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №2040/6747/18 залишені без змін.

З приводу викладених обставин також відсутній спір між сторонами.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 06.08.2018 №2110 (форма № 6-РПДВ) з 06.08.2018 року на підставі підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість анульовано.

Вказане рішення також було оскаржено позивачем до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 у справі №2040/7102/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019, позов задоволено. Зобов`язано ГУ ДФС в Харківській області прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2017 року з додатками, з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відповідних відомостей, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС в Харківській області від 06.08.2018 №2110 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача з моменту його прийняття, зобов`язано ГУ ДФС в Харківській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість з дня анулювання реєстрації, а саме - з 06.08.2018 з усіма відповідними показниками.

Викладені обставини також підтверджені та не заперечуються контролюючим органом.

Позивачем до Державної податкової служби України подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2019 року з додатками та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника у розмірі 20 541 666, 66 грн.

Судом також встановлено, що станом на момент звернення позивачем до суду з даним позовом та станом на момент розгляду даної справи Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не містить даних щодо подання позивачем заяви про повернення сум бюджетною відшкодування.

Позивач, вважаючи дії відповідачів протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктами владних повноважень в основу рішення щодо невнесення даних подання позивачем заяви про повернення сум бюджетною відшкодування, на відповідність вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з приписами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження (підпункти 200.7.1, 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України).

Згідно пункту 200.10 статті 200 ПК України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

У разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків (пункт 200.15 статті 200 ПК України).

Відповідно до абзацу "ґ" пункту 200.12 статті 200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що рішення суду про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 04.12.2015 №0003021501, №0003031501 набрало законної сили 14.05.2019.

У подальшому, позивач звертався до суду з вимогами визнати протиправними дії (бездіяльність) ДФС України щодо не збільшення реєстраційної суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні (справа №2040/6747/18), визнати протиправними дії ГУ ДФС в Харківській області щодо неприйняття уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2017 року з додатками, скасування рішення ГУ ДФС в Харківській області від 06.08.2018 №2110 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача з моменту його прийняття (справа №2040/7102/18). Рішення у цих справах набрали законної сили.

Згідно пункту 200.12 статті 200 ПК України узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України".

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

У ході розгляду справи встановлено, що відповідачем не внесено заяву позивача до Реєстру заяв повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість доданих.

Посилання відповідача на те, що свідоцтво платника ПДВ позивача на момент подачі декларації з ПДВ за травень 2019 року не поновлено у реєстрі платників ПДВ суд не бере до уваги, оскільки судовим рішенням (яке набрало законної сили 06.03.2019 та відповідно до Конституції України є обов`язковим до виконання ) в адміністративній №2040/7102/18 встановлені та відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України звільнені від подальшого доказування обставини протиправності відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності та неправомірності рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача. Більше того, вказаним рішенням зобов`язано контролюючий орган поновити порушене право позивача з моменту його порушення шляхом поновлення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Враховуючи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №2040/7102/18 скасовано рішення ГУ ДФС в Харківській області від 06.08.2018 №2110 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача з моменту його прийняття, суд приходить до висновку, що це є достатньою правовою підставою для прийняття декларації з ПДВ за травень 2019 року та внесення в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 20 541666,66 грн. згідно податкової декларації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання бездіяльності відповідачів протиправною щодо невнесення до Реєстру заяв повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо наявності узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ позивачу за декларацією за травень 2019 року.

Щодо стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява №33202, § 100)).

За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06. 2014 (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 3132). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Водночас, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Аналогічний правовий висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15, який враховується судом при вирішенні даного спору.

Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такий спосіб захисту як визнання бездіяльності відповідачів протиправною щодо невнесення до Реєстру заяв повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивачу за декларацією з ПДВ за травень 2019 року не призведе до ефективного відновлення права платника податків, суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 20 541 666,66 грн.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" (вул. Сумська, буд. 6, кв. 9, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ:38158635) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ:43143704), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ: 43005393) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Харківській області та Державної податкової служби України, що полягає у невнесені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім" Агросвіт" про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" суму бюджетного відшкодування у розмірі 20 541 666,66 грн. (двадцять мільйонів п`ятсот сорок одну тисячу шістсот шістдесят шість гривень шістдесят шість копійок).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судовий збір у розмірі 10 510, 00 грн. (десять тисяч п`ятсот десять гривень 00 копійок).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю" Торгівельний дім "Агросвіт" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судовий збір у розмірі 10 510, 00 грн. (десять тисяч п`ятсот десять гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 26.06.2020.

Суддя О.В. Ніколаєва