Рішення № 90073980, 26.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3406/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування п.10 рішення №28 від 21.02.2020 року, зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати п.10 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги як Інваліду II групи з 23 грудня 2019 року внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21 лютого 2020 року №28;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності II групи з 23 грудня 2019 року, внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 300- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.

Позовні вимоги позивача обґрунтовує тим, що з 28 січня 2015 року по 18 лютого 2015 року, що підтверджується довідкою про безпосередню участь в антитерористичній операції від 16.04.2015 року №116/206 де отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій правого колінного суглобу, посттравматичний гемартроз. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 10ААА №013851, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: «п`ятнадцять відсотків». Позивачу, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 12789,00 грн. 26 березня 2020 року позивач звільнений з військової служби, згідно наказу командувача Сухопутних військ Збройних сил України №82 від 26.02.2020 року, за станом здоров`я. Позивачу після проходження Обласної медико-соціальної експертної комісію в м. Одеса встановлено ІІ-гу групу інвалідності, травма пов`язана із захистом Батьківщини. Проте, при на звернення позивача з письмовою заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача у зв`язку з тим, що немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги. З такою позицією відповідача позивач не погоджується, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Представником відповідача – Міністерства оборони України, 21.05.2020 року надав відзив на позовну заяву (а.с.27-33), в якому представник зазначив, що відповідачем прийнято законне та обґрунтоване рішення в межах своїх повноважень. Позивачу первинно втрату працездатності встановлено 08.06.2015 року (15%) та позивач реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги. Під час огляду 23.12.2019 року позивачу була встановлена II група інвалідності, тобто через 3 роки 4 місяці, після первинного огляду, з урахуванням імперативних приписів, що містяться пункті 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений Постановою КМУ №975, у позивача відсутнє право на одноразову грошову допомогу. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

У відповіді на відзив (а.с.39-40) позивача зазначає, що з позицією відповідача не погоджується та зазначає, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» так і Порядок №975 відокремлює такі поняття, як втрата працездатності без встановлення інвалідності та встановлення інвалідності. Як попередньо вже зазначалось в позовній заяві, вказані випадки є самостійними та не можуть поєднуватися, інакше кажучи, вони поширюються лише на випадки або зміни групи інвалідності, або зміни відсотка ступеня втрати працездатності, адже обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги поширюється винятково на випадки, коли під час повторного огляду у понад дворічний строк: 1) змінилася група інвалідності після первинного встановлення інвалідності, або 2) змінився відсоток ступеня втрати працездатності без встановлення груди інвалідності. Законодавець розмежував вищезазначені поняття з метою врегулювання правовідносин, які виникають у зв`язку з встановленням особі інвалідності, та п.3 Порядку №975 зазначив, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

В поясненнях від 05.06.2020 року представник Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначає, що рішення Міністерства оборони України є правомірним та таким що відповідає вимогам чинного законодавства України. Позивачу групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Згідно абзацу другого ч.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Отже, представник Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки вважає, що рішення Міністерства оборони України відповідає вимогами законодавства України, жодної бездіяльності чи протиправний дій з боку відповідача допущено не було, а доводи позивача ґрунтуються на невірному застосуванні норм матеріального права та суперечать вимогам, законодавча України.

Ухвалою суду від 27.04.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Як встановлено судом, позивач – ОСОБА_1 проходив військову службу та 18 лютого 2015 під час виходу сил та засобів ЗСУ з м. Дебальцеве Донецької області та прилеглих територій колону сектору «С» було обстріляно незаконними збройними формуваннями із різних видів зброї із засідок, внаслідок чого 11 військовослужбовців пункту управління сектору «С» отримали поранення (травми), зокрема, підполковник ОСОБА_1 , старший офіцер продовольчої служби тилу КСВ ЗС України (посада в секторі старший офіцер групи тилу), 18.02.2015 року о 01.40 год внаслідок перекидання автомобіля УРАЛ - НОМЕР_1 отримав травму (діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій правого колінного суглобу, посттравматичний гемартроз), що підтверджується витягом з наказу Керівника сектору «С» МОУ від 28.02.2015 року №18 (а.с.10).

Позивач в період з 28.01.2015 року по 18.02.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується довідкою військової частини А0105 від 16.04.2015 року №116/206 (а.с.9).

За результатами проведеного 17.09.2015 року медичного огляду центральною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв за протоколом №1795 від 19.05.2015 року травма: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, застарілий розрив (18.02.2015 року) задньої хрестоподібної зв`язки, синовій правого колінного суглобу, нестійка комбінована згинально-розгинальна контрактура правого колінного суглобу визнана пов`язаною з захистом Батьківщини (а.с.14).

Згідно довідки МОЗ України Серії 10 ААА №013851 від 08.06.2015 року позивачу встановлено 15% втрати працездатності без встановлення інвалідності (а.с.15).

Наказом командувача Сухопутних військ ЗСУ від 10.09.2015 року №399, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 14 серпня 2015 року №32, та довідки МСЕК серії 10ААА №013851 від 08.06.2015 року позивачу призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 12789,00 грн (а.с.16).

Відповідно до витягу з Наказу командувача Сухопутних військ ЗСУ від 26.02.2020 року №82 підполковник ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) (а.с.17).

Як встановлено судом, позивач 23 грудня 2019 року проходив огляд Обласною медико-соціальною експертною комісією в м. Одесі, за результатами якої позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, травма пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ №718509 від 21.12.2019 року (а.с.18).

Позивач, 09.01.2020 року звернувся до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини (а.с.49).

Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21 лютого 2020 року №28, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що заявнику групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності (а.с.13).

Відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, відповідач посилається на п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Не погоджуючись із зазначеним рішення позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону №2011-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Розділом ІІ Закону №2011-XII встановлені права військовослужбовців, в тому числі і право на одноразову грошову допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 ст.16 Закону №2011-XII встановлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Пунктом 4 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII (в редакції на момент первинного встановлення втрати працездатності) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Частиною 2 ст.16-3 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Згідно ч.4 ст.16-3 Закону №2011-XII, визначено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Обидві ці норми п.4 ст.16-3 Закону №2011-XII (абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності чи ступеня втрати працездатності.

Правовідносини щодо первинного встановлення втрати працездатності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до позивача.

Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення втрати працездатності позивачеві (08.06.2015) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.

З дня первинного встановлення ступеню втрати працездатності (08.06.2015) до дня встановлення групи інвалідності (21.12.2019) минуло 4 роки 6 місяців і 13 днів, тобто понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.

Відповідно до п.4 ст.16-3 Закону № 2011-XII дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 20.02.2020 року у справі №806/714/18 та в постанові від21.08.2019 року у справі №806/2187/18.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду II групи внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, а тому позовні вимоги за даним позовом не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які наявні у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України, Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування п.10 рішення №28 від 21.02.2020 року, зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м.Київ, просп.Повітрофлотський, 6);

Третя особа: Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 08422040, 65012, м.Одеса, вул. Пироговська, 6)

Суддя П.П. Марин

.