Рішення № 90073328, 26.06.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2020 р. Cправа № 902/379/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Міліціанов Р.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м`ясокомбінат", вул. Сергія Параджанова, 127, м. Житомир, 10025, код - 32122069

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський м`ясокомбінат", вул. Сосонське шосе, 8, смт. Літин, Вінницька область, 22300, код - 31380537

про стягнення 67 923,70 грн

В С Т А Н О В И В :

21.04.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м`ясокомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський м`ясокомбінат" про стягнення 67 923,70 грн заборгованості з яких 52 706,12 грн основного боргу, 5 448,12 грн пені, 5 634,16 грн 25% річних та 4 135,30 грн штрафу за договором поставки № 64 від 13.06.2018 року.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Літинський м`ясокомбінат" зобов`язань за договором поставки № 64 від 13.06.2018 року, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 67 923,70 грн.

З метою захисту своїх прав та законних інтересів Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський м`ясокомбінат" звернулось з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський м`ясокомбінат" 52 706,12 грн основного боргу, 5 448,12 грн пені, 5 634,16 грн 25% річних та 4 135,30 грн штрафу.

Ухвалою суду від 27.04.2020 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд спору за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, про що повідомлено сторони шляхом її направлення рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Сторонам встановлено строки на вчинення процесуальних дій до 28.05.2020 року.

Позивачем отримано ухвалу суду 05.05.2020 року, відповідачем 07.05.2020 року. що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 71, 72).

Станом на час розгляду справи відповідач не скористався правом надати відзив або докази на спростування позовних вимог, позивач не збільшував позовні вимоги.

Сторони також не клопотали про продовження процесуальних строків внаслідок застосованих Кабінетом Міністрів України карантинних заходів.

Отже, сторін завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, повідомлено про розгляд справи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи отримання сторонами ухвали суду про відкриття провадження у справі, в якій встановлено час на вчинення процесуальних дій, з огляду на наявність доказів завчасного її отримання, суд вирішив розглянути справу за наявними доказами.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.06.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський м`ясокомбінат" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Літинський м`ясокомбінат" (Покупець) укладено Договір поставки № 64, згідно п.1.1. якого Постачальник зобов`язався передати м`ясну продукцію. субпродукти у встановлений договором строк, а Покупець - прийняти товар і сплатити за нього грошову суму. передбачену договором.

Товар передається по цінах погоджених Сторонами у замовленні та видатковій накладній за кожну партію товару (п. 3.1. Договору). Оплата за товар здійснюється безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів або внесення грошових коштів в касу Постачальника з відстрочкою платежу протягом на сім банківських днів з моменту отримання товару та підписання накладних (п. 3.2. Договору).

У випадку прострочення терміну виконання грошових зобов`язань Покупець зобов`язується сплатити суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції. 25% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення (п. 5.3. Договору).

У випадку затримки оплати товару на строк 7 банківських днів ї більше, Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 5% від суми заборгованості.

Згідно видаткової накладної №Ж-00340926 від 20.11.2019 року (а.с. 59) позивачем на умовах Договору №64 від 13.06.2018 року поставлено відповідачу м`ясо індиче (червоний бадер) у кількості 3181,00 кг на загальну суму 82 706,12 грн.

27.12.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Літинський м`ясокомбінат" проведено частковий розрахунок за отриман6ий товар в сумі 30 000,00 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку (а.с. 61).

Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в якому було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

З огляду на встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи підтверджують неналежне виконання позивачем зобов`язань щодо поставки товару, у встановлений договором строк.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 52 706,12 грн грн боргу за поставлений товар згідно Договору поставки № 64 від 13.06.2018 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Також, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 448,12 грн пені, 5 634,16 грн 25% річних та 4 135,30 грн штрафу.

Судом встановлено, що вимоги позивача про застосування заходів відповідальності ґрунтуються на погоджених сторонами положеннях договору (п.п. 53, 5.4.)

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунку пені, відсотків річних та штрафу судом встановлено, що він виконаний позивачем арифметично вірно з огляду на що вимоги позивача у цих частинах підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного розрахунку заборгованості, доказів повної сплати боргу тощо.

Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин в сукупності, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 102,00 грн підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинський м`ясокомбінат" (вул. Сосонське шосе, 8, смт. Літин, Вінницька область, 22300, код - 31380537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м`ясокомбінат" (вул. Сергія Параджанова, 127, м. Житомир, 10025, код - 32122069) 52 706,12 грн - основного боргу за поставлений товар за Договором поставки № 64 від 13.06.2018 року, 5 448,12 грн - пені, 5 634,16 грн - 25% річних, 4 135,30 грн - 5% штрафу та 2 102 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне рішення складено 26 червня 2020 р.

Роз`яснити, що згідно положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" (реєстр.№3275) від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Сергія Параджанова, 127, м. Житомир, 10025)

3 - відповідачу (вул. Сосонське шосе, 8, смт. Літин, Вінницька область, 22300)