Рішення № 90071983, 25.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року м. Київ № 640/12151/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провизнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в якому просив суд визнати протиправними дії ГУ ПФУ України в м.Києві щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 у відповідності до заяви від 27.12.2018, виплачувати призначену пенсію з 27.12.2018 та взяти до розрахунку заробітку для обчислення пенсії довідку про заробітну плату № 799 від 02.05.2019, видану ПАТ «Шахтоуправлінням «Донбас» з 23.05.2019, зобов`язати ГУ ПФУ України в м.Києві призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 та взяти до розрахунку заробітку для обчислення пенсії довідку про заробітну плату № 799 від 02.05.2019, видану ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 23.05.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2019 позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.12.2018 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком 1.

Листом ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві №11727/03 від 18.01.2019 йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з ненаданням первинних документів, які підтверджують пільговий характер роботи.

На підставі викладеного позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки вони порушують його конституційне право на пенсійне забезпечення, та просить суд визнати дії відповідача протиправними та зобов`язати відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1, взявши до обчислення пенсії довідку про заробітну плату № 799 від 02.05.2019, видану ПАТ «Шахтоуправлінням «Донбас».

Відповідач у встановлені строки відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності до вимог ч. ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

27.12.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком 1.

Разом із заявою були подані документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про місце проживання, копія паспорту позивача, копія трудової книжки серія НОМЕР_1 , копія диплома, довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, довідка про зміну назви ПАТ «Шахтоуправління Донбас», довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, Подання заяви із зазначеними документами підтверджується розпискою - повідомленням відповідача від 27.12.2018 та реєстрацією заяви за № 15573.

На підтвердження пільгового стажу за списком № 1 позивачем надані копія трудової книжки серія БТ № НОМЕР_3 від 17.05.1985 та довідка №1556 від 04.11.2014, яка видана ПАТ «Шахтоуправлінням «Донбас».

З трудової книжки позивача вбачається, що з 01.10.1983 по 05.01.1992 позивач працював гірником очисного забою Шахтоуправління імені газети «Соціалістичний Донбас» Виробничого об`єднання Донецьквугілля (записи за №№11-13).

Зазначені записи в трудовій книжці містять відповідні посилання на номери наказів, печатки підприємства та підписи відповідальних осіб.

Довідка №1556 від 04.11.2014, яка видана ПАТ «Шахтоуправлінням «Донбас» підтверджує виконання підземних робіт у період з 01.10.1983 по 05.01.1992 з повним робочим днем за професією гірник очисного забою. Стаж роботи на підземних роботах - 6 років 3 місяці 4 дні.

Підставою видачі довідки зазначено - контрольні табеля, особиста карта форми 1-2, штатні розклади, відомості про нарахування заробітної плати.

Записи у вказаній довідці співпадають із записами у трудовій книжці про роботу позивача у відповідні періоди.

ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», яке надало довідку № 1556 від 04.11.2014, довідку без дати та номеру про зміну назви та довідку про заробітну плату № 799 від 02.05.2019 розташоване у місті Донецьку, тобто знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Професія позивача - гірник очисного забою, передбачає зайнятість на підземних роботах для зарахування до пільгового стажу по списку № 1.

18.01.2019 року листом ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві за №11727/03 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з ненаданням необхідних документів про характер виконуваної роботи, документів щодо атестації робочих місць (накази, картки умов праці, накази про додаткову відпустку). Також зазначено, що довідка про перейменування ПАТ «Шахтоуправління Донбас» не містить дати та вихідного номеру її видачі.

25.05.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо перерахунку пенсії по заробітній платі згідно довідки № 799 від 02.05.2019, виданою ПАТ «Шахтоуправлінням Донбас» .

05.06.2019 відповідач листом за №120397/03 повідомив позивача, що перерахунок пенсії по заробітній платі згідно довідки, виданою ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» № 799 від 02.05.2019 не може бути здійснений у зв`язку із відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, про що позивач був повідомлений ГУ ПФУ України в м.Києві листом від 18.01.2018 за № 11727/03.

Предметом розгляду даної справи є визнання протиправною відмови у призначенні пенсії та зобов`язання вчинити такі дії.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058), зокрема, у стаття 1 і 8 відповідно.

Згідно п.2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом № 1788.

Відповідно до положень п.16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону №1788, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», знижується на 1 рік.

Таким чином, необхідними умовами для призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку є зайнятість повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, що передбачені списком, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Абзацом 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менші ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до приписів частини 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону № 1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно п. 10 Наказу №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637).

Згідно п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З копії трудової книжки позивача серія БТ № НОМЕР_3 від 17.05.1985 вбачається, що з 01.10.1983 по 05.01.1992 року він працював гірником очисного забою Шахтоуправління імені газети «Соціалістичний Донбас» Виробничого об`єднання Донецьквугілля - записи за №№11-13 з повним робочим днем.

Аналогічні відомості підтверджуються також довідкою №1556 від 04.11.2014, виданою ПАТ «Шахтоуправлінням «Донбас» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії.

Суд зазначає, що за наявності у позивача основного документу, що підтверджує стаж роботи та відповідного запису у трудовій книжці, відсутні підстави та необхідність у підтвердженні стажу роботи позивача відповідно до Постанови КМУ № 637, у зв`язку з чим положення Порядку підтвердження стажу роботи, затвердженого вказаною постановою застосуванню у даному випадку не підлягають.

Отже, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено статтями 13,62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок №442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року N 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесені до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

19.02.2020 Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 520/15025/16, в якій аналізувала наслідки відсутності атестації робочих місць в контексті пенсійних прав громадян.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.09.2013, 25.11.2014, 17.03.2015 у справах № 21-183а13, № 21-519а14, № 21-585а14 та зазначила, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Суд не бачить підстав не погодитися з цим правовим висновком і застосувати його до вирішення цієї справи.

Відповідно п. 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати її внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно з п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за № 1451/11731 (далі - Наказ №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

З 22.08.1956 по 31.12.1991 включно діяли списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 (Пункт 1 Списку 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, який надає право на державну пенсію на пільгових умовах включає всіх робітників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день).

З 01.01.1992 по 10.03.1994 включно застосовувались списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 26.01.1991 №10 (Пункт 1 Списку І виробництв, робіт, професій, посад та показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо тяжкими умовами праці, занятість на яких надає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах також включає всіх робітників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день (1010100а).

Отже, позивачу неправомірно не зараховано до трудового стажу період роботи на пільгових умовах на підземних роботах з 01.10.1983 по 05.01.1992 на ПАТ «Шахтоуправлінні «Донбас» з мотивів ненадання уточнюючих документів та документів щодо атестації робочого місця.

З наданої позивачем копії трудової книжки серії БТ № НОМЕР_3 вбачається наявність в розділі "Відомості про роботу" записів (№11-13), що підтверджують право на пенсію на пільгових умовах.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні стажу його роботи на підприємстві ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» (правонаступник), оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці, а підстав для перевірки такого запису судом не встановлено, оскільки обґрунтувань невідповідності записів відповідачем не наведено.

Суд зазначає, що 01.10.1983 позивач був прийнятий на роботу гірником очисного забою Шахтоуправління імені газети «Соціалістичний Донбас», а довідки № 1556 від 04.11.2014, довідку без дати та номеру про зміну назви та довідку про заробітну плату № 799 від 02.05.2019 видані ПАТ «Шахтоуправлінням «Донбас». За період з 01.10.1983 по 02.05.2019 підприємство неодноразово реорганізовувалась та змінювало назву.

За період з 01.10.1983 по 02.05.2019 підприємство неодноразово реорганізовувалась та змінювало назву.

Відповідно до довідки, виданої ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» підтверджено, що 17.09. 1991 наказом № 86 Шахтоуправління імені газети «Соціалістичний Донбас» перейменоване в Шахтоуправління «Донбас» виробничого об`єднання «Донецьквугілля», 28.06.1996 наказом № 309/а - в ДВАТ «Шахтоуправління Донбас» виробничого об`єднання «Донецьквугілля», надалі, наказом МВП України від 09.10.1996 № 512 перетворено на ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас»-ДП ГХК «Донвугілля», згодом, наказом Міністерства палива та енергетики України від 01.12. 2003 року № 713 реорганізовано в ДВАТ «Шахтоуправління Донбас». 25.07.2008 перейменовано юридичну особу в Відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас» наказом МВП України №380. Згідно з наказом Міністерства вугільної промисловості України від 09.09.2010 № 339 відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас» перейменовано у публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас.

Щодо відсутності дати, вихідного номеру на довідці, яка виданої ПАТ «Шахтоуправлінням «Донбас» про реорганізацію та зміну назви, суд зазначає, що через те, що підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території, то стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані, так звані, «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, через неможливість перевірки достовірності довідок про підтвердження пільгового стажу, про реорганізацію та зміну назви та про заробітну плату у зв`язку із знаходженням установи, що її видала, на непідконтрольній українській владі території.

Таким чином, підлягають зарахуванню до пільгового стажу період роботи позивача з 01.10.1983 по 15.01.1992 в якості гірника; зайнятого на підземних роботах повний робочий день.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав зазначених в листі від 18.01.2019 за №11727/03 є протиправними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ Пенсійного фонду України в місті Києві призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 27.12.2019 суд зазначає наступне.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності дій під час здійснення відмови в призначенні пенсії позивачу.

Однак, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву з врахуванням вищенаведених обставин.

Отже, відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України, при цьому, відповідач не допустив бездіяльності, а навпаки вчинив дії, що полягали у невірному застосуванні норм щодо призначення пенсії, а тому саме дії відповідача є протиправними.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог яке полягає у визнанні протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджено квитанцією № 1643.5423-9064-9597.

Вирішуючи питання судових витрат суд вказує, що відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог

Керуючись, ст. ст. 2, 19, 77, 90, 139, 194, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.12.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 з урахуванням висновків суду.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 384(триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур