Рішення № 90071900, 25.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року м. Київ № 756/17018/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Прокуратури Київської області провизнання протиправними дійВ С Т А Н О В И В:

До Оболонського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до прокуратури Київської області, в якому просив суд: визнати протиправними дії прокуратури Київської області щодо несплати грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожний повний рік роботи відповідно до частини п`ятнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991; зобов`язати прокуратуру Київської області здійснити нарахування та виплату позивачу грошової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожні 17 років роботи відповідно до частини п`ятнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27.12.2018 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Київської області передано за територіальною підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Мазур А.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2019 після усунення позивачем недоліків позовної заяви відкрито провадження в адміністративній справі №756/17018/18, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги вмотивовані протиправною відмовою відповідача відповідно до частини п`ятнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 виплатити позивачу грошову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв`язку з чим справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, з 05.03.1993 ОСОБА_1 проходив публічну службу на різних посадах в прокуратурі Київської області.

Наказом прокуратури Київської області від 11.03.2010 №125к позивача звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство прокуратури Київської області, на яку він був призначений тимчасово на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_2 , з 11.03.2010 у зв`язку із закінченням строку та виходом з відпустки останньої (пункт 2 статті 36 КЗпП України).

Указаним наказом також доручено відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Київської області провести з ОСОБА_1 відповідний розрахунок.

При проведенні згаданого розрахунку позивачу не було виплачено грошову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія відповідно до частини п`ятнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991.

З огляду на викладене ОСОБА_1 звернувся до прокурора Київської області із заявою від 20.08.2018, в якій просив в позасудовому порядку вирішити питання щодо виплати йому вищевказаної грошової допомоги.

Листом від 9.11.2018 №18-38 вих.18 прокуратура Київської області повідомила позивача про відсутність підстав для виплати йому грошової допомоги, оскільки наказ про вихід ОСОБА_1 на пенсію за вислугою років та виплату йому у зв`язку з цим грошової допомоги відповідно до частини п`ятнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 названою прокуратурою не приймався.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Правові засади діяльності органів прокуратури станом на час звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах прокуратури 11.03.2010 визначалися Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (далі - Закон № 1789-XII).

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону №1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Частина четверта цієї ж статті встановлює, що працівникам, які не мають вислуги 20 років, якщо стаж служби в органах прокуратури становить не менше 10 років, після досягнення чоловіками 55 років при страховому стажі 25 років і більше, а жінками - 50 років при страховому стажі 20 років і більше, пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги.

Згідно з частиною п`ятою статті50-1 Закону №1789-XII до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до частин сьомої та дев`ятої статті 50-1 Закону №1789-XII право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв`язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Прокурорам і слідчим, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором, у тому числі на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу»). Військові прокурори і слідчі військових прокуратур при звільненні з військової служби мають право на одержання пенсії відповідно до цієї статті або на одержання пенсії, встановленої законом для військовослужбовців.

Згідно з частиною п`ятнадцятою вищевказаної статті прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Аналіз викладених правових норм дає підстави суду стверджувати, що грошова допомога відповідно до частини п`ятнадцятої статті 50-1 Закону №1789-XII виплачується прокурорам і слідчим лише у разі виходу на пенсію з органів прокуратури за вислугою років або по інвалідності.

У ході судового розгляду справи судом не здобуто доказів виходу позивача на пенсію з органів прокуратури за вислугою років або по інвалідності, що свідчить про відсутність підстав для виплати йому грошової допомоги відповідно до частини п`ятнадцятої статті 50-1 Закону №1789-XII.

Як вбачається із трудової книжки позивача, у період з 17.07.1968 по 01.12.1992 він проходив службу в органах внутрішніх справ та звільнений зі служби у зв`язку із виходом на пенсію, тобто позивач реалізував своє право на призначення пенсії.

При цьому статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», у редакції, що діяла станом на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ у зв`язку з виходом на пенсію, передбачалося, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню судом не підлягаю.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до прокуратури Київської області відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур