Рішення № 90071841, 11.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 року м. Київ №640/1402/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., за участі: представника позивача - Багнюка О.І., представника відповідача ( Головного управління Національної гвардії України) - Жиріна С.О., представника відповідача (Міністерства внутрішніх справ України) - Шопіної Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Генеральної прокуратури України

до Головного управління Національної гвардії України,

Міністерства внутрішніх справ України

третя особа ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 червня 2020 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) до Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 08803498), Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 00032684) про :

- визнання протиправним рішення комісії з питань роботи зі службовою інформацією Головного управління Національної гвардії України № 3 від 14.05.2018, яким підтверджено гриф обмеженого доступу "Для службового користування" документів особової справи заступника начальника штабу (зі служби) Головного управління Національної гвардії України генерал-майора ОСОБА_1;

- зобов`язання Головного управління Національної гвардії України та Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення про скасування грифу обмеженого доступу "Для службового користування" з документів особової справи заступника начальника штабу (зі служби) Головного управління Національної гвардії України генерал-майора ОСОБА_1.

Позовні вимоги мотивовано тим, що прийняте комісією з питань роботи зі службовою інформацією Головного управління Національної гвардії України рішення про підтвердження грифу «Для службового користування» документів особової справи ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки комісією у протоколі засідання ніяким чином не обґрунтовано висновок про те, що маються підстави, передбачені законом для обмеження доступу до інформації, що міститься у цих документах, не зазначено в яких саме інтересах, відповідно до ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмежується доступ до інформації, що міститься в документах особової справи заступника начальника штабу (зі служби) Головного управління Національної гвардії України генерал-майора ОСОБА_1, не надано будь-яких пояснень яким чином розголошення даної інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, у чому полягатиме така шкода, а також не зазначено чому уявна шкода переважає суспільний інтерес.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання у справі.

21.02.2020 на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва від Міністерства внутрішніх справ України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що комісія з питань роботи зі службовою інформацією МВС України на даний час не наділена повноваженнями щодо прийняття рішення про скасування грифа «Для службового користування» з докуметів, гриф обмеження доступу яким встановлено (підтверджено) комісією з питань роботи зі службовою інформацією Головного управління НГУ. За таких обставин, задоволення позовних вимог в частині, що стосується Міністерства внутрішніх справ України є неможливим.

Відповідачем в особі Головного управління Національної гвардії України також надано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що правові підстави позову не ґрунтуються на законодавстві, а факт неправомірності дій комісії Головного управління НГУ при прийнятті оскаржуваного рішення не підтверджено позивачем жодними доказами, натомість комісія з питань роботи зі службовою інформацією в НГУ, приймаючи оскаржуване рішення, діяла згідно з вимогами чинного законодавства.

Також відповідачем було заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з посиланням на вимогу п. 1, 2 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності та права підписувати його, зважаючи на те, що довіреність оформлена не відповідно до вимог законодавства.

Позивачем було подано відповідь на відзиви, в якому наголошено, що Головне управління Національної гвардії України та Міністерство внутрішніх справ України є належними відповідачами по справі, крім того, Міністерством внутрішніх справ вже приймались рішення про скасування грифу «Для службового користування». Стосовно клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, то позивачем на спростування доводів Головного управління Національної гвардії України зазначених на обґрунтування такого клопотання надано суду копію довіреності із зазначенням її дати та номеру. Стосовно підстав для скасування грифу «Для службового користування» позивач зазначив, що останні вказані безпосередньо у позовній заяві.

Протокольною ухвалою суду від 18.03.2019 було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 та відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Національної гвардії України про залишення позову без розгляду, враховуючи, що до першого судового засідання позивачем було долучено до матеріалів справи копію довіреності, оформлену належним чином та яка відповідає вимогам законодавства (із зазначенням її дати та номеру), а відтак у суду були відсутні законні підстави для задоволення клопотання відповідача та залишення позову Генеральної прокуратури України без розгляду на підставі приписів ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем в особі Головного управління Національної гвардії України було надано письмові пояснення до відзиву на позовну заяву, в якому наведено аналогічні доводи та міркування тім, що викладені у відзиві на позовну заяву та наголошено на необґрунтованості позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 26.03.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання 11.06.2020 прибув представник позивача, який позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні 11.06.2020 проти позовних вимог заперечували з підстав, зазначених у відзивах на позовну заяву та просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа в судове засідання 11.06.2020 не прибула, письмових пояснень по суті спірних правовідносин не надала.

У судовому засіданні 11.06.2020 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

23.03.2018 Генеральною прокуратурою України на адресу Міністерства внутрішніх справ України за вих. № 23/1/1-32664-17-611 був направлений запит щодо необхідності скасування грифу обмеження доступу «Для службового користування» з документів особової справи начальника управління з громадської безпеки Головного управління Національної гвардії України генерал-майора ОСОБА_1.

23.04.2018 на адресу Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України з Міністерства внутрішніх справ України надійшла відповідь в якій зазначено, що для порушення розгляду питання на засіданні комісії з питань роботи зі службовою інформацією Головного управління Національної гвардії України щодо скасування грифу обмеження доступу «Для службового користування» з документів особової справи необхідно виключно оригінал цих документів.

25.04.2018 Генеральною прокуратурою України повторно на адресу Міністерства внутрішніх справ України за вих. № 23/1/1-32664-17 (611) 6ув в направлений запит щодо необхідності скасування грифу обмеження доступу «Для службового користування» з документів особової справи начальника управління з громадської безпеки Головного управління Національної гвардії України генерал-майора ОСОБА_1, у зв`язку з тим, що в Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 № 1893, а також те, що Типовою інструкцією про порядок ведення обліку, зберігання використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову Інформацію, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736 не передбачено надання оригіналів, а також копій документів для зняття грифу «Для службового користування».

18.05.2018 на адресу Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України з Головного управління Національної гвардії України надійшла відповідь в якій зазначено, що за результатом перегляду копій документів, що знаходяться в копії особової справи генерал-майора ОСОБА_1, зазначеною комісією Головного управління Національної гвардії України підтверджено гриф «Для службового користування» документам, які знаходяться в його особовій справі (протокол від 14.05.2018 №3), у зв`язку з наявністю законних підстав для обмеження в доступі до службової інформації.

Так, відповідно до протоколу №3 від 14.05.2018 засідання комісії з питань роботи зі службовою інформацією Головного управління Національної гвардії України за результатами розгляду листів старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Я. Слісаренка від 25.04.2018 №23/1/1-32664-17 (611) та управління документування службової діяльності МВС від 10.05.2018 №6392/09-2018, УХВАЛЕНО: за результатами перегляду копій документів особової справ генерал-майора ОСОБА_1 керуючись пунктами 86, 87, 89 Інструкції, підпунктом 3 пункту 1, підпунктами 1, 2 пункту 8 розділу ІІ Переліку, Положенням про комісію з питань роботи зі службовою інформацією в Головному управлінні Національної гвардії України від 21.12.2016 №884 підтверджено гриф «Для службового користування» документам, які знаходяться в особовій справі генерал-майора ОСОБА_1 Рішення прийнято одноголосно.

Позивач, не погоджуючись з рішенням комісії, оформленим протоколом №3 від 14.05.2018, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Законом України «Про інформацію» врегульовано відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Пунктом 2 статті 6 вказаного Закону встановлено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Як встановлено судом вище, Головним управлінням Національної гвардії України були розглянуті листи ГПУ від 23.03.2018 та від 25.04.2018 і рішенням комісії з питань роботи зі службовою інформацією Головного управління НГУ від 14.05.2018 №3 було підтверджено гриф обмеження доступу «Для службового користування» документів особової справи генерал майора ОСОБА_1 .

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року №736 затверджено Типову інструкцію про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію (далі - Типова інструкція).

Відповідно до п. 86 Типової інструкції, скасування грифа «Для службового користування» здійснюється за відсутності законних підстав для обмеження у доступі до службової інформації, які існували раніше.

Згідно з п. 87 Типової інструкції, рішення про скасування грифа "Для службового користування" чи його підтвердження приймається комісією з питань роботи із службовою інформацією установи - розробника документа або відповідною комісією установи-правонаступника чи установи вищого рівня, якщо установа - розробник документа припинила свою діяльність.

Рішення комісії з питань роботи із службовою інформацією оформляється протоколом, що підписується головою і секретарем комісії та набирає чинності з моменту затвердження протоколу керівником установи. У протоколі зазначаються види документів, їх реєстраційні дані, заголовки та номери за номенклатурою або описом справ, з яких знімається гриф "Для службового користування" або строк обмеження доступу до яких продовжено (п. 89 Типової інструкції).

Поряд з цим, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.01.2017 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2017 року за №248/30116 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу Національної гвардії України.

Відповідно до п. 1 Розділу II (Перелік відомостей, що містять службову інформацію в системі Міністерства внутрішніх справ України) Переліку відомостей у сфері роботи з персоналом, організації освітньої та наукової діяльності службовою інформацією є інформація, зокрема, що розкриває:

3) персональні дані (за сукупністю всіх відомостей: прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, посада, найменування органу, підрозділу) працівників установ, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці;

4) проходження служби в минулому в підрозділах оперативної служби на посадах негласного особового складу.

Відповідно до п. 2 розділу IX (Перегляд документів з грифом «Для службового користування») Інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, у системі Міністерства внутрішніх справ України (далі Інструкція про порядок ведення обліку), затвердженої наказом МВС України від 03.02.2017 № 88, скасування грифа «Для службового користування» здійснюється в разі відсутності законних підстав для обмеження доступу до службової інформації, існували раніше.

Згідно з п. 3 розділу IX Інструкції про порядок ведення обліку, рішення про скасування грифа «Для службового користування» чи його підтвердження приймається комісією з питань роботи із службовою інформацією установи системи МВС, яка є розробником документа, або відповідною комісією установи системи МВС, яка є правонаступником установи системи МВС вищого рівня, якщо установа системи МВС, яка є розробником документа, припинила свою діяльність.

Отже, з наведеного вбачається, що рішення про скасування грифа «Для службового користування» приймається відповідною комісією з питань роботи із службовою інформацією у разі, якщо відсутні законні підстави для обмеження доступу до службової інформації, які існували раніше.

Як зазначалось представником позивача під час судового розгляду справи, необхідність у знятті грифу обмеження доступу «Для службового користування» документів особової справи генерал майора ОСОБА_1 полягає у тому, що вказані обмеження перешкоджають правам потерпілих у кримінальних провадженнях, а також є необхідними для слідства.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався з листом до Генеральної прокуратури України з проханням щодо зняття грифу «Для службового користування» з наступних документів:

1) Рапорту ОСОБА_1 на ім`я т.в.о. Міністра внутрішніх справ України Корнієнка М.В. від 04.09.2007 (сторінка в особовій справі №266);

2) Рапорту ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУМВС України у Львівській області генерал-майора міліції Цимбалюка М.М. від 10.12.2007 (сторінка в особовій справі №267);

3) Рапорту ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУМВС України у Львівській області генерал-майора міліції Пісного В.М. від 11.08.2008 (сторінка в особовій справі №268);

4) Рапорту ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУМВС України у Львівській області генерал-майора міліції Пісною В.М. від 11.08.2008 (сторінка в особовій справі №269);

5) Рапорту ОСОБА_1 на ім`я в.о. начальника ГУМВС України у Львівській області полковника міліції Щура Б.В. від 13.07.2009 (сторінка в особовій справі №270);

6) Анкети ОСОБА_1 від 13.03.2010 (сторінки в особовій справі №271-272);

7) Рапорту ОСОБА_1 на ім`я Міністра внутрішніх справ України Могильова A.B. від 30.03.2010 (сторінка в особовій справі №274);

8) Рапорту ОСОБА_1 на ім`я начальника УМВС України в Рівненській області генерал-майора міліції Сало О.М. від 16.07.2010 (сторінка в особовій справі №278);

9) Рапорту ОСОБА_1 на ім`я начальника УМВС України в Рівненській області генерал-майора міліції Сало О.М. від 16.09.2010 (сторінка в особовій справі №279);

10) Рапорту ОСОБА_1 на ім`я начальника УМВС України в Рівненській області генерал-майора міліції Сало О.М. від 30.07.2010 (сторінка в особовій справі №280);

11) Рапорту ОСОБА_1 на ім`я Міністра внутрішніх справ України генерал-лейтенанта міліції Могильова A.B. від 22.11.2010 (сторінка в особовій справі №281);

12) Рапорту ОСОБА_1 на ім`я Міністра внутрішніх справ України генерал-лейтенанта міліції Могильова A.B. (без дати), (сторінка в особовій справі №283);

13) Рапорту ОСОБА_1 на ім`я Міністра внутрішніх спріш України Авакова А.Б. від 01.03.2014 (сторінка в особовій справі №295);

14) Рапорту ОСОБА_1 на ім`я Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 18.11.2014 (сторінка в особовій справі №309).

Відповідачем, в свою чергу наголошено, що Генеральна прокуратура України порушувала питання про скасування грифу «Для службового користування» в тому числі з анкети ОСОБА_1 від 13.03.2010 (сторінки в особовій справі № 271-272), яка містить персональні дані та є службовою інформацією.

На запитання суду під час відкритого судового розгляду справи, які документи необхідні для використання позивачеві, останній зазначив, що в матеріалах справи є два запити щодо надання документів, які включать в себе рапорти про відпустки та переведення з посади.

Суд зазначає, що частина запитуваних позивачем рапортів відноситься до 2007-2008 років, в той час, як встановленню та дослідженню в межах кримінальних проваджень, які стали підставою для отримання позивачем відповідних документів, є обставини 2013-2014 років, яке відношення рапорти за 2007-2008 роки мають до подій, які відбувались сім років по тому, представником позивача суду не пояснено, а лише зазначено, що такі рапорти необхідні для встановлення зв`язку ОСОБА_1 з окремими особами високопосадовців.

На запитання суду щодо можливості зняття грифу «Для службового користування» з окремих документів (часткового зняття грифу), позивачем також не було надано суду змістовних пояснень стосовно небажання зняття грифу частково, як і необґрунтовано доцільність зняття грифу з усієї особової справи ОСОБА_1 .

Необхідно зазначити, що під час судового розгляду справи встановлено, що матеріали особової справи ОСОБА_1 увесь час перебували під грифом «Для службового користування», тобто, комісія у своєму протоколі від №3 від 14.05.2018 лише підтвердила наявність грифу ДСК на матеріалах особової справи ОСОБА_1 , в той час, як позивачем не було зазначено обставин про відсутність законних підстав для обмеження доступу до службової інформації, які існували раніше.

Суд погоджується з доводами позивача відносно того, що особиста інформація в разі потреби може бути розголошена, проте, в даному випадку позивачем не було доведено суду необхідності та доцільності зняття грифу ДСК з матеріалів особової справи ОСОБА_1 ..

Окрім того, суд зазначає, що комісія з питань роботи із службовою інформацією МВС України має право прийняти рішення про скасування грифа «Для службового користування» установи нижчого рівня лише у випадку, якщо установа - розробник документа припинила свою діяльність.

У даному випадку рішення, оформлене протоколом від 14.05.2018 № 3 про підтвердження грифу обмеження доступу «Для службового користування» документів особової справи генерал-майора ОСОБА_1 було прийнято комісією з питань роботи зі службовою інформацією Головного управління НГУ (код ЄДРПОУ 08803498), яке наразі не припинило свою діяльність, відтак, на переконання суду вимоги до Міністерства внутрішніх справ України є взагалі необґрунтованими, оскільки у останнього взагалі відсутні повноваження для зняття грифу обмеження доступу «Для службового користування» документів особової справи генерал-майора ОСОБА_1

Отже, проаналізувавши наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем необґрунтовано доцільність та потребу зняття грифу обмеження доступу «Для службового користування» документів особової справи генерал-майора ОСОБА_1, доводи позивача, якими обґрунтовуються позовні вимоги є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

У відповідності до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 6 цього Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За нормами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Генеральної прокуратури України.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 139, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.06.2020.

Суддя Н.Г. Вєкуа