Рішення № 90071585, 26.06.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/526/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби (військова частина 2195) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправними дії Чернівецького прикордонного загону (військова частина 2195) щодо нарахування та виплату при звільненні ОСОБА_1 компенсації за недоотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019р. №21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився";

- зобов`язати Чернівецький прикордонний загін (військова частина 2195) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 №21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився".

- визнати протиправними дії Чернівецького прикордонного загону (військова частина 2195) в частині нарахування і виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889;

- зобов`язати Чернівецький прикордонний загін (військова частина 2195) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017рр. з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889, у загальній сумі 8901,68грн.;

- визнати протиправною бездіяльність Чернівецького прикордонного загону (військова частина 2195) щодо не нарахування ОСОБА_1 при звільнені компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. №702 загальним терміном 8 календарних днів;

- зобов`язати Чернівецький прикордонний загін (військова частина 2195) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. №702, загальним терміном 8 календарних днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту, при цьому як під час служби, так при звільненні із неї не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення та компенсацію за неотримане речове майно, право на які останній набув у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби.

Так, позивач вказує, що замість належного до видачі речового майна за період проходження служби, відповідач надав йому копію службової записки №89 від 02.08.2019 на виплату грошової компенсації та копію розрахункових відомостей №353 від 18.10.2019 та №543 від 21.10.2019, відповідно до яких ОСОБА_1 нарахували та виплатили остаточно 21.10.2019 з урахуванням утриманого військового збору 1,5% заборгованість компенсації за неотримане речове майно в сумі 47430,68 грн. Однак, позивач вважає, що відповідачем складено службову записку, тоді як Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178) визначено складення довідки на виплату грошової компенсації замість належного до видачі речового майна, право на яке військовослужбовець набув при проходженні військової служби. Крім того, у такій службовій записці здійснено нарахування вартості речового майна пропорційно термінів його носіння, чим зменшено розмір грошової компенсації за неотримане під час служби речове майно, а також у вказаному документі при розрахунку компенсації застосовано ціни на речове майно станом не на 01.01.2019, що призвело до порушення права на отримання компенсації у розмірі визначеному законодавством.

При цьому, позивач допускає, що відповідач при здійсненні нарахування грошової компенсації військовослужбовцю за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу, виходив з правового регулювання відомчої Інструкції про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 № 1132. У зв`язку з цим, позивач зазначає, що при нарахуванні указаної грошової компенсації застосуванню підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядок №178, а не підзаконні акти, які звужують обсяг майнових прав військовослужбовця.

Крім того, позивач стверджує, що Чернівецьким прикордонним загоном не здійснено виплату останньому компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п.4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період служби із 17.05.2018 до 01.08.2019 загальним терміном 8 календарні дні (7/12 місяців X 14 місяців = 8 днів)).

Також, позивач зазначає про те, що всупереч вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачувалася ОСОБА_1 щомісяця з січня 2016 року по березень 2018 року, тобто мала постійний характер, не була включена до складу грошового забезпечення, з якого йому було здійснено обчислення матеріальної допомоги на оздоровлення, виплаченої у червні 2016 року у розмірі 7420,93 грн. та у серпні 2017 року у розмірі 7311,93 грн., хоча така була встановлена постановою Кабінету Міністрів України №889.

Відповідач у поданому відзиві просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що Адміністрацією Державної прикордонної служби України з метою доведення вартості предметів речового майна для проведення розрахунків грошової компенсації замість належних до видачі предметів речового майна та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився, під час звільнення, загибелі (смерті) військовослужбовця Державної прикордонної служби України, у відповідності до норм визначених Наказом МВС №1132 від 31.10.2016р. опрацьовано розпорядження від 11.02.2017 №33 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк якого не закінчився» та визначено закупівельну вартість майна, що постачалось для забезпечення військовослужбовців, відповідно до норм які діяли протягом 1993-2016 років та зобов`язано здійснювати нарахування військовослужбовцям грошової компенсації замість належних до видачі, але не отриманих протягом проходження військової служби предметів речового майна особистого користування, відповідно до його вартості згідно з додатком 1 до цього розпорядження.

Вказує, що у 2018 році для цього було опрацьовано розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.01.2018 № 30 «Про доведення вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився», у 2019 році - розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 №21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився».

Відповідно до названих розпоряджень Адміністрації Держприкордонслужби Хвищуку А.В. здійснювалось нарахування грошової компенсації замість належних до видачі, але не отриманих протягом проходження військової служби предметів речового майна особистого користування. Крім того, відповідач вказує, при аналізі розпорядження №21 встановлено, що деяких предметів речового майна, що належали до видачі майору ОСОБА_1 при набутті права до 01.01.2017 року згідно вартості встановленої вищезазначеними розпорядженнями немає, що не дає змоги нарахувати за такі предмети речового майна грошову компенсацію без застосування Розпорядження № 33 та Розпорядження № 30.

Щодо обчислення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки відповідач вказує, що надання грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої п.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» здійснюється в розмірі місячного грошового забезпечення, на підставі п.8 Наказу МВС №73 від 02.02.2016р., тому в обчислення матеріальної допомоги не включалась щомісячна додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 22.09.2010р. №889.

З приводу не нарахування ОСОБА_1 при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. №702, відповідач пояснює, що позивач отримав компенсацію невикористаної додаткової щорічної відпустки за період з 2015 роки по 2019 роки з підстав, передбачених пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Також позивач впродовж 2018 - 2019 років проходив військову службу на посадах, які надають право на щорічну додаткову відпустку передбачену абз.1 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" тривалістю 7 календарних днів із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Однак зазначає, що в силу абз.3 ч.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цієї частини та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

У поданій відповіді на відзив позивач, окрім доводів, аналогічних тим, які наведені у позові, зазначає також про те, що додаткова відпустка учасникам АТО визначена законодавством в якості пільги, в той час як додаткова відпустка за виконання обов`язків військової служби, надання якої передбачено абз.1 п.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є компенсацією. Відтак, на думку позивача виплата однієї не виключає належність виплати іншої.

Ухвалою суду від 27.04.2020р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 26.06.2019р. №277-ОС майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту та наказом начальника 31 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2195) від 01.08.2019 №243-ОС ОСОБА_1 із 01.08.2019 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення цього прикордонного загону (а.с.10-11).

Згідно посвідчення серії УБД №012215 виданого 17.06.2015р. позивач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с.9).

Згідно наявних в матеріалах справи архівних відомостей за період проходження військової служби позивачу в період з травня 2016 року по лютий 2018 року щомісячно виплачувалась щомісячна грошової винагорода у розмірі 60% (а.с.32-37).

01.08.2019р. позивач звернувся до начальника Чернівецького прикордонного загону із заявою, у якій просив дати вказівку начальнику відділення речового забезпечення про нарахування йому грошової компенсації за недоотримане під час проходження військової служби в ДПС України речове майно у відповідності до наказу МВС України від 31.10.2016р. №1132 виявляє власне бажання отримати грошову компенсацію замість належних йому до видачі предметів речового майна (а.с.17).

Начальнику фінансової частини 2195 видано Службову записку №89 від 02.08.2019р. на підставі наказу МВС України від 31.10.2016р. №1132, п.10; розпорядження Голови ДПСУ від 11.02.2017р. №33 та №30 від 06.01.2018р. (а.с.19).

Згідно довідки від 22.10.2019р. №11/666 військовослужбовцю запасу ОСОБА_1 , у серпні 2019 року було нараховано компенсацію замість належного до видачі речового майна в сумі 47430,68грн. згідно службової записки №89 від 02.08.2019р. Виплату нарахованої компенсації проведено у жовтні 2019 року, а саме в сумі 34824,77грн. та в сумі 11894,45грн. (а.с.23).

Згідно витягу із розрахункової відомості №44 ОСОБА_1 31.01.2020р. проведено виплату компенсації невикористаної відпустки учасника бойових дій (а.с.60).

Позивач вважає, що як під час служби, так і при звільненні з неї відповідачем не у повному обсязі виплачено йому грошове забезпечення та компенсацію за неотримане речове майно, право на які останній набув у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби. Такі дії відповідача та, зокрема, бездіяльність в частині не нарахування при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, позивач вважає протиправними у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно з ч.1 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

22.03.2016 набув чинності Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок №178).

Відповідно до пунктів 2-3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до п.4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п.5 Порядку №178).

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Судом встановлено, що 01.08.2019 позивач звернувся до начальника Чернівецького прикордонного загону полковника С.Марцінкевича із заявою про виплату грошової компенсації при звільненні за недоотримане речове майно.

Згідно з Службовою запискою №89 від 02.08.2019р., позивачу було нараховано компенсацію за неотримане під час проходження служби речове майно на підставі наказу МВС України від 31.10.2016р. №1132, п.10; розпорядження Голови ДПСУ від 11.02.2017р. №33 та №30 від 06.01.2018р. в загальній сумі 47430,68грн. (а.с.19-20).

Відповідно до витягу наказу Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України «Про виплату грошової компенсації за речове майно» від 25.09.2019 № 355-к наказано провести виплату грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно на підставі довідок-розрахунків про вартість речового майна 19 801,48грн .

Довідкою від 22.10.2019р. №11/666 підтверджується, що військовослужбовцю запасу ОСОБА_1 , у жовтні 2019 року було виплачено компенсацію замість належного до видачі речового майна в сумі 47430,68грн. згідно службової записки №89 від 02.08.2019р., а саме в сумі 34824,77грн. та в сумі 11894,45грн. (а.с.23).

Водночас суд зазначає, що за правилами пунктів 4-5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п.5 Порядку №178).

Натомість, відповідачем складено службову записку, яка не відповідає зазначеним вимогам Порядку №178.

Окрім того, згідно із службовою запискою №89 від 02.08.2019р., загальна сума, яка підлягає виплаті замість неотриманого речового майна становить 47430,68грн.

Проте, судом встановлено, що розрахунок суми, яка підлягає позивачу до виплати не проведений виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року, крім того, ціни зазначені у записці не відповідають цінам, визначеним у розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 №21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився».

При цьому, Адміністрацією Державної прикордонної служби України згідно розпорядження від 30.01.2019 № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» зобов`язано нарахування військовослужбовцям грошової компенсації замість належних до видач, але не отриманих протягом проходження військової служби предметів речового майна особистого користування, здійснювати відповідно до його розрахунку вартості згідно з додатковим до цього розпорядження.

Відповідач у відзиві зазначає, що згідно з Інструкцією про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016р. №1132 визначено, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права па отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Зазначає, що відповідно до розпоряджень Адміністрації Держприкордонслужби від 11.02.2017р. №33 та від 06.01.2018р. ОСОБА_1 здійснювалось нарахування грошової компенсації замість належних до видачі, але не отриманих протягом проходження військової служби предметів речового майна особистого користування відповідно до додатків до розпоряджень, якими визначено вартість речового майна для нарахування такої компенсації. Крім того, відповідач вказує, що при аналізі розпорядження №21 встановлено, що деяких предметів речового майна, що належали до видачі майору ОСОБА_1 при набутті права до 01.01.2017 року згідно вартості встановленої вищезазначеними розпорядженнями немає, що не дає змоги нарахувати за такі предмети речового майна грошову компенсація без застосування Розпорядження №33 та Розпорядження №30.

З приводу зазначеного суд звертає увагу на таке.

Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132 (далі - Інструкція №1132) визначає, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України. Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби (п.10 Інструкції №1132).

Проте, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Оскільки саме Порядком №178, встановлено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони саме станом на 1 січня поточного року, відтак дії відповідача щодо нарахування та виплати при звільненні позивача компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 №21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився» є протиправними.

При цьому, суд вважає, що твердження відповідача про те, що позивач виявив власне бажання отримати грошову компенсацію у відповідності до наказу МВС №1132, крім того, з таким наказом ознайомлений і заперечень та зауважень до нього не мав, не свідчать про відсутність у прикордонного загону обов`язку, як суб`єкта владних повноважень, дотримуватись вимог Закону №2011-ХІІ та Порядку №178. Крім того, такі доводи відповідача не свідчать про обґрунтованість вирішення спірного питання на підставі підзаконних актів, які суттєво звужують обсяг прав позивача як військовослужбовця.

Належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є зобов`язання провести відповідний перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно станом на 1 січня поточного 2019 року.

З наведених підстав, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо невиплати компенсації при звільненні за невикористану додаткову відпустку.

Судом встановлено, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/1476/19-а від 26.12.2019р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії, - задоволено частково. Зокрема, зобов`язано Чернівецький прикордонний загін (військова частина 2195) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у 2015-2019 роках календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з грошового забезпечення позивача станом на день її звільнення з військової служби має відбуватись із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.

Згідно з витягом із розрахункової відомості №44 ОСОБА_1 31.01.2020р. проведено виплату компенсації невикористаної відпустки учасника бойових дій, передбачену п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 затверджено Перелік військових посад виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, Державної прикордонної служби, а також Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природніми, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Відповідно до додатку 4 Переліку військових посад Дерприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого постановою КМУ №702 військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони кордону органів Держприкордонслужби на посаді начальника відділення інспекторів прикордонної служби встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Виходячи з послужного списку позивача, останній у період із 17.05.2018 до 01.08.2019 проходив військову службу на посаді начальника відділення інспекторів прикордонної служби «Біла Криниця» відділу прикордонної служби «Порубне» Чернівецького прикордонного загону.

Зазначені вище обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Позивач у поданому позові вказує, що відповідачем не здійснено виплату йому компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період служби із 17.05.2018 до 01.08.2019 загальним терміном 8 календарні дні.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідно до абз.3 ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Враховуючи те, що згідно з цією нормою військовослужбовець має право на отримання щорічної додаткової відпустки лише за однією з підстав за його вибором, суд вважає, що і компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку здійснюється лише за однією підставою.

Таким чином, у випадку нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбачені п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не може здійснюватись компенсація за невикористані відпустки, передбачені ч.4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині, що стосується нарахування та виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку відповідно до ч.4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вирішуючи позов в частині виплати допомоги на оздоровлення суд виходить із наступного.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (в редакції, чинній на час звільнення позивача із служби, далі - Закон №2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону №2011 військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.10-1 Закону №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.3 ст.9 Закону №2011).

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

З матеріалів справи слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 за №889 становила 60% місячного забезпечення.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що відповідна додаткова грошова винагорода у розмірі, передбаченому постановою №889, не включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислено допомогу на оздоровлення надану позивачу у 2016 та 2017 роках.

Обґрунтовуючи підстави для виплати позивачу допомоги на оздоровлення без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, відповідач посилається на положення Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 02.02.2016 №73, відповідно до п.8 якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Щодо таких доводів відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 Інструкції №73 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям: 1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби; 2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.8 Інструкції №73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Разом з тим, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Так, частиною четвертою статті 9 Закону №2011 Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Суд враховує те, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 6 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

"Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця".

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць."

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, перед звільненням додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року за №889, нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, а тому, на думку суду, така винагорода не може вважатись одноразовою.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Чернівецького прикордонного загону (військова частина 2195) в частині нарахування і виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889 підлягають задоволенню.

Водночас, що стосується вимоги позивача зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017рр. з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889, у загальній сумі 8901,68грн., суд зазначає, що обов`язок щодо визначення та обрахунку розміру допомоги на оздоровлення покладено на відповідача, тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення за 2016 та 2017 роки, передбачену ч.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Зважаючи на викладений висновок, позов в цій частині підлягає задоволенню частково.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність своїх дій щодо не нарахування та не виплати при звільненні компенсації за недоотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019р. №21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився", а також щодо нарахування і виплати йому допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889. Натомість вимога зобов`язати відповідача здійснити таке нарахування та виплату у загальній сумі 8901,68грн. не підлягає задоволенню, оскільки, обчислення таких виплат з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889 здійснюється відповідачем у межах наданих законом повноважень.

В свою чергу відповідачем доведено суду не допущення протиправної бездіяльності що, як вважає позивач, полягає у не нарахування йому при звільнені компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012р. №702 загальним терміном 8 календарних днів.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Суд не вирішує питання щодо судових витрат, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а доказів витрат інших осіб, які їх понесли у справі немає, що не суперечить положенням ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Чернівецького прикордонного загону (військова частина 2195) щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за недоотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019р. №21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився".

3. Зобов`язати Чернівецький прикордонний загін (військова частина 2195) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.01.2019 №21 "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився".

4. Визнати протиправними дії Чернівецького прикордонного загону (військова частина 2195) в частині нарахування і виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення, для обрахунку вказаних виплат, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010р. №889.

5. Зобов`язати Чернівецький прикордонний загін (військова частина 2195) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 )

Відповідач - Чернівецький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби (військова частина 2195) (вул.Герцена, 2-А, м.Чернівці, 58022; код ЄДРПОУ 14321682)

Суддя В.О. Кушнір