Рішення № 90071546, 26.06.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року справа № 580/1151/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Черкаській області від 13.02.2020 №Ф-27690-50 на суму 2754,18 грн

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є адвокатом згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.02.2013. З 16.10.2018 і нині працює начальником відділу договірної і загальноправової роботи ПАТ «Азот», де отримує заробітну плату. 13.02.2020 відповідачем сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за IV квартал 2019 року на суму 2754,18 грн. Позивач вважає протиправною вказану вимогу відповідача та зазначає, що він у 2019 році не здійснював адвокатську діяльність, дохід від такої діяльності не отримував; обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок у нього не виникає, оскільки позивач є застрахованою особою, за яку єдиний внесок регулярно нараховує та сплачує роботодавець. Ця обставина виключає обов`язок позивача зі сплати єдиного соціального внеску у період наявності в нього статусу найманого працівника. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №160/3114/19.

30.04.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позиву та зазначає, що незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, позивач - платник єдиного внеску, визначений п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску. Нарахування платнику єдиного внеску позивачу здійснювалось автоматично, щоквартально у розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника: 20.01.2020 - нараховано 2754,18 грн. за IV квартал 2019 року.

08.05.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що у 2019 році роботодавець щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника у визначеному законом розмірі від суми нарахованої йому заробітної плати, та в сумі, що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць. Зазначені обставини виключають виникнення обов`язку по сплаті позивачем єдиного внеску як самозайнятою особою у період, коли він фактично не здійснював незалежної професійної діяльності і не отримував дохід.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши доводи позивача та відповідача, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

На підставі рішення Ради адвокатів Черкаської області від 04.02.2013 №14, позивачу видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія НОМЕР_4 від 17.10.2013.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Черкаській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльність.

Відповідно до запису №25 трудової книжки НОМЕР_3 з 16.10.2018 і нині позивач працює на посаді начальника відділу договірної та загальноправової роботи публічного акціонерного товариства «Азот». Згідно довідки ПАТ «Азот» від 01.04.2020 №404 товариством сплачено єдиний соціальний внесок за жовтень - грудень 2019 року за ОСОБА_1 в сумі 21364,45 грн.

13.02.2020 ГУ ДПС у Черкаській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки), за якою станом на 31.01.2020 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 2754,18 грн., яку вимагається сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимоги. Вказана вимога отримана позивачем 25.03.2020.

Вважаючи протиправною вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платники єдиного внеску визначені у ст. 4 Закону № 2464-VI.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;

Відповідно до пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Єдиний внесок, згідно з абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Водночас, правовідносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовано.

Відсутність такого правового регулювання стала підставою для виникнення спору щодо наявності у позивача обов`язку сплачувати єдиний внесок, з огляду на його включена до реєстру застрахованих осіб як фізичної особи, що яка здійснює незалежну професійну діяльність.

При вирішенні справи суд, керуючись ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує правову позицію Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, що викладена в постановах від 05.12.2019 у справі №260/358/19, від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 05.03.2020 у справі №824/509/19-а, від 04.06.2020 у справі №240/9527/19.

Верховний Суд зазначив, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас, Верховний Суд дійшов висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до інтегрованої картки станом на 31.01.2020 заборгованість позивача зі сплати єдиного соціального внеску (71040000) складає 2754,18 грн., яка виникла за IV квартал 2019 року.

Нарахування платнику єдиного внеску позивачу здійснювалось автоматично, щоквартально у розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника: 20.01.2020 - нараховано 2754,18 грн.

Доказів отримання позивачем у період його роботи за трудовим договором доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судом в цій справі не встановлено. Відповідач про наявність таких доходів під час розгляду справи в суді також не зазначав.

Під час судового розгляду справи також встановлено, та не заперечується відповідачем, що у жовтні - грудні 2019 року позивач був найманим працівником; роботодавець протягом вказаного періоду сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством.

За таких обставин суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави здійснювати автоматичне нарахування позивачу як самозайнятій особі єдиного внеску за IV квартал 2019 року та вносити відповідні суми до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 №Ф-27690-50.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, судові витрати позивача по сплаті судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Черкаській області від 13.02.2020 №Ф-27690-50 на суму 2754,18 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

4. Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

2) відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м.Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 43142920).

Суддя О.А. Рідзель