Рішення № 90070264, 24.06.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 червня 2020 року Справа № 280/2646/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) поданого представником ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.04.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач), поданого представником ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.01.2020 №083250002493 про відсутність права на призначення пенсії за віком; зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з дня звернення – 16.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.05.1998 позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. 16.01.2020 представник позивача за нотаріально посвідченою апостильованою довіреністю за місцем останнього проживання позивача в Україні звернулася до Бердянського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення позивачу пенсії за віком, яку зареєстровано за №415 та необхідним пакетом документів, а саме: нотаріально посвідчена копія паспорта Позивача, картка платника податків, трудова книжка, диплом, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, довідка про зміну назви організації, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, довідка з місця проживання, нотаріально посвідчена копія довіреності представника, копія паспорта та картки платника податків представника. 24.01.2020відповідачем було направлено повідомлення (вих. №1029/02.9) на ім`я позивача, яким проінформовано, що згідно наданої заяви від 16.01.2020 №415 прийнято рішення №083250002493 від 22.01.2020 про відсутність права на призначення пенсії за віком. Зазначено, що згідно документів, наданих до заяви про призначення пенсії від 16.01.2020 місце проживання та реєстрації позивача: АДРЕСА_2 . Оскільки при поданні заяви на призначення пенсії не були надані документи, які б підтверджували реєстрацію позивача саме в Україні (зокрема, у м. Бердянську), підстави для призначення пенсії відсутні. На сьогодні на законодавчому рівні відсутній механізм призначення та виплати пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору. Додатково повідомлено, що згідно наданих документів про стаж, заробітну плату та індивідуальних відомостей про застраховану особу Позивач має 11 років 10 місяців 10 днів страхового стажу. До підрахунку страхового стажу не були враховані всі періоди трудового стажу по дублікату трудової книжки АМ№043153 (дата заповнення 07.08.1997р.), оскільки у записах ПІБ мають місце виправлення, не завірені печаткою та підписом відповідальної особи. У встановлений законом 3-місячний строк з дня повідомлення відповідачем про необхідність подання додаткових документів (п. 1.7. Порядку №22-1) представник позивача направила до відповідача заяву від 17.03.2020 додавши до неї документи, яких було недостатньо для призначення пенсії, а саме довідки про стаж роботи позивача, з проханням надати розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням додатково наданих документів 27.03.2020 відповідачем на ім`я позивача був направлений лист (вих. №2336-2408/5- 02/8-0800/20), яким повідомлено, що страховий стаж з урахуванням на даних документів складає 18 років 6 місяців 28 днів. Додатково повідомлено, що на теперішній час для призначення пенсії за віком з урахуванням доданих документів, стажу достатньо, але оскільки документ, який би підтверджував реєстрацію позивача саме в Україні (зокрема, у м. Бердянську), наданий не був, тому підстави для призначення пенсії відсутні. Позивач із сказаним рішенням відповідача незгодна, вважає його незаконним, оскаржуваними діями відповідача порушене право Позивача на соціальний захист, а саме на отримання пенсії. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

10.05.2020 до суду надійшов відзив від відповідача (вх. №22866), відповідно до якого в задоволенні позовної заяви просить відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій громадянам регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №21-1 (із змінами). Відповідно до пункту 2.9 вказаного Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії) повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце проживання (реєстрації) та вік). Документів, що підтверджують проживання в Україні позивачем не надано. Прийняте рішення вважають обґрунтованим та таким, що прийняте на підставі діючого законодавства.

Ухвалою суду від 24.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 19.05.2020 без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 , виданого 17.07.2019.

Відповідно до Довідки ТОВ керуюча компанія комерційного Бердянська ОСОБА_1 з 01.01.1998 по 10.05.1998 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .

Згідно трудової книжки НОМЕР_5 ОСОБА_1 з 16.09.1974 по 01.05.1998 навчалась та працювала в Україні.

У 1998 році ОСОБА_1 виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

16.01.2020 представник позивача за нотаріально посвідченою апостильованою довіреністю за місцем останнього проживання позивача в Україні звернулася до Бердянського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення позивачу пенсії за віком, яку зареєстровано за №415 та необхідним пакетом документів, а саме: нотаріально посвідчена копія паспорта позивача, картка платника податків, трудова книжка, диплом, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, довідка про зміну назви організації, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, довідка з місця проживання, нотаріально посвідчена копія довіреності представника, копія паспорта та картки платника податків представника.

24.01.2020 відповідачем було направлено повідомлення (вих. №1029/02.9) на ім`я позивача, яким проінформовано, що згідно наданої заяви від 16.01.2020 №415 прийнято рішення №083250002493 від 22.01.2020 про відсутність права на призначення пенсії за віком. Зазначено, що згідно документів, наданих до заяви про призначення пенсії від 16.01.2020 місце проживання та реєстрації позивача: АДРЕСА_2 . Оскільки при поданні заяви на призначення пенсії не були надані документи, які б підтверджували реєстрацію позивача саме в Україні (зокрема, у м. Бердянську), підстави для призначення пенсії відсутні. На сьогодні на законодавчому рівні відсутній механізм призначення та виплати пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору. Додатково повідомлено, що згідно наданих документів про стаж, заробітну плату та індивідуальних відомостей про застраховану особу Позивач має 11 років 10 місяців 10 днів страхового стажу. До підрахунку страхового стажу не були враховані всі періоди трудового стажу по дублікату трудової книжки АМ№043153 (дата заповнення 07.08.1997), оскільки у записах ПІБ мають місце виправлення, не завірені печаткою та підписом відповідальної особи.

У встановлений законом 3-місячний строк з дня повідомлення відповідачем про необхідність подання додаткових документів (п. 1.7. Порядку №22-1) представник позивача направила до відповідача заяву від 17.03.2020 додавши до неї документи, яких було недостатньо для призначення пенсії, а саме довідки про стаж роботи позивача, з проханням надати розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням додатково наданих документів

27.03.2020 відповідачем на ім`я позивача був направлений лист (вих. №2336-2408/5- 02/8-0800/20), яким повідомлено, що страховий стаж з урахуванням на даних документів складає 18 років 6 місяців 28 днів. Додатково повідомлено, що на теперішній час для призначення пенсії за віком з урахуванням доданих документів, стажу достатньо, але оскільки документ, який би підтверджував реєстрацію позивача саме в Україні (зокрема, у м. Бердянську), наданий не був, тому підстави для призначення пенсії відсутні.

Позивач не погодившись з відмовою органу Пенсійного фонду України у призначенні виплати пенсії за віком, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Конституційний Суд України в рішенні від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України(неконституційними) положення п.2 ч.1 ст. 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір. Зазначені положення Закон втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

У пункті 3.3 рішення зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, вказав, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (п.51 рішення).

У пункті 54 цього рішення Європейський суд з прав людини вказав, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі “Пічкур проти України”, як джерело права відповідно до статті 17 Закону № 3477-IV.

Проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Таким чином, право громадянина на призначення та одержання пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Отже, позивач, по досягнення віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV, незалежно від місця проживання, має право на призначення пенсії.

Таким чином, посилання відповідача в листах від 24.01.2020 та від 27.03.2020 на проживання позивача в Ізраїлі та відсутності у нього реєстрації місця проживання на території України, є безпідставними і не можуть розцінюватися як законні підстави для не призначення пенсії.

За таких обставин, посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області що заяву про призначення пенсії подано не за місцем реєстрації є безпідставними.

Визначаючи належний спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що спосіб захисту порушено права має бути реальним та ефективним. При цьому, за певних обставин, незважаючи на те, що вирішення питання про призначення пенсії є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного Фонду України, суд може ухвалити рішення, яким зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача.

В той же час, зобов`язання відповідача прийняти певне рішення на користь позивача може мати місце у випадку, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на свій розсуд.

У спірному випадку, відповідач аналізував надані позивачем документи та зазначив про наявність стажу для призначення пенсії; аналізував надані документи, при цьому в наданих документах відсутній лише документ, що підтверджує реєстрацію саме в Україні, зокрема у м. Бердянську.

Згідно частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

Пунктом 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Враховуючи те, що позивач первісно звернувся із заявою про призначення пенсії 16.01.2020, суд вважає, що пенсія повинна бути призначена саме з 16.01.2020.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1673598097.1 від 11.04.2020, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) поданого представником ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Бердянського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області №083250002493 від 22.01.2020 про відсутність у ОСОБА_1 права на призначення пенсії за віком .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня звернення - 16 січня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 24 червня 2020 року.

Суддя О.О. Артоуз