Рішення № 90070184, 26.06.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2020 року м. Ужгород№ 260/1737/20 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Генерального штабу Збройних Сил України (пр-т. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ,03168) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Генерального штабу Збройних Сил України , яким просить : 1. Розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження. 2.Визначити протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України (адреса: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, б Код ЄДРПОУ 22991050) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (ПІН: НОМЕР_1 ) на день звільнення, 24.10.2018 року, компенсації за невикористані додаткові відпустки передбачені п. 12 ч. 1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. 3.Зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України (адреса: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6 Код ЄДРПОУ 22991050) нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 (ПІН: НОМЕР_1 ), грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

1.Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.01.2015 року ОСОБА_1 на був статусу учасника бойових дій. З моменту набуття статусу учасника бойових дій до моменту звільнення з військової служби, відповідно за період з 2015-2018 роки додаткова відпустка як учаснику бойових дій позивачу на його звернення не надавалась, а грошова компенсація за таку при звільнені виплачена не була. Вважає таку бездіяльність протиправною з огляду на чинне законодавство, оскільки відповідно до норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою. Відповідно до п. 14 ст. 10-1 Закону у разі не використання щорічної основної та додаткової відпустки виплачується компенсація за всі невикористані дні основної та додаткової відпустки.

16 червня 2020 року відповідач надіслав до Закарпатського окружного адміністративного суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечує. Вважає, що додаткова відпустка учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надається за календарний рік незалежно від наявності стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. При цьому, зважаючи на те, що така відпустка не є щорічною то і компенсації при звільненні вона не підлягає. Таким чином, на думку відповідача, Позивач, маючи з 2015 року статус учасника бойових дій, мав додаткову пільгу, передбачену п.12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Але, в той же час, оскільки Позивач в період 2015-2018 роки продовжував перебувати на військовій службі, він не мав законних підстав скористатися цією пільгою, оскільки п.19 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" припиняє надання військовослужбовцям інших видів додаткових відпусток (серед яких додаткова відпустка, як учаснику бойових дій) під час дії особливого періоду. Виплата грошової компенсації за невикористані дні за іншими видами додаткових відпусток ст.24 Закону України "Про відпустки" не передбачена. Відтак, зазначає, що порушень прав, свобод та інтересів Позивача по даному адміністративному позову Відповідачем - порушено не було.

24 червня 2020 року, від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що Законом України «Про соціальний і правовий захист війсковослужбовців та членів їх сімей» гарантоване право військовослужбовців на отримання грошового забезпечення за всі невикористані дні щорічної основної відпустки. У випадку звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористанні дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону України «Про відпустки» та п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Такий правовий висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.08.2019р. у зразковій справі №620/4218/18, спір у якій виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачем заявлено аналогічні вимоги.

16 червня 2020 року від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про залишення даного адмінпозову без розгляду у звязку з пропуском строку звернення до суду. Зазначає, що станом на момент видання наказу 24.10.2018 році про виключення Позивача із списків особового складу (на підставі наказу № 240 від 24.10.2018) по момент звернення Позивача до суду 02.05.2020 (майже через півтора року) Позивач погодився з проведеним з ним усіх необхідних розрахунків та відповідно не оскаржував своє звільнення та наказ про виключено із списків особового складу. Відтак, є всі підстави вважати, що звертаючись до суду з даним позовом лише 02.05.2020 року, позивач пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч.5 ст. 122 КАС.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що згідно з посвідченням Управління персоналу штабу ЗСУ від 10 січня 2015 року серії АБ № 594497 та згідно з посвідченням Київського обласного військомата від 26.10.2018 року серії АА №374863 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. (а.с.10).

Наказом начальника Міністра оборони України від 09.10.2018 року № 644, полковника ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас відповідно до п.2 ч.5 ст. 26 ЗУ " Про військовий обовязок та військову службу" (а.с.15)

Наказом начальника Головного управління піготовки Збройних сил України - заступника начальника Генерального штабу ЗСУ від 24.10.2018 №240 полковника ОСОБА_1 , виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Генеральному штабу Збройних Сил України.(а.с.14).

З часу отримання статусу учасника бойових дій (з 2015р.) і до звільнення з військової служби - 2018р. позивачеві не надавалась додаткова відпустка із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

При звільненні Позивача з військової служби Відповідач також не виплатив йому грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої для учасників бойових дій.

У зв`язку з цим до відповідача було направлено адвокатський запит що стосується здійснення виплат компенсації за невикористану додаткову відпустку ОСОБА_1 як учаснику бойових дій.

На адвокатський запит, що стосується здійснення виплат компенсації за невикористану додаткову відпустку ОСОБА_1 як учаснику бойових дій, відповідачем (ГШЗСУ) надано відповідь від 16 .04.2020 року №305/736. (а.с.12-13).

З отриманої відповіді встановлено, що ГШ ЗСУ не виплачено компенсації за невикористану додаткову відпустку, мотивуючи тим, що додаткова відпустка передбачена п. 12 ч. 1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» під час особливого періоду з моменту оголошення мобілізації припиняється та не надається. З урахуванням того що відпустка не надається, відповідно до наказу про звільнення, зобов`язання щодо виплати за додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком на 14 календарних днів на рік не включено.

Згідно довідки Фінансового управління ГШ ЗСУ від 04.06.2020 року №305/1020, розрахунок позивача при звільненні з військової служби Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України здійснено відповідно до витягу наказу начальника Головного управління підготовки - заступника начальника Генерального штабу ЗС України від 24.10.2018 № 240, а саме:

1.15 857,04 грн. - грошове забезпечення за 24 дні жовтня 2018 року;

2.7 510,07 грн. - відрахування з грошового забезпечення за 11 діб відпустки, що була використана в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилась після звільнення;

3.296 989,00 грн. - одноразова грошова допомога при звільненні.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закону № 2011-ХІІ), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Указом Президента України Про часткову мобілізацію від 17 березня 2014 року №303/2014, затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій .

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому в особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

У випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Стосовно клопотання відповідача про те, що позивачем пропущено передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України). Спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Суд відхиляє твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у зразковій справі щодо грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку військовослужбовцям у період мобілізації у рішення від 16 травня 2019 року (справа №620/4218/18), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року.

З огляду на викладене бездіяльність Відповідача по ненарахуванню і невиплаті Позивачеві грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток є протиправною, а Позивач вправі вимагати виплати йому такої компенсації.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати такого.

Керуючись статтями 9, 242-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Генерального штабу Збройних Сил України (пр-т. Повітрофлотський, буд. 6,м. Київ,03168, код ЄДРПОУ 22991050) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії -задовольнити.

2..Визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України (адреса: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, б Код ЄДРПОУ 22991050) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (ПІН: НОМЕР_1 ) на день звільнення, 24.10.2018 року, компенсації за невикористані додаткові відпустки передбачені п. 12 ч. 1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

3.Зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України (адреса: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6 Код ЄДРПОУ 22991050) нарахувати та виплатити, ОСОБА_1 (ПІН: НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015-2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

СуддяЗ.Б.Плеханова