Рішення № 90070150, 26.06.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2020 року м. Ужгород№ 260/1326/20

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б. розглянувши в письмовому спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) (вул. Львівська, буд. 166,м. Великі Мости,Сокальський район, Львівська область,80074) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) , яким просить:

1.Розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

2.Визнати протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 , в день виключення зі списків частини (01.08.2019) індексацію грошового забезпечення.

3.Стягнути із Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 01.08.2019р. по 15.04.2020 у сумі 98238,66 грн.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 27 лютого 2020 року Закарпатським окружним адміністративним судом винесено рішення по справі № 260/1856/19, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби (військова частина 2418) про визнання протиправною бездіяльності органу Держприкрдонслужби щодо невиплати індексації грошового забезпечення та зобов`язання вчинити певні дій - задоволено повністю та визнано протиправними бездіяльність Кінологічного навчального центру, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 02.02.2017 р. по 01.08.2019 р. Зобов`язано Кінологічний навчальний центр нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 02.02.2017 р. по 01.08.2019 р. Зазначає, що Кінологічним навчальним центром на виконання вищевказаного рішення суду 15.04.2020 року було перераховано Позивачу на його особистий картковий рахунок відкритого в «Приват банку», грошові кошти, а відтак датою розрахунку при вирішенні даної справи слід вважати 15.04.2020 року.

З урахуванням того, що Кінологічним навчальним центром з часу видання наказу про звільнення і до часу виключення із списків частини з позивачем повністю не проведено повного розрахунку при звільненні з військової служби (індексація грошового забезпечення за період 02.02.2017 року по 01.08.2019 року), то позивач набув право на стягнення в судовому порядку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку з 01.08.2019 по 15.04.2020 (258 днів).

28 травня 2020 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що Кінологічний навчальний центр (військова частина 2418) заперечує проти позову в повному обсязі,оскільки між військовою частиною 2418 та позивачем виник спір щодо невиплати індексації грошового забезпечення, що підтверджує позивач (справа 260/1856/19).

За результатами розгляду даної справи рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року позов було задоволено та зобов`язано Кінологічний навчальний центр нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 02.02.2017 року по 01.08.2019 року. Так, відповідачем на виконання рішення суду по справі №260/1856/19 було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 02.02.2017 року по 01.08.2019 року у сумі 2808,19 грн.

Стаття 117 КЗпПУ не розповсюджуються на правовідносини, що виникають в порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати, про зроблено висновок Верховним Судом 27.06.2018 року у справі № 810/1543/17, а також у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08.04.2010 року.

03 червня 2020 року, позивачем надіслано на адресу суду відповідь на відзив, відповідно до якої він з твердженнями відповідача викладеними у відзиві не погоджується з мотивів аналогічних, що наведені вище.

Встановлені судом обставини.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом на посадах сержантського (старшинського) складу в органах Державної прикордонної служби України . Останнє місце військової служби - Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України (військова частина 2418).

10 червня 2016 року позивач отримав статус учасника бойових дій (а.с. 19).

Наказом начальника Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 31 липня 2019 року № 160-ОС позивача було звільнено з військової служби за підпунктом а) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту.

Наказом начальника Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 01 серпня 2019 року № 161-ОС позивача було виключено зі списків особового складу з всіх видів забезпечення . Цим же Наказом передбачена виплата одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби ( 24 роки). (а.с .8).

19 листопада 2019 року позивач звертався із запитом до Кінологічного навчального центру про надання інформації стосовно нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 2014 по 2019 роки (а.с.9).

Листом від 28 листопада 2019 року № 11/Ш-1 Кінологічний навчальний центр повідомив позивача , що позивач був зарахований до списків особового складу Кінологічного навчального центру 02.02.2017 року та виключений зі списків 01.08.2019 року, відповідно надати потрібну вам інформацію можливо лише за вказаний період.

Згідно Довідки військової частини 2418 від 28.11.2019 року №1179 індексації грошового забезпечення за період з 02 лютого 2017 року по 1 серпня 2019 року (період проходження служби в Кінологічному навчадьному центрі), не було здійснено, у зв`язку із відсутністю бюджетних асигнувань для здійснення цієї виплати (а.с.11).

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 260/1856/19 вирішено:

- Визнати протиправними дії Чопського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015р. по 01.02.2017 р.

-Визнати протиправними дії Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України, яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 3.02.02.2017 р. по 01.08.2019 р.

- Зобов`язати Чопський прикордонний загін Державної прикордонної слркби України Чопського прикордонний загін (військова частина 1493) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.07.2015 р. по 01.02..17 р.

- Зобов`язати Кінологічний навчальний центру Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 02.02.2017 р. по 01.08.2019 р. (а.с.12-15).

Кінологічним навчальним центром на виконання рішення суду по справі № 260/1856/19 було нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 02.02.2017 року по 01.08.2019 року у сумі 2808, 19 грн., які перераховано 14.04.20 року на його особовий рахунок в установі банку АТКБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується випискою по банківському рахунку (а.с.17).

Мотиви та норми права застосовані судом.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Згідно з абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Разом з тим, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ні іншими нормативно-правовими актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення роботодавцем, строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення.

Позивач вважає, що оскільки остаточний розрахунок при звільненні з ним був здійснений 16.04.2020 року то відповідно до положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця, то застосуванню до такого роду спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України у своїй постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до приписів частини 1 статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому визначальними є такі юридичне значимі обставини, як вина роботодавця, невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За висновком Верховного Суду України (постанова від 15.09.2015 у справі №21-1765а15) у разі несвоєчасної виплати з вини роботодавця заробітної плати при звільненні працівника настає відповідальність відповідно до ст.117 КЗпП, а саме обов`язок виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За такого правового врегулювання, передбаченого статтею 117 Кодексу Законів про працю України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 Кодексу законів про працю України.

При цьому стаття 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Судом встановлено, що позивача виключено зі списків особового складу з 01.08.2019 року тоді як фактичний розрахунок щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій було здійснено 15.04.2020 року на виконання рішення суду

Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08.04.2010 передбачено:

- компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень, статті 116, 117 Кодексу законів про працю України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

За таких обставин суд вважає, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 804/1782/16, від 27.06.2018 у справі № 810/1543/17, від 10.04.2019 у справі № 823/1919/16, від 18.11.2019 у справі № 0940/1532/18, від 24.05.18 р. №813/3055/17 , яка в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватись судом під час прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) (вул. Львівська, буд. 166,м. Великі Мости,Сокальський район, Львівська область,80074, код ЄДРПОУ 14321498) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії- відмовити.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова