Рішення № 90070035, 25.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року м. Житомир справа № 279/5572/18

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради в якому просила:

- визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради неправомірними щодо відмови у виплаті коштів з січня 2015 по грудень 2017.

- стягнути з відповідача на користь позивача невиплачені кошті передбачені ст.37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2015 рік - 6102 грн., 2016 рік - 6964 грн. та 2017 рік - 15360 грн .

- стягнути з відповідача на користь позивача невиплачені кошти передбачені ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2015 рік - 30512 грн., 2016 рік - 34824 грн. та 2017 рік - 76800 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що має право на виплату недоплаченої компенсації згідно ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чоронобильської катастрофи" у розмірі 40% мінімальної заробітної плати щомісяця за 2015,2016,2017 та згідно ст.39 цього Закону у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, як доплата громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення за 2015,2016,2017.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надіслав відзив на позов, в якому зазначив про те, що з 01.01.2015 ст.37 та 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були виключені, тому підстави для виплати щомісячної грошової допомоги та щомісячної доплати до пенсії відсутні.

Ухвалою суду від 06.03.2019 зупинено провадження в адміністративній справі до набрання чинності рішеннями Верховного Суду у зразкових справах №240/4937/18 (№Пз/9901/55/18) та №240/4946/18 (№Пз/9901/56/18).

Ухвалою суду від 08.05.2020 поновлено провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з 2015 по 2018 проживає та працює в населеному пункті, який, відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до довідки відділу освіти Коростенської міської ради від 31.10.2018 №467 позивач працює в ліцеї на посаді вчителя, нарахування виплат передбачених ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.01.2015 не проводилося.

З 01.01.2015 на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VІІІ виплата щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу припинена.

З 1 січня 2015 року доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII було припинено, у зв`язку із внесенням змін до Закону №796-ХІІ Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), яким зокрема статтю 39 Закону №796-ХІІ було виключено.

17 липня 2018 року Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 вказані зміни було визнано неконституційними, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив його повідомити, чи відновило УПЗСН виплати відповідно до ст.37, 39 Закону №796-ХІІ.

Листами від 05.11.2018 №3747/19.5 відповідач повідомив позивача, що виплати передбачені ст.37,39 Закону не нараховуються і не виплачуються, оскільки п.7 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII ст.37,39 виключено з Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 01.01.2015.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до положень ст.37 цього Закону (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Стаття 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

28.12.2014 прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

04.02.2016 прийнято Закон № 987-VIII, який згідно з розділом ІІ "Прикінцеві положення" набрав чинності з 01.01.2016 і яким включив до Закону № 796-ХІІ статтю 39 такого змісту:

"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

При цьому, в Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.

Стаття 39 у редакції Закону № 987-VIII, яка чинна з 01.01.2016, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01 січня 2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених в рішенні від 21.01.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі № 240/4946/18 та від 18.03.2020 у справі № 240/4937/18 із 17.07.2018 відновлено дію статті 37 Закону України №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакціях, що діяли до 01.01.2015. З 17.07.2018 позивач має право на нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом № 987-VIII. В іншій частині стаття 39 Закону № 796-ХІІ діє у редакції Закону № 987-VIII від 04.02.2016. Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону № 796-ХІІ до внесення змін Законом № 76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України).

Отже, Верховний суд висловив правову позицію з приводу того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право на отримання щомісячної грошової допомоги та доплати як громадянину, який працює на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статей 37, 39 Закону № 796-ХІІ.

В той же час, відновлені дії зазначених статей у редакціях, які були чинними до 0.01.2015, лише рішенням Конституційного суду України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 з 17.07.2018.

Таким чином, у період з січня 2015 по грудень 2017 у відповідача були відсутні підстави нараховувати та виплачувати позивачу щомісячну грошову допомогу згідно ст. 37 Закону у редакції, чинній до 01.01.2015 у розмірі 40% мінімальної заробітної плати щомісяця та згідно ст.39 у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, як доплата громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення, оскільки такі з 01.01.2015 були із закону виключені.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача є правомірними.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судом встановлено правомірність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати у спірний період позивачу щомісячної грошової допомоги та доплати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення, підстави для задоволення позову відсутні .

Керуючись статтями 242-246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради (вул.Шевченка,8, м.Коростень, 11500, код ЄДРПОУ 03192709) про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос