Рішення № 90069959, 26.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року м. Житомир

справа № 240/12169/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" про визнання бездіяльності протиправною,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)", у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" щодо невиконання ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11.07.2019 у справі №274/1740/19 за скаргою ОСОБА_1 про доставлення скаржника в судове засідання, що призвело до порушення прав ОСОБА_1 у доступі до правосудді, тобто права на участь у розгляді своєї справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що засуджений до довічного позбавлення волі вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2012 року у кримінальній справі №1-7/12 і з 13.06.2013 відбуває покарання в Державній установі «Бердичівська виправна колонія (№70)».

Під час перебування в установі відбування покарання з боку адміністрації на нього вчинюється тиск, а саме грубо порушувалися і порушуються його права, що змушує його як особисто, так і через представників, звертатися за захистом своїх прав і свобод в судові інстанції.

Зазначає, що співробітники відповідача, нехтуючи своїми службовими обов`язками з підстав не передбачених законом, не виконали ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11.07.2019 у справі №274/1740/19 щодо доставки ОСОБА_1 на судове засідання, що призвело до порушення його права на доступ до правосуддя.

Позивач, вважаючи, що відповідач своєю бездіяльністю порушив зокрема ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року скасовано. Справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Житомирським окружним адміністративним судом справа №240/12169/19 зареєстрована 23 квітня 2020 року.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ухвалою суду від 11.06.2020 у задоволенні заяви представника позивача та Суслова Мерабі ОСОБА_2 про призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін та в режимі відеоконференції, - відмовлено.

Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№19216/20), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що при перевірці журналів вхідної кореспонденції Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70)» відмітки про отримання листа з Бердичівського міськрайонного суду у справі №274/1740/19 не знайдено.

Вказує, що при ознайомленні з матеріалами справи №274/1740/19 встановлено, що згідно з оригіналом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення у справі №274/1740/19, адресатом для отримання даного листа зазначено - ОСОБА_1 , який відбуває покарання в Державній установі «Бердичівська виправна колонія (№70)».

Зважаючи на те, що на час отримання вказаного листа, адресованого засудженому ОСОБА_1 , позивач перебував у Київському слідчому ізоляторі, уся кореспонденція, яка на час відсутності засудженого в Державній установі «Бердичівська виправна колонія (№70)» надходила на адресу установи, була направлена в закритому вигляді за місцем перебування позивача, про що свідчать копії супровідних листів за період з липня по серпень місяць 2019 року, включно.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13 червня 2013 року відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у Державній установі «Бердичівська виправна колонія (№ 70)» (далі - БВК №70) за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2012 року, що сторонами не заперечується.

Відповідно до постанови старшого слідчого СВ Бердичівського ВП Головного управління Національної поліції у Житомирській області капітана поліції Лещенка М.В. від 28.02.2019 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 25.02.2019 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018061340000127 від 22.10.2018, відмовлено (а.с.107 та 107 зворот).

Зважаючи на вказане, ОСОБА_1 22.03.2019 подав до слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області скаргу на постанову старшого слідчого СВ Бердичівського ВП Головного управління Національної поліції у Житомирській області капітана поліції Лещенка М.В. від 28.02.2019 (а.с.108-109).

Згідно з ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11.07.2019 у справі №274/1740/19 ухвалено - скаржника ОСОБА_1 , який перебуває у Державній установі "Бердичівська виправна колонія (№70)", доставити у судове засідання у приміщення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області (Житомирська область, м.Бердичів, вул. Житомирська, буд.30-а) на 14 год. 40 хв. 27.08.2019 під конвоєм (а.с.110-111).

Однак, у вказаний день та час ОСОБА_1 не було доставлено до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, що сторонами не заперечується.

Не погоджуючись із бездіяльністю Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" щодо невиконання ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11.07.2019 у справі №274/1740/19, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Конституції України засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Відповідно до ст.1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Згідно із ст.2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 3 КВК України визначено, що до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України. Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Правовий статус засуджених іноземців і осіб без громадянства визначається законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Так, правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання (ч.ч. 1, 3, 4 ст. 7 КВК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КВК України на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 107 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, зокрема, здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку, користуватися глобальною мережею Інтернет.

Отже, Кримінально-виконавчим кодексом України передбачено, що конкретні умови листування мають визначатися Міністерством юстиції України.

Так, порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі на час існування спірних правовідносин регулювали Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року №2823/5, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 за №1010/32462 (далі - Правила №2823/5).

Ці Правила обов`язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи (п. 1 Правил).

Пунктом 2 Розділу XIII "Порядок листування та направлення грошових переказів засудженими" Правил №2823/5 передбачено, що кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та його представникам, Європейському суду з прав людини, суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, прокурору, захиснику у кримінальному провадженні, який здійснює свої повноваження відповідно до статті 45 Кримінального процесуального кодексу України, або отримують від них, перегляду не підлягає і протягом доби з часу її подання надсилається за належністю або вручається засудженим у запечатаному вигляді (конверті). Кореспонденція, яку засуджені адресують іншим органам державної влади, органам місцевого самоврядування та об`єднанням, надсилається за належністю протягом трьох діб з часу її подання.

Окрім того, порядок організації перегляду кореспонденції, яку одержують або відправляють засуджені до позбавлення волі та особи, взяті під варту передбачена положеннями Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.07.2013 №1304/5, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 липня 2013 року за №1110/23642 (далі - Інструкція №1304/5).

Відповідно до абз.2 п.4 Розділу І Інструкції №1304/5 кореспонденція, яку засуджені чи особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві чи захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені та особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Пунктом 5 Розділу ІІ Інструкції №1304/5 визначено, що кореспонденцію, зазначену в абзаці другому пункту 4 розділу І цієї Інструкції, засуджені чи особи, взяті під варту, особисто запечатують у конверти (із зазначенням адресата). У разі відсутності у відправника конверта адміністрація установи виконання покарань (слідчого ізолятора) забезпечує засудженого (особу, взяту під варту) конвертом та поштовою маркою.

Така кореспонденція перегляду не підлягає і надсилається адресату протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, що надійшла від зазначених в абзаці другому пункту 4 розділу І цієї Інструкції органів (осіб), засудженим (особам, узятим під варту) вручається протягом доби у запечатаному вигляді (конверті).

Матеріали справи свідчать, що відповідно до довідки про переміщення засудженого ОСОБА_1 від 29.05.2020 за підписом старшого інспектора групи по контролю за виконанням судових рішень Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" майора внутрішньої служби О.С.Манакова засуджений ОСОБА_1 19.05.2019 вибув до Київського слідчого ізолятору, а 08.08.2019 прибув до Бердичівської виправної колонії (№70) (а.с.132).

Окрім того, на підтвердження своєї правової позиції та правомірності бездіяльності Державна установа "Бердичівська виправна колонія (№70)" надала до суду копію рекомендованого поштового повідомлення за штрих-кодом повідомлення про вручення (відправника) №1330602128133, відповідно до якого поштова кореспонденція відправлена Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області у справі №274/1740/19 на 27.08.2019 о 14 год 00 хв, адресована - Бердичівській виправній колонії №70 засудженому ОСОБА_1 та отримана уповноваженою особою - 19.07.2019, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.131).

Також в матеріалах справи міститься лист Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.11.2019 за вих.№25684/19-Вих, у відповідь на адвокатський запит адвоката Зайцевої М.О., відповідно до якого Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області повідомив, що копію ухвали суду від 11.07.2019 у справі №274/1740/19 за скаргою ОСОБА_1 про доставлення скаржника у судове засідання направлено на адресу Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" та роти конвойної служби ГУНП в Житомирській області для виконання 16.07.2019 та отримано уповноваженими особами вказаних установ 19.07.2019 та 18.07.2019, відповідно. Надавши в додатках до вказаного листа копії поштових повідомлень №1330602128133, №1003141900970 (а.с.117, 118, 119).

З огляду на вказане, суд погоджується з доводами відповідача, що кореспонденція, яка адресована безпосередньо засудженому ОСОБА_1 від імені Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області в період перебування засудженого у Київському слідчому ізоляторі, не підлягала перегляду уповноваженими особами відповідача та надсилається за належністю засудженому ОСОБА_1 до Київського слідчого ізолятору.

На підтвердження вказаного, відповідачем подано до суду лист начальника Державної установи "Бердичівської виправної колонії (№70)" від 24.07.2019 за вих.№9-1894 про направлення на ім"я начальника державної установи "Київський слідчий ізолятор" для вручення закритих листів засудженого ОСОБА_1 , який 19.05.2019 вибув у їхнє розпорядження (а.с.133).

Підсумовуючи викладене та зважаючи на досліджені докази щодо надані сторонами, суд дійшов до висновку, що лист направлений рекомендованим поштовим повідомлення про вручення за штрих-кодом №1330602128133, відправлений Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області у справі №274/1740/19 на 27.08.2019 о 14 год 00 хв із зазначенням адресата (отримувача) - Державна установа "Бердичівська виправна колонія (№70)" засуджений Суслов М.О ОСОБА_3 , відповідно до положень Правил №2823/5 та Інструкції №1304/5 не підлягав розкриттю (перегляду) уповноваженим особами відповідача, оскільки адресований безпосередньо засудженому від суду.

Саме тому, суд вважає хибними доводи позивача, що лист направлений рекомендованим поштовим повідомлення про вручення за штрих-кодом №1330602128133, відправлений Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області у справі №274/1740/19 на 27.08.2019 о 14 год 00 хв із зазначенням адресата (отримувача) - Державна установа "Бердичівська виправна колонія (№70)" засуджений Суслов М.О., є належним доказом повідомлення відповідача про обов"язок доставки засудженого ОСОБА_1 до Бердичівського міськрайоного суду Житомирської області на 14 год. 40хв. 27.08.2019 під конвоєм.

Згідно зі змістом п.1 Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України 26.05.2015 №613/785/5/30/29/67/68, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.06.2015 за №698/27143 (далі - Інструкція з організації конвоювання) конвоювання обвинувачених (підсудних), засуджених із установ попереднього ув`язнення до судів та охорона їх під час судових засідань, а також конвоювання їх у зворотному напрямку здійснюються військовими частинами та підрозділами Національної гвардії України (далі - військові частини) та органами внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України (далі - органи внутрішніх справ) за місцем їх дислокації.

Пунктом 19 Інструкції з організації конвоювання передбачено, що заявка суду на конвоювання обвинувачених (підсудних), засуджених у судові засідання (далі - заявка суду) надсилається начальникові установи попереднього ув`язнення (установи виконання покарань) за місцем тримання обвинувачених (підсудних), засуджених або начальникові органу внутрішніх справ із розрахунку одержання її не пізніше ніж за 3 дні до дня проведення судового засідання та не пізніше одного дня до відправлення чергової варти за плановим залізничним (автомобільним) маршрутом. Начальник установи попереднього ув`язнення (установи виконання покарань) за добу надсилає заявку на виділення варти командирові військової частини (начальникові органу внутрішніх справ). Заявка може також вручатися начальникові варти після прибуття до установи попереднього ув`язнення для здавання обвинувачених (підсудних), засуджених. У разі відкладення судового засідання на строк, менший ніж три дні заявка суду передається начальникові установи попереднього ув`язнення (установи виконання покарань) через начальника варти.

Суд зазначає, що відповідно до змісту ухвали Бердичівського міськрайонного суду у Житомирській області від 11.07.2019 у справі №274/1740/19 у абзаці другому її резолютивної частини вказано, що копію зазначеної ухвали для організації виконання надіслати начальнику Державної установи "Бердичівська виправні колонія (№70)" та командиру роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Житомирській області (а.с.25-26, 110-111).

Однак в матеріалах даної адміністративної справи містяться докази надіслання ухвали Бердичівського міськрайонного суду у Житомирській області від 11.07.2019 у справі №274/1740/19 до виконання на адресу начальника роти конвойної служби Головного управління Національної поліції в Житомирській області та до відома позивачу на адресу Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)", про що свідчать копії поштових повідомлень №1003141900970, №1330602128133, відповідно (а.с.117, 118, 119)

Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку, що докази протиправної бездіяльності Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" щодо виконання ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11.07.2019 у справі №274/1740/19 про доставлення скаржника в судове засідання на 14 год 40 хв 27.08.2019, у суду відсутні.

Проте суд зауважує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У Рішенні Європейського суду з прав людини "Вінтман проти України" зазначено, "що для нейтралізація шкідливих наслідків довічного позбавлення волі або позбавлення волі на інші тривалі строки мають бути докладені особливі зусилля для збереження перерваних родинних зв`язків. З цією метою листи, телефонні розмови і побачення повинні проводитися максимально часто та конфіденційно. Якщо такі умови становлять загрозу для безпеки або охорони, або обґрунтовані оцінкою ризиків, ці контакти можуть супроводжуватися розумними заходами безпеки...".

У Європейських пенітенціарних (в`язничніих) правилах 2006 року, у відповідних частинах Рекомендації Rec(2006)2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо Європейських пенітенціарних (в`язничних) правил, ухваленої 11 січня 2006 року, зазначено:

« 24.1 Ув`язненим необхідно дозволяти максимально часто спілкуватися зі своїми родинами, іншими особами та представниками організацій, які перебувають за межами установ поштою, по телефону або в інші способи; необхідно дозволяти також побачення ув`язнених із зазначеними особами.

24.2 Контакти та побачення можуть бути обмежені або перебувати під контролем, якщо це необхідно для продовження кримінального розслідування, підтримки порядку та безпеки, запобігання кримінальним злочинам та захисту жертв злочинів, проте такі обмеження, включаючи спеціальні обмеження, визначені судовим органом, повинні допускати прийнятний мінімальний рівень контактів.

24.5 Адміністрація пенітенціарних установ мусить сприяти ув`язненим у підтримуванні адекватних контактів із зовнішнім світом та надавати їм із цією метою відповідну матеріальну підтримку.».

Стандарти Європейського комітету з питань запобігання катуванням та такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (CPT/Inf/E (2002)1 - Rev. 2013):

59. У відповідному витягу зазначено:

«51. ... дуже важливим питанням для ув`язнених є підтримання нормальних зв`язків із зовнішнім світом. Ув`язнені повинні, передусім, мати можливість підтримувати зв`язки зі своєю родиною та близькими друзями. Керівним принципом повинно стати сприяння контактам із зовнішнім світом; будь-яке обмеження таких контактів повинно обґрунтовуватись виключно серйозними мотивами безпеки або ж міркуваннями щодо наявних ресурсів."

Суд зазначає, що особи, які відбувають покарання, як і громадяни України володіють певними правами та свободами, що відповідно до ст. 3 Конституції України визначають зміст і спрямованість діяльності держави. На конституційному рівні питанню правого статусу засудженого присвячена норма, закріплена у ст. 63 Конституції, яка проголошує, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду. Таким чином, права засуджених можуть бути обмежені тільки законами, а не іншими нормативно-правовими актами. Ці конституційні положення знайшли своє відображення і у Кримінально-виконавчому кодексі України (далі - КВК України).

Отже, хоча правовий статус засуджених і базується на загальному правовому статусі громадян України, проте у зв`язку із засудженням особи її правовий статус зазнає певної трансформації. Оскільки сутність кримінального покарання як виду державного примусу полягає у застосуванні певних обмежень до засуджених, відповідно і різні види покарань обумовлюють неоднакові за обсягом обмеження у правах та обов`язках засуджених. Найбільші обмеження у правовому статусі особи пов`язані, безперечно, з виконанням покарань, які передбачають ізоляцію засудженого від суспільства, насамперед довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк. Зокрема, засуджені, які перебувають в установах виконання покарань, прямо чи опосередковано обмежені в деяких конституційних правах.

Таким чином суд враховує, що позивач перебуває в ізоляції, оскільки вироком суду засуджений до довічного позбавлення волі, обмежений у праві пересуватись в межах виправної колонії, тому обмежений у можливості, у спосіб визначений законодавством, подавати, отримувати та контролювати письмові заяви, отримувати та надсилати кореспонденцію.

Суд повторно зазначає, що відповідно до змісту п.5 Розділу ІІ Інструкції №1304/5 кореспонденцію, зазначену в абзаці другому пункту 4 розділу І цієї Інструкції, засуджені чи особи, взяті під варту, особисто запечатують у конверти (із зазначенням адресата). У разі відсутності у відправника конверта адміністрація установи виконання покарань (слідчого ізолятора) забезпечує засудженого (особу, взяту під варту) конвертом та поштовою маркою.

Така кореспонденція перегляду не підлягає і надсилається адресату протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, що надійшла від зазначених в абзаці другому пункту 4 розділу І цієї Інструкції органів (осіб), засудженим (особам, узятим під варту) вручається протягом доби у запечатаному вигляді (конверті).

Зазначена вхідна та вихідна письмова кореспонденція у закритому вигляді реєструється в Журналі з приміткою «Закритий конверт». Помітки чи написи на зазначеній кореспонденції не проставляються, якщо це не передбачено діючими поштовими правилами.

З огляду на системний аналіз правових норм, кореспонденція яка адресована засудженому (особам, узятим під варту) або ними надсилається органам (особам) зазначеним у абзаці другому пункту 4 розділу І Інструкції №1304/5, підлягає особливому захисту встановленому на законодавчому рівні та є невідкладною, оскільки законодавцем передбачено короткий термін, щодо її передачі засудженим (особам, узятим під варту).

Матеріали справи свідчать, що кореспонденція, яка направлена Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області у справі №274/1740/19 рекомендованим поштовим повідомлення про вручення за штрих-кодом № НОМЕР_1 на ім"я - Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" для засудженого ОСОБА_1 , отримана уповноваженою особою відповідача - 19.07.2019, однак перенаправлена за місцем вибуття позивача до Державної установи "Київський слідчий ізолятор" листом за вих.№9-1894 лише 24.07.2019, тобто зі спливом доби після її отримання уповноваженою особою Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" (а.с.133).

З огляду на викладене, відповідач як установа виконання покарань, під час реалізації стосовно позивача, який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, публічно-правових управлінських функцій, а саме приймання кореспонденції для ув`язнених, її перегляд, перенаправлення для адресата, діяв з порушення процедури передбаченої нормами чинного законодавства. Вказане порушення у свою чергу, відповідно до положень ч.2 Кодексу адміністративного судочинства України призвело до недотримання відповідачем - суб"єктом владних повноважень, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача, що проявилися в обмеженні щодо участі у розгляді судової справи за його скаргою.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У даному випадку, дотримуючись принципів верховенства права, законності, поділу влади, в межах компетенції, визначеної Конституцією та законами України, а також виходячи з повноважень суду, визначених ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" щодо недотримання відповідно до вимог чинного законодавства України строків направлення за належністю поштової кореспонденції адресованої на ім"я засудженого ОСОБА_1 .

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Проте, у даному, випадку дії зобов"язального характеру не забезпечать у спірному випадку справедливої сатисфакції та належного відновлення порушеного права позивача.

При вирішенні питання про належний спосіб захисту порушеного права суду в кожному конкретному випадку необхідно виходити з того, що такий захист повинен найбільш повно відповідати меті (цілі), задля досягнення якої був направлений позов.

Таким чином, позивачем реалізовано право на судовий захист щодо відновлення порушеного права за наслідками неналежного виконання відповідачем процедури пересилання поштової кореспонденції засудженого - позивача.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідач пропорційно до розміру задоволених позовних вимог

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258, 261-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Вірменії № НОМЕР_2 , виданий 001) до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" (вул.Нізгурецька, буд.1, м.Бердичів, Житомирська область, 13313, код ЄДРПОУ 08563330) про визнання бездіяльності протиправною, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" щодо недотримання відповідно до вимог чинного законодавства України строків направлення за належністю поштової кореспонденції за штрих-кодом повідомлення про вручення №1330602128133 Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області у справі №274/1740/19, адресованої на ім"я засудженого ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 (двадцять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 26 червня 2020 року

Суддя А.В. Горовенко