Рішення № 90069809, 26.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року Справа № 160/4948/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним розпорядження, викладене у протоколі від 27 січня 2020 року, та рішення 045650000220 від 30.01.2020 головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2020 року судді у відставці ОСОБА_1 - в розмірі 86% від суддівської винагороди виходячи зі стажу роботи на посаді судді 23 роки 8 місяців 3 дні;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зробити перерахунок та призначити до виплати з 01 січня 2020 року ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% з урахуванням до спеціального стажу, який надає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці: половину терміну навчання у вищому навчальному закладі - 2 роки 5 місяців; стажу роботи на посаді Першого заступника начальника Дніпропетровського обласного управління юстиції - 3 роки 4 місяці 6 днів та періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 22 дні;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнятого за результатами розгляду цієї справи;

- за наслідками розгляду звіту про виконання рішення або в разі неподання такого звіту встановити п`ятиденний строк подання звіту, та накласти на начальника головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 штраф у сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 27 січня 2020 року позивачу, як судді у відставці, було зроблено перерахунок пенсії та довічно призначено з 27 січня 2020 року грошове утримання у розмірі 46096,86 грн. з розрахунку стажу роботи на посаді судді 23 роки 8 місяців 3 дні, загальний процент розрахунку грошового утримання від заробітку 86%. Позивач вважає, що зазначене рішення не відповідає положенням чинного законодавства України, при перерахунку відповідачем не було враховано стаж роботи на посадах безпосередньо пов`язаних з Міністерством юстиції України та підвідомчих йому органів на місцях, а також половина терміну навчання у вищому навчальному закладі та період проходження строкової служби. Тому позивач вважає дії відповідача протиправними, такими, що порушують його права на належне грошове забезпечення, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року було відкрито провадження в адміністративній справі №160/4948/20 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року на адресу суду від відповідача 05 червня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що у грудні 2018 року позивач вже звертався до суду з позовною заявою про зобов`язання призначити йому грошове утримання у розмірі 90% суддівської винагороди як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи судді більше 30 років. У висновках суду зазначено, що вище зазначені періоди роботи позивача включалися до стажу листом Державної судової адміністрації України від 16.02.2007 №17-971/07 для визначення права на отримання щомісячного грошового утримання з 01.03.2007, та цим же листом зазначено, що стаж роботи на посаді судді станом на 01.03.2007 становить 12 років 3 місяці 2 дні. Отже розраховується окремо стаж роботи на посаді судді та стаж для визначення права на отримання щомісячного грошового утримання. В подальшому при зміні законодавства періоди, які не зараховуються до стажу судді, включалися до стажу для визначення права на виплату надбавки за вислугу років. Але законодавством не передбачено застосовувати стаж, який дає право на виплату надбавки за вислугу років, для визначення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці. Враховуючи вище зазначене, головним управлінням на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 по справі №160/9682/18 за повторним розглядом заяви позивача прийнято рішення не змінювати відсоток для розрахунку грошового утримання та залишити його у попередньому розмірі, а саме: 86 відсотків. З 18.02.2020 року порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402, згідно з якою розміру щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм ч. 4 ст. 142 цього закону – у разі зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Враховуючи наведені положення, у відповідача, на його думку, відсутні законні підстави для перерахунку пенсії за заявою від 06.03.2020 року.

22.06.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач зазначив , що зміст позовних вимог стосується оскарження розпорядження викладено у протоколі від 27.01.2020 року та рішення 045650000220 від 30.01.2020 року головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , і аж ніяк зазначеної відповідачем бездіяльності. Позовні вимоги просив задоволити у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 08.06.2020 року за правилами ст. 262 КАС України.

Проте, 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року», яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.

Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Враховуючи наведене, судом продовжено розгляд справи до 26.06.2020 року з метою повного та всебічного розгляду судом поданих документів, в тому числі долучених до відзиву відповідача, поданого 05.06.2020 року, та надання їм належної оцінки.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 20.11.1975 року по 20.11.1977 року проходив строкову військову службу в Радянській Армії; з 01.09.1981 року по 01.07.1986 року проходив навчання на юридичному факультеті денної форми навчання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова; з 21.06.1987 року по 22.07.1988 року працював народним суддею Євпаторійського міського народного суду; з 25.07.1988 року по 08.04.1990 року працював народним суддею Апостолівського районного народного суду і був зарахований в штат цього же суду за переведенням із Євпаторійського міського народного суду Кримської області; з 09.04.1990 року по 25.08.1999 року працював народним суддею Павлоградського міського народного суду і був призначений головою цього суду.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 24.12.1998 р. №1007/к позивач з 29.12.1998 року був призначений на посаду першого заступника начальника Дніпропетровського обласного управління юстиції; згідно з наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2002 р. №1266/к з 31.12.2002 року звільнений за переведенням до Державної судової адміністрації України; згідно з наказом Державної судової адміністрації України від 29.12.2002 року з 02.01.2003 року призначений начальником територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області.

Постановою Верховної Ради України від 16.03.2006 року №3565-IV, ОСОБА_1 був обраний суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому працював до 31.08.2018 року.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 липня 2018 року №2233/о/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду у відставку», з урахуванням ухвали Вищої ради правосуддя від 16 серпня 2018 року №2632/о/15-18 «Про виправлення описки в рішенні Вищої ради правосуддя від 10 липня 2018 року №2233/о/15-18», позивача було звільнено з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до наказу голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 року №702-к «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату», з 31.08.2018 року позивача відраховано зі штату суду у зв`язку зі звільненням з посади судді у відставку.

Позивач 05.09.2018 року звернувся до структурного підрозділу головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо призначення йому пенсії, як судді у відставці, та рішенням №045650000220 від 23.10.2018 року ОСОБА_1 , як судді у відставці, було зроблено перерахунок пенсії та довічно призначено грошове утримання у розмірі 25 760,44 грн., визначивши стаж роботи на посаді судді 23 роки 8 місяців 3 дні, загальний процент розрахунку пенсії від заробітку - 86%.

Не погоджуючись з таким призначенням, позивач 05.11.2018 року звернувся до відповідача зі скаргою з вимогою здійснити відповідний перерахунок, та просив виправити помилку в розрахунку його стажу роботи, визначити новий розмір грошового утримання і надати відповідь поштою в строк зазначений в законі.

Листом від 20.11.2018 року №К17685-18 «Про розгляд звернення», відповідач повідомив, що грошове утримання призначено у розмірі 86% від суми суддівської винагороди у сумі 29 954 грн., яка зазначена у довідці від 31.08.2018 р. №68, виданій Дніпропетровським окружним адміністративним судом, тому розмір грошового утримання становить 25 760,44 грн. (29 954 грн. x 86%). Розділом III Прикінцеві та перехідні положення Закону №1798 внесено зміни до п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яким визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону». Отже, для визначення відсотку, який необхідно застосовувати для призначення грошового утримання, до стажу судді зараховано 23 роки 9 місяців 3 дні спеціального стажу, що дає право на призначення щомісячного грошового утримання, тому розрахунок проводиться у розмірі 86% від суми суддівської винагороди.

Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив: визнати протиправними дії та розпорядження головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, викладене у протоколі від 23 жовтня 2018 року щодо визначення йому розміру щомісячного довічного грошового утримання - 86% від суддівської винагороди виходячи зі стажу роботи на посаді судді 23 роки 8 місяців 3 дні; зобов`язати відповідача, починаючи з 05.09.2018 року призначити та виплатити йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді без обмеження граничного, максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи судді більше 30 років.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року у справі №160/9682/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії та розпорядження головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладене у протоколі від 23.10.2018 року щодо визначення ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання - 86% від суддівської винагороди виходячи зі стажу роботи на посаді судді 23 роки 8 місяців 3 дні;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву щодо призначення та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, без обмеження граничного, максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи судді більше 30 років, починаючи з 05.09.2018 року, з урахуванням висновків суду;

- у задоволенні решти позову відмовлено;

- вирішено питання судових витрат.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення суду відповідачем не оскаржувалось та набрало законної сили 28.03.2019 року.

З метою примусового виконання рішення суду від 25.02.2019 року у справі №160/9682/18 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковською А.О. відкрито виконавче провадження №59525176.

20.09.2019 р. постановою головного державного виконавця за невиконання даного судового рішення (ВП № 59525176) на боржника головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області накладено штраф у сумі 5100 грн.

09.10.2019 р. постановою головного державного виконавця за повторне невиконання судового рішення на боржника накладено штраф у сумі 10 200 грн.

21.10.2019 р. постановою головного державного виконавця на адресу головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст.ст.63, 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження», ст.214 КПК України, ст.382 КК України. Виконання рішення без участі боржника визнано неможливим, виконавче провадження закінчено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 року у справі №160/9682/18 зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року по справі №160/9682/18.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року у справі №160/9682/18 встановлено новий строк подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року у справі №160/9682/18 протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали.

27 січня 2020 року позивачу, як судді у відставці, було зроблено перерахунок пенсії та довічно призначено з 27 січня 2020 року грошове утримання у розмірі 46096,86 грн. з розрахунку стажу роботи на посаді судді 23 роки 8 місяців 3 дні, загальний процент розрахунку грошового утримання від заробітку 86%.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо неврахування при перерахунку стажу роботи безпосередньо пов`язаних з Міністерством юстиції України та підвідомчих йому органів на місцях, а також половина терміну навчання у вищому навчальному закладі та період проходження строкової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено таке.

Листом Державної судової адміністрації України від 16.02.2007 р. №17-971/07 «Щодо надання дозволу на отримання щомісячного грошового утримання» Дніпропетровському окружному адміністративному суду було повідомлено щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання як працюючому судді відповідно до Указу Президента України від 10.07.1995 р. №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», а саме зазначено, що стаж роботи на посаді судді станом на 01.03.2007 року позивача становить 12 років 3 місяці 2 дні. До стажу роботи відповідно до Закону України «Про статус суддів» та Указу Президента України від 10.07.1995 р. №584/95 зараховується: робота на посаді Першого заступника начальника Управління юстиції - 3 роки 4 місяці 6 днів; половина терміну навчання у вищому навчальному закладі - 2 роки 5 місяців; період проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 22 дні. Усього - 20 років. На підставі викладеного, суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кононенко О.В. має право на отримання щомісячного грошового утримання з 01.03.2007 року.

Таким чином, листом Державної судової адміністрації України від 16.02.2007 р. №17-971/07 підтверджується, що відповідачем не було враховано позивачу до відповідного стажу роботи на посаді судді половини терміну навчання у вищому навчальному закладі, а саме 2 роки 5 місяців, стажу роботи на посадах безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів Міністерства юстиції України та підвідомчих йому органів на місцях - 3 роки 4 місяці 6 днів та періоду проходження строкової військової служби у Радянській армії - 1 рік 11 місяців 22 дні, а враховано для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді.

Згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому, у зв`язку із досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічні висновки, також, висловленні у рішенні Ради суддів України «Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку» від 12 березня 2015 року №20.

Слід зазначити, що розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 31.08.2018 року підтверджується стаж роботи ОСОБА_1 , а саме: 27 років 01 місяць 10 днів

Також, в рішенні Вищої ради правосуддя від 10 липня 2018 року №2233/о/15-18 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду у відставку» зазначено, що документи свідчать, що суддя Кононенко О.В. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону у редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Так, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі №428/4671/17, від 01 жовтня 2018 року у справі №541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі №140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі №686/10100/15-а.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Згідно з Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» №584/95 від 10.07.1995 року (чинним на час виникнення спірних правовідносин), до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із ст.62 Закону №1788-XII та ч.1 ст.48 КЗпП України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 , що з 20.11.1975 року по 20.11.1977 року позивач дійсно проходив строкову військову службу в Радянській армії, а з 01.09.1981 року по 01.07.1986 року проходив навчання на юридичному факультеті денної форми навчання в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова.

Отже, половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та період проходження строкової військової служби підлягають зарахуванню позивачу до спеціального стажу, враховуючи, що стаж його роботи на посаді судді не менш як 10 років.

Також, судом встановлено, що на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивача було обрано безстроково Постановою Верховної Ради України 16 березня 2006 року №3565- IV та включено до складу суду з 01.02.2007 року.

На той час діяв Закон України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року, який зараховував до стажу роботи судді час роботи на посадах безпосередньо пов`язаних з Міністерством юстиції України та підвідомчих йому органів на місцях.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року, який також зберігав визначений стаж судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом (п.11. Розділ XIII перехідних положень).

Абзацом 2 ч.2 ст.43 цього Закону передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно із відомостями, зазначеними у трудовій книжці ОСОБА_1 , з 26.08.1999 року по 31.12.2002 року він працював та виконував відповідну роботу Першим заступником начальника Дніпропетровського обласного управління юстиції, загальний стаж склав 3 роки 4 місяці 6 днів, тому, суд вважає цей стаж також таким, що підлягає зарахуванню позивачу до спеціального стажу.

Частиною 4 статті 43 Закону №2453-VI встановлено, що суддя у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Також, рішенням Ради суддів України № 42 від 16.04.2015 року було визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності Законом «Про забезпечення права на справедливий суд» зберігають визначення стажу роботи і посаді судді відповідно до законодавства, що діяло до набрання ним чинності, у зв`язку з чим стаж роботи нарахований відповідно до діючого законодавства на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» перерахуванню не підлягає.

За приписами ст.ст.21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч.6 ст.47 та п.8 ч.4 ст.48 Закону №2453-VI, незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Частиною 1 ст.126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз.2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно з якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа «Щокін проти України») зазначив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобовязані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі №234/8701/17.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до п.25 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 1402-VIII від 02 червня 2016 року, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст.132 із наступними змінами).

За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону, у зв`язку з чим, суд вважає, що саме 90% повинен був встановити відповідач враховуючи, що стаж позивача необхідний для обчислення утримання складає більше 30 років.

Суд зазначає, що аналогічні обставини були встановлені в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року у справі №160/9682/18, яке набрало законної сили 28.03.2019 року.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на тривале невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року у справі №160/9682/18, яке набрало законної сили 28.03.2019 року, відповідачем та призначення позивачу щомісячного довічного грошового уртимання в розмірі 86 % від судівської винагороди зі стажу роботи на посаді сдді 23 роки 8 місяців 3дні, що суперечить висновкам вказаного рішення суду, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є:

- визнання протиправним розпорядження, викладене у протоколі від 27 січня 2020 року, та рішення 045650000220 від 30.01.2020 головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2020 року судді у відставці ОСОБА_1 - в розмірі 86% від суддівської винагороди виходячи зі стажу роботи на посаді судді 23 роки 8 місяців 3 дні;

- зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зробити перерахунок та призначити до виплати з 01 січня 2020 року ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% з урахуванням до спеціального стажу, який надає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці: половину терміну навчання у вищому навчальному закладі - 2 роки 5 місяців; стажу роботи на посаді Першого заступника начальника Дніпропетровського обласного управління юстиції - 3 роки 4 місяці 6 днів та періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 22 дні.

Суд зробив висновок про задоволення позовної вимоги про зобов`язання зробити перерахунок та призначити до виплати належні суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв`язку з тим, що застосовані до відповідача шляхи відновлення порушених прав позивача, викладені в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року у справі №160/9682/18, а саме: зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву щодо призначення та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді, без обмеження граничного, максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи судді більше 30 років, починаючи з 05.09.2018 року, з урахуванням висновків суду, не призвели до відновлення порушених відповідачем прав позивача.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

В силу судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди» застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Європейський суд з прав людини у справі Горнсбі проти Греції (Case of Hornsby v. Greece, Страсбург, 19.03.1997 року) наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах Алпатов та інші проти України (заява №7321/05 та 107 інших заяв), Робота та інші проти України (заява №7158/04 та 88 інших заяв), ОСОБА_3 та інші проти України (заява №12405/06 та 118 інших заяв), ПМП Фея та інші проти України (заява №27617/06 та 126 інших заяв), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.

З огляду на тривале невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року у справі №160/9682/18, яке набрало законної сили 28.03.2019 року, відповідачем, яким встановлені аналогічні обставини перерахунку та призначення відповідних сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за попередні періоди, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача та зобов`язати відповідача надати звіт про виконання цього рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/4948/20, але протягом одного місяця з дати набрання законної сили цим рішенням суду.

Стосовно вимоги про накладення на начальника головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 штрафу у сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту про виконання рішення або в разі неподання такого звіту встановити п`ятиденний строк подання звіту, суд зазначає, що вона не підлягає задоволенню та є передчасною, оскільки встановити наявність підстав для накладення штрафу можна буде лише після розгляду поданого відповідачем звіту.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 841 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1690814976.1 від 28.04.2020 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 841 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити.

Визнати протиправним розпорядження, викладене у протоколі від 27 січня 2020 року та рішення 045650000220 від 30.01.2020 головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання з 1 січня 2020 року судді у відставці ОСОБА_1 - в розмірі 86% від суддівської винагороди виходячи зі стажу роботи на посаді судді 23 роки 8 місяців 3 дні.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зробити перерахунок та призначити до виплати з 01 січня 2020 року ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% з урахуванням до спеціального стажу, який надає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці: половину терміну навчання у вищому навчальному закладі - 2 роки 5 місяців; стажу роботи на посаді Першого заступника начальника Дніпропетровського обласного управління юстиції - 3 роки 4 місяці 6 днів та періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 22 дні.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати протягом одного місяця з дати набрання законної сили рішенням суду у справі №160/4948/20.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 841 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук