Рішення № 90069765, 22.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/5871/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи (далі - Волинське обласне бюро МСЕ, відповідач) про визнання бездіяльності щодо не проведення відносно ОСОБА_1 медичного освідування на предмет встановлення інвалідності та визначення відповідного ступеня інвалідності неправомірною; зобов`язання провести щодо ОСОБА_1 комісію (експертизу) на предмет встановлення інвалідності та визначити відповідний ступінь інвалідності у разі її встановлення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 10.12.1998 по 05.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 21.06.2019 - в органах Національної поліції, зокрема з 02.02.2017 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Ківерцівського відділу поліції ГУ НП у Волинській області.

Наказом ГУ НП у Волинській області від 21.06.2019 №199-ос «По особовому складу» позивача, на підставі його рапорту від 19.06.2019, звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) з 21.06.2019.

Протягом тривалого часу позивач перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в лікувальних закладах Волинської області, зокрема в Ківерцівській центральній районній лікарні, в територіальному медичному об`єднанні МВС України по Волинській області, у Волинській обласній клінічній лікарні, що підтверджується листками непрацездатності, виписками з медичної картки амбулаторного хворого, витягами з історії хвороби.

18.06.2019 Військово-лікарська комісія ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» здійснила медичний огляд і надала висновок, що захворювання позивача пов`язане з проходженням служби в поліції і що останній не придатний до служби в поліції. Дані обставини підтверджуються Свідоцтвом про хворобу №134. ,

В подальшому, на підставі направлення Волинське обласне бюро МСЕ, рішенням від 22.10.2019 встановило позивачу 25% ступеня втрати професійної працездатності і причину втрати професійної працездатності - захворювання, пов`язані з проходженням служби в поліції, хоча позивача було направлено до відповідача з метою проходження комісії на встановлення групи інвалідності, а не встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не проведення відносно нього медичного освідування (відповідної експертизи) на предмет встановлення інвалідності та визначення відповідного ступеня інвалідності неправомірною, оскільки враховуючи обсяг та характер захворювань позивача, а також вимоги Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, відповідач був зобов`язаний провести огляд позивача комісіями трьох рівнів, за результатами кожного огляду необхідно було скласти відповідний акт, де детально викласти хід огляду та причини не встановлення інвалідності. Проте, відповідач вказані вимоги Положення №1317 не виконав, чим порушив його право на належний соціальний захист, що є наслідком встановлення групи інвалідності особі, хвороби якої пов`язані з виконанням службових обов`язків.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.38).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 06.05.2020 №143/2-05.20 (а.с.42-45) відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з наступних підстав.

Згідно з п. 11 розділу IX Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС від 03.04.2017 №285 свідоцтво про хворобу складається у випадках визнання поліцейських, військовослужбовців, здобувачів вищої освіти навчальних закладів МВС, ад`юнктів непридатними до служби. Позивачеві видано свідоцтво про хворобу від 18.06.2019 №134, відповідно до п. 11 якого діагноз і постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання - захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції, п. 12 - непридатний до служби в поліції.

Відповідно до п. 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317 комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Згідно з наказом Волинського обласного бюро МСЕ від 30.10.2017 №36/од "Про огляд хворих на обласній МСЕК" на обласній МСЕК проводити медико-соціальну експертизу особам рядового та начальницького складу Головного управління Національної поліції України у Волинській області (тільки первинно).

14.11.2019 за направленням ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області" від 03.10.2019, позивач був оглянутий обласною МСЕК.

На підставі наданих позивачем медичних документів (витягу з історії хвороби №8280 від 06.06.2016, виписок №1664 від 01.04.2016, від 23.02.2016, №15750 від 26.10.2018, №11185 від 03.08.2018, №4529 від 01.04.2019, №8813 від 04.06.2019, №31620 від 31.05.2019, 10.10.2019, витягів з історії хвороби стаціонарного хворого №6884 від 10.05.2019, №9533 від 24.06.2019, консультаційного висновку обласного спеціаліста від 01.10.2019, свідоцтва про хворобу №134 від 18.06.2019 та направлення на МСЕК від 03.10.2019) обґрунтованих підстав для встановлення інвалідності на час огляду МСЕК не було, встановлено 25% втрати працездатності, захворювання, так, пов`язане з проходженням служби в поліції. Дане рішення внесено до акту огляду МСЕК №143 від 14.11.2019, яке є правомірним та відповідає вимогам Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України, а також п. 13 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Зазначає, що у пункті 18 направлення на МСЕК від 03.10.2019 не зазначено конкретну мету проходження МСЕК, тому встановлення ступеня втрати працездатності у відсотках є не порушенням, а обов`язком відповідача. А твердження позивача, що його було направлено на МСЕК саме з метою встановлення інвалідності не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, позивач не скористався своїм правом на оскарження рішення обласної МСЕК до вищестоящих інстанцій Міністерства охорони здоров`я України, як це передбачено п. 24 Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317.

З наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначив, що не оскарження рішення обласної МСЕК щодо нього до інших інстанцій охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України, не позбавляє його права на оскарження даного рішення обласної МСЕК безпосередньо до суду з підстав, зазначених ним в позовній заяві. Вважає, що не зазначення конкретної мети проходження МСЕК у направленні, було обгрунтованою підставою для уточнення та з`ясування відповідачем такої мети, оскільки, враховуючи обсяг та характер його захворювань, позивач мав переконання, що був направлений на проходження МСЕК для встановлення йому групи інвалідності.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 10.12.1998 по 05.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 21.06.2019 - в органах Національної поліції, зокрема з 02.02.2017 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Ківерцівського відділу поліції ГУ НП у Волинській області.

18.06.2019 медична (військово-лікарська) комісія ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області", за розпорядженням начальника ПКЗ ГУ НП у Волинській області здійснила медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого видала свідоцтво про хворобу №134 від 18.06.2019 із зазначенням діагнозу та причинного зв`язку: захворювання, ТАК, пов`язане із проходженням служби в поліції” (а.с.34).

Наказом начальника ГУ НП у Волинській області від 21.06.2019 №199-ос «По особовому складу» капітана поліції Соколюка ОСОБА_2 , інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Ківерцівського відділу поліції ГУ НП у Волинській області, звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) з 21.06.2019. Підстава – рапорт Соколюка О.Ф. від 19.06.2019 (по хворобі) (а.с.4).

03.10.2019 ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області" видало ОСОБА_1 направлення для проходження огляду Волинським обласним бюро МСЕ (а.с. 48)

14.11.2019 Волинське обласне бюро МСЕ здійснило первинний огляд позивача та на підставі наданих позивачем медичних документів: витягу з історії хвороби №8280 від 06.06.2016, виписок №1664 від 01.04.2016, від 23.02.2016, №15750 від 26.10.2018, №11185 від 03.08.2018, №4529 від 01.04.2019, №8813 від 04.06.2019, №31620 від 31.05.2019, 10.10.2019, витягів з історії хвороби стаціонарного хворого №6884 від 10.05.2019, №9533 від 24.06.2019, консультаційного висновку обласного спеціаліста від 01.10.2019, свідоцтва про хворобу №134 від 18.06.2019 та направлення на МСЕК від 03.10.2019 склало акт огляду МСЕК №415 від 14.11.2019, згідно з п. 34 якого винесло рішення про те, що обґрунтованих підстав для встановлення групи інвалідності немає, а ОСОБА_1 встановлено 25% втрати працездатності, захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції (а.с. 46-47)

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не проведення відносно нього медичного освідування на предмет встановлення інвалідності та визначення відповідного ступеня інвалідності, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано таке.

За правилами частини першої статті 100 Закону України “Про Національну поліцію” №580-VIII визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

Спірні правовідносини врегульовані Положенням про медико-соціальну експертизу (далі - Положення про МСЕ №1317), Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджені Постановою КМУ від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» та Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою Наказом МОЗ України від 05.09.2011 №561 (далі – Інструкція №561).

Відповідно до п. 1.9. Інструкції №561 огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про МСЕ №1317.

Відповідно до п. 3, 17 Положення про МСЕ №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п. 4 Положення про МСЕ №1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Таким чином, для встановлення інвалідності, проводиться Медико-соціальна експертиза, яка проводиться особам за умови направлення їх лікувальним закладом охорони здоров`я, після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів щодо таких осіб, та за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму.

Відповідно до п.п. 1 п. 11 Положення про МСЕ №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Пунктом 12 Положення про МСЕ №1317 передбачено, що кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.

Пунктом 14 Положення про МСЕ №1317 передбачено, що комісії мають право направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування.

Відповідно до п. 19 Положення про МСЕ №1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Відповідно до п. 20 Положення про МСЕ №1317 комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Згідно п. 24 Положення про МСЕ №1317 комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Видача особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється. Форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ України.

Наказом МОЗ України від 30.07.2012 №577 затверджено форми первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях. Зокрема, вказаним наказом визначено форми акту огляду медико-соціальною експертною комісією (№157/о), виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (№ 157-1/о).

Відповідно до п. 34 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о «Акт № ___ огляду медико-соціальною експертною комісією» у підпункті 30.4 пункту 30 акту огляду медико-соціальною експертною комісією (№157/о) словами зазначається, яка група інвалідності встановлена, а для осіб, не визнаних інвалідами, ставиться запис “не встановлена”.

Відповідно до п. 36 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о «Акт № ___ огляду медико-соціальною експертною комісією» у пункті 31 акту огляду медико-соціальною експертною комісією (№157/о) зазначається ступінь втрати професійної працездатності у відсотках словами.

Відповідно до п. 39 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о «Акт № ___ огляду медико-соціальною експертною комісією» у пункті 34 акту огляду медико-соціальною експертною комісією (№157/о) зазначається обґрунтування прийнятого рішення про групу, причину, час настання інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності, потреба в додаткових видах допомоги в необхідних випадках з посиланням на відповідний пункт нормативно-правового акта.

Відповідно до п. 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317 медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Відповідно до п. 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317 Лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ. Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Відповідно до п. 11 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317 ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури. Огляд потерпілого проводиться комісією за участю представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами та висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології або його відділення) про професійний характер захворювання.

Згідно з п. 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317 причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Відповідно до пунктів 23, 24, 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності №1317 у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561, встановлено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Таким чином, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач після повного медичного обстеження особи та на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії повинен встановити інвалідність особі або відмовити у встановленні інвалідності та встановити факт втрати професійної працездатності у відсотках. На підставі акту огляду МСЕК згідно з п. 24 Положення про МСЕ №1317 комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку.

Як вбачається з акту огляду МСЕК №413 від 14.11.2019 щодо ОСОБА_1 , у пункті 30.4 даного акту зроблено запис «група інвалідності - не встановлена», у пункті 34 акту зроблений запис про те, що обґрунтованих підстав для встановлення групи інвалідності позивачу немає. Натомість комісією ОСОБА_1 встановлено 25% втрати працездатності, захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції (п. 31.1 огляду МСЕК №415 від 14.11.2019) (а.с. 46-47).

Відтак, відповідач приймаючи рішення про встановлення факту втрати позивачем професійної працездатності у відсотках діяв на підставі повноважень, у межах та у спосіб, що передбачений Положенням про медико-соціальну експертизу №1317, Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою КМУ від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» та Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою Наказом МОЗ України від 05.09.2011 №561.

Посилання позивача на той факт, що його було направлено для проходження комісії МСЕК на встановлення інвалідності та призначення групи інвалідності, а не встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, суд вважає безпідставним, оскільки у пункті 18 направлення ОСОБА_1 на МСЕК від 03.10.2019 не зазначено конкретну мету проходження МСЕК, водночас, до повноважень комісії відноситься як встановлення інвалідності (за наявності відповідних підстав) так і встановлення ступеня втрати працездатності у відсотках, що не є порушенням, а є обов`язком відповідача.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду належними та допустимими доказами правомірність своїх дій щодо проведення відносно ОСОБА_1 медичного освідування та встановлення позивачу ступеня втрати працездатності у відсотках, а тому суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Волинське обласне бюро медико-соціальної експертизи (43000, Волинська область, м. Луцьк, проспект Волі, 1-А, код ЄДРПОУ 20129948).

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук