Рішення № 90065923, 10.06.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/38/2020 Справа № 490/526/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2020 року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі –Янкевич В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєва справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК ВУСО» про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з даним позовом до відповідачів, в якому просила суд стягнути з відповідача ПрАТ «ВУСО» на користь позивача вартість матеріального збитку у сумі 13884,66 грн. та розмір франшизи згідно полісу АМ/4530258 в сумі 1000,00 грн.; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача величину втрату товарної вартості автомобіля «SUZUKISX-4», д/н НОМЕР_1 в сумі 5713,29 грн.; стягнути з відповідачів в пропорційному порядку на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн., витрати на складання звіту №252-18 від 15.11.2018 року у сумі 2500,00 грн., витрати на електронне запрошення укрпоштою в сумі 124,02 грн., витрати на сплату судового збору у розмірі 800,00 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що 03.11.2018 року сталося дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Toyota, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «SUZUKISX-4», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Відповідно до постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.01.2019 року відповідача визнано винним у зазначеної ДТП. Цивільно - правова відповідальність відповідача під час ДТП застрахована в ПрАТ «СК ВУСО», яка сплатила страхове відшкодування лише у сумі 16331,85 грн. Згідно висновку про вартість матеріального збитку транспортного засобу «SUZUKISX-4», д/н НОМЕР_1 , становить 38633,89 грн., з яких вартість відновлювального ремонту 32920,60 грн. та величини втрата товарної вартості автомобіля – 5713,29 грн. При цьому, позивачем відремонтовано пошкоджений транспортний засіб за власні кошти в сумі 31216,51 грн. Посилаючись на викладене вище, позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 30.03.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

13.09.2019 року на адресу суду надійшла про затвердження мирової угоди від 06.09.2019 року, укладена між ОСОБА_1 та ПАТ"СК"ВУСО".

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.09.2019 року у затвердженні мирової угоди ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ "СК "ВУСО" про відшкодуванняреальних збитків - відмовлено. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

30.01.2020 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_4 надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій вона просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача величинну втрату товарної вартості автомобіля «SUZUKISX-4», д/н НОМЕР_1 в сумі 5713,29 грн.; витрати на складання звіту №252-18 від 15.11.2018 року у сумі 2500,00 грн.,витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн., витрати на електронне запрошення Укрпоштою в сумі 124,02 грн., витрати на сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. Вимоги до відповідача ПрАТ «СК ВУСО» представник позивача не підтримала.

24.02.2020 року на адресу суду від відповідача ПрАТ «СК ВУСО» надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки відповідач визнав, погоджену з позивачем, суму страхового відшкодування у розмірі 13884,66 грн. (14884,66 грн. – 1000,00 грн./франшиза по договору, яка не відшкодовується) та сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №3984 від 11.02.2020 року.

Представник позивача надала заяву про розгляд справи у її відсутності та уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи у його відсутності та позов визнав частково у сумі 5713,29 грн., в іншій частині просив відмовити.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін.

Обставини справи, встановлені судом.

03.11.2018 о 13:00 год., у м. Миколаєві, на перехресті вул. 2 Екіпажна та вул. 3 Воєнна, ОСОБА_2 керував т/з Toyota, державний номер НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з зупинившимся попереду а/м «SUZUKISX-4», д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок ДТП т/з отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3 б, 13.1 ПДР України.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.01.2019 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 гривень 00 копійок.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, наявність вини в діях відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку, встановлена і не оспорюється.

Згідно висновку за звітом №252-18 від 03.11.2018 року, складеним ФОП ОСОБА_5 , вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля «SUZUKISX-4», д/н НОМЕР_1 , становить 38633,89 грн., з яких вартість відновлювального ремонту 32920,60 грн. та величина втрати товарної вартості автомобіля – 5713,29 грн.

Відповідно до Акту виконаних робіт № ЛЕГ-004558 від 03.12.2018 року ОСОБА_1 сплачено за ремонт автомобіля «SUZUKISX-4», д/н НОМЕР_1 , у розмірі 31216,51 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , на час дорожньо-транспортної пригоди, застрахована в ПрАТ «СК ВУСО», що підтверджується Полісом № НОМЕР_3 від 08.08.2018 року.

Як вбачається із платіжного доручення №3984 від 11.02.2020 року, ПрАТ «СК ВУСО» виплатило позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 13884,66 грн., а всього 30216,51 грн.

Позивачем сплачено послуги за проведення авто товарознавчого дослідження і встановлення вартості матеріальної шкоди автомобіля «SUZUKI SX-4», д/н НОМЕР_1 у розмірі 2500,00 грн., що підтверджується розрахунком № 260-18 від 07.11.2018 року, копією квитанції № 0.0.1181913978.1 від 12.11.2018 року, договором про проведення оцінки колісного транспортного засобу від 07.11.2018 року.

За положеннями частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ч.1 ст.1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фіз- або юрособи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з чч.1, 2 ст.1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст.1188 ЦК).

Відповідно до ч.3 ст.988 ЦК страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі ст.1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.22.1 ст.22 закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 закону №1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, — це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 2.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

При цьому п.32.7 ч.1 ст.32 закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції, Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п.8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості — це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.

Відповідно до пп.8.6.1 п.8.6 методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз п.32.7 ч.1 ст.32 закону №1961-IV, ст.22, абз.3 п.3 ч.1 ст.988, стст.1166, 1187, 1194 ЦК, пп.1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Відповідно до чч.1, 2 ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст.22 ЦК, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

З урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля марки ToyotaRAV4, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «СК ВУСО», майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).

За умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 08.08.2018 року між страховиком - ПрАТ «СК ВУСО» та страхувальником – ОСОБА_2 (поліс № НОМЕР_4 ) стосовного забезпеченого транспортного засобу ToyotaRAV4, державний номер НОМЕР_2 , страхова сума (ліміт відповідальності) страховика на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200000 грн., заподіяну майну 100000 грн.

Страховик ПрАТ «СК ВУСО» визнав дорожньо-транспортну пригоду від 03.11.2018 року страховим випадком та перерахував на користь потерпілого ОСОБА_1 30216,51 грн., чим належно виконав майнові зобов`язання за полісом страхування №АМ/4530258 від 08.08.2018 року.

По справі встановлено, що шкода, пов`язана із втратою товарної вартості автомобіля позивача в розмірі 5713,29 грн. ПрАТ «СК ВУСО» не відшкодована та не входить до обов`язку страховика, тому підлягає відшкодуванню винною особою.

За загальними правилами доказування (стаття 81 ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування, а отже, і рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Докази подаються учасниками справи або витребовуються судом у передбачених цим Кодексом випадках (стаття 13 ЦПК України).

На підтвердження понесених збитків позивачем надано Звіт про оцінку майна № 252-18 від 03.11.2018 року, складений суб`єктом оціночної діяльності –ФОП ОСОБА_5 у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх колісних транспортних засобів, який ніким не спростований.

З даного висновку вбачається, що відновлення автомобіля позивача впливає на зовнішній вигляд автомобіля, потребує фарбування нових деталей, а отже, вимагає відшкодування втрати товарної вартості.

Таким чином, вимога про стягнення із винної сторони вартості втрати товарної цінності автомобіля у розмірі 5713,29 грн. підтверджена належними доказами, а тому дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Виписане вище узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №359/2309/17.

Враховуючи, що ПрАТ «СК ВУСО» добровільно виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 30216,51 грн., за такого у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК ВУСО» про стягнення матеріального збитку слід відмовити.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

26.11.2018 року між позивачем та адвокатом Гречаною Є.Й. укладено договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до умов якого позивач замовив надання юридичних послуг.

Вартість витрат на правову допомогу позивач підтверджує актом наданих послуг і виконаних робіт від 28.11.2018 року та квитанціями до прибуткового касового ордеру від 28.11.2018 року на суму 2000,00 грн., від 31.12.2018 року на суму 500,00 грн., від 19.11.2018 року на суму 500,00 грн. та від 29.01.2020 року на суму 1000,00 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію їхньої реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Враховуючи складність справи, розмір позовних вимог та розмір задоволених вимог, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення витрат з оплати правової допомоги частково у розмірі 1500,00 грн.

Оплачена позивачем сума в у розмірі 124,02 грн., що є витратами на електронне запрошення Укрпоштою, не підлягають відшкодуванню, оскільки не є судовими витратами в розумінні положень ст. 133 ЦПК України.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідачів, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн. та витрати на проведення оцінки у розмірі 2500,00 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи, що ПрАТ «СК ВУСО» добровільно виконано вимоги та позивач не підтримує вимог щодо стягнення з відповідача ПрАТ «СК ВУСО» понесених ним витрат у справі, за такого згідно ч. 3 ст. 142 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 768,40 грн., витрати на проведення оцінки для визначення вартості матеріального збитку у розмірі 1250,00 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 750,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК ВУСО» про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді втрати товарної вартості автомобіля в сумі 5713,29 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення оцінки для визначення вартості матеріального збитку у розмірі 1250,00 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 768,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 750,00 грн.

У задоволенні вимог щодо стягнення витрат на електронне запрошення Укрпоштою у сумі 124,02 грн. - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

Повний текст судового рішення складено 10.06.2020 року

Суддя Н.П. Черенкова