Рішення № 9006557, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/62114.12.09 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК «Оболонь-Комфорт»

про стягнення 29084,46 грн.

                                                                       Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Марковська В.В. –представник за довіреністю № Д07/2009/09/28-1 від10.07.2009р.

від відповідача: Кривобородов О. О. –директор, Марченко А.Ю. –представник за довіреністю від 23.11.2009р.

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК «Оболонь-Комфорт»заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.11.2008р. № 240930 в розмірі 29084,46 грн., в тому числі 23421,81 грн. –основного боргу, 4767,51 грн. –збитків від інфляції, 895,14 грн. –3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що постачав відповідачу теплову енергію на виконання Договору, а відповідач, в свою чергу, не розрахувався з позивачем за надані послуги в повному обсязі, чим порушив умови Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009р. порушено провадження по справі № 53/621, розгляд справи призначено на 23.11.2009р.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.11.2009р. оголошено перерву до 14.12.2009р.

           Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          У письмових поясненнях на позовну заяву відповідач зазначив, що Розпорядженням КМУ № 630 від 21.07.2005р. «Про затвердження Правил надання послуг з центрального опалення, постачанню холодної та гарячої води та водовідведенню»встановлено розрахунковий період для оплати послуг –календарний рік протягом року, а тому, як зазначає відповідач, більшість споживачів-мешканців будинку використовують своє право на оплату за теплову енергію протягом року. У зв’язку з чим, відповідач не має можливості вчасно розраховуватися з позивачем по Договору.

           На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.12.2009р. в порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

12.11.2008р. між сторонами у справі було укладено договір № 240930 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого позивач зобов’язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб з опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому Договорі (п. 1.1 Договору).

При виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2.1. Договору позивач зобов’язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно з заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження в додатку 1.

Згідно з п. 2.3.1. Договору відповідач зобов’язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених в додатку 2.

Відповідно до п. 10 Додатку № 2 до Договору № 240930 від 12.11.2008р. споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА. До 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

В свою чергу, судом встановлено, що відповідач до порушення провадження у справі сплатив на рахунок позивача 6000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0000000385 від 28.10.2009р. та після порушення провадження у справі повністю погасив суму основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи. Таким чином, станом на дату винесення рішення сума основної заборгованості відповідача перед позивачем погашена і відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Згідно зі ст.. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 10 Додатку № 2 до Договору № 240930 від 12.11.2008р.), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснив з порушенням строків, встановлених в договорі.

Згідно зі ст.. 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 895,14 грн. –три проценти річних від простроченої суми та 4767,51 грн. – інфляційні витрати за період прострочення з листопада 2008 року по 01.10.2009 року, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Стаття 44 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки, відповідачем було погашено 6000,00 грн. до порушення провадження у справі, а решту заборгованості після порушення провадження у справі, то витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 44, 49, п. 1-1ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК «Оболонь-Комфорт»(04210, м. Київ, пр-т Г. Сталінграду, 14-Б, ідентифікаційний код 34891776 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) 4767 (чотири тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 895 (вісімсот дев’яносто п’ять) грн. 14 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 230 (двісті тридцять) грн. 84 коп. витрат по сплаті держмита та 187 (сто вісімдесят сім) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. В частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 23421,81 грн. провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                       Грєхова О.А.