Рішення № 90065184, 19.06.2020, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 147/990/19

Провадження № 2/135/68/20

РІШЕННЯ

іменем України

19.06.2020 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Басараб О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1.Позиція позивача.

05 листопада 2019 року до Ладижинського міського суду Вінницькох області надійшла цивільна справа №147/990/19 (провадження №2/135/68/20) за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 53 376 грн 31 коп.

Свої позовні вимоги представник АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою № б/н від 02.04.2013 про отримання банківських послуг, згідно з умовами якої отримала кредит у розмірі 25 000 грн (двадцять п`ять тисяч) гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

У порушення чинного законодавства та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала повною мірою, у зв`язку з чим банк має право вимагати повернення всієї суми кредиту. Станом на 27.08.2019 відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем в сумі 53 376 грн 31 коп., яка складається з: 23 199 грн 27 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 12 313 грн 57 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн 00 коп. – заборгованість за нарахованими відсотками; 14 151 грн 98 коп. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 693 грн 57 коп. – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грн – штраф (фіксована частина); 2 517 грн 92 коп. – штраф (процентна складова).

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

2.Позиція відповідача.

22.11.2019 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вона позовні вимоги не визнає, просить відмовити в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з неї за простроченим тілом кредиту коштів у розмірі 12 313 грн 57 коп.; 14 151 грн 98 коп. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 693 грн 57 коп. – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; 500 грн – штраф (фіксована частина); 2 517 грн 92 коп.– штраф (процентна складова).

На обґрунтування своєї позиції посилалась на те, що дійсно 02.04.2013 вона підписала Анкету-заяву б/н, згідно з якою отримала банківську кредитну картку із встановленим кредитним лімітом на картковий рахунок. Однак, у заяві не зазначено номеру виданої кредитної картки, терміну її дії, вид картки (Універсальна, Голд чи ні). Також не зрозуміло з якими саме затвердженими Умовами і Правилами, тарифами вона ознайомлена. Додані Банком до позовної заяви витяг з Тарифів Банку та Умови та правила надання банківських послуг нею не підписані. Представлена банком заява не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру процентів за користування кредитом, розміру пені та штрафу. Таким чином вважає, що банком не було надано доказів про погодження з позичальником (відповідачем) у письмовій формі умов кредитного договору щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами у. разі несвоєчасного погашення кредитної заборгованості.

Поряд з чим зазначила, що незважаючи на те, що умови викладені в Анкеті-Заяві містять ознаки договору приєднання, який передбачає приєднання до запропонованих умов, встановлених однією стороною – банком, викладених в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку, на що посилається у позові АТ КБ «ПриватБанк», ці обставини не дають підстав для визнання їх складовою договору банківських послуг, про який наголошує позивач, у разі відсутності на них підпису іншої сторони, яка приєднується. Ознакою такого договору є відсутність у сторони, що приєднується можливості приймати участь у визначені умов договору, але сторона приєднання не позбавлена законом права його підписати, чим підтверджує свою згоду на укладання договору на таких умовах. Відповідач наголошує, що окрім Анкети-Заяви жодних інших документів не підписувала.

Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Банку в мережі Інтернет за адресою: http://privatbank.ua/terms/pages/70 не ідентичні Умовам та Правилам надання банківських послуг, що додані в якості доказів до матеріалів справи. Отже, не можливо встановити наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови, що додані до матеріалів справи, у викладеній редакції є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору у 2013 і що саме ці Умови вона визнала підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брала на себе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, що передбачено вищезазначеними Умовами. Отже, Анкета-Заява із її персональними даними, яка була нею підписана не доводить того факту, що остання письмово ознайомилась і погодилась з конкретним змістом Умов і Правил надання банківських послуг. Тому відповідач ОСОБА_1 , вважає, що Банком не надано належних доказів підписання саме тих Умов та Правил, що додані в якості доказів. Отже, вважає, що розрахунок заборгованості здійснений з порушеннями умов договору у зв`язку із не ознайомленням її з істотними умовами і такий розрахунок не може бути прийнятий судом як доказ суми заборгованості. Окрім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить відомостей на яку суму кредиту, а саме на поточне та/або прострочене тіло кредиту нараховувались відсотки за користування кредитом.

Також вважає, що Банком на підтвердження свого позову не надано розроблену форму довідки (бюлетеня, повідомлення тощо), яку він повинен був надати позивачу, як споживачеві, перед укладанням договору, для ознайомлення з необхідною, доступною, достовірною, повною та своєчасною інформацію про умови кредитування та згодою з такими умовами. Невиконання вказаних вимог, є порушенням п. 2.1, п. 2.4 Постанов НБУ від 10.05.2007 №168 та положень ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Поряд з чим зазначила, що позивач вимагає застосувати пеню як вид цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нараховує пеню за кожний день прострочення, та вимагає сплати штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань. Виходячи з цього, нарахування штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, є подвійною відповідальністю за порушення одних і тих же зобов`язань і суперечить положенням ст. 61 Конституції України.

Вважає, що позивачем не надано і доказів щодо розрахунку боргу по тілу кредиту. Не надано відомості про те, на погашення яких сум – тіла кредиту, відсотків, комісій, зараховувались кошти, які сплачувались нею. Також, незрозумілим є наявність «простроченого тіла кредиту», а також його складових частин, оскільки «прострочене тіло кредиту» – фактично включає в себе: нарахування процентів за недозволені перевитрати; щомісячні комісії; списання штрафів за прострочення сум, тощо. Але на якій саме підставі і яким саме чином воно було розраховане – невідомо. Дані обставини суттєво впливають на розмір заборгованості.

20.12.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовні й заяві та відповіді на відзив просив позовні вимоги банку задовольнити повністю.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не з`явилася, направила суду заяву, в якій просила, розглядати справу у її відсутність, відмовити у задоволенні позову, посилаючись на позицію висловлену у відзиві на позовну заяву.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою суду було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

02.04.2013 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останній надано в розпорядження кредитні кошти в розмірі 25 000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

На підтвердження позовних вимог позивач подав до суду розрахунок заборгованості відносно ОСОБА_1 станом на 31.05.2015 (а.с. 5-10); анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 02.04.2013 (а.с. 11); витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 12); витяг з Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 12-27); копію паспорта відповідача (а.с. 28); виписки по основній карті відповідача.

Укладений між сторонами договір складається з Заяви (а.с. 11), Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 13-27). За своєю правовою природою вказаний договір є одним із видів кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач ОСОБА_1 всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернула належні грошові суми, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунком (а.с. 5-10) та не спростована відповідачем.

Так, згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 27.08.2019 становить 53 376 грн 31 коп., яка складається з: 23 199 грн 27 коп. — заборгованість за тілом кредиту; 12 313 грн 57 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 14 151 грн 98 коп. – нарахована пеня за прострочене зобовязання; 693 грн 57 коп. – нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн 00 коп. — штраф (фіксована частина); 2 517 грн 92 коп. — штраф (процентна складова).

Судом встановлено, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 02.04.2013 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Згідно з витягом зі статуту (а.с. 33-34) позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». А, довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 30) та банківською ліцензією (а.с. 31) підтверджується, що він є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.

Відповідно до нової редакції статуту АТ КБ «ПриватБанк» останнє є правонаступником за всіма правами і обов`язками ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 33-34).

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

V. Оцінка Суду.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.

Позивачем не надано суду підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Не надано будь-яких відомостей про номер карткового рахунку, дати вручення картки відповідачеві, строку дії картки саме за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості.

Згідно з встановлених судом обставин та досліджених доказів, на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав копію анкети-заяви про приєднання від 02.04.2013, яка підписана ОСОБА_1 .

У зазначеній копії анкети-заяви відсутні дані про те, яка банківська картка була видана ОСОБА_1 , строк її дії, який рахунок відкрито на ім`я позичальника, не зазначено кредитний ліміт та строк дії картки. З даної заяви вбачається, що пам`ятка клієнта, яка є невід`ємною частиною договору відповідачеві не видавалася.

Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір на суму 25 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з умов та правил надання банківських послуг; виписки по карткових рахунках.

Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача.

Оригінал анкети-заяви підписаної відповідачем 02.04.2013 банком надано не було.

Відповідно до вимог чинного законодавства договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (частина перша статті 634 ЦК України).

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначив банк.

Підписом в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами, однак з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, тому застосування умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02.04.2013, посилався на, Тарифи банку, які викладені на банківському сайті httр://рrivatbank.ua/terms/pages/70/, та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua,/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в такому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої —договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період — з часу виникнення спірних правовідносин (02.04.2013) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (11.09.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви довідку про умови кредитування та витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком довідка про умови кредитування та витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору».

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним з основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону споживач —фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02.04.2013 шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також безпосередньо укладений 02.04.2013 договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Разом з тим, фактично отримані та використані позичальником кошти АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд — шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як вбачається з наявного у справі розрахунку заборгованості її облік банком здійснювався шляхом окремого обліку заборгованості по тілу кредиту на звітну дату та простроченої заборгованості по тілу кредиту, які у сумі визначають загальний розмір заборгованості позичальника.

Заборгованість відповідача у сумі 23 199 грн 27 коп. (тіло кредиту) і у сумі 12 313 грн 57 коп. (прострочене тіло кредиту) є складовими загальної заборгованості кредиту, що також підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5-10).

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими твердження позивача, що ОСОБА_1 фактично отримані та використані кошти АТ КБ «ПриватБанк» не повернула, а тому позичальник вправі вимагати захисту своїх прав через суд — шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Зважаючи на викладене, позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с. 1) в розмірі = 1278 грн 04 коп. (35 512 грн 84 коп. розмір задоволених вимог х 100/ 53 376 грн 31 коп. розмір заявлених позовних вимог = 66,53% задоволених вимог; 1 921 грн х 66,53% /100 % = 1278 грн 04 коп. розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 20, 526, 548-550, 610-612, 625, 626, 629, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 02.04.2013 у розмірі 35 512 грн 84 коп. (тридцять п`ять тисяч п`ятсот дванадцять гривень 84 коп.), яка складається з 23 199 грн 27 коп. (двадцять три тисячі сто дев`яносто дев`ять гривень двадцять сім копійок) заборгованість за тілом кредиту та 12 313 грн 57 коп. (дванадцять тисяч триста тринадцять гривень 57 коп.) – заборгованість за простроченим тілом кредиту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 17 863 грн 47 коп. (14 151 грн 98 коп.– нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 693 грн 57 коп. – нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500 грн 00 коп. — штраф (фіксована частина); 2 517 грн 92 коп. — штраф (процентна складова) - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1278 грн 04 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 50, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі підприємство і організацій України 14360570, рах. № UA083052990000029092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат) МФО №305299;

- відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія та номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Суддя