Рішення № 9006307, 14.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/33914.12.09 За позовом Прокурора Артемівського району міста Луганська в інтересах держави в особі Державного закладу "Міська дезінфекційна станція міста Луганська" Міністерства охорони здоров'я України

доТовариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл"

простягнення 166,20 грн.

Суддя Бойко Р.В

Представники сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

від прокуратури:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги прокурора Артемівського району міста Луганська в інтересах держави в особі Державного закладу "Міська дезінфекційна станція міста Луганська" Міністерства охорони здоров'я України (надалі –"Міська дезінфекційна станція міста Луганська") до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (надалі –ТОВ "МД Рітейл") про стягнення 166,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 121/36 від 29.12.2007 р. Міська дезінфекційна станція міста Луганська надала послуги на загальну суму 166,20 грн., а відповідач прийняв, проте не оплатив надані йому послуги.

Підставою для звернення прокурора з позовною заявою вказується порушення економічних інтересів держави, оскільки оплата за послуги, які надає позивач, згідно ст. 29 Бюджетного кодексу України належить до доходів Державного бюджету України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2009 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.11.2009 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2009 р. у зв’язку з неявкою представників сторін та прокурора розгляд справи відкладено до 14.12.2009 р.

09.12.2009 р. до канцелярії господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у судове засідання 14.12.2009 р. не з’явився, вимоги ухвал суду від 16.11.2009 р. та 25.11.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04080, м. Київ, вул. Турівська, 29, на яку було відправлено ухвали суду від 16.11.2009 р. та 25.11.2009 р., підтверджується договором №121/36 від 29.12.2007 р. та актами виконаних робіт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2007 р. між Міською дезінфекційною станцією міста Луганська (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (замовник) було укладено договір № 121/36 (надалі –"Договір"), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується постійно проводити комплекс протиепідемічних заходів на території та в будівлях замовника.

У відповідності до п.1.1 Договору ціна договору на рік становить –2 326,80 грн.

Договір № 121/36 від 29.12.2007 р. є договором про надання послуг, а тому права та обов’язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору щомісячно виконавець повинен надавати замовнику звіт про обсяг та вартість фактично виконаних послуг за місяць (акт виконаних послуг).

Із матеріалів справи вбачається, що у період з березня 2009 р. по квітень 2009 р. позивачем були надані та передані відповідачу послуги на загальну суму 166,20 грн., що підтверджується актами виконаних робіт: № 54 за березень 2009 р. та №184 за квітень 2009р., які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Сторонами не було визначено строків виконання зобов’язання за Договором.

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

17.04.2009 р., 10.06.2009 р. та 12.10.2009 р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості за виконанні послуги.

Таким чином, з урахуванням пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України, на момент розгляду справи судом строк виконання відповідачем грошового зобов’язання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість ТОВ "МД Рітейл" перед Міською дезінфекційною станцією міста Луганська у сумі 166,20 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Доказів оплати відповідачем наданих послуг відповідно до актів виконаних послуг суду не надано.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Згідно ст.ст. 31, 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" позивач є закладом державної санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Прокурор вказує, що підставою для звернення з позовом до суду є порушення економічних інтересів держави, оскільки, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" до доходів Державного бюджету України згідно ст. 29 Бюджетного кодексу України належать доходи від плати за послуги, що надаються в т.ч. установами санітарно-епідеміологічної служби.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 166,20 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги прокурора Артемівського району міста Луганська в інтересах держави в особі Державного закладу "Міська дезінфекційна станція міста Луганська" Міністерства охорони здоров'я України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (04080, м. Київ, вул. Турівська, 29; ідентифікаційний код 34482413) на користь Державного закладу "Міська дезінфекційна станція міста Луганська" Міністерства охорони здоров'я України (91024, м. Луганськ, пл. Оборони, 14-А; ідентифікаційний код 01983401) заборгованість в сумі 166 (сто шістдесят шість) грн. 20 коп.,

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (04080, м. Київ, вул. Турівська, 29; ідентифікаційний код 34482413) в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяР.В. Бойко