Рішення № 90061729, 26.06.2020, Біловодський районний суд Луганської області

Справа № 408/794/20-ц

2/408/1394/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

в складі:головуючого-судді: Булгакової Г.В.,

при секретарі: Ришковій Г.О.,

за участю:

представника позивача – адвоката Скворцової А.Ю.,

представника відповідача –

Кабінету Міністрів України Сідабрас О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої терористичним актом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до Біловодського районного суду Луганської області з дійсною позовною заявою до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої терористичним актом, посилаючись на наступне.

Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з прилягаючими надвірними побудовами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Луганської області Незнайко Н.М. № 32 від 15 січня 2008 року.

У даному будинку постійно проживав та був зареєстрований тільки позивач.

24 липня 2015 року, в результаті терористичного акту під час проведення антитерористичної операції, належне позивачу житло було зруйновано.

На даний момент позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 , і є внутрішньо переміщеною особою.

27 листопада 2019 року позивач звернувся до Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області із заявою на отримання компенсації за зруйноване житло та згодою передати своє зруйноване майно відповідно до чинного законодавства України, однак йому було роз`яснено, що з даним питанням йому необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування, а в даному випадку до Станично-Луганської селищної ради.

27 листопада 2019 року позивач звернувся до Станично-Луганської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області із заявами про видачу довідки про встановлення статусу особи, яка постраждала від надзвичайної ситуації та на отримання компенсації за зруйноване житло з одночасною згодою передати своє зруйноване майно відповідно до чинного законодавства України.

Листом Станично-Луганської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області, приймаючи до уваги вимоги ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», згідно до норм якої відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України та частиною 9 статті 86 Кодексу цивільного захисту України, якою передбачена виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого майна внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, йому було відмовлено у задоволенні вимог щодо надання грошової компенсації за зруйноване житло.

Листом Станично-Луганської селищної ради щодо надання довідки про встановлення статусу особи, яка постраждала від надзвичайної ситуації було роз`яснено, що органи місцевого самоврядування, а в разі їх відсутності - військово-цивільні адміністрації проводять обстеження пошкоджених або зруйнованих житлових будинків (квартир) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, за результатами якого заявникові мають видати акт обстеження за формою, яка затверджується Міністерством з питань тимчасово окупованих територій внутрішньо переміщених осіб України і мають видати довідку про встановлення статусу особи, яка постраждала від надзвичайної ситуації, але у позивача такий документ відсутній. За умови надання позивачем встановленого переліку документів, відповідно до вимог чинного законодавства України, можливий подальший розгляд питання.

24 грудня 2019 року позивач звернувся з заявою до Станично-Луганського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області про скоєння злочину, а саме терористичного акту.

20 лютого 2020 року на адресу Станично-Луганської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області було направлено адвокатський запит щодо надання інформації про можливість забезпечення житлом та виплати позивачу компенсації вартості пошкодженого житла за адресою: АДРЕСА_1 (будинок зруйновано внаслідок артобстрілу 24 липня 2015 року).

Листом Станично-Луганської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області повідомлено, що селищна рада не має можливості забезпечити житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок настання надзвичайної ситуації, у зв`язку із скрутним становищем справ у місцевому селищному бюджеті органу місцевого самоврядування, а також не має можливості виплатити компенсації із місцевого бюджету за зруйноване або пошкоджене житло, а тому не може прийняти від постраждалого право власності на такий об`єкт.

У зв`язку з наведеним, просить суд стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шкоду, заподіяну терористичним актом у вигляді руйнування житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 1124880 (один мільйон сто двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. шляхом стягнення з Державної казначейської служби України.

Від представника відповідача - Кабінету Міністрів України у встановлені судом строки надійшли відзив на позов, а потім й заперечення на відповідь на відзив. В цих документах по суті справи представник Кабінету Міністрів України, просив відмовити позивачу у задоволенні позову, вказуючи, що позивачем фактично не передане зруйноване нерухоме майно для отримання грошової компенсації, не обґрунтовано суму матеріальної шкоди, на теперішній час відсутній будь-який закон чи нормативний акт, який регулює порядок відшкодування такої шкоди, зазначає, що акт про пожежу складений з порушення вимог чинного законодавства, вказує, що порушення права власності позивача відбулось не з вини держави України в особі Кабінету Міністрів України.

У поданій представником позивача відповіді на відзив адвокат Скворцова А.Ю. не погодилась із доводами відзиву на позов, вважала, що позивачем виконані усі умови отримання грошової компенсації за зруйноване житло, на яку він має право відповідно до закону. Вказує, що аргументи та заперечення, що викладені у відзиві на позовну заяву є такими, що не відповідають положенням діючого законодавства України.

Від представника відповідача - Державної казначейської служби України у встановлені судом строки надійшли відзив на позов, в якому по суті справи представник, просив відмовити позивачу в задоволенні позову, вказуючи, що позивачем не було доведено факт заподіяння йому шкоди саме відповідачами у справі, фактично позивачем не передане зруйноване нерухоме майно для отримання грошової компенсації, представником позивача не було обґрунтовано позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, вказує, що державним бюджетом не передбачено загальнодержавних видатків на відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом.

У поданій представником позивача відповіді на відзив адвокат Скворцова А.Ю. не погодилась із доводами відзиву на позов, вважала, що позивачем виконані усі умови отримання грошової компенсації за зруйноване житло, на яку він має право відповідно до закону. Вказує, що аргументи та заперечення, що викладені у відзиві на позовну заяву є такими, що не відповідають положенням діючого законодавства України.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідача - Кабінету Міністрів України пояснила, що їхня позиція викладена у відзиві на позовну заяву не змінилась, вказала, що позов є недоведеним.

Відповідач - Державна казначейська служба України свого представника до суду не направила, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, тому суд вважав можливим провести розгляд справи за відсутності представника даного відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним зазначити таке.

Копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 підтверджується, що він з 25 травня 1998 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 а. АДРЕСА_3 . 8/.

За вказаною адресою позивач проживав один, що підтверджується копіями довідок виконавчого комітету Станично-Луганської селищної ради від 02.07.2018 та 11.02.2020 /а.с. 25-26/.

Згідно договору дарування житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Станично-Луганського районного нотаріального округу Луганської області Незнайко Н.М. № 32 від 15 січня 2008 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, загальною площею 31,2 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 а.с.11/.

Технічним паспортом на житловий будинок розтушований за вказаною адресою підтверджується, що загальна площа будинку, літера на плані А1, складає 31,2 м2 /а.с.14 зворот/.

Згідно копії акту про пожежу, складеного Станично-Луганським МРВ ГУ ДСНС України в Луганській області, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , виникла пожежа, іншої інформації вставити з нього не вбачається за можливе, оскільки копія виготовлена в дуже низькій якості, у зв`язку з чим її текст є майже не читаємим /а.с. 19/.

З акту обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), складеного Станично-Луганською селищною радою 24.09.2019 вбачається, що вказаний житловий будинок був зруйнований обстрілами під час проведення АТО в Луганській області. Будинок знаходиться на лінії розмежування, проживання в ньому неможливе /а.с. 28/.

Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 , виданою Управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області 17 серпня 2017 року, підтверджується, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , і є внутрішньо переміщеною особою /а.с. 10/.

Заявою позивача від 27.11.2019, адресованою до Станично-Луганської селищної ради, підтверджується, що він звертався до селищної ради з проханням видати йому довідку про встановлення статусу особи, яка постраждала від надзвичайної ситуації /а.с. 30/.

З листа Станично-Луганської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області № 1105 від 16 грудня 2019 року адресованого позивачу на заяву від 27.11.2019 вбачається, що у відповідності до Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 947 від 18 грудня 2013 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 623 від 10 липня 2019 року), органи місцевого самоврядування, а в разі їх відсутності - військово-цивільні адміністрації проводять обстеження пошкоджених або зруйнованих житлових будинків (квартир) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації, за результатами якого заявникові мають видати акт обстеження за формою, яка затверджується Міністерством з питань тимчасово окупованих територій внутрішньо переміщених осіб України і мають видати довідку про встановлення статусу особи, яка постраждала від надзвичайної ситуації. В наданих до заяви копіях документів, такий документ відсутній. За умови надання заявником встановленого переліку документів, у відповідності до вимог діючого законодавства України, можливий подальший розгляд питання /а.с. 37/.

Заявами позивача від 27.11.2019, адресованими до Станично-Луганської районної державної адміністрації та Станично-Луганської селищної ради підтверджується факт того, що в них позивач просив надати йому грошову компенсацію за його зруйноване житло у розмірі, передбаченому ч. 10 ст. 86 Кодексу цивільного захисту України протягом 30 днів з моменту отримання цієї заяви, а також повідомити в якому порядку і кому саме він має передати зруйноване житло /а.с.29, 31/.

З листа Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області № 4302 від 28 листопада 2019 року, вбачається, що 10 липня 2019 року прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 623, яка передбачає внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України «Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання» № 947 від 18 грудня 2013 року. Відповідно до встановленого постановою порядку, органи місцевого самоврядування, а в разі їх відсутності - військово-цивільні адміністрації проводитимуть обстеження пошкодженого житла і видаватимуть відповідні акти постраждалим. На території Станично-Луганського району при кожній сільській (селищній) раді створена комісія по обстеженню об`єктів, пошкоджених (зруйнованих) в результаті бойових дій, та ведеться відповідний реєстр. На час складання повідомлення зазначений будинок внесено до загального реєстру пошкоджених/зруйнованих об`єктів житлового фонду Станично-Луганського району. Отже, позивачу необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування, а вданому випадку до Станично-Луганської селищної ради /а.с.32/.

Згідно із листом Станично-Луганської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області № 1104 від 16 грудня 2019 року на заяву позивача щодо надання грошової компенсації за зруйноване житло, йому було повідомлено, що приймаючи до уваги вимоги ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», згідно до норм якої відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України та частиною 9 статті 86 Кодексу цивільного захисту України, якою передбачена виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого майна внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, Станично-Луганська селищна рада Станично-Луганського району Луганської області відмовила ОСОБА_1 у задоволенні вимог /а.с. 36/.

Із адвокатський запиту вбачається, що його було направлено на адресу Станично-Луганської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області, в порядку статей 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», щодо надання інформації про можливість забезпечення житлом та виплати позивачу компенсації вартості пошкодженого житла /а.с.34/.

З відповіді Станично-Луганської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області № 220 від 26 лютого 2020 року на адвокатський запит вбачається, що селищна рада не має можливості забезпечити житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок настання надзвичайної ситуації, у зв`язку із скрутним становищем справ у місцевому селищному бюджеті органу місцевого самоврядування, а саме відсутності коштів для всіх потреб. Допомога ОСОБА_1 не надавалася. Станично-Луганська селищна рада Станично-Луганського району Луганської області не має можливості виплатити компенсації із місцевого бюджету за зруйноване або пошкоджене житло внаслідок настання надзвичайної ситуації з вищезазначених причин, тому не може прийняти від постраждалого право власності на такий об`єкт /а.с. 38/.

Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наданого Станично-Луганським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області 24 січня 2020 року вбачається, що за заявою ОСОБА_3 24.12.2019 до ЄРДР за №12019130570000706 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 258 КК України, за фактом здійснення артилерійського обстрілу 24.07.2015, внаслідок якого був зруйнований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , а також були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_3 /а.с. 27/.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України суд визнає загальновідомими обставини, що в 2014 році на території Луганської області проводилась антитерористична операція, яка була розпочата на підставі Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, а також визначення районів проведення антитерористичної операції та терміни її проведення, зокрема, в Луганській області - з 07 квітня 2014 року, відповідно до наказу Першого заступника Голови Служби безпеки України - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення».

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).

Частина 1 статті 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, зазначеній у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України», реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Розпорядженням КМУ від 16.10.2014 р. №1002-р затверджено План заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об`єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей, згідно якого Мінрегіон, Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, Мінюст, Мінфін були зобов`язані у жовтні 2014 року підготувати та внести на розгляд Кабінету Міністрів України проект Порядку надання грошової допомоги та відшкодування шкоди особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях.

Цим же Планом Мінрегіон, Мінюст, Мінінфраструктури, Мінекономрозвитку, Мінфін були зобов`язані у жовтні 2014 року підготувати та внести на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативно-правових актів щодо фінансування за рахунок резервного фонду державного бюджету першочергових проектів з відновлення пошкоджених (зруйнованих) об`єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території Донецької та Луганської областей.

До теперішнього часу такий спеціальний нормативно-правовий акт не прийнятий.

Між тим, право позивача на відшкодування заподіяної терористичним актом шкоди, передбачене Законом України «Про боротьбу з тероризмом», не можна ставити у залежність від існування компенсаційного механізму.

Такий висновок ґрунтується на правовій позиції, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Будченко проти України» від 24 квітня 2014 року (Заява № 38677/06), з якої вбачається, що встановлене законом матеріальне право, «майновий інтерес», яке потребує захисту у зв`язку з несвоєчасним виконанням, у даній справі Кабінетом Міністрів України, запровадження та затвердження у встановлені строки відповідного механізму, яким би передбачалась методика розрахунку такої компенсації та джерела фінансування, що стало підставою для відмови у задоволенні вимог ОСОБА_4 з підстав не існування механізму реалізації відповідного законодавчого положення, становить втручання у право заявника та порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на норми Закону України «Про боротьбу з тероризмом», а нормами Кодексу цивільного захисту України обґрунтовують саме суму компенсації.

Суд вважає, що спірні правовідносини регулюються саме наведеними нормативними актами, а застосування положень Кодексу цивільного захисту України є цілком правомірним, тим більше, що постановою КМУ від 18 грудня 2013 року № 947 в редакції постанови КМУ від 10 липня 2019 року № 623 затверджений Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання, в тому числі особам, житлові будинки яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації (таким постраждалим надається грошова компенсація).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом.

Для підтвердження розміру шкоди, завданої руйнуванням будинку, необхідним є акт обстеження пошкодженого (знищеного) майна позивача внаслідок проведення антитерористичної операції, який має бути складений на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 № 1002-р та розпорядження голови районної державної адміністрації, оскільки відповідно до статті 4 та частини четвертої статті 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, які належать до суб`єктів, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, підпорядковані їм органи управління у справах цивільної оборони та спеціалізовані формування, війська цивільної оборони здійснюють заходи щодо захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов`язаних з технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності; беруть участь у заходах з мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій під час проведення антитерористичних операцій.

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача посилався на те, що 24.07.2015 в результаті терористичного акту під час проведення антитерористичної операції належний позивачу будинок був зруйнований, що підтверджується вищезазначеними актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири) від 24.09.2019 та актом про пожежу від 24.07.2015.

Однак, копія акту про пожежу, складеного Станично-Луганським МРВ ГУ ДСНС України в Луганській області 24.07.2015, виготовлена в дуже низькій якості, більшість її тексту є не читаємим, що виключає можливість точно встановити зміст акту, його оригінал до суду позивач не надав, а тому суд не приймає до уваги дану копію акту як доказ у справі.

Суд звертає увагу, що акт обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), було складено 24.09.2019, тобто більше ніж через 4 року після настання події про яку вказує позивач, як про обстріл при якому було зруйновано будинок, та з боку позивача та його представника не надано обґрунтувань, на підставі чого складався даний акт обстеження.

Частинами 9 та 10 ст. 86 Кодексу цивільного захисту України визначено, що забезпечення житлом постраждалого або виплата грошової компенсації за рахунок держави здійснюється за умови добровільної передачі постраждалим зруйнованого або пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації житла місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання. Розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.

У постанові від 11 липня 2018 року у справі № 219/11736/16-ц стосовно цих норм Верховний Суд зазначив, що, пред`являючи вимогу до держави про виплату компенсації за зруйноване під час антитерористичної операції майно, власник цього майна має спочатку, тобто до ухвалення рішення суду, добровільно передати пошкоджений чи зруйнований внаслідок терористичного акту будинок чи майно місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Позивачем не надано доказів передачі зруйнованого житла на користь Станично-Луганської райдержадміністрації або Станично-Луганської селищної ради у визначеному ст. 347 ЦК України порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Станично-Луганська селищна рада Станично-Луганського району Луганської області не може прийняти від постраждалого право власності на зруйноване житло, однак позивач таке рішення органу місцевого самоврядування не оскаржував.

В своїх позовних вимогах представник позивача просить суд стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шкоду, заподіяну терористичним актом у вигляді руйнування житлового будинку, у сумі 1124880 грн. Завдану шкоду в позовній заяві розраховує з застосуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, зокрема, враховує, що по Луганській області вартість 1м2 загальної площі квартир будинку становить 13080,00 грн., а загальна площа будинку позивача складає 86 м2, то ціна позову складає: 13080,00 грн. х 86 м2 = 1124880,00 грн.. Однак, як вбачається із наданих документів, а саме договору дарування житлового будинку, на який посилається представник позивача, як на підтвердження того, що позивач є власником зруйнованого будинку; будинок має загальну площу 31,2 м2, саме така площа будинку також зазначена у розділі експлікації до плану будинку в технічному паспорті на житловий будинок. Значна розбіжність у площі будинку, що наведена у позові при розрахунку шкоди та вказана у доданих документах, вочевидь не узгоджується між собою та має вагоме значення для визначення розміру завданих збитків, а тому суд не може визнати обґрунтованим та доведеним такий розмір шкоди, який на думку позивача був йому спричинено,

Ні позивач, ні його представник не заявляли клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи, що, відповідно до положень ст. ст. 76, 77 ЦПК, є належним доказом щодо предмета доказування, а саме розміру відшкодування.

Жодних клопотань про витребування будь яких доказів суду не заявлялось. Тобто свій процесуальний обов`язок щодо доведення позову в частині розміру шкоди позивач не виконав.

Також, обґрунтовуючи позовну заяву представник позивача зазначає, що 24 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою про скоєння злочину, а саме терористичного акту, до Станично-Луганського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, що не знайшло свого підтвердження при розгляді справи, натомість із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наданого Станично-Луганським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області 24 січня 2020 року вбачається, що відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 258 КК України були внесені за заявою іншої особи – ОСОБА_3 .. Доказів на підтвердження того, що позивачу ОСОБА_1 надано статус потерпілої особи в будь-якому кримінальному провадженні матеріали справи не містять.

Суд критично ставиться до фотознімків, на яких міститься зруйнований будинок, як до доказу завданої позивачу матеріальної шкоди, та вважає дані фотознімки неналежними доказами, оскільки вони не містять ідентифікуючу інформацію щодо зображених руйнувань (адреса місцезнаходження будинку тощо), а тому не можливо достовірно встановити кому належить будинок.

Також, представник позивача вказує, що зазначений житловий будинок позивача внесено до загального реєстру пошкоджених/зруйнованих об`єктів житлового фонду Станично-Луганського району, з посиланням на інформацію Станично-Луганської районної державної адміністрації від 28.11.2019, однак витяг з вказаного реєстру до суду не надав.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Як вже було зазначено, ні позивач, ні його представник не заявляли клопотань про витребування будь яких доказів.

Таким чином, суд враховуючи вимоги ст. 13 ЦПК України, за якою суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом, вважає, що суду не надано достатньо доказів на обґрунтування поданого позову, в зв`язку із чим, у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої терористичним актом, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 , БФ «Право на захист», до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, ЄДРПОУ 00015622, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2, Державної казначейської служби України, ЄДРПОУ 37567646, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої терористичним актом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Г. В. Булгакова