Ухвала суду № 90061498, 25.06.2020, Городоцький районний суд Львівської області

441/971/20

1-кп/441/185/2020

У Х В А Л А

п і д г о т о в ч о г о с у д о в о г о з а с і д а н н я

25.06.2020 суддя Городоцького районного суду Львівської області Малахова-Онуфер А.М., зі складу колегії суддів в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.

суддів Малахової-Онуфер А.М., Українець П.Ф.

з участю секретаря судових засідань Сороки М.В.

прокурора Голубко А.О.

захисника Шніцар А.О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області клопотання про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні на

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суховоля Городоцького району Львівської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого на АДРЕСА_1 -

за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадження Городоцького районного суду Львівської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12013150270000066 від 16.01.2013 на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 31.01.2020 підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, а 23.03.2020 та 14.05.2020 відповідно, продовжено строк тримання до 25.06.2020, включно.

Прокурор у клопотанні від 09.06.2020 та в судовому засіданні просить про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави, мотивуючи тим, що обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, закінчується 25.06.2020, а ризики, встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу на досудовому слідстві, не відпали, крім цього, зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, що докази, які дають підстави підозрювати його у вчиненні злочину є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку, що ОСОБА_1 не одружений, дітей та батьків похилого віку не має, не працює, що вік і стан здоров`я останнього дозволяє застосувати до нього запобіжний захід, пов`язаний із позбавленням волі, крім того, обвинувачений з місця вчинення злочину зник, приховав сліди шляхом знищення речових доказів, є обізнаним із можливою мірою покарання у разі визнання його винуватим, тому може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків шляхом переконання та залякування, може схиляти їх до зміни наданих ними показань, іншим чином перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження, що підозра є обгрунтованою, вказане в сукупності свідчить про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам та застосуванню до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Захисник Шніцар А.О. клопотання прокурора заперечив, мотивуючи в основному тим, що таке клопотання необгрунтоване, не містить ризиків, визначених ст. 177 КПК України, що мотивація прокурора про вчинення підзахисним особливо тяжкого злочину не є підставою для тримання його під вартою, жодного доказу на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованих злочинів стороною обвинувачення до клопотання не долучено, інше, просить у задоволенні клопотання відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_1 висловився на підтримку позиції свого захисника.

Заслухавши прокурора, захисника, обвинуваченого, вивчивши клопотання, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до п.20-5 розділу 6 «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в т.ч. запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Так, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 31.01.2020 обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, а 23.03.2020 та 14.05.2020 відповідно, продовжено строк тримання до 25.06.2020, включно.

За положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити документи, інше.

Обов`язок доведення цих обставин лежить на прокуророві.

Наведені прокурором у клопотанні доводи свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України, а також про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

За положеннями ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

Стаття 2 Закону України «Про попереднє ув`язнення» вказує, що метою попереднього ув`язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Не вдаючись до детального аналізу оцінки дій винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, суд повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.

При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у суду реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.

За положеннями п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

З огляду на наведене, вирішуючи питання про продовження ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, і зокрема, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому його обвинувачують, суд враховує, в тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочинів , тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан його здоров`я, відсутність міцності соціальних зв`язків, зокрема, що обвинувачений за місцем реєстрації не проживає, постійного місця проживання, утриманців та місця роботи не має, не одружений, його майновий стан, а також, враховуючи характер, ступінь суспільної небезпечності, спосіб вчинення злочинів, які інкримінуються у вину ОСОБА_1 , поведінку останнього та тяжкі наслідки, що настали, і інші обставини, суд вважає, що ОСОБА_1 слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів без визначення розміру застави з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України.

За наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 196, 197, 369-372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 строк тримання під вартою продовжити на 60 днів – до 23.08.2020 включно.

Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№ 19)».

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів.

Суддя Малахова-Онуфер А.М.