Рішення № 9006148, 10.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/41910.12.09

За позовом Приватного підприємства "Видавництво "Аврора прінт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпап"

про стягнення 8636,00 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача – Ємельянов С.М. дов. № б/н від 23.06.09,

від відповідача –не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

13.10.09 Приватне підприємство "Видавництво "Аврора прінт" (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпап" (далі-відповідач) 8636,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням замовником - відповідачем зобов'язань з оплати замовлених і прийнятих ним поліграфічних послуг.

15.10.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/419, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 05.11.09.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.11.09 та 25.11.09 розгляд справи відкладався на 25.11.09 та 10.12.09 відповідно, через неявку представника відповідача.

10.12.09 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з підстав порушення умов договору та з покладенням відповідальності згідно договору та закону.

10.12.09 в судове засідання відповідач знову повноважних представників не направив, поважних причин неявки господарському суду не повідомив.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за адресою вказаною у позовній заяві да довідці держкомстату: 03039, м. Київ, вул. Ізюмська, 7.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача судового процесу ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання усних домовленостей між сторонами у справі позивачем в період з січня 2008 року по липень 2008 року надані відповідачу поліграфічні послуги.

Позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 8364,00 грн.

По кожному виставленому рахунку-фактурі позивач надав послуги, про що складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), однак послуги не оплачені, що підтверджується довідкою банку позивача.

Таким чином, на день вирішення спору неоплаченою є сума за надані послуги на загальну суму 8364,00 грн., що підтверджується позивачем.

Між сторонами у справі виникли правовідносини з надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.

Частиною 1 ст. 206 Цивільного кодексу України встановлено що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умови угоди щодо оплати за надані послуги на підставі рахунків-фактур, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем господарському суду не надав.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпап" (03039, м. Київ, вул. Ізюмська, 7, ЄДРПОУ 33934738) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення основний борг в сумі 8364 (вісім тисяч триста шістдесят чотири), 00 грн., державне мито в сумі 98 (дев’яносто вісім), 79 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228 (двісті двадцять вісім), 54 грн. - на користь Приватного підприємства "Видавництво "Аврора прінт" (02081, м. Київ, вул. Причальна, 5, ЄДРПОУ 21484864).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.Д. Курдельчук