Вирок № 90061342, 26.06.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/340/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2020 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретарів судового засідання Івасюти Н.В., Собко В.В.,

прокурора Квасниці В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Сидорук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Львова, не працюючого, з вищою освітою, одруженого, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Сихівського районного суду м. Львова від 10.08.2016 року за ч.2 ст.15 – ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі, з призначенням на підставі ст.75 КК України, іспитового строку 2 роки, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_1 05.11.2017 року близько 18 години 30 хвилин, перебуваючи у супермаркеті «Сільпо» ТзОВ «Сільпо-Фуд», який розташований в ТЦ «Форум-Львів» по вул. Під Дубом, 7б у м. Львові, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно намагався викрасти свинячий ошийок вагою 2,398 кг вартістю 280 гривень 56 копійок, що належить ТзОВ «Сільпо-Фуд», однак, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, такий не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки дії обвинуваченого були викриті працівником охорони супермаркету.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому злочинних діях визнав частково. Показав, що дійсно у 2017 році (точну дату не пам`ятає), перебуваючи у супермаркеті «Сільпо» ТзОВ «Сільпо-Фуд» намагався викрасти м`ясо, оскільки перебував у скрутному матеріальному становищі, а також страждав на наркотичну залежність у той час. Крім того, вказав, що дійсно після спроби викрасти даний товар він був затриманий охоронцями супермаркету. Пригадує, що вага м`яса була до 1 кг. Відтак, вважає, що у його діях відсутній склад злочину, оскільки вартість товару є недостатньою для притягнення до кримінальної відповідальності.

Судом під час судового розгляду створені всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що зокрема підтверджується тим, що в жодного з учасників процесу (сторони кримінального провадження) зауважень з цього приводу не виникло.

Безпосередньо дослідивши докази подані під час судового розгляду, заслухавши доводи сторони обвинувачення і сторони захисту, оцінюючи їх в сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинуваченого, представників потерпілого, експерта та свідка, дослідивши надані суду докази, перевіривши доводи учасників процесу, суд приходить до переконання, що незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини у інкримінованих злочинних діях, його вина повністю та об`єктивно доведена наступними дослідженими та перевіреними в ході судового розгляду доказами.

Показами свідка ОСОБА_2 , який показав, що є охоронцем в магазині «Сільпо». Він бачив як обвинувачений сховав товар під куртку, це було м`ясо. Коли обвинувачений разом із прихованим товаром пройшов касу, він звернувся до нього і попросив повернутись до керівника охорони. Обвинувачений показав пакет із м`ясом, який дістав з під-куртки. У подальшому, була викликана поліція.

Показами представника потерпілого ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні показала що є начальником охорони у супермаркеті «Сільпо» ТзОВ «Сільпо-Фуд», який розташований в ТЦ «Форум-Львів» по вул. Під Дубом, 7б у м. Львові. Вона особисто була присутня під час затримання ОСОБА_1 . Він був і раніше помічений у винесенні з магазину свинних битків без оплати за товар. Вона передала його фото охороні і коли обвинувачений в чергове прийшов у магазин за ним пильно спостерігали, а потім затримали під час здійснення спроби крадіжки. На запитання учасників процесу пояснила, що артикули які використовують у супермаркеті це внутрішній код товару. Товар приходить до магазину з одним найменуванням, а потім воно може змінюватись. У цеху товар має один артикул, а в торговому залі інший, але товар фактично є одним і тим самим. Якість товару і його найменування та характеристики можуть змінюватись. Різниця в ціні товару між тою, яка була при поступленні товару до супермаркету і тією яка виставляється у торговому залі це націнка магазину. У довідці про вартість товару це вихідна ціна, на фото роздрібна (з націнкою), тобто жодних підстав вважати, що товар вилучений у обвинуваченого і відображений у наявних в матеріалах кримінального провадження документах є різний немає.

(Показання представника потерпілого ОСОБА_4 судом до уваги не беруться, адже останній в судовому засіданні вказав, що не був безпосереднім свідком злочину).

Крім цього, стороною обвинувачення суду пред`явлено зібрані в ході досудового розслідування наступні, нижченаведені докази, які досліджені та перевірені в процесі судового розгляду.

Протокол огляду предмета компакт диска з відеозаписом з камер спостереження у супермаркеті «Сільпо» за 05.11.2017 року за період часу з 18 години 28 хвилин по 20 годину 28 хвилин від 21.11.2017 року, з якого вбачається, що предметом огляду є компакт диск, сірого кольору, який міститься у паперовому конверті білого кольору. Під час дослідження даного протоколу і перегляду відеозапису в судовому засіданні встановлено, що на диску містяться відеофайли, які відображають запис камерою № 74 відео спостереження - 05.11.2017 - в період часу з 18:28:12 год. по 20:28:57 год., де на записі фіксується внутрішнє приміщення ТЦ «Форум Львів», а саме вхід в супермаркет «Сільпо», за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 76. На 18:28:20 год. даного відео видно, гр. ОСОБА_1 , одягнутого у куртку чорного кольору та джинсові штани синього кольору, в його руках нічого не знаходиться, який виходить через одну із кас вказаного супермаркету та направляється до виходу із ТЦ «Форум Львів», а одразу за ним біжить охорона вказаного супермаркету. На 18:28:43 год., охорона вказаного супермаркету заводить ОСОБА_1 до супермаркету через вхід у супермаркет. Також, на записі камери № 16 відео спостереження - 05.11.2017 - в період часу з 18:28:14 год. по 18:28:34 год., фіксуються ряди супермаркету «Сільпо», за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 76, та вихід до однієї із кас вказаного супермаркету. На 18:28:14 год. даного відео видно ОСОБА_1 , який у руках несе корзину для продуктів оранжевого кольору, в якій знаходиться кульок із м`ясом. Обвинувачений повертає в один із рядів супермаркету, бере із корзини вказаний продукт та ховає його собі під куртку, після чого розвертається зашпилюючи замок куртки догори, та вже із порожньою корзиною направляється до виходу із супермаркету через одну із кас. Підходячи ближче до каси, ОСОБА_1 кладе порожню корзину та виходить. Крім того, на записі камерою №02 відео спостереження - 05.11.2017 - в період часу з 18:28:12 год. по 18:28:25 год., фіксуються каси супермаркету «Сільпо» за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 76. На 18:28:17 год. даного відео ОСОБА_1 , проходить між касами супермаркету, не тримаючи при цьому нічого у руках та виходить із супермаркету. На записі камерою №68 відео спостереження - 05.01.2017 - в період часу з 18:25:00 год. по 18:27:00 год., фіксується ряд супермаркету «Сільпо», за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 76, а саме стелаж із свіжими м`ясними продуктами та продавці які видають товар. На 18:25:00 год. даного відео видно ОСОБА_1 , який стоїть біля вітрини із свіжим м`ясом та вказує на товар, який має намір придбати, а продавець бере шматок м`яса на який вказав обвинувачений, зважує, приклеює цінник та передає ОСОБА_1 . Після цього обвинувачений кладе вказаний товар у корзину для продуктів /т.1 а.с.211/.

Таким чином, факт перебування ОСОБА_1 у супермаркеті «Сільпо» 05.11.2017 року в період часу з 18 години 28 хвилин до моменту виявлення злочину підтверджено записом з камер спостереження. З відео вбачається, що останній дійсно намагався викрасти з магазину товар, який належить ТзОВ «Сільпо-Фуд» та був затриманий працівниками охорони магазину.

Довідка керуючого магазином «Сільпо», з якої вбачається, що у супермаркеті «Сільпо» ТОВ «Сільпо-Фуд», за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7б, невідомим громадянином 05.11.2017 року було здійснено крадіжку. Закупівельна ціна: арт. 443466, найменування – свинина ошеек б/к охлажденный, од. вим. – кг, к-сть – 2 398, ціна – 105,00 гривень, сума – 251,79 гривень /т.1 а.с.205/.

Заява представника потерпілого від 06.11.2017 року, згідно якої останній надав слідчому для огляду шматок свіжого м`яса вагою 2,398 кг, що знаходиться у прозорому поліетиленовому кульку зі стікером супермаркету «Сільпо» /т.1 а.с.206/.

Протокол огляду предмета від 06.11.2017 року та фото таблицею до нього, згідно якого проведено огляд добровільно наданого представником потерпілого предмета – товару, а саме шматка свіжого м`яса, овальної форми, що знаходиться в прозорому поліетиленовому кульку, зокрема свинячого ошийка вагою 2,398 кг, вартістю 263,04 гривень, з логотипом супермаркету «Сільпо». На наклеєному ціннику вказано арт. 32694, запаковано: 05.11.2017 року о 18 годині 20 хвилин, ціна за 1 кг – 109,69 гривень, штрих код – 2732694023987 та адреса розташування супермаркету, в якому було придбано вказаний товар: м. Львів, вул. Під Дубом, 7б, ТОВ «Сільпо-Фуд» /т.1 а.с.203, 207/.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що дійсно намагався викрасти у супермаркеті «Сільпо» м`ясо, але вказав, що його вага становила до 1 кг. При цьому обвинувачений не заперечив, що саме він зафіксований на досліджених в судовому засіданні відеозаписах.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 КПК України, потерпілий наділений правом під час досудового розслідування подавати докази на підтвердження своєї заяви.

Згідно ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду.

В ході судового розгляду встановлено, що потерпілим добровільно, в порядку, передбаченому ст.100 КПК України, передано слідчому речовий доказ по справі шматок свіжого м`яса вагою 2,398 кг, що знаходився у прозорому поліетиленовому кульку зі стікером супермаркету «Сільпо».

Слідчим, у порядку ст.ст. 223, 237 КПК, проведено огляд наданого потерпілим речового доказу, а саме: свинячого ошийка вагою 2,398 кг, вартістю 263,04 гривень, з логотипом супермаркету «Сільпо», з артикулом 32694, запаковано: 05.11.2017 року о 18 годині 20 хвилин, ціна за 1 кг – 109,69 гривень.

Згідно заяви від 06.11.2017 року, представник потерпілого отримав від слідчого шматок свіжого м`яса, вагою 2,398 кг, що знаходився у прозорому поліетиленовому кульку зі стікером супермаркету «Сільпо» на зберігання /т.1 а.с.208/.

Сторона захисту, покликаючись на невинуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину вказує на те, що заявлений потерпілим у довідці товар, який намагався викрасти обвинувачений, не відповідає товару, огляд якого було проведено слідчим 06.11.2017 року. Також вказує, що вартість товару замах на викрадення якого інкримінують ОСОБА_1 та розмір, заподіяних ТзОВ «Сільпо-Фуд» збитків у разі доведення злочину до кінця не є встановленим, що виключає відповідальність ОСОБА_5 , а тому склад злочину у його діях відсутній. Крім того, сторона захисту посилається на недопустимість довідки про загальну вартість викраденого майна.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ст. 84 КПК України).

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст.85 КПК України).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Суд приймає вищенаведені докази, як такі що підтверджують факт дотримання стороною обвинувачення визначеного КПК України порядку отримання доказів, що в свою чергу дозволяє суду прийняти рішення стосовного їх допустимості.

Крім того, в силу вищенаведених положень, а також норм визначених у ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 100 КПК України, не можуть бути прийняті як такі, що ґрунтуються на вимогах закону доводи сторони захисту щодо недопустимості доказу (довідки) і не підлягає задоволенню клопотання захисника щодо визнання недопустимим доказом довідки про загальну вартість викраденого майна.

Вирішуючи питання належності отриманих та представлених суду стороною обвинувачення доказів по справі, суд виходить з наступних міркувань.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 420/1667/18 (провадження № 51-10433 кмо18), важливим при кваліфікації злочинів проти власності є встановлення ознак предмету викрадення, що має певну вартість. Саме вартість чужого майна на момент викрадення є тим критерієм, за яким відрізняється адміністративне правопорушення (ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) «Дрібне викрадення чужого майна») від кримінально-караного викрадення.

Відповідно до примітки до ст. 185 КК України, кваліфікація за ознаками «значна шкода» здійснюється виходячи з розміру завданих збитків, а кваліфікація за ознаками «у великих розмірах», «в особливо великих розмірах» - з суми викраденого.

Оскільки як предметом доказування, так і предметом експертного дослідження за п. 6 ст. 242 КПК є матеріальні збитки та шкода, то є необхідність визначитися, в якому значенні ці поняття застосовуються у кримінальному судочинстві.

У законодавстві про кримінальну відповідальність в основному застосовується поняття «шкода» як суспільно небезпечні наслідки кримінального правопорушення на конкретному рівні з позначенням сфери, в якій проявляється цей негативний результат («майнова шкода», «шкода здоров`ю»), так і суспільно небезпечні наслідки як збірне невизначене поняття.

Виходячи з аналізу положень статей 55, 61, 62, 91, 127, 128, 130, 170, 242, 291 КПК України, під шкодою у кримінальному провадженні розуміються втрати, яких зазнала потерпіла сторона у результаті викрадення, знищення або пошкодження майна, або шкода, завдана безпосередньо особі, її здоров`ю, діловій репутації внаслідок протиправної поведінки іншої особи.

При цьому, майнова шкода - це наслідки кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, що мають вартісну форму та полягають у безпосередньому зменшенні матеріального блага особи (викрадення, пошкодження, знищення майна), у позбавленні її можливості одержати заплановані доходи (позбавлення заробітку внаслідок втрати працездатності чи його зменшення тощо), а також у понесенні особою будь-яких додаткових майнових витрат (на лікування, протезування, сторонній догляд, поховання; втрата особами, що перебували на утриманні померлого, його заробітку).

У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України, треба розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним із способів відшкодування шкоди.

Таким чином, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у вищевказаній постанові зробила висновок, що обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями; по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.

Інкримінований обвинуваченому ОСОБА_1 злочин, передбачений ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України – закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, з об`єктивної сторони є злочином з матеріальним складом, тому обов`язковими ознаками такого є позитивна матеріальна шкода, спричинена (могла бути спричинена внаслідок доведення злочину до кінця) власнику викраденого майна, яка визначається його вартістю, а також причинний зв`язок між цією шкодою і таємним викраденням.

Предметом викрадення інкримінованого ОСОБА_5 злочину був свинячий ошийок вагою 2,398 кг, що належить ТзОВ «Сільпо-Фуд».

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: вид і розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 23.10.2019 року №3847, ринкова вартість товару (свинячий ошийок вагою 2,398 кг), замах на викрадення якого в супермаркеті «Сільпо» ТзОВ «Сільпо-Фуд», що розташований в ТЦ «Форум Львів», по вул. Під Дубом, 76 у м. Львові, інкримінується ОСОБА_1 , станом на 05.11.2017 року, становила: 280,56 гривень (двісті вісімдесят грн. 56 коп.). У разі доведення ОСОБА_1 злочину до кінця, матеріальна шкода могла б становити, виходячи з маркетингу ринку: 280, 56 гривень (двісті вісімдесят гривень 56 копійок), але так як моніторинг ситуації на даний період є обмеженим за відсутності достовірної інформації про ціни продажу станом на певну дату, тому може визначатись на основі інформації про ціни пропонування подібного товару. Товар, описаний у протоколі огляду предмету від 06.11.2017 року, з артикулом 32694, не є ідентичний товару, описаному в довідці, наданій уповноваженою особою потерпілого ТзОВ «Сільпо-Фуд», з артикулом 443466. Встановити відмінності між артикулами товарів 32694 та 443466 ТзОВ «Сільпо-Фуд» не представляється за можливе, оскільки потребує натурного обстеження товарів з зазначеними артикулами /т.2 а.с.3-7/.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_6 висновок судової товарознавчої експертизи від 23.10.2019 року №3847 підтримав в повному обсязі. При цьому зазначив, що даний висновок відповідає всім нормативним документам, які регламентують даний вид дослідження, а також надає об`єктивні відповіді на поставлені питання. Крім того, експерт додатково вказав, що висновок ним був зроблений з врахуванням всіх матеріалів кримінального провадження, а також виходячи із поставлених йому запитань.

Предметом злочину є речі матеріального світу, діючи на які, особа посягає на блага, що належать суб`єктам суспільних відносин. Своєрідність механізму заподіяння шкоди цінностям, що охороняються законом, полягає в таких випадках у тому, що злочинний вплив на певні предмети матеріального світу призводить до розриву впорядкованих і врегульованих правом зв`язків між людьми з приводу цих предметів. Предмет злочину має важливе значення в структурі складу злочину.

При кваліфікації злочину виявляються найсуттєвіші риси конкретного суспільно небезпечного діяння шляхом співставлення його з інформаційною моделлю, закріпленої в законі. Включення предмета в комплекс ознак складу злочину забезпечує повноту його моделювання і, в кінцевому підсумку, успішне вирішення завдань кваліфікації. Предмет злочину є ознакою складу злочину, що містить специфічну інформацію, необхідну для правової оцінки злочину.

Також, важливе значення при кваліфікації злочинів проти власності має предмет, до якого належать: чуже майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи (наприклад, речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо), а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.

Майно – це речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру (наприклад, грошові кошти, цінні папери, особисті речі, побутова техніка, предмети домашнього господарства, продуктивна робоча худоба тощо). Фізичні ознаки майна характеризуються тим, що вказані предмети та речі можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо. Економічні ознаки полягають у тому, що майно повинно: а) мати мінову та споживчу вартість; б) бути відокремлене від природного середовища чи бути створене заново; в) бути здатним задовольняти потреби людини та суспільства. Юридичними ознаками майна є те, що воно має: а) бути чужим для винного; б) належати за правом власності іншому суб`єктові права власності; в) не належати до предметів злочинів, відповідальність за які передбачена іншими розділами Особливої частини КК.

Чужим визнається майно, що не перебуває у власності чи законному володінні винного.

Об`єктом дослідження даної експертизи був предмет інкримінованого обвинуваченому злочину - свинячий ошийок вагою 2,398 кг.

При цьому, згідно пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, вихідними даними для визначення вартості заподіяної потерпілому шкоди, у разі доведення злочину до кінця була саме вага та якісні характеристики товару, що був предметом злочинних дій. Саме такі дії обвинуваченого, як намагання викрасти свинячий ошийок вагою 2,398 кг, складали об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України. Однак, у даному випадку, артикул товару на кваліфікацію даного злочину, не впливає, так як є лише умовною позначкою, яка присвоюється товару з відображенням його особливостей та відмінності від іншого аналогічного виду товару. Тобто товар, заявлений потерпілим у довідці як викрадений та той, який оглянуто слідчим, з його вихідними даними, а саме вагою та якістю, являється аналогічним товару, який, намагався викрасти ОСОБА_5 . Вказані обставини, зокрема, підтвердила в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_3 , яка пояснюючи розбіжності у артикулах і ціні зазначила, що артикул і ціна товару на етикетках міняється в залежності від різних обставин, зокрема перебування товару у виробничому цеху маркету чи у торговому залі, кількісні та якісні його показники(ціла туша, її певна частина, вага, дата поставки та виставлення на продаж, тощо).

При цьому суд відхиляє доводи сторони захисту щодо неможливості прийняття до уваги показів даного представника потерпілого, внаслідок недотримання положень ст. 290 КПК України, оскільки відповідно до положень ст.56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право, серед іншого: подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду та давати пояснення, показання або відмовитися їх давати. В свою чергу, згідно положень ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Водночас, положення ст.290 КПК України не покладають на потерпілого обов`язку доводити свою позицію або зміст відомостей відомих потерпілому про обставини кримінального провадження в тій чи іншій формі. Разом з тим, наведені положення КПК України прямо наділяють потерпілого правом надавати свідчення суду і покладають на суд обов`язок дослідження цих свідчень безпосередньо, що і мало місце під час судового провадження по цій справі.

Таким чином, аналізуючи наданий експертом висновок судової товарознавчої експертизи від 23.10.2019 року №3847, суд знаходить його таким, що достовірно встановлює ринкову вартість свинячого ошийка замах на викрадення якого інкриміновано обвинуваченому та, відповідно, розмір, заподіяної потерпілому майнової шкоди, у разі доведення злочину до кінця.

Зважаючи на це, доводи сторони захисту щодо невстановлення вартості викраденого та розміру шкоди, суд відхиляє та вважає встановленим, що вартість можливих збитків, заподіяних потерпілому у разі доведення злочину до кінця, становить 280 гривень 56 копійок, оскільки з висновку експерта та наданих стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення доказів у сукупності доводиться винуватість обвинуваченого у намаганні викрасти зазначений в обвинувальному акті товар – свинячий ошийок, вагою 2, 398 кг. Протиріч, які б давали підстави сумніватись у цих доказах суд не вбачає, оскільки такі повністю усунуті в процесі судового розгляду шляхом дослідження вищенаведених доказів та отримання пояснень від учасників процесу, зокрема експерта та представника потерпілого. За умови визнання наданих стороною обвинувачення письмових доказів належними, суд оцінюючи висновок експерта у справі, також знаходить його належним доказом у справі. Крім того, доводи сторони захисту щодо того, що висновок експерта встановлює вартість товару станом на 06.11.2017 року, а не 05.11.2017 року (дата вчинення злочину) не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, адже згідно п. 1 вищенаведеного висновку вартість товару замах на викрадення якого інкримінується ОСОБА_1 визначений саме станом на 05.11.2017 року, тобто дату вчинення злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи вищеописані зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, зокрема показання представника потерпілого та свідка, покази експерта, а також інші вищенаведені докази по справі в цілому, суд визнає їх такими, що знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку з пред`явленим обвинуваченням, нічим не спростовані, передбачені як джерела доказування КПК України та зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством, відтак суд вважає повністю доведеним факт вчинення злочину та винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинних дій. При цьому, суд також враховує, що в процесі судового розгляду не встановлено жодних підстав вважати, що представник потерпілого, свідок чи експерт оговорюють обвинуваченого.

За змістом статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

За оцінкою показів представника потерпілого, свідка та експерта в цілому, суд встановлює, що кожен з них підтвердив обставини викладені у обвинувальному акті, які доводять причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину. Суд враховує, що під час судового розгляду представник потерпілого, експерт та свідок надали показання щодо обставин вчинення злочину під присягою, за участю сторони захисту, тобто з дотриманням принципу змагальності. Вказані покази узгоджуються з іншими вищенаведеними доказами, в тому числі з показами самого обвинуваченого, який частково визнав факт замаху на крадіжку, заперечивши лише кількість (вагу) товару який він намагався викрасти.

Під час оцінки того, чи було провадження в цілому справедливим, суд враховує якість наданих суду доказів, які не дають приводу сумніватися в їх достовірності й точності. Суд також приймає до уваги відсутність зауважень і доповнень в учасників процесу щодо повноти дослідження обставин справи.

Зважаючи на вищенаведені доводи та мотиви, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом.

Водночас, оцінюючи покази обвинуваченого щодо часткового заперечення вини у вчиненні ним інкримінованого злочину та посилання останнього на відсутність ознак злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, суд розцінює їх, як такі, що дані обвинуваченим, з метою пом`якшити відповідальність та уникнути покарання за скоєне, оскільки такі покази спростовуються вищенаведеними дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами.

При кваліфікації дій обвинуваченого, суд враховує правовий висновок Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, викладений у постанові від 05.04.2018 року у справі № 658/1658/16-к, згідно якого кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння. За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними, криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК

Дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно.

Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 після вчинення злочину, рівень суспільної небезпеки обвинуваченого, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності. Також враховано досудову доповідь персоналу органу пробації, згідно якої, існує високий ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства на даний момент, виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства може становити небезпеку для суспільства.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, те, що злочин вчинено обвинуваченим протягом іспитового строку, тобто порушено умови застосування ст.75 КК України, корисливий мотив вчинення злочину, спрямований на заволодіння чужим майном, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію вчинення злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного. Також суд враховує фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, відсутні скарги за місцем проживання, має позитивну характеристику за місцем реабілітації. Також суд враховує дані про сімейне становище обвинуваченого, зокрема наявність у нього двох дітей.

Відповідно до статей 66,67 КК України, пом`якшуючих та обтяжуючих покарання ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

Відповідно статей 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При цьому, суд виходить з того, що каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. Відтак покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судового розсуду у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання, що відповідає положенням статті 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, а тому приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого буде покарання у виді позбавлення волі, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, а також буде необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Крім цього, встановлено, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 10.08.2016 року ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст.15 – ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі, з призначенням на підставі ст.75 КК України іспитового строку тривалістю 2 роки.

Таким чином, на підставі ч.1 ст.71 КК України, обвинуваченому слід частково приєднати невідбуту частину покарання у виді двох років одного місяця позбавлення волі за попереднім вироком до покарання за даним вироком, шляхом часткового складання призначених покарань.

Запобіжний захід обвинуваченому по даній справі не обирався.

Початок строку відбування покарання слід рахувати з моменту фактичного звернення даного вироку до виконання.

Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Крім цього, з обвинуваченого підлягають стягненню судові витрати по справі за проведення по справі експертного дослідження в розмірі 785 гривень 00 копійок.

Керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 10.08.2016 року до покарання призначеного за даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.

Речові докази по справі:

– шматок свіжого м`яса овальної форми, що знаходиться у прозорому поліетиленовому кульку, свинячий ошийок, вагою 2,398 кг – повернути потерпілому ТзОВ «Сільпо-Фуд»;

– DVD-R диск із записами з камер спостереження – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення по справі експертизи 785 (сімсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький