Рішення № 9006072, 08.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/31108.12.09

За позовом Закритого акціонерного товариства «Русина»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечна мережа

«Пілюля»

Про стягнення 57701,24 грн.

                    Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Зарівна Т.Т.

Від відповідача не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Русина»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечна мережа «Пілюля»про стягнення заборгованості та пені за Договором оренди від 01.03.07р. всього в сумі 57701,24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.09р. порушено провадження у справі.

Позивачем в судовому засіданні 24.11.09р. подано уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого Позивач залишає заявлену до стягнення суму заборгованості незмінною, та надає новий розрахунок пені, а фактично зменшує розмір заявленої до стягнення суми пені до 1077,57 коп.

Судом прийнято дане уточнення позовних вимог, та суд розглядає та вирішує позовні вимоги з врахуванням наданого позивачем уточнення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

01.03.07р. між Закритим акціонерним товариством «Русина»(Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптечна мережа «Пілюля»(Відповідач) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Позивач передав в тимчасове платне користування Відповідачу нежитлове приміщення загальною площею 74 м2, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ніщинського, 5.

Підтвердженням факту передачі приміщення є Акт приймання - передачі від 01.04.07р.

На підставі ст. 762 Цивільного кодексу України та п.3.2.7 Договору на Відповідача покладено обов'язок своєчасно сплачувати вартість оренди. Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України зазначає, що орендна плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Пунктом 4.3. Договору встановлено, що сума орендної плати перераховується Орендарем (Відповідачем) на рахунок Орендодавця (Позивача) шляхом передплати не пізніше 5 числа звітного місяця.

Згідно з п. 3.2.8 Договору Орендар (Відповідач) зобов'язаний своєчасно сплачувати в повному обсязі рахунки за використану електроенергію, на підставі рахунків, виставлених Орендодавцем (Позивачем) протягом 3 календарних днів з дня отримання рахунку. Крім того, Договором передбачено (п.4.2), що до орендної плати не входять витрати по утриманню та експлуатації приміщень, витрати на електроенергію, опалення, воду та каналізацію, утримання пожежної сигналізації, вивіз сміття тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідні рахунки на оплату послуг оренди приміщення та рахунки на сплату комунальних, інших послуг та електроенергії згідно Договору своєчасно надані Відповідачу, доказом чого є відмітки на примірниках рахунків (належним чином засвідчені копії рахунків залучено до позовної заяви та до матеріалів справи).

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідач не скористався своїм правом з’явитися до суду та надати письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушував умови Договору, а саме проводив оплату послуг оренди, комунальних, інших послуг та електроенергії згідно Договору несвоєчасно і не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з орендної плати, комунальних, інших послуг та електроенергії згідно Договору, відповідно до якого заборгованість Відповідача складає 9714,08 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості по Договору в розмірі 9714,08 грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна позиція викладена в п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.08р. №01-8/211, де зазначено, що згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Суд погоджується з уточненим розрахунком пені, наданим позивачем, у розмірі 1077,57 грн., який розрахований у відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та на підставі передбаченої Договором відповідальності у вигляді сплати пені відповідно до п. 5.6 Договору.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем пені за порушення умов Договору в частині сплати орендної плати, комунальних, інших послуг та електроенергії згідно Договору, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення умов Договору в цій частині.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є нормативно та документально обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню відповідно до уточненого розрахунку позовних вимог, наданого позивачем.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно до суми уточнених та задоволених позовних вимог; також позивачу повертається з Державного бюджету України 89 грн. надлишково сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині, в зв’язку з уточненням (зменшенням) позивачем суми позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на Позивача та йому не відшкодовуються;

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптечна мережа «Пілюля»(м. Київ, вул. Ніщинського, 5; ідентифікаційний код 34964519) на користь Закритого акціонерного товариства «Русина»(м. Київ, бульвар Русанівський, 8; ідентифікаційний код 03058649) 9714 (дев’ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 08 коп. основного боргу, 1077 (одна тисяча сімдесят сім) грн. 57 коп. пені, 107 (сто сім) грн. 92 коп. державного мита та 44 (сорок чотири) грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути на підставі даного рішення Закритому акціонерному товариству «Русина»(м. Київ, бульвар Русанівський, 8; ідентифікаційний код 03058649) з Державного бюджету України 89 (вісімдесят дев’ять) грн. надлишково сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Оригінал платіжного доручення №145 від 13.10.09р. залишається в матеріалах справи №2/311.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                               І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –16.12.2009р.