Рішення № 90060572, 04.06.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8989/19 2/335/358/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,

представника відповідача адвоката Бабак Р.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що з 21.06.2013 року по 31.10.2018 року він працював в ПАТ «Запоріжжяобленерго» на посаді заступника начальника РЕМ. На час звільнення працював на посаді начальника району електричних мереж у Оріхівському районі електричних мереж.

Протягом 2017-2019 років відповідач систематично порушував свої зобов`язання зі своєчасної виплати заробітної плати працівникам підприємства. Заробітна плата виплачувалася з великими затримками, а останнім часом протягом декілька місяців не виплачувалася взагалі. Тим самим відповідачем не виконувалися вимоги трудового законодавства, а саме ст. 115 КЗпПУ, у зв`язку з чим позивач був вимушений звільнитися на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником, або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

На час звільнення загальна сума заборгованості відповідача з виплати належної позивачеві заробітної плати становила 155 003, 29 грн.

Однак при звільненні ОСОБА_1 , відповідачем не було здійснено повного та своєчасного розрахунку з позивачем, чим грубо порушено вимоги ст. 116 КЗпПУ, а тому він вимушений звернутися до суду за захистом свого трудового права з даною позовною заявою.

04.12.2018 року Орджонікідзевський районним судом м. Запоріжжя у справі № 335/14138/18 було видано судовий наказ про стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 155 003,29 грн.

27.12.2018 року, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-с/335/57/2018 за заявою ПАТ «Запоріжжяобленерго» вищезазначений судовий наказ було скасовано.

Згідно довідки про середній заробіток, за період серпень 2018 року по вересень 2018 року, наданої відповідачем, середньоденний дохід позивача ОСОБА_1 становить 1 109,29 грн. Останнім днем погашення заборгованості по заробітній платі є 05.04.2019 року, що позивач підтверджує випискою по картковому рахунку у сумі 1 095,22 грн.

Тому, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 117 КЗпПУ працівникові повинен бути виплачений його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку включно, ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на його користь середній заробіток за час затримки проведення розрахунку з дня звільнення по останній день погашення заборгованості по заробітній платі, що становить 155 днів затримки, за період з 31.10.2018 року по 05.04.2019 року, - 138 411,66 грн.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати зі сплатою судового збору та понесені судові витрати зі сплатою професійної правничої допомоги в розмір 5 000,00 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2019 року, відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання з повідомленням сторін.

06.11.2019 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому ПАТ «Запоріжжяобленерго» просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпПУ.

21.11.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній посилався на недоведеність позиції відповідача та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача адвокат Лобаченко О.В. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача ОСОБА_1 . В заяві також вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні – адвокат Бабак Р.А. позов ОСОБА_1 не визнав з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Запоріжжяобленерго» та був звільнений з посади інженера 1 кат. на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником, або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, відповідно до наказу № 439-к від 31.10.2018 року, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

В день звільнення позивача відповідачем не було здійснено позивачеві виплати всіх сум, що належать йому від підприємства в день його звільнення, чим допущено порушення трудових прав позивача у сфері трудових відносин.

Згідно довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» про невиплачену заробітну плату, загальна сума заборгованості відповідача з виплати належної позивачеві заробітної плати становила 155 003, 29 грн.

Згідно виписки з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк», відповідачем 05.04.2019 року було виплачено ОСОБА_1 залишок заборгованості по заробітній платі у сумі 1 095,22 грн.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум належних при звільненні роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 29.01.2014 року в справі № 6-144ц13.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі № 1-5/2012.

Відповідно до правового висновку, викладено в постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі № 6-2807цс16, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100. При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки потрібно використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого непередбачено чинним законодавством.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні останнього до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про працю», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд встановив, що 05.04.2019 року на картковий рахунок позивача відповідачем було здійснено виплату певної суми заробітної плати, про що свідчить додана до матеріалів справи копія виписки по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 .

Всупереч зазначеному, представником відповідача не надано доказів на підтвердження повного здійснення розрахунку з позивачем у строки, вказані у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд, приймаючи до уваги, що фактичний розрахунок з позивачем проведено лише 05.04.2019 року, вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час проведення розрахунку.

Разом з тим, позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вважав, що сума середнього заробітку за весь час затримки, що складає 155 днів, починаючи з дня звільнення 31.10.2018 року по останній день погашення заборгованості по заробітній платі 05.04.2019 року становить 171 939,95 грн. З урахуванням податків та зборів, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку до видачі становить 138 411,66 грн.

Обчислюючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню, суд виходить з того, що механізм розрахунку середньоденного заробітку також визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати, які підлягають і не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо).

В свою чергу, судова палата у цивільних справах Верховного суду України у своїй постанові від 01.03.2018 року по справі 6-2807цс16 з відповідним правовим висновком у цій справі зазначає, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленного відповідно до положень Порядку.

Таким чином, обчислення позивачем загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку шляхом множення середньоденної заробітної плати на число календарних днів, а не робочих днів у період затримки, є невірним і суперечить вище нормам права, механізму та практиці їх застосування.

З огляду на викладене, за період з 01.11.2018 року (наступний день після звільнення) по 05.04.2019 року включно (дата проведення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем) у ПАТ «Запоріжжяобленерго» наявна заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Як вбачається з довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» середньоденний заробіток позивача становив 1 109,29 грн.

Оскільки кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2018 року по 05.04.2019 року становить 1094 дня, тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 120 912,61 грн. (1094*1 1109,29 грн. = 120 912,61 грн.), що підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Тому, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, з`ясувавши обставини справи та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки матеріалами справи підтверджено порушення трудових прав позивача. Підстав для відмови у задоволенні таких вимог суд не вбачає.

Суд звертає увагу, що представник відповідача у відзиві зазначив про те, що позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом з пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору встановленого статтею 233 КЗпП України.

За змістом ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, з урахуванням вимог вказаного кодексу, представником відповідача не було подано до суду заяву про застосування позовної давності. Отже, представник відповідача не скористався своїм правом.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно із ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таким чином, в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Відповідно до п. 6 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року № 100, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

На підставі викладеного, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні знайшли часткове своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню частково.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1 921 грн. З врахуванням ціни позову, позивачем підлягав до сплати судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, тобто в сумі 1 388,11 грн.

Однак згідно матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. тобто в розмірі більшому ніж передбачено законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З врахуванням того, що позивачем було сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому кошти в сумі 536,88 грн. підлягають поверненню позивачу.

У відповідності ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує ряд обставин, визначених ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

Позивачем на підтвердження обставин понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в цій справі надано договір № 01-08-19 про надання правової допомоги від 01.08.2019 року, укладеного позивачем з адвокатом Лобаченко О.В., ордер, квитанцію до прибуткового касового ордера № 31 від 05.08.2019 року про сплату адвокату гонорару в розмірі 5 000,00 грн., розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Проаналізувавши надані докази, суд вважає, що позивачем доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах цієї цивільної справи, заявлений розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, п.п. 20, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , середню заробітну плату за затримку у розрахунку по заробітній платі при звільненні за період з 01.11.2018 року по 05.04.2019 року у розмірі 120 912,61 грн. - сума без відрахування обов`язкових платежів та зборів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 1 209,13 грн. витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , 5 000,00 грн. витрат на оплату правничої допомоги.

В решті позову - відмовити.

Повернути позивачу ОСОБА_1 судовий збір в розмірі частини зайво сплаченого судового збору в розмірі 535,88 грн., який було сплачено, згідно квитанції від 30.03.2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні, касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926, МФО 313339;

- представник позивача: адвокат Лобаченко Олександр Вікторович, місце знаходження: Запорізька область, м. Оріхів, провул. Ювілейний, буд. АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телемунікаційної системи, апеляційні, касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04.05.2020 року.

Повний текст рішення суду складений 05.05.2020 року.

Суддя В.О. Макаров