Рішення № 90060155, 25.06.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/669/20

Провадження № 2 /331/823/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді: Жукової О.Є.

за участю секретаря : Качан К.К.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Панікар Н.В.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Водоканал» про відшкодування моральної шкоди ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в лютому 2020 року звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача , посилаючись на те, що він працював на підприємстві відповідача в шкідливих умовах праці внаслідок чого отримав професійне захворювання . Висновком МСЕК від 04.11.2019 року позивачу було встановлено втрату профпрацездатності за профзахворюванням пневмоконіоз , хронічна поперекова-крижова радикулопатія в розмірі 40% та третю групу інвалідності.

Позовні вимоги позивач обгрунтував тим, що внаслідок ушкодження здоров"я, та неповоротної втрати здоров"я він відчуває моральні та фізичні страждання, не може реалізувати в повному обсязі право на труд, потребує постійного лікування, на що витрачає значні кошти, відчуває почуття дискомфорту, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Заподіяну втратою здоров"я моральну шкоду оцінює в 100 000 гривень.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2020 року по справі відкрито провадження, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

16 березня 2020 відповідач надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав , в задоволенні позову просив відмовити посилаючись на відсутній винних дій КП «Водоканал» в заподіянні шкоди позивачу , не доведеності суми моральної шкоди , яка є завищенною.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Плужник М.В. позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача в задоволенні позовних вимог просила відмовити з підстав викладених у відзиві.

Суд, дослідивши матеріали справи , приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено і судом встановлено, що ОСОБА_2 , перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Водоканал» у період з 17.07.1991 року по 25.09.2001 року, та у період з 16.02.2005 року по 05.02.2018 року, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 .

У період з 09.01.1992 року по 25.09.2001 року та у період з 16.02.2005 року по 05.02.2018 року позивач обіймав посаду електрогазозварника, зайнятого на різці та ручному зварюванні. Стаж роботи ОСОБА_2 у КП «Водоканал» у умовах впливу шкідливих факторів складає 23 роки 02 місяці.

Відповідно до медичного висновку ЦЛЕК про наявність професійного захворювання від 10.09.2019 року № 32/705 та виписки від 18.09.2019 року № 827 у позивача встановлено наступні професійні захворювання:

1) пневмоконіоз (t/t, 1/1, hi), ЛH І (першого) ступеня за рестриктивним типом;

2) хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 праворуч; L4-S1 ліворуч у стадії затихаючого загострення з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язево- тонічним і больовим синдромами, рецидивуючий перебіг (М 54.1) .

Відповідно до акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 26.09.2019 року хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи ОСОБА_2 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на КП «Водоканал».

Причинами виникнення хронічного професійного захворювання в акті вказано наявність на робочому місці електрогазозварника КП «Водоканал» ОСОБА_2 шкідливих виробничих факторів.

Згідно висновку про наявність шкідливих умов праці за Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 року № 248, зареєстрованими Міністерством юстиції України від 06.05.2014 року за № 472/25249 , умови праці ОСОБА_2 відносяться до ІІІ класу 2 ступеня (шкідливі та важкі).

В листопаді 2019 року ОСОБА_2 вперше встановлено III (третю) групу інвалідності внаслідок професійного захворювання з 40% стійкої втрати працездатності, що підтверджується довідкою до акта огляду Медико-соціальної експертної комісії від 04.11.2019 року серії 12 ААБ № 256372, а також довідкою від 04.11.2019 року серії АБ № 0035713.

У зв`язку із професійним захворюванням позивач ОСОБА_2 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах, що підтверджується виписками з медичної картки стаціонарного хворого.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З акту проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача встановлено причину професійного захворювання позивача – внаслідок тривалого стажу роботи ОСОБА_2 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів КП «Водоканал» , що спростовує доводи відповідача про відсутність вини підприємства в отриманні позивачем професійного захворювання, оскільки відповідач через недостатні засоби індивідуального захисту не забезпечив працівнику безпечні умови праці.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Враховуючи вищенаведене , суд приходить до висновку , що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває біль, втратив частину професійної працездатності, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищевикладене , характер та тривалість моральних страждань, заподіяних ОСОБА_2 в зв`язку з втратою здоров`я , а також принципи розумності та справедливості зазначені в ст. 23 ЦК України, слід встановити суму відшкодування моральної шкоди на користь позивача в сумі 20 000 гривень, оскільки вказана позивачем сума відшкодування в 100 000 гривень є забагатою.

Питання про судові витрати слід вирішити згідно ст. 141 ЦПК України , стягнувши з відповідача на користь держави судовий збір прапорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись 3,4,11-13, 19, 259, 263, 265 , 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Водоканал» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково .

Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал» ( місце знаходження: м. Запоріжжя , вул. Святого Миколая, буд. 61, код ЄДРПОУ 03327121) на користь ОСОБА_2 ( місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на відшкодування моральної шкоди 20 000,00 гривень.

Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал» ( місце знаходження: м. Запоріжжя , вул. Святого Миколая, буд. 61, код ЄДРПОУ 03327121) на користь держави судовий збір в сумі 168,16 гривень.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк щодо апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст судового рішення складений 26 червня 2020 року.

Суддя: Жукова О.Є.

25.06.2020