Рішення № 90059631, 15.05.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/886/19

Провадження № 2/216/587/20

РІШЕННЯ

іменем України

15 травня 2020 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 4, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Україна в особі прокуратури Дніпропетровської області, головного управління національної поліції України в Дніпропетровській області, за участі третьої особи – Державної Казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового розслідування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 06.11.2013 о 23.45 год ОСОБА_1 рухався на своєму автомобілі «Форд Куга», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками ДАІ м. Кривого Рогу. До нього підійшов співробітник ДАІ ОСОБА_2 та запропонував йому вийти з машини під приводом того, що задній номер машини не в порядку. В момент коли позивач нахилився подивитися на номер, він відчув удар тупим твердим предметом в потиличну частину голови від невідомої йому особи. Потім до нього підійшли декілька невідомих йому осіб та в присутності співробітників ДАІ почали наносити йому удари по різним частинам тіла від яких він знепритомнів та впав обличчям до землі. Прокинувшись, ОСОБА_1 відчув, що на ньому зверху сидить щонайменше троє чоловіків, один з яких тримав йому голову, другий – ноги, а третій – знаходився зверху. Вказані особи наділи на нього кайданки. Всього під час нападу було 6-8 чоловік. Впродовж 15 хвилин позивач перебував в такому положенні, на його прохання представитися та пояснити свої дії, невідомі особи відмовили. Крім того, впродовж вказаного часу йому розжимали долоні та затискали в них невідомі йому предмети, а також у задню кишеню його брюк було поміщено якісь предмети. Співробітники ДАІ, які його зупинили, зникли з місця пригоди. Весь цей час водійські двері його автомобіля були відчинені навстіж, а всі інші двері були розблоковані, тому будь-хто з нападаючих міг безперешкодно потрапити до салону автомобіля. Його продовжували утримувати в тому ж положенні та до нього підійшли ще троє осіб. Після чого позивача одразу підняли та насильно поставили позаду його автомобіля, поруч з бордюром тротуару. Кайданки швидко зняли. Троє чоловіків стали позаду та по боках від нього та утримували його за руки та брючний пояс. Один з чоловіків представився ОСОБА_1 старшим слідчим відділу Криворізького міського управління ГУМВС в Дніпропетровській області старшим лейтенантом Кузнєцовим О.В., інших двох осіб слідчий представив понятими. У цей час він помітив, що один з чоловіків, які на нього напали, перебував на передньому сидінні його автомобіля. Слідчий сказав позивачу, що його затримання пов`язане з виявленням у нього психотропних речовин (наркотиків), на що він відповів, що ніколи не мав та має відношення до наркотиків. ОСОБА_1 попросив здійснити дзвінок для виклику адвоката, на що отримав відмову слідчого в грубій формі. Далі він неодноразово просив викликати адвоката, що відображено в протоколі огляду місця події від 06.11.2013 та на відеозаписі вказаного огляду, які знову були проігноровані. З 23.00 год до 23.45 год слідчий Кузнєцов О.В., в присутності понятих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також за участю оперуповноважених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 провів огляд ОСОБА_1 та його автомобіля. В ході його особистого огляду з правої задньої кишені джинсових штанів ОСОБА_1 було вилучено два пакети з пластиковими трубочками в яких містилась невідома речовина. На запитання слідчого він відповів, що вказані предмети йому не належать та просив зафіксувати це в протоколі, що вказані пакети з трубочками йому в кишеню поклали особи, що на нього напали та в момент його утримання на землі, підкинули йому ці предмети. Пізніше, відповідно до проведеної судової експертизи виявилось, що вказана речовина в трубочках – метамфітамін. Далі, з 23.45 год 06.11.2013 до 02.05 год 07.11.2013 слідчий, за участю вказаних понятих, оперуповноважених та експерта провів обшук автомобіля позивача. Вказаний обшук проводився без ухвали слідчого судді, тобто з грубим порушенням положень КПК України. В ході обшуку, з його автомобіля вилучено пакет, в якому містились трубочки з невідомою речовиною, яка також відповідно до проведеної судової експертизи виявилась метамфітаміном. Після того як слідчий Кузнєцов О.В. закінчив незаконний обшук, позивача доставили до Криворізького міського управління міліції, де слідчий, у порушення ст.. 209 КПК України склав протокол затримання в порядку ст. 208 КПК України, зазначивши невірний час затримання, замість 06.11.2013 о 23.00 год, вказав 07.11.2013 о 02.20 год. Далі, слідчий Кузнєцов О.В., у порушення ст.ст. 223, 224 КПК України, допитував ОСОБА_1 безперервно до 07.50 год 07.11.2013. Весь цей час він вимагав надати йому медичну допомогу, так як після нанесених тілесних ушкоджень йому було дуже погано, постійно нудило, боліла голова та серце. 07.11.2013 о 20.20 у кримінальному провадженні №12013040450000869 від 08.08.2013, ОСОБА_1 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 347, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 194 КК України. В період з 07 по 10 листопада 2013 року позивач перебував в ІТЗ м. Кривого Рогу, де слідчий Кузнєцов О.В. навмисно позбавив його можливості спілкування з адвокатами, не поставивши печатки на постанові про залучення захисників, що призвело до відмови захисникам на побачення з ним в умовах ІТЗ. Так, в діях слідчого, на думку позивача, вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 374 КК України. Загалом його незаконно протримали під вартою спочатку в ІТЗ м. Кривого Рогу, а потім в УВП №3 Кривого Рогу (СІЗО) в період з 07.11.2013 по 12.11.2013. Та вже 12.11.2013 родичами за нього було внесено заставу.Таким чином, термін незаконного утримання під вартою склав 5 днів.За весь час утримання під вартою на нього постійно здійснювався тиск з боку працівників ІТЗ м. Кривого Рогу та УВП №3 Кривого Рогу, його допитували щодо різного роду кримінальних правопорушень до яких він не мав жодного відношення, та намагались змусити надати зізнання в інкримінованих злочинах.На цьому намагання слідчого Кузнецова ОСОБА_7 не закінчились. Того ж дня 12.11.2013 він звернувся до суду з новим клопотанням, яким хотів змусити суд змінити ухвалу та визначити більший розмір застави - такий щоб він не мав можливості її заплатити та перебував під вартою й надалі.Однак слідчий суддя відхилив дане клопотання слідчого як не обґрунтоване.Після чого тривав безпідставно довгий процес досудового розслідування з неодноразовими продовженнями строків досудового розслідування, які також носили формальний характер, все фактично зводилось до того щоб змусити ОСОБА_1 платити великі гроші ряду посадових осіб органів міліції та прокуратури.Незважаючи на численні фальсифікації в даному кримінальному провадженні, перший раз обвинувальний акт був складений слідчим та затверджений прокурором Івченком С.М. та направлений до суду 08.05.2014, разом з цим, строк досудового розслідування було продовжено до 07.05.2014, тобто навіть вперше обвинувальний акт у даному провадженні було направлено до суду з порушенням строків досудового розслідування.Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.03.2015, обвинувальний акт було повернуто прокурору.Зазначена ухвала суду була оскаржена в апеляційному порядку прокурором Голубком М.В.19.05.2015 ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу прокурора Голубка М.В. залишено без задоволення, а ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31.03.2015, в частині повернення обвинувального акту прокурору, було залишено без змін.Проте, прокурор Голубок М.В., грубо порушуючи норми КПК України та ухвали судів першої та другої інстанції, щодо повернення обвинувального акту прокурору, склав та затвердив новий обвинувальний акт від 03.07.2015, тобто через 1 місяць та 15 днів, фактично поза межами всіх розумних строків досудового розслідування, без їх продовження в порядку передбаченому КПК України.Крім того, зазначений обвинувальний акт було вручено ОСОБА_1 та його захиснику тільки 22.07.2015, тобто через 19 днів після його складання та затвердження.Однак враховуючи, що вказаний обвинувальний акт був складений прокурором Голубком М.В. із численними грубими порушеннями КПК України, ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.11.2015, зазначений обвинувальний акт було повернуто прокурору Голубку М.В.У своїй ухвалі суд першої інстанції вказав прокурору на грубі порушення допущені ним при складанні обвинувального акту, також зазначив про порушення ст. 290 КПК України, оскільки прокурор не надав доступу до матеріалів кримінального провадження для ознайомлення, які були в його розпорядженні при повторному складанні іншого обвинувального акту від 03.07.2015, ні ОСОБА_1 , ні його захиснику, чим було допущено порушення права на захист.Крім того, судом було вказано, що прокурором складено обвинувальний акт із порушенням строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК України.Також в ухвалі Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10.11.2015 зазначено і про інші численні порушення, допущені при здійсненні досудового розслідування, усунути які можливо було тільки на стадії досудового розслідування, провівши відповідні слідчі (розшукові) дії, однак для їх проведення законним шляхом, знову ж таки потрібно було вирішити питання про продовження строків досудового розслідування, що зроблено не було.10.12.2015 ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу прокурора Голубка М.В. залишено без задоволення, а ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10.11.2015, було залишено без змін.Крім незаконних арештів, тримання під вартою, нанесення тілесних ушкоджень, погроз фізичною розправою та постійного морального тиску також органами досудового розслідування разом з прокуратурою було вирішено накласти арешт на майно ОСОБА_1 : а саме: автомобіль «Ніссан Кашкай» д.н. НОМЕР_2 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; грошові кошти в розмірі 5535 грн.Також, для того щоб внести заставу та вийти з під варти він був змушений позичати велику суму коштів а саме 68820,00 грн.Внаслідок протиправних дій органів досудового розслідування та прокуратури ОСОБА_1 зазнав фізичного болю та отримав моральні страждання, які зачепили значущі сторони його існування, та призвели до глибоких психологічних переживань а саме: він перебував у постійному психологічному напруженні та хвилюванні, почував себе приниженим, постійно знаходився в стані психоемоційної напруги з реакцією роздратованості, неврівноваженості, що виявлялося в мікросоціальних конфліктах в спілкуванні з оточуючими та в сім`ї, на якості його соціального життя.Стан здоров`я погіршився, на даний час він став частіше хворіти на різного роду захворювання від пережитих раніше нестерпних душевних хвилювань.Тривалий час йому довелося лікуватися, звичний спосіб життя дуже сильно змінився. З ним перестали спілкуватись велика кількість знайомих, так як вважали його причетним до наркотиків через те що в ЗМІ пройшла велика кількість інформації з цього питання. Також з ним розірвано велику кількість ділових зв`язків через вказані причини та обставини, що в свою чергу, тяжко позначилось на матеріальному становищі позивача. Бізнес, який був стабільним та приносив дохід, після втручання в приватне життя правоохоронних органів, став не прибутковим.Через злочинні дії правоохоронних органів ОСОБА_1 втратив свою ділову репутацію, всі його життєві плани на майбутнє були знищені.З метою відновлення своїх Конституційних прав він 11.07.2016 звернувся до процесуального керівника у даному кримінальному провадженні, прокурора Бурчика Ю.В., з клопотанням про закриття кримінального провадження №12013040450000869 від 08.08.2013, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 347, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України - у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування даного кримінального провадження, а також неможливістю продовження строку досудового розслідування в порядку передбаченому ч.3 ст. 295 КПК України та у відповідності до п.3 ч.1 ст. 284 КПК України - у зв`язку з не встановленням органами досудового розслідування достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням слідчим та прокурором можливостей їх отримати.29.08.2016 прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області радником юстиції Бурчиком Ю.В. було розглянуто клопотання та задоволено в повному обсязі. Того ж дня, 29.08.2016 ним винесено постанову про закриття кримінального провадження №12013040450000869 від 08.08.2013, у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування даного кримінального провадження, а також неможливістю продовження строку досудового розслідування в порядку передбаченому ч. 3 ст. 295 КПК України та у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв`язку з не встановленням органами досудового розслідування достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпанням слідчим та прокурором можливостей їх отримати.Відповідно до постанови прокурора, яка вже набрала законної сили, ОСОБА_1 було повернуто все арештоване майно, яке зазначено вище та грошові кошти в розмірі 68820 грн.Однак, оговтатись від пережитих душевних тортур та страждань він не може й по теперішній час.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу незаконними діями органами досудового розслідування, грошову компенсацію в розмірі 1000000,00 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Хоружко С ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, надала суду заяву згідно з якою просила розглядати справу за відсутності прокуратури Дніпропетровської області, при ухваленні рішення, просила суд врахувати відзив на позовну заяву. Як вбачається зі вказаного відзиву, прокуратура Дніпропетровської області вважає необґрунтованою суму моральної шкоди в розмірі 1000000,00 грн, оскільки відповідно до ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Враховуючи те, що позивач перебував під кримінальним переслідуванням у період з 08.08.2013 (дата внесення відомостей до ЄРДР) до 29.08.2016 (дата закриття кримінального провадження), тобто повних 36 місяців, тому розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 становить 150228,00 грн (36 місяців * 4173,00 грн).

Представник відповідача головного управління національної поліції України в Дніпропетровській області та представник третьої особи Державної Казначейської служби України в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що слідчим управлінням ГУМВС України в Дніпропетровській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12013040450000869 від 08.08.2013 відносно ОСОБА_1 ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 347, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 194 КК України.

З пояснень позивача, які не спростовані прокуратурою Дніпропетровської області, вбачається, що його було затримано, в порядку ст. 208 КПК України, 06.11.2013, а 07.11.2013 ОСОБА_1 було вручено підозру.

Постановами заступника прокурора Дніпропетровської області від 25.12.2013 та 05.03.2014 було продовжено строк досудового розслідування, останній раз до 6-ти місяців, тобто до 07.05.2015.

Обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні був затверджений та направлений прокурором до суду 08.05.2015.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31.03.2015 він був повернутий прокурору для усунення недоліків та проведення необхідних процесуальних дій (а.с. 13-20).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.05.2015 (а.с. 21-24) вищезазначену ухвалу суду першої інстанції було змінено в мотивувальній частині, в решті ухвал суду – залишено без змін.

Зі змісту ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.11.2015 (а.с. 25-32) вбачається, що новий обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013040450000869 від 08.08.2013 відносно ОСОБА_1 ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 347, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 194 КК України було також повернуто прокурору Дніпропетровської області, у зв`язку зі встановленими порушеннями вимог КПК України.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 (а.с. 33-37) вищезазначену ухвалу суду першої інстанції було залишено без змін.

Постановою прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Бурчика Ю.В. від 29.08.2016 (а.с. 10-12) кримінальне провадження №12013040450000869 від 08.08.2013 відносно ОСОБА_1 ч.4 ст. 27, ч.2 ст. 347, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, було закрито у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Звернувшись до суду, ОСОБА_1 у своєму позові просив стягнути за рахунок державного бюджету на свою користь моральну шкоду в розмірі 1000000,00 грн у зв`язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності, посилаючись на постанову прокуратури Дніпропетровської області від 29.08.2016, якою кримінальне провадження відносно нього було закрито, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і неможливостю їх отримати.

Закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4 цс 19) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з таких міркувань.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами першою, другою та сьомою статті 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга статті першої Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Статтею другою Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктом 5 статті 3 цього ж Закону у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Положеннями статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону.

Оскільки Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не містить чітких вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У цій справі, обґрунтовуючи свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та розмір такої шкоди, ОСОБА_1 зазначив, що перебуваючи під слідством, він отримав моральні страждання, які зачепили важливі сторони його існування, та призвели до глибоких психологічних переживань а саме: він перебував у постійному психологічному напруженні та хвилюванні, почував себе приниженим, постійно знаходився в стані психоемоційної напруги з реакцією роздратованості, неврівноваженості, що виявлялося в мікросоціальних конфліктах в спілкуванні з оточуючими та в сім`ї, на якості його соціального життя.Стан здоров`я погіршився, на даний час він став частіше хворіти на різного роду захворювання від пережитих раніше нестерпних душевних хвилювань.Звичний спосіб життя дуже сильно змінився. З ним перестали спілкуватись велика кількість знайомих, так як вважали його причетним до наркотиків через те що в ЗМІ пройшла велика кількість інформації з цього питання. Також з ним розірвано велику кількість ділових зв`язків через вказані причини та обставини, що тяжко позначилось на матеріальному становищі позивача. Бізнес, який був стабільним та приносив дохід, після втручання в приватне життя правоохоронних органів, став не прибутковим.Через злочинні дії правоохоронних органів ОСОБА_1 втратив свою ділову репутацію, всі його життєві плани на майбутнє були знищені.

У судовому засіданні судом встановлено, що прокуратура Дніпропетровської області, у своєму відзиві по позов, підтверджує, що позивач перебував під слідством і судом в період з 08.08.2013 (дата внесення від остей до ЄРДР) до 29.08.2016 (дата закриття кримінального провадження), тобто повних 36 місяців.

Разом з цим, судом встановлено, що позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави, оскільки перебував під слідством та судом протягом повних 34 місяці, а саме: з 06.11.2013 року (з моменту його фактичного затримання в порядку ст. 208 КПК України) до 10 вересня 2016 року (дата набрання законної сили постанови прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Бурчика Ю.В.).

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього закону випадках.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менш як одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 468/901/17-ц у постанові від 09 грудня 2019 року.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні.

Судом здійснено розрахунок моральної шкоди із врахуванням ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до якого моральна шкода, завдана позивачу за період із листопада 2013 року по вересень 2016 року (34 місяці), - складає суму в розмірі – 160582,00грн (34*4723 грн), а тому, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, а також приймаючи до уваги те, що позивач незаконно перебував під слідством 34 місяці, чим йому безумовно було завдано моральної шкоди, враховуючи характер та глибину фізичних та душевних страждань, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 160582,00 грн, оскільки розмір моральної шкоди, пред`явлений позивачем до стягнення у розмірі 1000000,00 грн є завищеним та не знайшов свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи.

Разом з цим, визначаючи розмір відшкодування, суд враховує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача, як потерпілої особи, і не повинен призводити до його збагачення, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині розміру стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 55, 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1176 Цивільного кодексу України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до держави Україна в особі прокуратури Дніпропетровської області, головного управління національної поліції України в Дніпропетровській області, за участі третьої особи – Державної Казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового розслідування – задовольнити частково.

Стягнути Державного бюджету України, шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 160582,00 (сто шістдесят тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні).

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1

- відповідач: Прокуратура Дніпропетровської області, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02909938, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 38;

- відповідач: головне управління національної поліції України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108866, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а;

- третя особа: Державна казначейська служба України, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов