Рішення № 90058879, 16.06.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/3170/18

Номер провадження 2/243/20/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю

секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.

представника позивача ОСОБА_1 Т ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 Н ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_4

до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі»

вимоги позивача: про захист прав споживача

В С Т А Н О В И В :

І. Аргументи учасників справи

(1.1)Доводи позивача, викладені в позовній заяві

В квітні 2018 року ОСОБА_4 , який діяв в інтересах недієздатного ОСОБА_5 , звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (далі ПАТ«ДТЕК Донецькобленерго») про захист прав споживача, обґрунтувавши позовні вимоги наступним. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2014 року з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» стягнута сума заборгованості за спожиту електроенергію за період з 29.09.2010 року по 30.09.2014 року в розмірі 1153,83 грн., яка на думку позивача на 228 грн. перевищує реальний розмір заборгованості. Позивач зазначає, що стягувачем виконавчий лист до виконання не подавався, а тому вважає що за спливом трьох років після набрання рішенням законної сили, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» втратило право вимагати сплати заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 1153,83 грн., яку продовжують вказувати в платіжних квитанціях. Крім того, відповідачем не були враховані проведені ОСОБА_5 платежі за період з 01.03.2016 року по 26.06.2016 року в розмірі 490, 34 грн., що підтверджується квитанціями № 21 від 01.04.2016 року, №33 від 04.05.2016 року, №234 від 25.05.16 року і №178 від 01.07.2016 року.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2017 року ОСОБА_5 визнаний недієздатним, його опікуном призначений ОСОБА_4

05.07.2017 року ОСОБА_4 , діючи в інтересах недієздатного ОСОБА_5 звертався до відповідача з заявою, в якій виклав усі факти протиправних дій по безпідставному нарахуванню заборгованості за використану електроенергію.

Наявність заборгованості за спожиту електроенергію позбавило позивача права на отримання субсидії, що завдало позивачу моральної шкоди.

Просив суд припинити дії відповідача щодо безпідставного нарахування та вимоги сплати неіснуючих боргів; відновити реальне положення за особовим рахунком; визнати відсутність зобов`язань за рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області по справі № 243/4017/2014 у зв`язку з пропущенням строку позовної давності та строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання; встановити відсутність заборгованості за поточними платежами за період з жовтня 2014 року по теперішній час; визнати, що в наслідок безпідставного виставлення відповідачем суми заборгованості, позивач був позбавлений права на отримання субсидії, чим були створені умови небезпечні для життя, що заподіяло позивачу моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, яку просить стягнути з відповідача.

(1.2) Доводи представника позивача, в судовому засіданні

Представник позивача ОСОБА_6 , яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності (а.с.112), позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовільними. В обґрунтування вимог навела доводи викладені в позовній заяві.

(2.1.) Доводи відповідача, викладені у відзиву на позовну заяву.

ПАТ«ДТЕК Донецькобленерго», не погодившись з заявленими вимогами, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з відсутністю порушеного права у відповідності до ст. 611 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» правовідносини з постачання електричної енергії не можуть бути припинені. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2014 року у справі № 243/4017/14 за позовом ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за спожитку електроенергію з боржника стягнуто 1153,83 за період з 31.08.2007 року по 30.09.2014 року в розмірі 1153,83 грн., яка по теперішній час не сплачена. Крім того у споживача ОСОБА_5 за період з 26.10.2014 року по 31.05.2018 року утворилась нова заборонність у сумі 735,40 грн. Відповідач вважає, що вимога про відшкодування заподіяної моральної шкоди не обґрунтована , безпідставна і не підлягає задоволенню.

(2.2) Доводи представника відповідача, в судовому засіданні

Представник відповідача ОСОБА_7 , що діє на підставі довіреності №1610 від 11.02.2020 року (а.с.25), в судовому засіданні підтримала доводи, викладені у відзиві, додала, що пояснень відносно розрахунку нічних надати не може, оскільки розрахунок формується в електронному варіанті, без втручання сторонніх осіб, вона не є фахівцем з цього приводу.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Заявою від 02.09.2019 року представник позивача ОСОБА_6 відмовилась від позову в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. та доповнила позов вимогою про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 24 000 грн. за недотриману субсидію за 2017-2019 роки (а.с.152).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 23.04.2018 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 03.09.2018 року провадження по справі зупинено до отримання судом відомостей про прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 13.09.2018 року представнику АТ «ДТЕК Донецькі тепломережі» відмовлено у задоволенні зауважень щодо технічного запису судового засідання, протоколу засідання у порядку ст. 249ЦПК України.

Ухвалою від 14.02.2019 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою від 20.06.2019 року первісний відповідач Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», в особі Слов`янського центру обслуговування клієнтів, замінено на належного - Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі»; закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою від 02.09.2019 року судом прийнята відмова від позову ОСОБА_4 подина на представником ОСОБА_6 в частині позовних вимог. Щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. провадження у справі в цій частині позовних вимог закрите.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом

23.05.2018 року у відповідності до рішення загальних зборів акціонерів Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» перейменоване в Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» (а.с.117-118).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2014 року по справі 243/4017/14 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» ОСОБА_5 стягнута сума заборгованості за спожиту електроенергію за період з 29.09.2010 року по 30.09.2014 року в розмірі 1153,83 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 лютого 2017 року ОСОБА_5 , якому з 26.08.2016 року встановлена 1 група інвалідності безстроково, (Довідка МСЕК серії НОМЕР_1 ) (а.с.10) , визнаний недієздатним, його опікуном призначений ОСОБА_4 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 81)

Згідно детальної довідки споживача ОСОБА_5 , особовий рахунок НОМЕР_3 , станом на 12.06.2018 року, залишок заборгованості за спожиту електроенергію складав 1138,29 грн сума заборгованості за період з 26.10.2014 року по 31.05.2018 року складає 735,40 грн.(а.с.39-41).

Згідно повідомлень по особовій справі № 41756 уповноваженого власника ОСОБА_5 , останньому призначалась субсидія з жовтня 2016 по квітень 2017 року (а.с.72,73).

Листом № ПЕ-6428300 від 03.02.2017 року Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило ОСОБА_5 щодо початок стягнення з лютого 2017 року стягнення заборгованості у сумі 7 312,53 на користь ВО «Слов`янськтепломережа» на підставі виконавчого листа від 18.11.2014 (а.с.106).

Згідно листа від 03.10.2017 року за вих. № Л-1819-2-2-6.2 Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради, субсидія, яка призначалась ОСОБА_5 , після закінчення її строку не була продовжена у зв`язку з наявністю заборгованості перед підприємствами – надавачами комунальних послуг з тепло-, водо- електропостачання, утримання житла та вивезення побутового сміття.

V. Зміст спірних правовідносин.

Спір між сторонами стосується правовідносин, які регулюються ст.. 509, 526, 599 Цивільного кодексу України, Законом України «Про ринок електричної енергії» та Законом України «Про захист прав споживачів»,

VІ. Оцінка Суду.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається із частини 3 вказаної вище статті, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

За пунктом 42 Правил № 1357 побутовий споживач електричної енергії зобов`язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору а цих Правил.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України Про виконавче виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 "Припинення зобов`язання" ЦК України не передбачають.

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання зобов`язань за рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області по справі № 243/4017/2014 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у зв`язку з пропущенням строку позовної давності та строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання є безпідставними.

Дослідивши розрахунок за спожиту електроенергію за особовим рахунком 210544068 ОСОБА_5 за період з 27.01.2014 року по 25.06.2018 року, судом встановлено, що станом на 12.06.2018 року, залишок заборгованості за спожиту електроенергію складав 1138,29 грн сума заборгованості за період з 26.10.2014 року по 31.05.2018 року складає 735,40 грн.(а.с.39-41).

Не погоджуючись з визначеним розміром заборгованості за спожиту електроенергію за період з березня по червень 2016 року позивач надав копії квитанції, які підтверджують факт оплати 02.01.2019 року за послуги надані грудні 2018 року: з теплопостачання на суму 2079,90 грн, КП ЖЕК - 291,44 грн., водопостачання - 150 грн., газопостачання 197,00 грн., вивіз сміття 10,92 грн. та електропостачання в сумі 69,30 грн. (а.с.143).

Дослідивши надані позивачем фотокопії квитанцій про сплату послуг з тепло- , водо-, газо- постачання, вивіз сміття і утримання будинку проведених 02.01.2019 року (а.с.142 т.1), разом з копією рахунку про понесенні витрати по встановленню поховального комплексу на цвинтарі (а.с.142), суд вважає такі докази неналежними, оскільки вони не містять інформації щодо предмета доказування відсутності заборгованості за спожиту електроенергію.

Дослідивши детальну довідку за особовим рахунком 210544068 споживача ОСОБА_5 станом на 12 червня 2018 року (а.с.39-41 т.1), судом встановлено, що відповідачем при встановленні розміру заборгованості враховано проведення позивачем платежів 01.04.2016 року на суму 21.02 грн., 04.05.2016 року на суму 212.02 грн, 25.05.2016 року – 57 грн. та 01.07.2016 року - 57.00 грн., на які в обґрунтування позовних вимог про невірне визначення заборгованості посилається позивач надаючи копії квитанцій (а.с.7 т.1).

Суд також не враховує квитанцію про сплату за використану електроенергію на суму 69,30 грн. (а.с.143 т.1), оскільки такий платіж було проведено 02.01.2019 року після звернення до суду з цим позовом у квітні 2018 року.

Інших письмових доказів в обґрунтування невірного проведення розрахунку заборгованості позивачем не надано.

Згідно з частинами 1 і 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, оскільки позивачем не доведено відсутність заборгованості за спожиту електроенергію позовні вимоги про встановлення відсутності заборгованості за поточними платежами за період з жовтня 2014 року по теперішній час не підлягають задоволенню у зв`язку з відсутністю підстав.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання, що відповідачем створені умови, небезпечні для життя позивача, якому заподіяна матеріальна шкода в наслідок неотримання субсидії суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відшкодування заподіяної шкоди, як спосіб захисту, визначається положенням ст. 22 ЦК і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 ЦК), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

За ст. 22 ЦК до збитків належать втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

На вимогу особи, якій завдана шкода, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема – у натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодженням пошкодженої речі). У випадках порушення зобов`язання правовим наслідком цього може бути, як відповідальність, і сплата неустойки (штрафу, пені), якщо це передбачено договором або актом цивільного законодавства.

Загальні положення щодо підстав відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в ст. 1166 ЦК.

У разі наявності договірних відносин стягнення збитків можливе в разі неналежного виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту неналежного виконання договірних зобов`язань відповідачем відсутні підстави для відшкодування матеріальної шкоди, а обраний спосіб захисту у визнанні створення відповідачем умов, небезпечних для життя позивача, якому заподіяна матеріальна шкода в наслідок неотримання субсидії, є неналежним способом захисту права.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав, тому судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12,13,141,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 15,16,22,267,509,526,530,1166 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про захист прав споживачів –відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також …, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складений 24.06.2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко