Рішення № 90056574, 23.06.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2020м. ДніпроСправа № 904/10714/16

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від прокуратури: Трубіцин Д.М.;

від позивача-1: Ізюмський В.А.;

від позивача-2: Козловський Д.Є.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: Паніна О.В.;

від третьої особи-2: Широких Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради (м. Дніпро) в особі Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради (м. Дніпро)

до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (смт.Слобожанське, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (м. Дніпро)

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (с.Любимівка, Дніпровського району, Дніпропетровської області)

про визнання недійсним розпорядження № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки"

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дніпропетровська місцева прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради (далі - позивач-1) в особі Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради (далі - позивач-2) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якій просить суд визнати недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки".

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Комунальному закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради, на підставі державного акту ІІ-ДП № 007739 від 06.03.1998, виданого Дніпропетровською районною радою народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області, належало право постійного користування земельною ділянкою площею 176,8 га на території Любимівської сільської ради Дніпропетровського району для ведення підсобного господарства.

На підставі розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування" № 1750-р від 15.12.2006, земельна ділянка площею 20 га була вилучена з постійного користування пансіонату, переведена в землі запасу.

В подальшому, розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки" було вилучено земельну ділянку загальною площею 176,800 га, яка знаходилась у користуванні Дніпропетровського будинку-інтернату для престарілих та інвалідів на території Любимівської сільської ради, для ведення підсобного господарства, та переведено її до земель запасу Любимівської сільської ради.

Прокурор посилається на те, що Дніпропетровська районна державна адміністрація вийшла за межі наданих законом повноважень - вказане розпорядження прийнято з порушенням статті 19 Конституції України, статей 122, 142, 149 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним. Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: наявність порушення інтересів держави (територіальної громади), нездійснення їх захисту органом місцевого самоврядування в особі створеного ним комунального закладу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Так, позивач-1 та позивач-2 тривалий час не звертаються до суду із позовом про відновлення їх порушених прав, а саме: про визнання вказаного вище розпорядження про вилучення земельної ділянки недійсним, що призводить до порушення майнових інтересів держави щодо користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 14.12.2016.

Від прокуратури надійшло клопотання (вх. суду № 76763/26 від 13.12.2016), в якому вона просить суд зупинити провадження по справі до розгляду пов`язаної адміністративної справи №804/7822/16, наслідки розгляду якої можуть безпосередньо вплинути на результати розгляду даної справи.

Від позивача-2 надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. суду № 76707/16 від 13.012.2016), в якій він посилався на те, що під час звернення із позовом до суду прокурором не у повному обсязі були враховані інтереси позивача-2, у зв`язку з чим він вважає за необхідне уточнити позовні вимоги та просить суд:

- скасувати розпорядження голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 15.12.2006 № 1750-р "Про вилучення з постійного користування Дніпропетровського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів земельну ділянку площею 20,0 га та передання у державну власність до земель запасу Любиміської сільської ради";

- скасувати розпорядження голови Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 09.07.2015 № Р-428/0/291 "Про вилучення земельної ділянки", 176,8 га у Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради" та визнання державного акту на право постійного користування серії ІІ-ДП № 007739 від 06.03.1998 таким що втратив чинність;

- також позивач-2 просив суд витребувати у Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області розпорядження від 15.2.2006 № 1750-р "Про вилучення з постійного користування Дніпропетровського будинку-інтернату для громадян похилого віку та передання у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради".

Від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення (вх. суду № 76869/16 від 13.12.2016), в яких вона проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне:

- у даній справі відсутні підстави для звернення із позовом саме прокурором;

- повернення спірної земельної ділянки позивачу-1 не відповідає інтересам держави, оскільки позивачем-1 спірна земельна ділянка не оформлена відповідно до закону, позивач-1 не має підсобного господарства, самостійно не в змозі її обробляти та використовує спірну земельну ділянку не за цільовим призначенням;

- розгляд даної справи відноситься до юрисдикції адміністративних судів;

- відповідачем під час прийняття спірного розпорядження не було перевищено повноважень, оскільки будинок-інтернат припинив свою діяльність, з клопотанням про вилучення спірної земельної ділянки звернулася Любимівська сільська рада, на що було отримано погодження Департаменту соціального захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Від відповідача надійшли заперечення (вх. суду № 77156/16 від 14.12.2016), в яких він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наступне:

- відповідач не погоджується з твердженням прокурора, що спірна земельна ділянка не могла бути вилучена, оскільки не була сформована через відсутність кадастрового номеру згідно зі статтею 79-1 Земельного кодексу України, оскільки у відповідності до пункту 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера;

- райдержадміністрація своїм розпорядженням вилучила земельну ділянку у користувача цих земельних ділянок - Дніпропетровського будинку - інтернату для престарілих та інвалідів на території Любимівської сільської ради, а не у Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради. Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради юридично не був користувачем земельних ділянок, які були вилучені. Даних та документів про правонаступництво немає (в матеріалах справи вони відсутні), проте прокурор без будь-яких правових підстав вважає його правонаступником. Ані в статуті, ані в будь-яких інших документах не вбачається правовий зв`язок між Комунальним закладом "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради та користувачем земельної ділянки - Дніпропетровським будинком - інтернатом для престарілих та інвалідів на території Любимівської сільської ради. Згідно з даними ЄДР дані про землекористувача відсутні;

- відповідно до офіційних даних Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради був створений у 2002 році, тобто майже через чотири роки після оформлення будинком-інтернатом земельної ділянки, засновником будинку інтернату є Любимівська сільська рада, за клопотанням якої і було здійснено вилучення усієї земельної ділянки, а засновником позивача є Дніпропетровська обласна рада і згідно з даними ЄДР пансіонат не є правонаступником будинку-інтернату;

- у відповідності до статті 125 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на момент прийняття розпорядження від 09.07.2015) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав;

- отже, Земельний кодекс не встановлював коло суб`єктів, які можуть звертатися з питань вилучення земельної ділянки, про вилучення земельної ділянки (і саме про вилучення) звернувся засновник землекористувача, земельна ділянка мала вилучатися саме районною державною адміністрацією, землекористувача на час вилучення не існувало, потенційний правонаступник (позивач) надав відмову від земельної ділянки, орган, якому підпорядковуються усі подібні будинки-інтернати та пансіонати надав згоду на вилучення (Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації - лист погодження № 4-26 від 30.04.2015), інакше окрім вилучення (враховуючи відсутність землекористувача) іншим способом припинення не могло бути, а тому вилучення земельної ділянки на підставі розпорядження від 09.07.2015 здійснене в спосіб, на підставі, та в межах повноважень визначених Земельним кодексом України.

У судове засідання 14.12.2016 з`явилися прокурор, представники позивача-2, відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2. Представник позивача-1 у судове засідання 14.12.2016 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Судом було відкладено розгляд питання щодо зупинення провадження по справі, з метою з`ясування обставин, на які посилається прокурор.

Так, ухвалою суду від 14.12.2016 розгляд справи було відкладено на 26.12.2016; листами від 15.12.2016 було запитано інформацію про результат розгляду справи № 804/7822/16 у Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, а також відомості щодо набрання судовим рішенням законної сили.

Від Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду електронною поштою надійшов лист від 21.12.2016 (вх. суду № 78876/16 від 21.12.2016), який в подальшому надійшов в оригіналі (вх. суду № 80449/16 від 28.12.2016), в якому було зазначено, що станом на 21.12.2016 справа № 804/7822/16 до суду не надходила.

Від Дніпропетровського окружного адміністративного суду факсимільним зв`язком надійшов лист від 26.12.2016 (вх. суду № 79769/16 від 26.12.2016), який в подальшому надійшов в оригіналі (вх. суду № 633/17 від 05.01.2017), в якому було зазначено, що станом на 26.12.2016 постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 по справі № 804/7822/16 не набрала законної сили.

У судове засідання 26.12.2016 з`явилися прокурор, представники позивачів-1,2, відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2.

Прокурор у судовому засіданні 26.12.2016 наполягав на задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Представники всіх учасників справи надали свої усні пояснення з приводу вказаного клопотання.

З метою з`ясування наявності обставин для зупинення провадження по справі, у судовому засіданні 26.12.2016 було оголошено перерву по 16.01.2017.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 2270/17 від 16.01.2017), в якому він просив суд продовжити строк розгляду даної справи, у зв`язку з необхідністю надання додаткових доказів.

У судове засідання 16.01.2017 з`явилися прокурор, представники позивачів-1,2, відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2.

Прокурор у судовому засіданні 16.01.2017 наполягав на задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду пов`язаної адміністративної справи № 804/7822/16 за апеляційною скаргою Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2016, наслідки розгляду якої можуть безпосередньо вплинути на результати розгляду даної справи.

Представники позивача-1 та позивача-2 у судовому засіданні 16.01.2017 підтримали клопотання про зупинення провадження по справі.

Крім того, відповідачем було долучено до матеріалів справи роздруківку із офіційного веб-порталу "Судова влада України", з якої вбачається, що апеляційна скарга Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області по справі № 804/7822/16 прийнята Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом та призначена до розгляду у судовому засіданні на 02.02.2017.

Ухвалою суду від 16.01.2017 клопотання відповідача було задоволено та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, терміном по 07.02.2017 включно.

Ухвалою суду від 16.01.2017 провадження у справі було зупинено до вирішення пов`язаної із нею справи № 804/7822/16 за позовом Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування розпорядження голови "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування" № 1750-р від 15.12.2006 та розпорядження № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки", що розглядається Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом. Вказаною ухвалою також зобов`язано сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області про результати розгляду справи № 804/7822/16 та про усунення підстав, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

З метою з`ясування наявності підстав для поновлення провадження у справі, господарським судом систематично надсилалися запити до адміністративного суду та учасникам справи, а саме: листи від 16.01.2017, від 19.05.2017, від 19.07.2017, від 05.04.2018, від 28.08.2018, від 14.01.2019, від 07.06.2019, від 29.07.2019, від 15.01.2020.

Від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі (вх. суду №31018/17 від 31.05.2017), яке мотивоване тим, що за результатами розгляду адміністративної справи з аналогічним предметом спору прийнято рішення, яке набрало законної сили.

Від прокуратури надійшов лист (вх. суду № 32820/17 від 09.06.2017), в якому вона вказувала про те, що розгляд справи № 804/7822/16 не завершено, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України було відкрито касаційне провадження, отже підстави для поновлення провадження по справі відсутні.

У період з 2017 по 2020 рік учасниками справи на відповідні запити суду надавалися відповіді, що результати розгляду справи № 804/7822/16 їм не відомі, остаточного рішення у даній справі не прийнято.

Від керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 електронною поштою надійшов лист (вх. суду № 18141/20 від 21.04.2020), який в подальшому надійшов в оригіналі (вх. суду №18539/20 від 23.04.2020), в якому він просив суд поновити провадження у справі, у зв`язку з усуненням підстав, що зумовили його зупинення, на підтвердження чого було долучено постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.04.2020 по справі №804/7822/16.

Ухвалою суду від 28.04.2020 провадження у справі було поновлено та справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 21.05.2020.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 19351/20 від 30.04.2020), в якому він просив поновити провадження у справі, посилаючись на постанову Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 804/7822/16.

Від позивача-2 надійшла заява (вх. суду № 20445/20 від 13.05.2020), в якій він просив суд проводити розгляд справи без участі його представника та повідомити про прийняте рішення засобами поштового зв`язку, посилаючись на те, що постановою КМУ від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" було запроваджено карантин.

Від позивача-2 надійшли письмові пояснення (вх. суду № 20447/20 від 13.05.2020), в яких він зазначив наступне:

- 15.12.2006 розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 1750-р вилучено з постійного користування Дніпропетровського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів земельну ділянку площею 20,0 га та передано її у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради з послідуючою передачею в оренду комерційному підприємству на 21 рік;

- різницю площі - 156,0 га земельної ділянки наданої в постійне користування Дніпропетровського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів згідно з державним актом та вилученою в землі запасу Любимівської сільської ради, залишено в постійному користуванні Дніпропетровського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів;

- як убачається з розпорядження № 1750-р від 15.12.2006 про вилучення 20,0 га для передання у власність державі в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації, воно винесено на підставі клопотання пансіонату про відмову від користування частиною земельної ділянки площею 20,0 га, листа Головного управління праці та соціального захисту населення від 12.12.2006 № 06/4019-001 щодо погодження вилучення земельної ділянки площею 20,0 га, рішення земельної комісії Дніпропетровської райдержадміністрації від 07.12.2006;

- 09.07.2015 Дніпропетровська районна державна адміністрація прийняла розпорядження №Р-428/0/291, яким вилучила земельну ділянку у пансіонату;

- 14.03.2016 пансіонат звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з проханням повідомити площу земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні комунального закладу;

- листом від 13.04.2016 за № 19-4-0.2-4472/2-16 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило, що Дніпропетровською районної державною адміністрацією було винесено розпорядження за № 428/0/291 від 09.07.2015 "Про вилучення земельною ділянки" на підставі добровільної відмови пансіонату від земельної ділянки 176,800 га, однак вищевказане розпорядження до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не надходило та відомості щодо реєстрації скасування права постійного користування також. Крім того, у вищевказаному листі зазначено, що пансіонат є постійним користувачем 176,800 га землі, а розбіжність у 20 га не була внесена, оскільки наказ №377 від 05.11.1998 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількості обліку земель (форми 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) втратив чинність, а звітність за формою 6 зем з 01.01.2016 не ведеться, зміни в статистичну звітність не вносяться;

- згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 20.05.2016 № 16-4-7777.41-5698/2-16 - 176,80 га землі обліковується за пансіонатом;

- таким чином, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. В даному випадку на той момент це були органи державної влади, оскільки спірні землі були землями державної власності;

- однак, пансіонат не подавав заяв щодо добровільної відмови від земельної ділянки, наданої йому в постійне користування, на користь держави або територіальної громади до Дніпропетровської районної державної адміністрації та не покладав таких повноважень на Любимівську сільську раду, яка отримала заяву пансіонату від 13.05.2015. Угода про передачу права власності на земельні ділянки не укладалась та нотаріально не посвідчувалась. Рішення про припинення права користування земельними ділянками не приймалось;

- при цьому, 15.12.2006 розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 1750-р було вилучено з постійного користування Дніпропетровського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів земельну ділянку площею 20,0 га та передано у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради з послідуючою передачею в оренду комерційному підприємству на 21 рік, а розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291, вилучено земельну ділянку площею 176,800 га у пансіонату та визнано державний акт на право постійного користування землею серії П-ДП №007739 таким, що втратив чинність;

- зазначене свідчить про наявність обставин саме вилучення земельної ділянки, що знаходилась у користуванні пансіонату, а не припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача;

- пансіонат не надавав згоду саме на вилучення земельної ділянки площею 176,800 га або її частини, у судовому порядку це питання також не вирішувалось;

- таким чином, відповідачем було порушено норми Земельного кодексу України у зв`язку із прийняттям головою Дніпропетровської райдержадміністрації розпоряджень від 15.12.2006 №1750-р та від 09.07.2015 № Р-428/0/291 щодо вилучення з постійного користування пансіонату відповідно земельної ділянки площею 20,0 га та 176,800 га;

- щодо доводів відповідача у своїх запереченнях про те, що позивач не є правонаступником Дніпропетровського будинку-інтернату для престарілих та інвалідів, слід зазначити, що згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, його було перейменовано первинно на Дніпропетровський будинок-інтернат для громадян похилого віку на інвалідів, а рішенням Дніпропетровської обласної ради знов змінено назву на комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради;

- пансіонатом було подано позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Дніпропетровської райдержадміністрації про скасування вищевказаних спірних розпоряджень;

- постановою суду першої інстанції, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, позов пансіонату було задоволено та розпорядження скасовано. Оскільки після прийняття судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції набуло чинності, позивачем передчасно було подано господарському суду клопотання від 30.05.2017 № 1-135 (отримано судом 31.05.2017) про припинення провадження у справі. У зв`язку з цим позивач відмовляється від нього та просить суд його не розглядати та не приймати щодо нього рішення;

- пансіонат підтримує позовні вимоги в повному обсязі та з урахуванням цих пояснень по справі, просить їх задовольнити повністю;

- Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, допоки позивач відстоює з 2016 року в судах своє право на землю площею 176,800 га, без повідомлення про це пансіонат, фактично розділило земельну ділянку площею 176,800 га на дві ділянки - 20,0 га, присвоївши їй кадастровий номер 1221484000:02:010:0009, та 148,7251 га, присвоївши їй кадастровий номер 1221484000:02:006:0002;

- згідно з витягами з реєстру речових прав на нерухоме майно, на теперішній час власником вищевказаних земельних ділянок значиться Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області.

Від третьої особи-1 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду №21791/20 від 21.05.2020), в якому вона просить суд відкласти розгляд справи на будь-який розумний строк, але не раніше завершення строку дії карантину для можливості забезпечення участі її представника та продовжити строк для подання пояснень по справі, посилаючись на частину 3 Розділу VІ "Прикінцевих положень, яким строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби.

Від третьої особи-2 засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 21802/20 від 21.05.2020), в якій вона просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи-2.

У підготовче засідання 21.05.2020 з`явився представник прокуратури.

Представники позивачів-1,2, відповідача та третіх осіб-1,2 у вказане засідання не з`явилися, при цьому, судом враховано наявність клопотання третьої особи-1 та заява третьої особи-2, які були задоволені судом.

Судом було зауважено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце підготовчого засідання, оскільки телефонограма, яка направлялась на офіційні номери телефонів не передана, у зв`язку з тим, що абонент не відповідав.

Отже, у зв`язку з неможливістю розглянути у даному судовому засіданні питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вважав за необхідне відкласти підготовче засідання на іншу дату.

Так, ухвалою суду від 21.05.2020 підготовче засідання було відкладено на 11.06.2020.

Від позивача-2 надійшло клопотання (вх. суду № 24032/20 від 03.06.2020), у якому він просив суд об`єднати в одне провадження позовну заяву у справі № 904/10714/16 із позовною заявою у справі № 804/7822/16, посилаючись на положення статті 173 Господарського процесуального кодексу України, та зазначав, що у справі № 804/7822/16, що передана з Верховного Суду до Господарського суду Дніпропетровської області, позов поданий до Дніпропетровської районної державної адміністрації з аналогічними позовними вимогами, що і в справі № 904/10714/16. Так, 29.05.2020 справу № 804/7822/16, що надійшла з Верховного Суду розподілено на суддю Бєлік В.Г.

Від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 25589/20 від 10.06.2020), у якому він просив суд розглядати справи без участі його представника.

Від третьої особи-1 надійшли пояснення по справі (вх. суду № 25639/20 від 11.06.2020), в яких зазначено наступне:

- Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області погоджується із висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.04.2020 по справі № 804/7822/16, що питання стосовно визнання протиправними та скасування розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 № 1750 "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування" та розпорядження № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки" відноситься до компетенції суду господарської юрисдикції;

- предметом спору справи № 904/10714/16 є розпорядження № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки", проте позивачем ставиться питання щодо його недійсності;

- земельні ділянки з кадастровими номерами 1221484000:02:006:0002, 1221484000:02:010:0009 щодо яких існують спори знаходяться на території Любимівської сільської об`єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області;

- на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27.09.2018 було прийнято Наказ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" № 4-3771/15-18 СГ, передано Любимівській сільській об`єднаній територіальній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1647,9930 га на території Любимівської сільської об`єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі. Слід зазначити, що між Головним управлінням та Любимівською сільською об`єднаною територіальною громадою Дніпровського району Дніпропетровської області 27.09.2018 підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність. Згідно із додатком до вказаного акту земельні ділянки з кадастровими номерами 12214884000:02:006:0002, 1221484000:02:010:0009 передано з державної власності у комунальну.

Від прокуратури надійшло клопотання (вх. суду № 25697/20 від 11.06.2020), в якому вона просила суд долучити до матеріалів справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи з ідентифікаційним кодом 03562537 станом на 14.05.2005, 20.01.2005, 20.05.2020, які підтверджують, що Дніпропетровський будинок-інтернат для престарілих та інвалідів, Дніпропетровський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради - є однією і тією ж самою юридичною особою, яка змінювала найменування.

У підготовче засідання 11.06.2020 з`явилися представники прокуратури, позивача-2 та третіх осіб-1,2. Представники позивача-1 та відповідача у вказане засідання не з`явилися, при цьому, судом враховано наявність клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено судом, а також те, що причин нез`явлення позивач-1 суду не повідомив. В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 183 та 202 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні.

У підготовчому засіданні 11.06.2020 представником позивача-2 було викладено зміст клопотання про об`єднання справ в одне провадження. Прокурор проти задоволення вказаного клопотання заперечував, посилаючись на недоцільність об`єднання; представники третіх осіб-1,2 залишили вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.

Розглянувши клопотання Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради про об`єднання справ в одне провадження, господарський суд прийшов до висновку щодо відмови у його задоволенні, з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 статті 173 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Слід відзначити, що предметом спору у справі № 804/7822/16 є скасування розпорядження №1750-р від 15.12.2006 "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування" та розпорядження № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування", в той час, як предметом спору у даній справі (№ 904/10714/16) є лише одне розпорядження - № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування". Суд відзначає, що судом не було прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, якою, фактично, є заява про уточнення позовних вимог, оскільки в ній позивачем було заявлено другу позовну вимогу, за яку під час звернення із відповідною заявою до суду не було сплачено судовий збір.

Крім того, у справі № 804/7822/16 позивачем є Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради, в той час, як у справі № 904/10714/1 до суду звернулась Дніпропетровська місцева прокуратура № 3 в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради (позивач-1) в особі Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради (позивач-2). Таким чином, у вказаних справах є різних склад учасників.

Таким чином, об`єднання в одне провадження справи № 804/7822/16 із справою №904/10714/16 є недоцільним.

З огляду на викладене, суд не вбачав підстав для задоволення клопотання відповідача про об`єднання справ в одне провадження.

У підготовчому засіданні 11.06.2020 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У зв`язку з виконанням завдань підготовчого провадження, ухвалою суду від 11.06.2020 підготовчого провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 16.06.2020.

Від позивача-2 надійшла заява про забезпечення позову (вх. суду № 25865/20 від 12.06.2020), в якій він просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки площею 20 га з кадастровим номером 1221484000:02:0009 та 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002 та заборонити Любимівській сільській раді Дніпровського району Дніпропетровської області вчиняти будь-які дії зі здійснення підготовки, організації та проведення земельного аукціону для продажу права оренди на земельні ділянки - площею 20 га з кадастровим номером 1221484000:02:0009 та 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002, відповідно до рішення Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 22.03.2019 № 560-19/VII "Про продаж права оренди земельних ділянок на земельних торгах".

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач-2 посилався на те, що спірна земельна ділянка площею 176,800 га була розділена на дві вищезазначені земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами та згідно з витягами з реєстру речових прав на нерухоме майно власником землі значиться Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області. Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області сільрада на своїй сесії, яка відбулася 22.03.2019, включила до Переліку вільних земельних ділянок об`єднаної територіальної громади вищевказані земельні ділянки та визначила умови продажу права оренди на них. У разі визнання спірного розпорядження недійсним, КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" ДОР фактично не зможе виконати судове рішення та зареєструвати право постійного користування в реєстрі речових прав, оскільки на той момент вже може бути зареєстровано право оренди на земельні ділянки, відповідно до договору оренди між Любимівською сільрадою та відповідною особою, яка стане переможцем аукціону.

Ухвалою суду від 15.06.2020 заяву позивача-2 було задоволено частково; з метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили накладено арешт на земельні ділянки площею 20 га з кадастровим номером 1221484000:02:0009 та площею 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002; в решті вимог, наведених в заяві про забезпечення позову, - відмовлено.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. суду № 26313/20 від 16.06.2020), в якому він зазначив, що належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, та просив суд розглянути справу 16.06.2020 без участі представника відповідача.

Від третьої особи-1 надійшло клопотання (вх. суду № 26380/20 від 16.06.2020), в якому вона просила суд розглядати справу 16.06.2020 без участі представника третьої особи, винести рішення по справі, врахувавши пояснення третьої особи-1.

Від третьої особи-2 надійшло клопотання (вх. суду № 26562/20 від 16.06.2020), в якому вона просила суд відкласти розгляд справи, посилаючись на необхідність долучення до матеріалів справи копії постанови Дніпровського апеляційного суду по справі №175/4906/18, в якій вирішується спір про визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 007739 від 06.03.1998. Розгляд даної справи призначено на 01.07.2020.

У судове засідання 16.06.2020 з`явилися представники прокуратури, позивача-2 та третьої особи-2. Представники позивача-1, відповідача та третьої особи-1 у вказане судове засідання не з`явилися, при цьому, судом враховано наявність клопотань відповідача та третьої особи-1 про розгляд справи без участі їх представників, які були задоволені судом, а також те, що причин нез`явлення позивач-1 суду не повідомив.

У судовому засіданні 16.06.2020 третьою особою-2 було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на обставини, наведені у клопотанні.

Представники прокуратури та позивача у судовому засіданні 16.06.2020 проти задоволення вказаного клопотання заперечували.

Розглянувши клопотання третьої особи-1 та заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки предмети спору у даній справі та справі № 175/4906/18 є різними, підстави та обставини справи стосуються різних часових періодів; станом на теперішній час рішення у справі № 175/4906/18 не набрало законної сили, а отже, встановлені під час її розгляду обставини не впливають на вирішення даної справи та оцінку наявних у ній доказів. Більше того, у судовому засіданні судом було роз`яснено, що у випадку ухвалення у справі №175/4906/18 рішення та встановлення обставин, що будуть впливати на результат розгляду даної справи, зацікавлена сторона не буде позбавлена права звернутися до господарського суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

У судовому засіданні 16.06.2020 представниками третьої особи-2 було подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яке мотивоване тим, що застосовані судом заходи суперечать частині 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки щодо земельної ділянки, яка є предметом спірного розпорядження, розпочато процедуру земельних торгів, отже вжиття заходів забезпечення позову, які можуть мати наслідком припинення, відкладення чи інше втручання в проведення земельного аукціону не відповідає вимогам чинного законодавства та призведе до збитків місцевого бюджету у вигляді недоотриманої орендної плати.

Враховуючи, що вказане клопотання не було подане третьою осбою-2 завчасно, приймаючи до уваги необхідність надання можливості іншим учасникам справи надати свої доводи та пояснення щодо заявленого клопотання, суд вважав за доцільне оголосити перерву у судовому засіданні.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

Так, ухвалою суду від 16.06.2020 у судовому засіданні було оголошено перерву до 22.06.2020.

Від позивача-2 надійшли письмові пояснення (вх. суду № 26803/20 від 17.06.2020), в яких вона зазначила наступне:

- третя особа зазначає, що у разі залишення Дніпровським апеляційним судом у справі №175/4906/18 рішення суду першої інстанції без змін, це буде мати вирішальний вплив на розгляд даної господарської справи, оскільки буде підтверджено незаконність передачі земельних ділянок пансіонату. Позивач не погоджується з такою позицією третьої особи та вважає, що справа №904/10714/16 не пов`язана зі справою №175/4906/18 у зв`язку з наступним;

- позивач 13.05.2015 направив заяву № 1-223 на ім`я Голови Любимівської сільради про добровільну відмову від права постійного користування землею площею 176,800 га. Відповідно до пункту а статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття спірного розпорядження) однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

- згідно з частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації;

- Пансіонат з вищевказаною заявою звернувся до Любимівської сільради, яка на той час не була власником землі. Власником землі на той час була держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Тобто, саме Держгеокадастр повинен був приймати рішення про припинення права постійного користування на підставі заяви позивача про добровільну відмову;

- по суті, Любимівська сільрада повинна була повернути заяву Пансіонату про добровільну відмову та зазначити, що вона подана неналежному органу;

- але, вже 18.06.2015 своїм листом за вих. № 1-267 Пансіонат повідомив Любимівську сільраду, що відкликає раніше подану заяву про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою. Цей лист отримано третьою особою 22.06.2015;

- однак, не заважаючи на вказане, 09.07.2015 відповідач прийняв оскаржуване розпорядження про вилучення земельної ділянки. При цьому, відповідач мотивував його саме наявністю добровільної відмови Пансіонату від права постійного користування землею;

- фактично відповідач прийняв розпорядження саме про припинення права постійного користування земельною ділянкою на підставі добровільної відмови користувача. Таким чином, відповідач порушив статтю 142 Земельного кодексу України, оскільки, по-перше, він не був наділений законодавством повноваженнями припиняти право постійного користування на підставі добровільної відмови позивача, по-друге, позивач заздалегідь відізвав свою відмову;

- оскільки оскаржуване розпорядження є саме про вилучення земельної ділянки, то в цьому разі відповідач повинен був керуватися статтею 149 Земельного кодексу України, яка встановлює порядок та підстави вилучення землі у користувача. Але, розпорядження не містить жодної підстави, передбаченої статтею 149 Земельного кодексу України, якою обґрунтовувалося б вилучення землі. Натомість, як вже зазначалося вище, розпорядження мотивовано саме наявністю заяви позивача про добровільну відмову, а також клопотання Любимівської сільради про вилучення землі у Пансіонату. При цьому в розпорядженні також не вказано, чим саме мотивувала третя особа вилучення землі у Пансіонату, коли направляла відповідачу таке клопотання;

- таким чином, відповідачем при прийнятті спірного розпорядження були порушені статті 142, 149 Земельного кодексу України;

- що стосується справи № 175/4906/18, яка розглядається в порядку цивільного судочинства, то у ній позов подано вже до Пансіонату, Дніпровської РДА та Любимівської сільради. Позов подано від імені осіб - колишніх членів КСП "Україна", та мотивований він тим, що взагалі неправомірно було виділено земельну ділянку площею 176,800 га на підставі розпорядження від 04.12.1997 № 896-р та, як наслідок, незаконно видано державний акт на право постійного користування землею. Тобто, в цивільному судочинстві колишні пайщики землі намагаються скасувати розпорядження голови Дніпропетровської РДА від 04.12.1997 № 896-р про виділення Пансіонату земельної ділянки площею 176,800 га з підстав неправомірності її виділення пансіонату ще в 90-х роках;

- підсумовуючи викладене, ці дві справи ніяким чином не зв`язані між собою, а рішення у цивільній справі не може вплинути на рішення господарського суду, оскільки оскаржуються два різні розпорядження з різних підстав. Навіть, якщо суд апеляційної інстанції підтвердить незаконність передачі земельних ділянок пансіонату, ніякого вирішального значення, як вказує третя особа, для цієї справи це не буде мати, так як оскаржуване в господарському судочинстві розпорядження не мотивовано незаконністю виділення землі позивачу на підставі розпорядження від 04.12.1997 № 896-р, а мотивовано наявністю заяви про добровільну відмову від права користування.

Від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення до клопотання про скасування заходів забезпечення позову (вх. суду № 26803/20 від 17.06.2020), в яких вона зазначила наступне:

- з аналізу положень глави 21 Земельного кодексу України вбачається, що земельні торги проводяться в декілька етапів, які включають: добір земельних ділянок, які виставляються на торги, підготовку лотів до продажу на земельних торгах; прийняття рішення про проведення аукціону; визначення виконавця земельних торгів та укладення з ним договору; підготовки до проведення земельних торгів (вибір виконавця землевпорядних та оціночних робіт; укладення договорів на виготовлення землевпорядної та оцінної документації; державну реєстрацію земельних ділянок; державну реєстрацію майнового права на земельну ділянку); визначення стартової ціни продажу або стартових розмірів плати за користування; визначення дати та місці проведення торгів; власне проведення торгів; встановлення результатів торгів; оприлюднення результатів земельних торгів; укладення договору з переможцем;

- отже, всі перелічені етапи є складовими земельних торгів, які здійснюються на підставі рішення організатора земельних торгів про проведення земельних торгів (частина 4 статті 135 Земельного кодексу України). Тобто початком процедури земельних торгів слід вважати саме прийняття відповідного рішення організатором торгів, а не момент публікації оголошення, чи безпосередньо день проведення торгів;

- згідно з положеннями частини 3 статті 135 Земельного кодексу України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, в тому числі орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів;

- з урахуванням наведених положень Земельного кодексу України, Любимівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області є організатором земельних торгів, процедуру яких розпочато саме 22.03.2019, тобто з моменту прийняття рішення № 560-19/VІІ Любимівською сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області "Про продаж права оренди земельних ділянок на земельних торгах" у відповідності до частини 4 статті 135 Земельного кодексу України;

- на виконання вказаного рішення між сільською радою та Товарною біржею "Кіровоградська аграрна біржа" укладено Договір-доручення (угода) № 221 на організацію та проведення земельних торгів у формі аукціону. Також організатором торгів виконавцю передані всі необхідні документи;

- згідно з довідкою Товарної біржі "Кіровоградська аграрна біржа" від 18.05.2020 вих. № 515 документи по земельних ділянках 1221484000:02:010:0009 та 1221484000:02:006:0002 передані засобами електронного зв`язку до ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області

для розміщення на сайт Держгеокадастру України;

- у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-ХІ організатору торгів необхідно внести зміни до "Порядку проведення земельних торгів з продажу земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію) Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області", затвердженого Рішенням Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 02.11.2018 № 429-14/VІІ у зв`язку із збільшенням розміру гарантійного внеску;

- чергову сесію сільради призначено на 19.06.2020 згідно з розпорядженням Любимівського сільського голови від 22.05.2020 № 95 та з урахуванням положень Регламенту Любимівської сільської ради;

- на вказаній сесії заплановано вирішити питання щодо приведення у відповідність до норм чинного законодавства умов продажу права оренди земельних ділянок на земельних торгах, що підтверджується проектом рішення від 22.05.2020;

- однак, у зв`язку з вжиттям заходів забезпечення позову Любимівська сільська рада не може прийняти вказане рішення, що в свою чергу унеможливлює подальше проведення земельних торгів, оскільки зобов`язана виконувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області суду від 15.06.2020;

- таким чином, застосований судом захід забезпечення позову призводить до зупинення земельних торгів, які розпочаті 22.03.2019.

У судове засідання 22.06.2020 з`явилися представники прокуратури, позивача-2 та третьої особи-2. Представники позивача-1, відповідача та третьої особи-1 у вказане судове засідання не з`явилися, при цьому, судом враховано наявність клопотань відповідача та третьої особи-1 про розгляд справи без участі їх представників, які були задоволені судом, а також те, що причин нез`явлення позивач-1 суду не повідомив.

У судовому засіданні 22.06.2020 представником третьої особи-2 були долучені додаткові докази на підтвердження наявності обставин для скасування заходів забезпечення позову.

Судом було враховано, що відповідно до частини 2 статті 145 Господарського процесуального кодексу України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. Однак, враховуючи, що вказані докази не були подані третьою осбою-2 завчасно, приймаючи до уваги необхідність ознайомлення із ними суду та надання можливості іншим учасникам справи надати свої доводи та пояснення щодо заявленого клопотання, з урахуванням додаткових доказів, суд вважав за доцільне оголосити перерву у судовому засіданні та здійснити розгляд клопотання третьої особи-2 у розумний строк - 23.06.2020.

Так, ухвалою суду від 22.06.2020 у судовому засіданні було оголошено перерву до 23.06.2020.

Від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення до позовної заяви (вх. суду № 27578/20 від 22.06.2020), в якій вона навела аргументи щодо неправомірності звернення саме прокурора із даним позовом до суду, відсутності підстав у даному випадку для здійснення представництва інтересів держави, не доведення неможливості звернення з даним позовом до суду самостійно позивачем-2. З урахуванням вказаних обставин, третя особа-2 просила суд залишити позов прокурора без розгляду.

Від відповідача електронною поштою надійшли клопотання (вх. суду № 27144/20 та №27807/20 від 23.06.2020), в яких він просив суд розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Від третьої особи-1 надійшло клопотання (вх. суду № 27756/20 від 23.06.2020), в якому вона просила суд розгляд справи здійснювати без участі представника третьої особи-1, на підставі наявних у справі доказів.

У судове засідання 23.06.2020 з`явилися представники прокуратури, позивачів-1,2 та третьої особи-2. Представники відповідача та третьої особи-1 у вказане судове засідання не з`явилися, при цьому, судом враховано наявність клопотань відповідача та третьої особи-1 про розгляд справи без участі їх представників, які були задоволені судом.

У судовому засіданні 23.06.2020 представники третьої особи-2 наполягали на задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову з підстав, що наведені у клопотанні та додаткових поясненнях. Прокурор, представники позивачів-1,2 письмових заперечень щодо вказаного клопотання не подали, але в судовому засіданні 23.06.2020 надали усні пояснення, в яких заперечували проти скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що відповідно до частини 14 статті 137 Земельного кодексу України земельні торги починаються з оголошення ліцитатором порядку їх проведення, чого в даному випадку не відбулося; прокурор та позивач-2 наголошували, що стосовно спірних земельних ділянок навіть ще не було оголошення про проведення земельних торгів, отже процедура земельних торгів щодо них не вважається розпочатою.

Ухвалою суду від 23.06.2020 клопотання Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про скасування заходів забезпечення позову задоволено; скасовано заходи забезпечення позову, а саме: арешт на земельні ділянки площею 20 га з кадастровим номером 1221484000:02:0009 та площею 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2020 по справі № 904/10714/16.

У судовому засіданні 23.06.2020 прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Представники позивачів-1,2 підтримали позовні вимоги прокурора у повному обсязі та просили суд їх задовольнити. Представники третьої особи-2 просили суд закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю підстав для представництва інтересів держави прокурором, зазначали, що спірне розпорядження прийняте у повній відповідності до вимог законодавства.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши прокурора, представників позивачів-1,2 та третьої особи-2,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з наявністю права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 176,800 га, правомірністю розпорядження райдержадміністрації про вилучення земельної ділянки та передачі її до земель запасу.

Господарським судом враховано, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції, оскільки якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18.

У позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: наявність порушення інтересів держави (територіальної громади), нездійснення їх захисту органом місцевого самоврядування в особі створеного ним комунального закладу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Так, позивач-1 та позивач-2 тривалий час не зверталися до суду із позовом про відновлення їх порушених прав, а саме: про визнання вказаного вище розпорядження про вилучення земельної ділянки недійсним, що призводить до порушення майнових інтересів держави щодо користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності.

Щодо наявності підстав звернення прокурора із даним позовом до суду суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За змістом абзаців 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Так, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частина 4 вказаної статті передбачає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У рішеннях по справі "Менчинська проти Росії" та у справі "Бацаніна проти Російської Федерації" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що присутність прокурора в некримінальному процесі, що виступає з протилежною позицією до приватних осіб, може бути виправданою, якщо спір торкається публічних інтересів або якщо одна зі сторін належить до вразливої групи, що потребує спеціального захисту (Batsanina v. Russia, заява № 3932/02, п.п. 20-28). Присутність прокурора в цивільному контексті також може бути дозволеною, коли прокурор діє на захист великої групи осіб, інтереси яких постраждали від цивільного правопорушення, або коли потрібно захистити значні державні активи та інтереси (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, п.п. 30-40).

В питаннях оцінки "суспільного", "публічного" інтересу Європейський Суд з прав людини визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Так, у справі "Бацаніна проти Російської Федерації" (Batsanina v. Russia, заява № 3932/02) Суд визнав справедливою участь прокурора в розгляді справи, оскільки дійшов висновку, що прокурор, звернувшись до суду з заявою про виселення заявниці (державна організація і приватна особа), діяв в державних інтересах з метою захисту державної власності; та обставина, що порушення справи було ініційовано прокурором, необов`язково ставить іншу сторону в справі в "явно невигідне становище".

Суд у цій справі виходив з того, що прокурор діяв в інтересах суспільства, пред`являючи позов до заявниці та її чоловіка, інтереси яких в суді також були представлені юристом, який надав суду відповідні усні та письмові пояснення; рішення прокурора ініціювати відповідну цивільну справу мало правове підґрунтя в національному законодавстві та входило в сферу компетенції прокурора; обставини справи підтверджують, що у цій справі прокурор не здійснював неналежний вплив на суд, а протилежна сторона не була позбавлена можливості ефективно захищати свої інтереси в суді; у цій справі був дотриманий принцип процесуальної рівності, що вимагає встановлення справедливого балансу інтересів сторін. Суд також врахував аналогічну позицію, сформовану у справі Steel and Morris v. the United Kingdom (заява № 68416/01, п. 67).

Надаючи оцінку наявності підстав представництва, господарський суд виходить із такого.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

В контексті зазначених положень та спірних правовідносин вбачається, що інтереси держави полягають не тільки у сфері реалізації компетенції органів державної влади, але й спрямовані на забезпечення гарантій місцевого самоврядування та ефективного функціонування його інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад, зокрема у економічній і соціальній сферах, фінансування яких відбувається за рахунок коштів міського бюджету.

"Неналежність" здійснення такого захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 № 914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).

Так, прокурор, у встановленому законом порядку звертаючись із позовом, обґрунтував порушення інтересів держави, правильно визначив орган, уповноважений регулювати спірні відносини та вказав у чому полягає "здійснення захисту законних інтересів держави неналежним чином", а саме:

- користувачем земельної ділянки, яка вилучена на підставі спірного Розпорядження, є Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради, на підставі державного акту ІІ-ДП № 007739 від 06.03.1998, виданого Дніпропетровською районною радою народних депутатів"

- відповідно до Статуту Пансіонату, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради № 426-18/УІ від 15.03.2013, Пансіонат заснований на спільній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області та перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради (орган управління майном);

- порушення інтересів держави полягає в тому, що спірне Розпорядження, яке прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, призвело до незаконного вилучення земельної ділянки з постійного користування Пансіонату, як комунального закладу, який заснований на спільній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, управління яким, відповідно до пункту 10 Розділу V Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", здійснює Дніпропетровська обласна рада;

- внаслідок цього Пансіонат позбавлений можливості належним чином забезпечувати реалізацію мети та предмету своєї діяльності, визначених пунктами 2.2, 7.8 Статуту, зокрема вироблення сільськогосподарської продукції з метою забезпечення харчування та утримання осіб, проживаючих у Пансіонаті громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, а також громадян з психоневрологічними захворюваннями, які потребують стороннього догляду, побутового й медичного обслуговування;

- разом з тим, уповноважені органи - Дніпропетровська обласна рада в особі створеного нею Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради, протягом тривалого часу не здійснюють захист інтересів держави та реалізацію наданих законом повноважень щодо визнання недійсним розпорядження про вилучення земельної ділянки, що призводить до порушення майнових інтересів держави щодо користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності.

Більше того, під час розгляду справи господарським судом прокурор наголошував, що неналежний захист інтересів держави у даному випадку підтверджується тим, що Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради звернувся з аналогічними позовними вимогами в порядку адміністративного судочинства (станом на момент звернення прокурором до господарського суду рішення в адміністративній справі не набрало законної сили), однак ще 18.11.2016 у позовній заяві прокурором було відзначено, що захист інтересів держави у спірних правовідносинах підлягає захисту в порядку господарського судочинства (а.с.10 у томі 1). Вказані обставини свідчать про неналежний захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

В матеріалах справи також наявні докази повідомлення позивача-1 та позивача-2 про наявність підстав для представництва інтересів держави (а.с.53-56 у томі 1).

На думку суду, звернення прокуратури з вказаним позовом обумовлене неналежним здійсненням позивачами своїх повноважень щодо судового захисту порушених інтересів держави. Незважаючи на виявлене позивачем-2 порушення, останній неналежним чином здійснював захист інтересів держави, що в подальшому було встановлено у постанові Верховного Суду від 09.04.2020 по справі № 804/7822/16 та на що посилався прокурор під час звернення із позовною заявою у даній справі (а.с.10 у томі 1)..

Отже, вказані обставини обумовлюють необхідність застосування прокурором наданих Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру" повноважень щодо представництва інтересів держави в суді та є підставою для звернення до суду із позовною заявою на захист інтересів держави.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган місцевого самоврядування та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 08.10.2019 у справі № 920/447/18).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Так, 04.12.1997 Дніпропетровською районною радою народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області було винесено розпорядження № 896-р про надання земельної ділянки площею 176,800 га у постійне користування Дніпропетровському будинку-інтернату для престарілих та інвалідів, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ДП № 007739, зареєстрованим у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1172 від 06.03.1998 (а.с.38-44 у томі 1).

Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № 1750-р від 15.12.2006 було вилучено з постійного користування Дніпропетровського будинку інтернату для громадян похилого віку та інвалідів земельну ділянку площею 20,0 га та передано у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради. Різницю площі - 156,0 га земельної ділянки між наданою в постійне користування Дніпропетровському будинку інтернату для громадян похилого віку та інвалідів згідно з державним актом ІІ-ДП №007739 від 06.03.1998 та вилученою в землі запасу Любимівської сільської ради, залишено в постійному користуванні Дніпропетровського будинку інтернату для громадян похилого віку та інвалідів (а.с.45-46 у томі 1).

Відповідно до довідки державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, виданою 27.10.2015 позивачу-2, земельна ділянка загальною площею 156,8 га перебуває у постійному користуванні Дніпропетровського будинку інтернату для громадян похилого віку та інвалідів (а.с.47 у томі 1).

З матеріалів справи вбачається, що в період часу з 09.01.2008 по 29.04.2011 Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради неодноразово звертався до Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, Дніпропетровської ради з листами щодо надання дозволу та повернення у розпорядження Дніпропетровської райдержадміністрації землі, яка знаходиться у користуванні будинку інтернату (а.с.130-141 у томі 3).

Листом № 2075/0/192-16 від 07.05.2015 Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації погодив передачу земельної ділянки площею 176,8 га Любимівській сільській раді (а.с.49 у томі 1).

Так, 13.05.2015 № 1-223 Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради звернувся до Любимівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області із заявою про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою площею 176,800 га на користь Любимівської сільської ради (а.с.48 у томі 1).

Листом № 1-267 від 18.06.2015, адресованим Любимівській сільській раді, КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради зазначив, що має намір відновити ведення підсобного господарства, отже відкликає свою заяву від 13.05.2015 № 1-223 про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою площею 176,800 га на користь Любимівської сільської ради. Вказаний лист було отримано 22.06.2015 (а.с.50 у томі 1).

В той же час, 19.06.2015 Любимівська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області звернулася до Дніпропетровської райдержадміністрації із клопотанням № 275, в якому просила вилучити з постійного користування КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради земельну ділянку площею 176,800 га, передавши її у державну власність (комунальну) до земель резервного фонду Любимівської сільської ради (а.с.51 у томі 1).

Розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 було:

- вилучено земельну ділянку площею 176,800 га, яка знаходиться в користуванні Дніпропетровського будинку інтернату для престарілих та інвалідів на території Любимівської сільської ради, для ведення підсобного господарства, згідно з державним актом на право постійного користування серії ІІ-ДП № 007739, яка розташована за межами населеного пункту на території Любимівської сільської ради та переведено її до земель запасу Любимівської сільської ради;

- державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 007739, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1172 від 06.03.1998 визнано таким, що втратив чинність.

Як вбачається з Розпорядження 09.07.2015 № Р-428/0/291-15, його винесено на підставі клопотання голови Любимівської сільської ради про вилучення земельної ділянки із земель, які передано Дніпропетровському будинку-інтернату для престарілих та інвалідів на території Любимівської сільської ради для ведення підсобного господарства, враховуючи заяву КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою площею 176,800 га на користь Любимівської сільської ради, лист-погодження Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації погодив передачу від 07.05.2015 за № 2075/0/192-15 про передачу земельної ділянки Любимівській сільській раді (а.с.52 у томі 1).

Судом враховано, що розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № Р-306/0/291-16 від 16.09.2019 Дніпропетровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області було перейменовано в Дніпровську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області.

Листом від 13.04.2016 № 19-4-0.2-4472/2-16, у відповідь на заяву позивача від 14.03.2016, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило, що від РДА Розпорядження № Р-428/0/291 до Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі не надходило і відомості щодо реєстрації скасування права постійного користування також. Крім того, КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" є постійним користувачем 176,800 га землі, а розбіжність у 20,0 га не була внесена, внаслідок того, що наказ № 377 від 05.11.1998 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількості обліку земель (форми № 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)" втратив чинність, а звітність за формою 6-зем з 01.01.2016 не ведеться і зміни в статистичну звітність не вносяться (а.с. 166-168 у томі 2).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, а саме: з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

- станом на 14.01.2005 юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03562537 є Дніпропетровський будинок-інтернат для престарілих та інвалідів (місцезнаходження: 49000, м.Дніпропетровськ, вулиця Гаванська, будинок 15) (а.с.217-219 у томі 2);

- станом на 20.01.2005 юридична особа з ідентифікаційним кодом 03562537 станом на 20.01.2005 має найменування - Дніпропетровський будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вулиця Гаванська, будинок 15) (а.с.220-222 у томі 2);

- станом на 20.05.2020 юридична особа з ідентифікаційним кодом 03562537 має найменування - Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вулиця Гаванська, будинок 15) (а.с.223-226 у томі 2).

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Дніпропетровської обласної ради від 23.05.2008 № 402-15-У було змінено найменування Дніпропетровського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів (місцезнаходження: вулиця Гаванська, 15, м. Дніпропетровськ, Україна) на Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради та затверджено статут у новій редакції (а.с.178 у томі 2).

Зміна вказаного найменування також вбачається з проведеної 18.06.2008 реєстраційної дії по зміні повного найменування, відображеної у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради (а.с.225 у томі 2). З вказаного витягу також вбачається, що 09.11.2016 у вказаному комунальному закладі відбулися зміни складу та інформації про засновників (а.с.225 у томі 2).

З цього приводу слід також зазначити, що відповідно до статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Загальновідомо, що найменування юридичної особи складається з літерального компонування елементів українського алфавіту. Крім того, найменування юридичної особи може містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи, крім обмежень, встановлених актами чинного законодавства України. Наведете свідчить, що найменування юридичної особи є її необхідною ознакою, яка забезпечує участь у цивільному обороті від свого імені та слугує засобом її індивідуалізації, що дозволяє відокремити її від інших юридичних осіб. Найменування юридичної особи в процесі її існування може зазнати змін. Зміна найменування юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції. Така корекція впливає на ідентифікацію юридичної особи в цивільному обороті. У результаті зміни найменування юридичної особи структура цивільних правовідносин не змінюється.

Отже, зміна найменування юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов`язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Таким чином, зміна найменування юридичної особи не тягне на собою правонаступництва у зв`язку з відсутністю нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов`язки особи, яка вибула, та юридичної незмінності правопопередника - учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.

Отже, наслідком зміни найменування юридичної особи не є правонаступництво в цивільних відносинах.

Таким чином, судом відхиляються заперечення відповідача стосовно того, що Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради юридично не був користувачем спірної земельної ділянки, яка була вилучена, а також про те, що вказана особа не є правонаступником належного землекористувача.

Судом враховано, що спірна земельна ділянка загальною площею 176,8 га, з урахуванням розпорядження Дніпропетровської райдержадміністрації від 15.12.2006 № 1750-Д, на теперішній час розділена на дві окремі земельні ділянки, а саме: площею 20 га з кадастровим номером 1221484000:02:0009 та площею 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002, що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.171-174 у томі 2).

Крім того, земельні ділянки з кадастровими номерами 1221484000:02:006:0002, 1221484000:02:010:0009 щодо яких існує даний спір знаходяться на території Любимівської сільської об`єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області. На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27.09.2018 було прийнято Наказ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" № 4-3771/15-18 СГ, передано Любимівській сільській об`єднаній територіальній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1647,9930 га на території Любимівської сільської об`єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі. Слід зазначити, що між Головним управлінням та Любимівською сільською об`єднаною територіальною громадою Дніпровського району Дніпропетровської області 27.09.2018 підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність. Згідно із додатком до вказаного акту земельні ділянки з кадастровими номерами 12214884000:02:006:0002, 1221484000:02:010:0009 передано з державної власності у комунальну (а.с. 210-213 у томі 2).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинах, господарський суд виходить із наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

У відповідності до статті 92, частини 1 статті 116 Земельного кодексу України Дніпропетровською районною державною адміністрацією було винесено розпорядження № 896-р від 04.12.1997 року про передачу земельної ділянки площею 176,8 га у постійне користування позивачу-2.

При цьому, як було вказано вище, в подальшому Розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 було:

- вилучено земельну ділянку площею 176,800 га, яка знаходиться в користуванні Дніпропетровського будинку інтернату для престарілих та інвалідів на території Любимівської сільської ради, для ведення підсобного господарства, згідно з державним актом на право постійного користування серії ІІ-ДП № 007739, яка розташована за межами населеного пункту на території Любимівської сільської ради та переведено її до земель запасу Любимівської сільської ради;

- державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 007739, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1172 від 06.03.1998 визнано таким, що втратив чинність.

Правомірність винесення вказаного розпорядження і предметом спору у даній справі.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірного розпорядження) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно зі статтею 142 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірного розпорядження) припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Таким чином, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Це можуть бути органи державної влади (щодо земель державної власності) або органи місцевого самоврядування (щодо земель комунальної власності). Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації земельних ділянок, як об`єкта речових прав, так і органи реєстрації речових прав.

Таким чином, виходячи з положень вказаних норм, слід відзначити, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. В цьому випадку це органи державної влади, оскільки спірна земельна ділянка площею 176,800 га є землями державної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 176,8 га, що розташована на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, перебуває у постійному користуванні Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею II-ДП № 007739.

Слід також відзначити, що відповідно до частини 1 статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі статтею 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 14 від 03.02.2015, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України.

Таким чином, власником земельної ділянки, яку вилучено на підставі спірного розпорядження, є, держава, повноваження від імені якої здійснює Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Отже, позивач-2 мав звернутись із заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а не до Любимівської сільської ради Дніпропетровського району. Відповідне рішення про припинення права постійного користування мало приймати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, а не Дніпропетровська районна державна адміністрація, яка відповідно до частини 5 статтею 149 Земельного кодексу України має повноваження лише щодо вилучення земельних ділянок для суспільних та інших потреб, а не на припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача.

Проте, матеріали справи свідчать про те, що позивач-2 не подавав заяв щодо добровільної відмови від земельної ділянки, наданої йому у постійне користування, на користь держави або територіальної громади до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, та не покладав таких повноважень на Любімівську сільську раду, яка отримала його заяву від 13.05.2015; угода про передачу права власності на земельні ділянки не укладалась та нотаріально не посвідчувалась. Рішення про припинення права користування земельними ділянками не приймалось. Отже вимоги зазначеної вище статті сторонами спору дотримано не було.

У частинах 1, 2 та 10 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірного розпорядження) визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Як було вказано вище, Розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 було, зокрема, вилучено земельну ділянку площею 176,800 га, яка знаходиться в користуванні Дніпропетровського будинку інтернату для престарілих та інвалідів на території Любимівської сільської ради, для ведення підсобного господарства, згідно з державним актом на право постійного користування серії ІІ-ДП № 007739, яка розташована за межами населеного пункту на території Любимівської сільської ради та переведено її до земель запасу Любимівської сільської ради. При цьому, як вбачається з Розпорядження 09.07.2015 № Р-428/0/291-15, його винесено на підставі клопотання голови Любимівської сільської ради про вилучення земельної ділянки із земель, які передано Дніпропетровському будинку-інтернату для престарілих та інвалідів на території Любимівської сільської ради для ведення підсобного господарства, враховуючи заяву КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою площею 176,800 га на користь Любимівської сільської ради, лист-погодження Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації погодив передачу від 07.05.2015 за № 2075/0/192-15 про передачу земельної ділянки Любимівській сільській раді (а.с.52 у томі 1).

Зазначене свідчить про наявність обставин саме вилучення відповідачем земельної ділянки, що знаходилась у користуванні позивача-2, а не припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача.

При цьому, позивач-2 не надавав згоду на вилучення зазначеної земельної ділянки, питання вилучення земельної ділянки, яка була надана позивачу-2 у постійне коритсування, у судовому порядку також не вирішувалось.

Судом враховано, що 13.05.2015 Комунальним закладом "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради на адресу Любимівської сільської ради направлено заяву про добровільну відмову від земельної ділянки площею 176,800 га, яку було отримано третьою особою-2 13.05.2015. Але у зв`язку із наміром відновити підсобне господарство 18.05.2015 позивач-2 на адресу Любимівської сільської ради направив лист з проханням відкликати лист від 13.05.2015 про добровільну відмову від землі, припинити практичні дії з приймання-передавання землі та про повернення земельної ділянки 176,8 га до користування. Вказаний лист було отримано Любимівською сільською радою 22.06.2015, але при прийнятті оскаржуваного розпорядження відповідачем не було враховано.

Проте 09.07.2015 Дніпропетровська районна державна адміністрація прийняла розпорядження № Р-428/0/291, яким вилучила земельну ділянку у позивача, не зважаючи на те, що Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради відкликав лист про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що під час прийняття Розпорядження Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 були порушення норми статей 142 та 149 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, недотримання Дніпропетровською районною державною адміністрацією зазначених вище вимог дає підстави для визнання прийнятого розпорядження недійсним, оскільки воно прийняте без урахування норм права, що підлягали застосуванню при прийнятті даного рішення.

Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки", у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягають 1 378 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради в особі Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним розпорядження № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки" задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки".

Стягнути з Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вулиця Теплична, будинок 5; ідентифікаційний код 04052264) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38; ідентифікаційний код 02909938) 1 378 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.06.2020

Суддя Ю.В. Фещенко