Ухвала суду № 90054540, 17.06.2020, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/733/20

Провадження № 2/366/323/20

У Х В А Л А

17 червня 2020 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого – судді Ткаченка Ю.В., секретаря судового засідання Євтушенко В.Д., розглянувши клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зняття арешту з пенсійного рахунку у рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ТОВ «Фінфорс», третя особа без самостійних вимог нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 19.02.2020 (зареєстровано в реєстрі за №583) звернувся до Іванківського районного суду Київської області з позовом до ТОВ «Фінфорс», третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Колейчик Віктор Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді від 06 квітня 2020 року у справі відкрито провадження та призначено до підготовчого судового засідання (а.с.23).

Разом з позовною заявою до суду від представника позивача за довіреністю – ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Колейчика В.В. та зняття арешту з рахунків та майна ОСОБА_1 (а.с.10-11).

Ухвалою суду від 03.04.2020 року (а.с.21-22) заява про забезпечення позову задоволена частково: зупинено стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса. В частині вимоги зняття арешту з рахунків та майна ОСОБА_1 , що накладені на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, судом відмовлено, оскільки, відповідно до п.2 ч.1 ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Таким чином, задоволення вимоги представника заявника про зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса є підставою для припинення виконавцем вчинення будь-яких дій щодо його виконання.

22.04.2020 до суду надійшло клопотання про зняття арешту з пенсійного рахунку позивачки (а.с.31-32), а 23.04.2020 клопотання про витребування доказів накладення арешту на пенсійний рахунок позивачки (а.с.36-37). Ухвалою суду від 27.04.2020 року клопотання про витребування доказів було задоволено (а.с.45-46).

24.04.2020 задоволено клопотання представника позивача щодо витребування доказів і відповідача та третьої особи (а.с.42-43).

26 травня 2020 року на виконання ухвали від 27.04.2020 до суду надійшли витребувані докази.

В підготовче судове засідання сторони не з`явилися.

Суд, оглянувши матеріали, прийшов до наступного.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що здійснюється з дотриманням основних засад цивільного судочинства.

Ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.

Зі змісту заявленого клопотання, а також позовної заяви, вбачається, що вимоги позивача в частині зняття арешту з пенсійного рахунку слід розглядати в адміністративному, а не цивільному судочинстві, оскільки захисту підлягає не цивільне право позивача на належні йому кошти, спір щодо яких обумовлений цивільними правовідносинами, які виникли між боржником та кредитором, а право позивача на дотримання щодо нього визначеної законом процедури здійснення виконавчого провадження. Саме з цією метою законодавцем визначені інститути контролю за виконанням судових рішень або рішень інших уповноважених суб`єктів, а необхідність застосування конкретної процедури обумовлюється предметним та суб`єктним складом.

Так, за матеріалами позову встановлено, що відносно позивача здійснюється виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису № 3780, виданого 14.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем. Тобто, відносно позивача не здійснюється виконавчого провадження щодо виконання судового рішення ухваленого за результатом розгляду справи розглянутої в порядку цивільного судочинства, що обумовило би право позивача звернутися до Іванківського районного суду Київської області з відповідною вимогою у порядку статті 447 ЦПК України.

Такий спосіб захисту передбачений частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» якою визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Такий порядок визначений частиною першою статті 287 КАС України, якою визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Наведені висновки щодо застосування відповідних норм права також підтверджується правовою позицією висловленою колегією суддів Великої Палати Верховного Суду у постановах № 586/77/17 від 27 березня 2019 року, 660/612/16-ц від 14 березня 2018 року, № 927/395/13 від 17 жовтня 2018 року, № 5028/16/2/2012 від 17 жовтня 2018 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» «виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню».

Суд, крім того, зазначає, що у справі, яка розглядається, приватний виконавець Дорошкевич В.Л. не зазначена навіть третьою особою, і заяв про її залучення до участі у справі до суду не надходило.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки за умови не скасованих постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно, накладення такого арешту на майно є неминучим та повинно бути виконано в той чи інший спосіб і є кінцевою метою, на яку спрямована дія таких постанов. Натомість, позивач має право захищати свої права шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця.

Як зазначено вище, ухвалою суду від 03.04.2020 року заява про забезпечення позову задоволена частково: зупинено стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса. Зазначене рішення корелюється з обов`язком виконавця відповідно до п.2 ч.1 ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження», зупинити вчинення виконавчих дій, тобто, є підставою для припинення виконавцем вчинення будь-яких дій щодо виконання документу, який оспорюється.

Проте, ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Зокрема, п. 6): отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову. Ч.5 цієї статті визначено, що «5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду».

У даному випадку арешт на рахунки позивача, як боржника, був накладений не як забезпечення позову, а в порядку примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, який, наразі, оспорюється позивачем.

Аналіз ст. 150 ЦПК України свідчить про те, що забезпечення позову шляхом зняття арешту з рахунку позивача, є неналежним способом захисту порушеного права у справі за позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконаню, оскільки, перелік видів забезпечення позову, визначений цією статтею, є вичерпним. Така вимога підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви про зняття арешту з пенсійного рахунку у рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ТОВ «Фінфорс», третя особа без самостійних вимог нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного її тексту (17.06.2020).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, визначені статтями 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.В. Ткаченко