Рішення № 90054215, 22.06.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2734/20

2/357/1819/20

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

22 червня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Л. М. ,

при секретарі - Вангородська О. С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та про повернення стягненого за виконавчим написом, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та про повернення стягненого за виконавчим написом, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., мотивуючи тим, що 11.02.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. видано виконавчий напис №1706 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості в розмірі 12 810,00 грн. за кредитним договором №1618251 від 06.11.2018 року. Вказаний виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. (ВП №61323884). Постановою вказаного приватного виконавця від 03.03.2020 року ВП №61323884 закінчено у зв`язку з повним погашенням заборгованості, в тому числі витрат виконавчого провадження - всього стягнуто 14 491,00 грн.. Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис не відповідає вимогам закону та вчинений з порушеннями ст.88 Закону України «Про нотаріат», а саме, ТОВ «Алекскердит» не надав нотаріусу доказів безспірності заборгованості. Тому, ОСОБА_1 просив суд визнати спірний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та в порядку ст.1212 ЦК України стягнути з ТОВ «Алекскредит» 14 491,00 грн., вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідач ТОВ «Алекскредит», яке належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду справи, правом подати відзив не скористалось, ставлення до позову не висловило.

Заінтересовані особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про місце, час та дату розгляду справи повідомлені належним чином, із заявами по суті справи до суду не звертались, ставлення до позову не висловили.

Суд, повно та всебічно зясувавши всі обставини, в межах що мають значення для правильного вирішення справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

06.11.2018 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту №1618251, а 06.12.2018 року Додаткову Угоду до нього. Відповідно до п.1.4 Договору, сума кредиту складає 6 000,00 грн.. Відповідно до п.1. Додаткової Угоди, сторони дійшли згоди подовжити з 07.12.2018 року строк дії Договору про надання кредиту №1618251 від 06.11.2018 року до 05.01.2019 року.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язання з повернення кредитних коштів, відповідач ТОВ «Алекскредит» звернувся до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. із заявою від 11.02.2020 б/н про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості у безспірному порядку. У заяві вказано, що ОСОБА_1 допустив утворення заборгованості за кредитним Договором №1618251 від 06.11.2018 року у розмірі 11 610, з яких: сума заборгованості по кредиту 6 000,00 грн.; сума заборгованості по несплаті відсотків за кредитом у розмірі 2 610,00 грн., сума заборгованості по штрафам і пені 3 000,00 грн..

11.02.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним Договором №1618251 від 06.11.2018 року у розмірі 11 610, з яких: сума заборгованості по кредиту 6 000,00 грн.; сума заборгованості по несплаті відсотків за кредитом у розмірі 2 610,00 грн., сума заборгованості по штрафам і пені 3 000,00 грн.. та 1200,00 грн. за вчинення виконавчого напису, разом 12 810,00 грн. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за №1706.

19.02.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження № 61323884 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №1706 від 11.02.2020 року Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В.. Іншою постановою від тієї ж дати, приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 14 491,00 грн..

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. від 19.02.2020 року накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 в банківських установах.

03.03.2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. закінчено виконавче провадження №1618251 у зв`язку з фактичним виконання виконавчого напису нотаріуса, стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 14 491,00 грн..

Позивач вважає, що спірний виконавчий напис не відповідає вимогам ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», а примусово стягнуті з його рахунку у ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у розмірі 14 491,00 грн. мають бути стягнуті з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» відповідно до ст.1212 ЦК України.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позову суд враховує, що відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава14 Закону України "Про нотаріат" та Глава16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10.10.2018 року справа N 61-10285св18.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Заінтересована особа, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. на запит суду не надав матеріали нотаріальної справи з вчинення спірного виконавчого напису №1706 від 11.02.2020 року.

Із наданих позивачем до суду письмових доказів вбачається, що ТОВ «Алекскредит», звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, надав кредитний договір, реєстр поштових відправлень рекомендованих листів, розрахунок заборгованості, копію довіреності представника ТОВ «Алекскредит». До заяви про вчинення виконавчого напису ТОВ «Алекскредит» не було додано доказів направлення вимоги боржнику про усунення порушення та необхідність погашення суми боргу у зазначеному розмірі, або інший документ, який би підтверджував безспірність заборгованості.

Крім того, вчиняючи виконавчий напис №1706 від 11.02.2020 року приватний нотаріус Колейчик В.В. не врахував, що станом на 11.02.2020 року Постановою КМУ №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів. Вказані обставини підтверджуються постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року.

За таких обставин, визначена відповідачем заборгованість не може вважатися безспірною.

Отже, позивач ОСОБА_1 довів належними доказами невідповідність спірного виконавчого напису вимогам ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Щодо стягнення з відповідача ТОВ «Алекскредит» 14491,00 грн. безпідставно набутих коштів, суд вказує на таке.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Суд зауважив, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

В даному випадку, правовою підставою набуття ТОВ «Алекскредит» 12 810,00 грн., став спірний виконавчий напис нотаріуса №1706 від 11.02.2020 року, який виконанню не підлягає. Тому, правова підстава для отримання ТОВ «Алекскредит» 12 810,00 грн. від ОСОБА_1 відпала, і вказані кошти підлягають поверненню відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України.

Суд зазначає, що із 14491,00 грн. стягнутих з боржника, на користь ТОВ «Алекскредит» перераховано лише 12 810,00 грн., як і зазначено у спірному виконавчому написі. При цьому, 1681,00 грн. пов`язані з витратами виконавчого провадження (основна винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження тощо). Вказана сума не була набута ТОВ «Алекскредит», відтак і не підлягає поверненню за його рахунок.

Тому, заявлені вимоги про стягнення з ТОВ «Алекскредит» 14 491,00 грн. безпідставно набутих коштів підлягає задоволенню частково, у розмірі 12 810,00 грн. (14 491,00 - 1681,00).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Крім того, позивач ОСОБА_2 подав заяву про стягнення з відповідача судових витрат у випадку задоволення позову в розмірі 8 548,63 грн., яку підтверджує Договором з адвокатом Мочинським А.Р. на професійну правничу допомогу №181 від 21.02.2020 року, додатком до договору №1 від 21.02.2020 року, детальним описом робіт від 22.06.2020 року, актом про надання правничої допомоги від 22.06.2020 року та квитанцією про оплату від 22.06.2020 року.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За змістом норм ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При цьому згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката співмірна із складністю справи, кваліфікацією і досвідом адвоката, узгоджується з умовами укладеного між адвокатом та клієнтом Договором на професійну правничу допомогу №181 від 21.02.2020 року, додатком до договору №1 від 21.02.2020 року. Сам факт надання правової допомоги адвокатом та отримання її клієнтом підтверджується детальним описом робіт від 22.06.2020 року, актом про надання правничої допомоги від 22.06.2020 року, а її фактична оплата - квитанцією про оплату від 22.06.2020 року. Тому, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 належними доказами довів понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката, тому вказана сума підлягає до стягнення з відповідача.

Крім того, в силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 18,1212 ЦК України, ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 4, 12, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 268, 280 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за № 1706 від 11.02.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованості за кредитним договором № 1618251 від 06 листопада 2018 року за період з 06 січня 2019 року по 22 січня 2020 року у розмірі 12 810,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (ЄДРПОУ: 41346335) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 12 810,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8 548,63 грн. та 1681,60 грн. судового збору, разом 23 040,23 грн..

В іншій частині - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби \COVID- 19\, строки, зокрема на апеляційне оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину\ п.3 Розділу Х11 ЦПК України\ із змінами, внесеними згідно із Законом № 540-1Х від 30.03.2020\ .

Повне рішення складено 22.06.2020 р.

СуддяЛ. М. Кошель