Рішення № 9005379, 03.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.09 Справа № 27/255/09

за первісним позовом: Приватного підприємства “Бізон”, смт Куйбишеве Запорізька область

до Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма Росія”, с. Верхній Токмак Чернігівський район Запорізька область

про стягнення 115 099 грн. 76 коп.

за зустрічним позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма Росія”, с. Верхній Токмак Чернігівський район Запорізька область

до Приватного підприємства “Бізон”, смт Куйбишеве Запорізької області

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення збитків в розмірі 30 000 грн. 00 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:.

Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Кобець К.В., дов. № 282 від 04.11.2008 р.

Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Усенко Ю.Д., дов. б/н від 17.06.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 03.12.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне підприємство “Бізон”, смт Куйбишеве, Запорізька область”, м. Запоріжжя звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма Росія”, с. Верхній Токмак Чернігівський район Запорізька область 115 099 грн. 76 коп., в тому числі 89 714 грн. 43 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу № 6 від 01.01.2007 р., 6 459 грн. 42 коп. втрат від інфляції, 1 106 грн. 07 коп. три відсотка річних, 8 848 грн. 53 коп. пені та 8 971 грн. 43 коп. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2009 р. порушено провадження у справі № 27/255/09.

У судових засіданнях, відкритих 09.09.09 р. та 24.09.09 р. оголошувалися перерви до 24.09.09 р. та 06.10.09 р., з метою надання сторонами додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

30.09.2009 р. Приватне сільськогосподарське підприємство “Агрофірма Росія”, с. Верхній Токмак Чернігівський район Запорізька область звернулось до господарського суду, в порядку ст. 60 ГПК України, з зустрічним позовом про розірвання договору купівлі-продажу № 6 від 01.01.2007 р., укладеного між Приватним підприємством “Бізон”, смт Куйбишеве Запорізької області, м. Запоріжжя та Приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма Росія” та стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків в розмірі 30 000 грн. 00 коп., тобто суму сплачену за придбану сівалку СЗТ-5,4, заводський номер 14.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов’язаний з первісним.

Зустрічний позов – це позов, що подається відповідачем позивачу для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.

Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред’являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише до винесення судом першої інстанції рішення за первісним позовом. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов’язаних вимог.

Зустрічна позовна заява прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом приватного підприємства “Бізон”, смт. Куйбишеве Запорізької області, відповідно до вимог ст. 60 ГПК України.

Ухвалою суду від 06.10.09 р., прийнято до провадження зустрічну позовну заяву приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма Росія” про розірвання договору купівлі-продажу № 6 від 01.01.2007 р. та стягнення збитків в розмірі 30 000 грн. 00 коп. Розгляд справи відкладався на 17.11.09 р.

У судовому засіданні, відкритому 17.11.2009 р. оголошувалася перерва в порядку статті 77 ГПК України до 03.12.2009 р. з метою надання сторонами додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

03.12.2009 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/255/09.

03.12.2009 р. до початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом підтримав первісні позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Відповідач за первісним позовом проти первісних вимог заперечив, про що свідчать заперечення, надані у судовому засіданні, відкритому 09.09.09 р. (містяться в матеріалах справи). Зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач за зустрічним позовом надав письмові заперечення проти зустрічних вимог (містяться в матеріалах справи).

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши учасників судового процесу, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача за зустрічним позовом такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

01.01.2007 р. між приватним підприємством “Бізон” (продавець) та приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма Росія” (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 6.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку, обладнання, запасні частини до сільськогосподарської техніки, а також комплектуючі, вузли, механізми та витратні матеріали до них, в подальшому товар, згідно з умовами договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що номенклатура, кількість, ціна товару визначається відповідно до видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.2.2 договору покупець зобов’язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату поставленого товару продавцем.

Відповідно до п. 5.1 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, або внесення грошових коштів в касу підприємства продавця, на протязі 5-ти днів з моменту поставки партії товару, або на умовах передбачених додатковими угодами до договору.

Згідно із п. 5.2 договору, оплата здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку на умовах, передбачених додатковими угодами до договору.

Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, або дата внесення готівкових грошових коштів під приходно-касовий ордер в касу продавця (п. 5.3 договору).

Факт поставки товару підтверджується накладними на поставку товару (автозапчастини) та довіреностями на отримання товару.

Згідно умов договору № 6 “продавець” передав, а покупець прийняв у власність товар –автозапчастини на загальну суму 89 714,31грн.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

          Відповідачем оплата поставленого товару за договором купівлі-продажу у строки та обсязі, обумовленими між сторонами, здійснена не була.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу та не сплатив заборгованість у розмірі 89 714 грн. 31 коп., представник відповідача ПСП “Агрофірма Росія” проти суми основного боргу не заперечив, визнає, що отримав товар від продавця, копії довіреностей “Покупця” на отримання товару та копії рахунків-фактур про оплату товару містяться в матеріалах справи.

Суд вважає вимоги про стягнення 89 714 грн. 31 коп. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

05.05.09 р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату суми заборгованості, яка залишилася без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 971 грн. 43 коп. штрафу за не оплату товару.

Відповідно до п. 6.1 договору за повну або часткову несплату або несвоєчасну оплату вартості отриманого товару покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10 % від вартості несплаченого товару.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 848 грн. 53 коп. суми пені за порушення строків оплати.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст.610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Стягнення 8848 грн. 53 коп. суми пені позивач обґрунтовує п. 6.2 договору, відповідно до якого у разі несплати або несвоєчасної сплати вартості отриманого товару, покупець сплачує продавцю додатково до штрафу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, які діяла в період несвоєчасної оплати товару за кожний день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого товару. Оплата пені не звільняє покупця від виконання взятих на себе зобов’язань по договору.

Отже, вимоги позивача про стягнення 8848 грн. 53 коп. суми пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6 459 грн. 42 коп. інфляційних втрат та 1 106 грн. 07 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд дійшов висновку, щодо задоволення первісного позову.

30.09.2009 р. Приватне сільськогосподарське підприємство “Агрофірма Росія”, с. Верхній Токмак Чернігівський район Запорізька область звернулось до господарського суду Запорізької області, в порядку ст. 60 ГПК України, з зустрічним позовом про розірвання договору купівлі-продажу № 6 від 01.01.2007 р., укладеного між приватним підприємством “Бізон” та ПСП “Агрофірма Росія” та стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків в розмірі 30 000 грн. 00 коп., тобто суму сплачену за придбану сівалку СЗТ-5,4, заводський номер 14.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, позивач зазначив наступне:

27.08.08 р. ПСП Агрофірма «Росія»придбало в ПП «Бізон»сівалку СЗТ-5-4 заводський номер 14, що підтверджується актом приймання - передачі партії продукції № 366. Вартість сівалки складає 109 500 грн. 00 коп.

Вказану сівалку позивач придбав на підставі договору купівлі-продажу № 6 від 01.01.07 р.

На виконання договору позивач перерахував відповідачу 30000 грн. 00 коп., з подальшою сплатою залишку у розмірі 79 500 грн. 00 коп. Вказана сума коштів у повному розмірі не була сплачена, оскільки після отримання сівалки вона постійно виходила з ладу. Крім того, на отриману продукцію позивач не отримав технічного паспорту та сертифіката якості, як це передбачено законодавством.

Відповідно до акту приймання-передачі продукції № 366 строк гарантії встановлено 12 місяців з моменту придбання, тобто з 27.08.08 р.

Проте, після отримання вказаної сівалки вона постійно виходить з ладу у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача у справі ПП «Бізон»з проханням усунути недоліки.

Згідно акту експертного обстеження агрегату від 04.04.09, яке проведено спеціалістами ПП «Бізон»визначено, що сівалка потребує заміни.

В подальшому позивач неодноразово звертавсь до ПП «Бізон»з проханням направити представника для огляду технічного стану сівалки, проте прохання залишились без задоволення.

          У зв'язку з вищевикладеним позивач змушений був викликати головного спеціаліста інженера-інспектора Чернігівської районної інспекції Держтехнагляду для огляду сівалки та складення відповідного акту обстеження.

Відповідно до актів обстеження від 11.09.2008 р., 01.04.2009 р., 06.05.2009 р. сівалка СЗТ-5, 4 заводський номер № 14 не відповідає технічним вимогам, підлягає ремонту або заміні.

20.08.09 р. позивач направив на адресу відповідача лист про розірвання договору купівлі-продажу сівалки та повернення сплачених за неї коштів у розмірі 30 000 грн. 00 коп.

Відповіді на лист позивачем отримано не було.

Відповідач за зустрічним позовом ПП “Бізон” проти позову заперечив, вважає що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити на підставі наступного: як зазначає позивач за зустрічним позовом, ним не було отримано технічного паспорту на сівалку та відповідного сертифікату якості на товар. Відповідач зазначив, що даний сертифікат та паспорт отримав представник Агрофірми Росія Коротич, який був уповноважений отримати сівалки зі складської площадки ПП «Бізон», та в якості доказу того, що товар сертифікований, відповідачем надано до суду копія сертифікату на товар заводу виробника від 13 листопада 2007 року за № UA 1.040.0159608-07.

Стосовно гарантії на товар, відповідач зазначив, що, по першій вимозі, а вона лише була офіційно один раз, було усунуто несправності, даний доказ є Акт від 4 квітня 2009 року складений та підписаний сторонами у якому зазначено, що сівалка придатна до експлуатації, претензій у сторін не має та підписано двосторонній акт.

З приводу посилань позивач на те, що сівалка постійно ламалася та виходила з ладу, відповідач зазначив, що 04.04.2009 року було проведено заміну вузлів які вийшли з ладу при не правильній експлуатації сівалки. В Акті не було зазначено того що сівалка потребує заміни.

Відповідач зазначив, що ПП «Бізон»офіційно не було запрошено на складання актів обстеження спеціалістом-інспектором Чернігівського районної інспекції Держтехнагляду, походження даних актів відповідачу не відомо, акти складені в односторонньому порядку.

Відповідач зазначив, що не визнає експертизу, висновки якої були надані до суду у якості доказів, так як вона проведена також з грубими порушеннями норм Законів, та є не всебічною.

31.08 2009 року за № 189 ПП «Бізон»надало відповідь ПСП Агрофірмі «Росія», в якій зазначено, що відповідач не вбачає ніяких законних підстав для розірвання даного договору, у зв’язку з тим, що ним належним чином виконані умови поставки товару, за який позивач за зустрічним позовом до теперішнього часу не розрахувавсь.

Відповідно до статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ст. 688 ЦК України, покупець зобов’язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після, того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Приписами ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до ст.. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 215 ЦК України встановлені підстави і наслідки недійсності угод згідно з якою, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Статтею 203 ЦК України встановлені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими атами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, договір купівлі-продажу № 6 від 01.01.07 р. цілком відповідає вимогам чинного законодавства, а у суду не має законних підстав для визнання його недійсним.

Також не знайшли підтвердження у суду щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 30 000грн.збитків, як необґрунтовано заявлено.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч.1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов –це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально –правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, враховуючи також вимоги ст. 22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову –це право позивача.

Отже, відсутність порушеного права позивача унеможливлює його захист в судовому порядку, а тому, керуючись ст., ст. 33, 34 ГПК України позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що позивач (за зустрічним позовом) не довів факт продажу неякісного товару, що в свою чергу спростовує твердження про порушення ПП “Бізон” умов договору купівлі-продажу № 6 від 01.01.2007 р.

За таких обставин, у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу віднести на відповідача за первісним позовом, за зустрічною позовною заявою, судові витрати відносяться на позивача (відмова у зустрічному позові).

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 46, 49, 60, 82 - 85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма Росія” (71230 Запорізька область Чернігівський район с. Верхній Токмак, вул.. Леніна,5 ЄДРПОУ 30085696 р/р 2600630160655 в ЗоД “ПІБ” м. Бердянськ, МФО 313117) на користь Приватного підприємства “Бізон” (71001 Запорізька область, смт Куйбишеве, вул. 74 ЄДРПОУ 31964495 р/р 26007300004568 в АКБ “Форум” МФО 313913) 89 714 (вісімдесят дев’ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 31 коп. основного боргу, 8 971 (вісім тисяч дев’ятсот сімдесят одна) грн. 43 коп. штрафу, 8 848 (вісім тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 53 коп. пені, 1 106 (одна тисяча сто шість) грн. 07 коп. суми 3% річних, 6 459 (шість тисяч чотириста п’ятдесят дев’ять) грн. 42 коп. суми інфляційних втрат, 1 151 (одна тисяча сто п’ятдесят одна) грн.00 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

У задоволенні зустрічного позову Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма Росія”, с. Верхній Токмак Чернігівський район Запорізька область до Приватного підприємства “Бізон”, смт Куйбишеве, Запорізька область про розірвання договору купівлі-продажу № 6 від 01.01.07р. та стягнення коштів у розмірі 30 000грн. сплачений за придбаний товар сівалку СЗТ-5,4 заводський номер 14 - відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 10.12.2009р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.