Рішення № 90053224, 15.06.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/2374/19

Номер провадження: 2/225/8/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 червня 2020 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Ткач Г.В.,

за участю

секретаря судового засідання - Пузиревської Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в АР Крим та м. Севастополі про зняття арешту з нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому на підставі договору про іпотечний кредит № 004-2012 від 28.03.2012, укладеного з ПАТ «Державний ощадний банк України». Відповідно до умов договору, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань між сторонами договору було укладено іпотечний договір 1/2012, при цьому було внесено відповідний запис (обтяження) до Єдиного Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Зазначає, що належним чином виконує зобов`язання, покладені на нього як на позичальника. Крім вищезазначеного нерухомого майна, він є власником 1/4 частини житлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_2 . Разом зі співвласниками житлового приміщення у 2018 році було вирішено відчужувати дане приміщення. Підготувавшись до укладення договору купівлі-продажу він подав відповідні документи до Торецької державної нотаріальної контори для посвідчення договору купівлі-продажу. Однак, згодом нотаріус повідомив, що в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна існує архівний запис, який зареєстровано першою Ялтинською державною нотаріальною конторою 20.06.2008 (реєстраційний номер обтяження - 7424145), підставою для якого була постанова слідчого відділу м. Ялта АР Крим. Так, при реєстрації вказаного обтяження було застосовано обтяження всього майна ОСОБА_1 , без зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків та інших відомостей, які ідентифікують особу, щодо якої вчинено запис.

Позивач зазначає, що вказана заборона, жодним чином не стосується його, ОСОБА_1 , який народився та продовжував весь час мешкати на території м. Торецька (попередня назва міста - Дзержинськ), до кримінальної відповідальності не притягався та навіть жодного разу не перебував в м. Ялта. Вказаний архівний запис в реєстрі заборон стосується зовсім іншої людини, прізвище, ім`я та по-батькові якої збігається з його даними. Існування такої заборони, не дозволяє йому розпоряджатись на власний розсуд нерухомим майном та значною мірою впливає на реалізацію його прав, оскільки реєстр містить відомості про накладання арешту на «все» майно ОСОБА_1 , без зазначення РНОКПП особи. Таким чином, він не може продати належну йому частку житлового приміщення, а в подальшому також не зможе розпорядитися майном, за яке на даний час сплачує чималі грошові суми.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом, в якому ОСОБА_1 просить припинити вказане обтяження та доручити проведення процедури внесення запису про припинення обтяження будь-якому державному реєстратору на території України.

Представник позивача - адвокат Саєнко О.М. в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений шляхом надсилання судових повісток про виклик разом з копіями відповідних документів.

Беручи до уваги думку позивача, який не заперечує проти заочного вирішення справи, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до положень ст.ст. 280-283 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Оцінив докази, зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду, враховуючи норми чинного законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, керуючись принципом верховенства права суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інститут права власності в Україні регулюється приписами статті 41 Конституції України.

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 321 ЦПК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених законом та у встановленому законом порядку.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 27.04.2007 року та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_3 .

Згідно з Відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на невизначене нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис; реєстраційний номер обтяження: 7424145 ; тип обтяження: арешт (архівний запис); зареєстровано: 20.06.2008 року за №7424145 реєстратором: Перша Ялтинська нотаріальна контора, 98600, Автономна Республіка Крим; підстава обтяження: постанова, б/н, 23.06.2003, слідчий відділ м. Ялта; архівний номер: 3276027 SYMFEROPOL210 , архівна дата: 10.07.2003 11:41; дата виникнення: 10.07.2003; № реєстра - 129306-103, внутр. № В701672В28F44A2C3956, коментар: Я-2003-337.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 28.03.2012 року Витягу про державну реєстрацію прав від 06.06.2012 та Витягу з Державного реєстру правочинів від 28.03.2012 ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_4 .

Згідно з довідкою ТВБВ №10004/0405 філія - Донецьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» №104.405/2-25-268 від 05.06.2018 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 користується іпотечним кредитом № 004-2012 від 28.03.2012 на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 64 000 грн. Кредит наданий на 10 років з терміном остаточного погашення не пізніше 25.03.2022 року. Кредит сплачується вчасно за графіком погашення.

Відповідно до договору про іпотечний кредит №004-2020 від 28.03.2012 року, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 сторони досягли згоди щодо врегулювання усіх майнових та організаційних аспектів відповідно до умов договору.

Згідно з довідкою серії НОД №1969606 за обліками МВС громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець м. Торецька (Дзержинська) Донецької області до кримінальної відповідальності не притягується станом на 12.02.2016, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно із положеннями статей 391, 396 ЦК України позов про усунення перешкод права, не пов`язаних із позбавлення володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

За ч.1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав, зокрема, є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" від 27 серпня 1976 року № 6 в редакції від 30 червня 1978 року № 5, правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові №6-26цс13 від 15 травня 2013 року зазначено, що вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову).

Судом встановлено, що в наявності заборона на майно, але до суду не було надано доказів існування правових підстав для порушення права власності позивача. Оскільки ОСОБА_2 кредитні зобов`язання виконує, кредит сплачується вчасно за графіком погашення, не має інших боргових зобов`язань, до кримінальної відповідальності не притягався та взагалі зазначає про відсутність факту відвідування м. Ялта. В той же час як наявність заборони на майно, за відсутності правових підстав для цього, порушує належне позивачу право власності, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині припинення обтяження щодо нерухомого майна позивача знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, відповідно до ст.74 Закону України «Про нотаріат» одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якої записи до Державною реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно пункту 9 та пункту 14 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, зокрема на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно: інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме манно.

Відповідно до п.п. 5.1 п.5 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: … про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.6 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Згідно з п.17 Порядку у разі наявності у базі даних заяв судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву власника об`єкта нерухомого майна.

У разі наявності у базі даних заяв судового рішення про скасування судового рішення, на підставі якого прийнято рішення про зупинення проведення реєстраційних дій, та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій або заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно відновлює державну реєстрацію прав з посиланням на зареєстровані у базі даних заяв судове рішення чи заяву.

Державний реєстратор також невідкладно відновлює державну реєстрацію прав, якщо власником об`єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, визначений законом, не подано судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Про зупинення державної реєстрації прав, відновлення державної реєстрації прав державний реєстратор невідкладно повідомляє власнику об`єкта нерухомого майна за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав. Повідомлення власнику об`єкта нерухомого майна здійснюється у разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про його абонентський номер мобільного телефона та/або адресу електронної пошти шляхом надсилання інформації в електронній формі.

Таким чином, зняття заборони є завершальною стадією вчинення дії, зокрема на підставі рішення суду, що не потребує окремого доручення реєстратору процедури внесення запису про припинення обтяження, про що просить позивач, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат між сторонами передбачений ст.141 ЦПК України. В той же час, представник позивача просить не стягувати з відповідача понесені позивачем судові витрати, у зв`язку з чим, суд не вирішує питання щодо їх розподілу.

Відповідно до п.3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені зокрема, 354, цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в АР Крим та м. Севастополі про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити частково.

Припинити обтяження відносно об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , що зареєстроване в реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №7424145, 20.06.2008 року Першою Ялтинською нотаріальною конторою (архівний номер 3276027SYMFEROPOL210, архівна дата - 10.07.2003, дата виникнення -10.07.2003, № реєстра - 129306-103).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30 денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 24.06.2020.

Суддя: