Рішення № 9005212, 19.11.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.09 Справа № 18/271/09

Суддя

за позовом приватного підприємства “ОЛІЯТОРГ” (фактична адреса: 03057, м. Київ, вул. Желябова, 2А, оф. 102; юридична адреса: 03124, м. Київ, вул. Радищева, 3)

до приватного підприємства “КОНСЕНТ-К” (69000, м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, буд. 40/8, кв. 152)

про стягнення 123 922,50 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Цімох В.М., довіреність № 06/11/09 від 06.11.2009 р., за посвідченням адвоката № 2038/10 від 25.04.2002 р.;

від відповідача: Казначеєва І.П., довідка АА № 070353, паспорт серія СА 187380 від 16.04.1996 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 27.10.2009 року звернувся позивач приватне підприємство “ОЛІЯТОРГ” з позовною заявою до відповідача приватного підприємства “КОНСЕНТ-К” про стягнення 123922,50 грн., а саме: 100750,00 грн. основного боргу, 11929,90 грн. пені, 8866,00 грн. індекс інфляції від суми заборгованості, 2376,60 грн. три проценти річних від суми заборгованості, на підставі договору № 0210/08 від 02.10.2008 р. . та ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 599, 624, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 32, 36, 49, 54, 55, 64-67,82 ГПК України.

Ухвалою суду від 30.10.2009 року порушено провадження у справі № 18/271/09, судове засідання призначено на 19.11.2009 р.

У судовому засіданні 15.01.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача визнав позовні вимоги. Розгляд справи закінчений 19.11.2009 р. Судом, за згодою представників сторін, в судовому засіданні 19.11.2009 р., оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2008 року ПП «Оліяторг»(далі –постачальник, позивач) та ПП «Консент-К»(далі –покупець, відповідач) уклали договір № 0210/08 (надалі –договір). За розділом 1 цього договору постачальник зобов’язується передати у власність покупця олію соняшникову рафіновану дезодоровану (надалі - товар), а Покупець зобов’язується оплатити та прийняти товар, відповідно до умов даного договору.

Згідно з розділами 3-5 договору, поставка товару здійснюється партіями, автотранспортом продавця і за його рахунок. Постачальник надає на товар наступні документи: сертифікат якості товару, виданий заводом-виробником; накладна на відпуск товару; податкова накладна. Ціна та кількість товару у кожній партії обговорюється окремо та вказуються у видаткових накладних. Оплата товару, який постачається за даним договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на умовах відстрочки платежу терміном 10 (десять) календарних днів з дати поставки товару на поточний рахунок постачальника.

Як свідчать надані суду документи, зокрема, видаткова накладна № РН-473 від 03.10.2008 р. та довіреність серії ЯОМ № 969936 від 03.10.2008 р., позивач здійснив відповідачу поставку товару у кількості 29880 кг на загальну суму 186750,00 грн. Отже товар повинен був бути оплачений відповідачем до 13.10.2008 р.

Із матеріалів справи, зокрема, банківських виписок з рахунку позивача вбачається, що відповідач в період з 15.10.2008 р. по 21.10.2009 р. свій обов’язок щодо оплати поставленого товару перед позивачем виконав частково на загальну суму 96000,00 грн. (позов направлений до суду 22.10.2009 р., відповідно відбитку поштового штемпелю поштового відділення Київ-32 на конверті, яким була відправлена позовна заява до господарського суду Запорізької області).

Отже, судом встановлено, що заборгованість за договором № 0210/08 від 02.10.2008 року ПП «Консент-К»перед ПП «Оліяторг»складає 90750,00 грн., факт чого підтверджується двосторонньо підписаним актом звірки взаємних розрахунків станом на 13.11.2009 р.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 100750,00 грн. основного боргу підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи встановлені судом факти, вбачається, що позовні вимоги є обгрунтованими в частині стягнення з відповідача 90750,00 грн. основного боргу, в частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу, суд відмовляє в задоволенні позову, оскільки відповідачем ця сума сплачена 21.10.2009 р., тобто до звернення із позовом до суду (22.10.2009 р. - дата відправки поштою позову).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Виходячи з пункту 7.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов даного договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,5% від суми несплаченого товару за кожен день прострочення оплати. За своєю правовою природою дана санкція є неустойкою, а саме: пенею.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його не вірним, а вимогу про стягнення 11929,90 грн. пені, такою, що підлягає задоволенню частково, оскільки вірним можливим періодом стягнення пені є 14.10.2008 р. –14.04.2009 р., позивач просив суд стягнути пеню, починаючи з 07.01.2009 р. Отже виходячи із умов договору, вказаного позивачем періоду та приписів чинного законодавства України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 6492,16 грн. пені за період часу з 07.01.2009 р. по 14.04.2009 р., що складає 98 днів. В частині стягнення 5437,74 грн. пені –суд відмовляє в задоволенні позову.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій на підставі ст. 625 ЦК України, суд вважає вимоги про стягнення втрат від інфляції за період з січня по вересень 2009 р. в сумі 8866,00 грн. та 3 % річних за період з 07.01.2009р. по 20.10.2009р. в сумі 2376,59 грн. обґрунтованими. Отже в цій частині позов задовольняється судом.

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пункту 2 Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.1996 р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникнення спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Підставою для відстрочення, розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Суд вважає, що виконання відповідачем цього рішення (в частині стягнення боргу) можливо лише при умові надання розстрочки його виконання строком на 3 місяці рівними частками, а саме: до 10.12.2009 р. –30250.00 грн., до 10.01.2010 р. –30250,00 грн., до 10.02.2010 р. –35250 грн.

Що стосується оплати послуг адвоката то, згідно зі ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України послуги адвоката, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Позивач надав суду угоду про надання юридичних послуг адвокатом № 66/2009 від 16.09.2009р., укладену адвокатом Цімохом В.М. та ПП «Оліяторг»щодо виконання адвокатом послуг при зверненні клієнта до господарського суду Запорізької області із позовом до ПП «Консент-К»(вартість послуг за договором склала 3000,00 грн.), а також прибутковий касовий ордер серії 02АААФ № 217032 від 16.09.2009 р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру серії 02АААФ № 217032 про оплату послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Згідно з п. 10 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/78 від 04.03.1998 р. (зі змінами) витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК.

В даному випадку господарський суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 1500,00 грн. витрат за послуги адвоката, зважаючи на обставини конкретної справи та розумну необхідність судових витрат для даної справи, а також 1084,85 грн. державного мита та 206,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства “КОНСЕНТ-К” (69000, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 40/8, кв. 152, код ЄДРПОУ 33528247, р/р 260070131434 в ТОВ “БМ БАНК”, МФО 380913) на користь приватного підприємства “ОЛІЯТОРГ” (фактична адреса: 03057, м. Київ, вул. Желябова, 2А, оф. 102; юридична адреса: 03124, м. Київ, вул. Радищева, 3, код ЄДРПОУ 32523468, р/р 26002101035475 в КРД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904) 90750 (дев’яносто тисяч сімсот п’ятдесят) грн. основного боргу, розстрочивши виконання рішення суду на 3 місяці рівними частками, а саме: до 10.12.2009 р. –30250,00 грн., до 10.01.2010 р. –30250,00 грн., до 10.02.2010 р. –30250,00 грн. Видати наказ.

3.          Стягнути з приватного підприємства “КОНСЕНТ-К” (69000, м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, буд. 40/8, кв. 152, код ЄДРПОУ 33528247, р/р 260070131434 в ТОВ “БМ БАНК”, МФО 380913) на користь приватного підприємства “ОЛІЯТОРГ” (фактична адреса: 03057, м. Київ, вул. Желябова, 2А, оф. 102; юридична адреса: 03124, м. Київ, вул. Радищева, 3, код ЄДРПОУ 32523468, р/р 26002101035475 в КРД “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904) 6492 (шість тисяч чотириста дев’яносто дві) грн. 16 коп. пені, 8866 (вісім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. втрат від інфляцій, 2376 (дві тисячі триста сімдесят шість) грн. 59 коп. трьох відсотків річних, 1084 (одну тисячу вісімдесят чотири) грн. 85 коп. державного мита, 206 (двісті шість) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1500 (одну тисячу п’ятсот) грн. витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

4.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст.84 ГПК України, 02.12.2009 р.