Ухвала суду № 90050393, 25.06.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

"25" червня 2020 р. Справа № 489/3912/18

Номер провадження 2-зз/489/22/20

УХВАЛА

25 червня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Румянцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання – Середою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні з виплатою вартості цієї частки та визнання права власності на частку квартири

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про скасування заходів забезпечення позову, в якій зазначив, що Ленінським районним судом м. Миколаєва розглядалась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні з виплатою вартості цієї частки та визнання права власності на частку квартири. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.12.2019 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні з виплатою вартості цієї частки та визнання права власності на частку квартири – задоволено. При розгляді справи, судом було вжито заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно. На теперішній час у нього відсутня можливість розпоряджатися своїм майном, оскільки вищезазначене майно перебуває під арештом.

Посилаючись на вищевикладене, заявник просив суд скасувати вищезазначені заходи забезпечення позову та зняти арешт з вказаного майна.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні з виплатою вартості цієї частки та визнання права власності на частку квартири – задоволено. Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 70612 гривень 00 копійок. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду набрало законної сили 09 січня 2020 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2020 року виправлено описку у судовому рішенні, зокрема п. 3 резолютивної частини зазначити: "Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 101 983 грн. 00 копійок.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2020 року виправлено описку у судовому рішенні, зокрема, зазначено прізвище, ім`я, по-батькові позивача " ОСОБА_1 ".

В ході розгляду цивільної справи ухвалою від 13.07.208 року в рамках забезпечення позову було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Статтею 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Крім вищезазначеного, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 р. передбачає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на приписи статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон) державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону запис про скасування державної реєстрації прав до державного реєстру прав вноситься у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Враховуючи те, що на даний час підстави для застосування заходів забезпечення позову відпали, суд вважає що заява про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту майна у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні з виплатою вартості цієї частки та визнання права власності на частку квартири - задовольнити.

Скасувати арешт 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , заборонивши здійснення відносно неї будь-яких угод, пов`язаних з її відчуженням (купівля-продаж, міна, дарування і т.п.).

Строк подання апеляційної скарги під час дії карантину , встановленого КМУ з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби COVID-19 продовжується на строк дії такого карантину (Розділ ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України).

Починаючи с офіційної дати закінчення карантину апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або https://court.gov.ua/fair/.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «25» червня 2020 року.