Рішення № 90050376, 24.06.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/4903/19

провадження №2/489/650/20

Заочне рішення

Іменем України

24 червня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У вересні 2019 року ПриватБанк звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 11099,61 грн. та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог вказано, що відповідач звернулася до ПриватБанку про надання кредитних послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 01.12.2010, згідно якої отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Через неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань станом на 31.07.2019 утворилася заборгованість в сумі 11099,61 грн., яка складається з 1009,05 грн. заборгованості по тілу кредиту, 7185,82 грн. заборгованості по процентам, 1900,00 грн. заборгованості по пені та комісії, а також 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 504,74 грн. штрафу (процентна складова).

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

У судове засідання, призначене на 24.06.2020 09:40 годину, сторони повторно не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.

У поданій до суду письмовій заяві представник ПриватБанку просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач причини неявки суду не повідомила та відзиву не надала.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

01.12.2010 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», на теперішній час Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та відповідачем укладено договір б/н у вигляді Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписавши анкету - заяву відповідач надала свою згоду, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

Одночасно відповідач підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» до договору SAMDN500000044171185, яка містить умови кредитування, нарахування процентів за користування кредитом, пені та штрафів.

Згідно цієї довідки, базова процентна ставка в місяць за користування кредитом в національній валюті складає 3 (три) відсотки в місяць із розрахунку 360 днів в рік. Строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа кожного місяця, слідкуючого за звітним.

Позивач додав до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом ПриватБанку від 06.03.2010 № СП-2010-256, підпис на яких позичальника відсутній.

Відповідно до розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань станом на 31.07.2019 утворилася заборгованість в сумі 11099,61 грн., яка складається з 1009,05 грн. заборгованості по тілу кредиту, 7185,82 грн. заборгованості по процентам, 1900,00 грн. заборгованості по пені та комісії, а також 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 504,74 грн. штрафу (процентна складова).

Факт руху грошових коштів на картковому рахунку позивач підтвердив випискою по основній карті відповідача за період з 01.01.1999 по 01.12.2019, а також довідкою про картки, видані відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору: НОМЕР_4, терміном дії до січня 2014 року; НОМЕР_5, терміном дії до лютого 2016 року; НОМЕР_2, терміном дії до серпня 2016 року; НОМЕР_3, терміном дії до травня 2020 року

Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного правового регулювання.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідач розуміла Умови та Правила надання банківських послуг, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.

Наданий позивачем витяг з Умови та Правила надання банківських послуг не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити відповідні зміни до умов та правил споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 по справі № 6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

За такого, додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг, суд розцінює як належний доказ.

Між тим, підписана відповідачем анкета-заява про приєднання до умов кредитування та довідка про умови кредитування з використанням кредитки, які містить умови кредитування, зокрема нарахування процентів за користування кредитом, пені та штрафів, є належними і допустимими доказами та підтверджують про наявність між сторонами укладеного кредитного договору.

За таких обставин, враховуючи підтвердження позивачем випискою по основній карті фактичне отримання відповідачем кредиту та користування кредитними коштами, суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог про стягнення заборгованості по кредиту та процентам.

Між тим суд не погоджується з розміром процентів.

Як вбачається із розрахунку позивача на заборгованість по кредиту 1009,05 грн., з 31.01.2018 по 31.07.2019, нараховано проценти виходячи з процентної ставки 43,20 відсотків річних, що не відповідає умовам договору, яким передбачено нарахування процентів в розмірі 36 відсотків річних.

Отже, з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами в сумі 1415,14, з яких проценти за вказаний вище складають 550,94 грн. (1009,05 х 36 % х 546 дн./360 дн.), а до цього згідно розрахунку позивача 864,20 грн..

Крім вказаної заборгованості, позивач також просить стягнути з відповідача неустойку у вигляді пені та штрафів, з чим суд погоджується не в повні мірі.

Як встановлено із матеріалів справи, разом з заявою відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка містить умови нарахування пені та штрафів.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення (порушення строків виконання грошових зобов`язань), свідчить про неправомірність такого застосування положенням статті 61 Конституції України.

Таким чином, за порушення строків виконання грошових зобов`язань з позичальника може бути стягнутий тільки один вид неустойки.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21.10.2015 по справі № 6-2003цс15та постановах Верховного Суду від 03.10.2018 по справі № 366/1358/16-ц, 14.01.2020 по справі № 765/2104/13-ц та 26.02.2020 по справі № 442/4445/15-ц.

Враховуючи наявні у справі докази та розмір доведеної позивачем заборгованості по кредиту, з відповідача підлягають стягненню штрафи в розмірі 500 гривень та 5 % від ціни позову, що складає 146,20 грн. ((1009,05 + 1415,14+ 500,00) х 5%).

З огляду на наведе вище в стягненні пені та комісії слід відмовити. Крім того, позивач не конкретизував їх розмір, які є окремими видами платежів. Також, відповідно до правових висновків викладених Верховним Судом України у постанові від 06.09.2017 по справі № 6-2071цс16 та постанові Верховного Суду від 24.10.2018 по справі № 276/4216/16-ц, застосування яких з огляду на дату укладення кредитного договору є обов`язковим, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 1009,05 грн. заборгованості по кредиту, 1415,14 грн. процентів, а також 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) і 146,20 грн. штрафу (процентна складова), всього 3070,39 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 531,34 грн. (1921,00 * 27,66 %).

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 01.12.2010, яка станом на 31.07.2019 складається із 1009,05 грн. заборгованості по кредиту, 1415,14 грн. процентів, а також 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) і 146,20 грн. штрафу (процентна складова), всього 3070,39 грн., а також 531,34 грн. судового збору.

У іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на перегляд заочного рішення та апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Відомості про учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 24.06.2020.

Суддя І.В.Коваленко