Ухвала суду № 90049979, 24.06.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/1104/18

Провадження № 1-кп/127/79/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Шеліховської І.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників обвинувачених Самсонюка В ОСОБА_3 , Бондарчука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці клопотання прокурора Шеліховської І.Ю. про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2, 3 ст. 185 КК України, відомості про яке внесені 29.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020020001778, –

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2, 3 ст. 185 КК України.

Прокурор Шеліховська І.Ю. заявила клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою мотивуючи наступним. Ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшилися, запобіжний захід відносно обвинуваченого обрано правильно, підстав для його зміни скасування немає. Прокурор зазначив, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став, обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі. Обвинувачений перебуваючи на волі може продовжувати вчиняти нові корисливі злочини, може переховуватись від суду, впливати на свідків, іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Самсонюк В.В. щодо продовження дії запобіжного заходу заперечував, мотивуючи наступним. Ризики передбачені ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання його підзахисному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на його думку, відпали. Протягом всього часу розгляду справи ОСОБА_1 жодним чином не здійснював тиску на потерпілих чи свідків. Прокурором не вказано які саме докази може спотворити обвинувачений ОСОБА_1 , у зв`язку з чим захисник вважає даний ризик надуманим. Адвокат Самсонюк В.В. запевняв суд, що ОСОБА_1 немає наміру переховуватись від суду чи вчиняти нові злочини. Адвокат просив врахувати, що його підзахисний уже досить тривалий час перебуває під вартою, а кримінальне провадження на стадії завершення. Захисник просив врахувати, що його підзахисний має малолітню дитину, дружину та матір. У нього відсутні не зняті та не погашені судимості. На переконання сторони захисту клопотання прокурора не підлягає задоволенню. На думку захисника, на даний час можливо змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт за місцем проживання його сім`ї, і такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення розгляду даного кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку захисника обвинуваченого Рачука М.А.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Бондарчук В.В. заперечував проти клопотання прокурора, зазначивши, що ризики ніяким чином не підверджені. Просив врахувати, що в обвинуваченого ОСОБА_1 є сім`я та постійне місце проживання. Просив змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на інший не пов`язаний з триманням під вартою.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинувачених переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Відповідно до п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до положено ст. 194 КПК України, суд при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу повинен встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суд при вирішенні клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , за який, в разі доведення його винуватості, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.

На переконання суду, є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може переховуватись від суду, продовжувати вчиняти інші злочини.

Судом враховано положення статті 178 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_1 має соціальні зв`язки, а саме дитину, дружину та матір, та постійне місце проживання. Однак вказані обставини не виключають, що обвинувачений перебуваючи на волі, може переховуватись від суду.

В матеріалах справи відсутня інформація, що обвинувачений ОСОБА_1 до затримання був працевлаштований, тому існує ризик, що він може продовжувати вчиняти інші корисливі злочини.

Також існує ризик, що у разі зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, останній може перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді іншим чином.

За даних обставин, суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Шеліховської І.Ю. про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою – задовільнити.

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 24.06.2020 до 22.08.2020 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької місцевої прокуратури для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя: