Рішення № 90048084, 01.06.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9901/19

пр. № 2/759/793/20

01 червня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гродського П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у м. Києві Халявка Наталії Миколаївни, третя особа: Обслуговуючий кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Нева» про визнання недійним договору дарування та скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

у травні 2019 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд визнати протиправними та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО ГТУЮ у м. Києві Халявки Наталії Миколаївни, яка діяла як державний реєстратор, про державну реєстрації прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 23728796 від 30.11.2007, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1426927780000 та визнати недійсним договір дарування гаражу від 05.12.2017 посвідчений приватним нотаріусом нотаріуса КМНО ГТУЮ у м. Києві Халявки Наталєюї Миколаївною.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивач був членом Обслуговуючого кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Нева» 1976 р. по квітень 2018 р., що підтверджується довідкою за №037 від 20.08.2018 на території якого знаходився його гараж НОМЕР_1 , ряд 8, загальною площею 36,6 кв.м, однак у липні 2018 р . після сварки біля гаражу з приводу чинення позивачу перешкод у користуванні гаражем та не допуску до нього, між ним та ОСОБА_3 , остання надала позивачу договір дарування гаражу від 05.12.2017 та повідомила, що власником гаражу є її племінник ОСОБА_2 , вищезазначений договір посвідчений ПНКМНО Халявкою Н.М. і позивач коли його підписував не прочитав, оскільки був впевнений, що підписує дозвіл на ремонт автомобіля відповідача ОСОБА_2 у спірному гаражі, внаслідок чого позивач не усвідомлював, який договір підписує та його дії були направлені на настання інших правових наслідків, а саме надання дозволу на ремонт автомобіля відповідача по справі, також з тексту вищевказаного договору дарування гаражу від 05.12.2017 позивач дізнався про реєстрацію за ним права власності на вищевказаний гараж, яка була проведена ПН КМНО Халявкою Н.М., однак позивач гараж не приватизував та право власності на гараж за собою не реєстрував, також не отримував та не подавав до кооперативу жодних документів для приватизації гаражу, крім того позивач не звертався до суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ІНЕО Плюс» про надання висновку про вартість майна-гаражного боксу, внаслідок чого вказаний договір дарування був підписаний позивачем під впливом омани зі сторони відповідача та помилково.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31.05.2019 відкрито загальне позовне провадження по справі (а.с. 20).

30.09.2019 представник відповідача який діяв інтересах ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву в якій зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки при укладанні договору дарування та посвідчені його приватним нотаріусом позивач добровільно, та дійсно було його волевиявлення бажав передати у власність гараж відповідачу, мова про надання лише дозволу на ремонт автомобіля відповідача в гаражі позивача взагалі не велася, нотаріусом при укладанні такого договору було встановлено дійсні наміри кожної зі сторін до вчинення правочину, який він посвідчував, перед укладенням вказаного договору, позивач ознайомився зі назвою даного документа, який він підписував, та жодною своєю дією не вияв незгоди щодо укладення договору дарування гаражу, не відмовився його підписувати до з`ясування всіх умов правочину та не задав будь-яких додаткових чи уточнюючих запитань щодо предмета вказаного договору, також перед укладенням з відповідачем договору дарування гаража позивач самостійно здійснив державну реєстрацію свого права власності на гараж у ДРРПНМ шляхом звернення 30.11.2017 до ПН КМНО Халявки Н.М., яка діє як державний реєстратор майнових прав на нерухоме майно, із відповідною заявою про державну реєстрацію свого права власності на гараж, крім цього посилання позивача на те, що сплата експлуатаційних внесків за 2017 рік не є свідченням того, що позивач не знав про укладений ним договір дарування гаражу, оскільки експлуатаційні внески виплачувалися саме з 2017 р., коли власником гаражу був саме позивач (а.с. 40-45).

Крім цього представник відповідача який дія в інтересах ОСОБА_2 30.09.2019 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 47-50).

Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином, 29.05.2020 позивач подав до суду заяву в якій просив відкласти розгляд справи через недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19 (а.с. 71, 72).

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідач ПНКМНО ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, про слухання справи повідомлена належним чином, 12.05.2020 подала заяву про неможливість прибути на судове засідання в якій також просила провести заміну відповідача з ПНКМНО ОСОБА_4 на Центральне між регіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про слухання справи повідомлена належним чином.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України судом вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки які належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно положень п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати у майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Судом встановлено, що 05.12.2017 на підставі договору дарування, посвідченого ПН ПННО Халявко Н.М . , зареєстрованого у реєстрі №6196 ОСОБА_1 перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, безоплатно передав у власність (подарував), а обдарований ОСОБА_2 , прийняв у дар належний дарувальнику на праві приватної власності гараж номер НОМЕР_1, ряд 8, який знаходиться в обслуговуючому кооперативі по будівництву на експлуатації індивідуальних гаражів «Нева» (Святошинський район, адреса: ГК: м. Київ, вул. Симиренка, 16 а (а.с. 11).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності гараж номер НОМЕР_1, ряд 8, який знаходиться в обслуговуючому кооперативі по будівництву на експлуатації індивідуальних гаражів «Нева» (Святошинський район, адреса: ГК: м. Київ, вул. Симиренка, 16 а (а.с. 12).

Так, позивач звернувся до суду 25.05.2019, що підтверджується штемпелем на позовній заяві вх. №31436 (а.с. 1).

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Так, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах касової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; про переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності; у зв`язку з недоліками проданого товару; про розірвання договору дарування; у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти; про оскарження дій виконавця заповіту; про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення зого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх об`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Спеціальна позовна давність встановлюється тривалістю у один рік для вимог щодо розірвання договору дарування (ст. 258 ЦК України).

Предметом позовних вимог є визнання дійсним договору дарування.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України в чинній на даний час редакції, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику іропейського суду з прав людини, як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи дом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання умачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна вність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду для закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати справедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про дії, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили стовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 пеня від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти сії»).

Таким чином, зазначене дає підстави для висновку про те, що здійснення і захист вільних прав тісно пов`язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє гановленню судами істини, а отже, ефективному поновленню порушеного права. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню визначеності у відносинах між їх учасниками.

За змістом ст.ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову обою, право якої порушене. При цьому у випадку пред`явлення позову особою, право якої порушене, відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого вільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України, обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) надає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Частиною 2 ст. 719 ЦК України передбачено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Тобто, моментом укладення Договору дарування гаражу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є дата його нотаріального посвідчення, а саме 05.12.2017.

Позивач самостійно підписував вищезазначений договір дарування гаражу, тому був обізнаний про існування договору та усвідомлював наслідки укладання такого договору з моменту його нотаріального посвідчення, тобто в межах строку позовної давності, а саме з 05.12.2017.

Отже, оскільки строк позовної давності стосовно розірвання договорів дарування становить один рік, строк позовної давності стосовно розірвання договору дарування гаражу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , посвідченим 05.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального зкругу Халявкою Н.М., зареєстровано в реєстрі за № 6196, сплинув 06.12.2018, а позовна заява подана тільки у травні 2019 року.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволеню з підстав спливу однорічного строку позовної давності.

Керуючись ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись вимогами п ст.ст. 256, 258, 261, 267, 640, 717 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 19, 48, 76-82, 141, 205, 223, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у м. Києві Халявка Наталії Миколаївни, третя особа: Обслуговуючий кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Нева» про визнання недійним договору дарування та скасування державної реєстрації права власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 01.06.2020.