Рішення № 90046575, 24.06.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/8531/20

н/п 2-а/766/640/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

справа №766/8531/20; провадження№2-а/766/640/20

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (РНОКПП 40108646, вул.. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача

29.05.2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, у якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2571641 від 22.05.2020 року, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення – штраф в розмірі 170 грн. за ч. 6 ст. 121 КУпАП; судові витрати покласти на відповідача.

Позиція позивача

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22.05.2020 року серії ЕАМ №2571641 на підставі ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення та наклав на позивача штраф у розмірі 170 гривень.

Підставою для накладення штрафу стало те, що позивачем порушено п.2.9.в ПДР, а саме: керування водієм транспортного засобу з неосвітленим номерним знаком.

Позивачем було надано інспектору усні пояснення про те, що номерний знак НОМЕР_2 належним чином освітлений, де можна побачити цей номерний знак.

Додатково позивач зазначає про те, що відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля поліцейського не є належними та допустимими доказами, на підставі яких прийнято рішення суб`єктом владних повноважень про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки в порушення підпункту третього частини третьої статті 283 КУпАП постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

З підстав зазначеного та посилаючись на ст. 287-289 КУпАП, ст. ст. 5, 160, 161, 28 КАС України позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позиція відповідача

24.06.2020 року представник Департаменту патрульної поліції Ратушко В.А. через канцелярію суду подала відзив на адміністративний позов про скасування постанови ЕАМ №2571641 від 22.05.2020 року у справі про адміністративне правопорушення.

Вказує, що 22.05.2020 року близько 22 години 42 хвилини, інспектори поліції під час патрулювання виявили автомобіль Хонда Аккорд, номерний знак НОМЕР_2 , у якого у темну пору доби був не освітлений задній номерний знак, що є порушенням п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України (ПДР).

Зупинивши правопорушника, поліцейські підійшли до водія даного т/з, належним чином представились та попросили його пред`явити відповідні документи на т/з як того вимагає ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» у зв`язку з тим, що Позивачем було порушено п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху, чим водій скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.6 ст. 121 КУпАП. Водієм даного автомобіля виявився позивач. За результатами розгляду адміністративної справи до Позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 170 грн., шляхом винесення постанови.

Факт адміністративного правопорушення та спілкування позивача з патрульним поліцейським зафіксовано на відео файлі 20200523093322000013, де позивач підтверджує, що номерний знак не освітлений (не горить лампочка).

Представник відповідача зазначає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, уповноваженою на те особою, тому підстави для задоволення адміністративного позову та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №2571641 від 22.05.2020 року відсутні.

До відзиву долучено диск з відео файлом №20200523093322000013 від 22.05.2020 року та докази направлення відзиву з відеофайлом на адресу позивача.

Викладаючи свою позицію у відзиві, відповідач нормативно обґрунтовував свої заперечення посилаючись на Правила дорожнього руху України п.2.9. «в», ст. ст. 121, 222, 258 КУпАП, ст. ст. 23, 62, Закону України «Про національну поліцію», Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015р. № 1395 зареєстрованого в МЮУ 10.11.2015р. за №1408/27853.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 01.06.2020 року позовну заяву залишено без руху, позивачу строку п`ять днів на усунення вказаних в ухвалі суду недоліків.

05.06.2020 року від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, яку відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції передано судді 09.06.2020 року.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву. Судове засідання призначено на 17.06.2020 року.

У судове засідання, призначене на 17.06.2020 року позивач не з`явився, 17.06.2020 року через канцелярію суду подав заяву про проведення судового засідання без його участі.

17.06.2020 року представник відповідача через канцелярію суду подала заяву про перенесення розгляду справи для надання можливості ознайомлення з матеріалами адміністративної справи у зв`язку з неотриманням представником відповідача позовної заяви з додатками.

Розгляд справи відкладено на 24.06.2020 року.

У судове засідання, у час призначений для розгляду справи позивач не з`явився, 22.06.2020 року через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

24.06.2020 року на адресу суду представник відповідача за довіреністю Ратушко В.А. подала відзив на позовну заяву із зазначенням позиції відповідача щодо заявлених позовних вимог, диск з відео файлами «20200523093322000013» та докази направлення відзиву з відеофайлом на адресу позивача.

Таким чином судом встановлено, що у судове засідання, у час призначений для розгляду справи позивач та представник відповідача не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем знаходження, направлення СМС-повідомлень, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125. Подали клопотання про розгляд справи у відсутності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 5 ст. 205 КАС України визначено, що у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта(ч.9 ст. 205 КАС України).

З урахуванням положень ст.205 КАС України, належного повідомлення осіб, що не прибули у судове засідання, заяви позивача, представника відповідача про розгляд справи без їх участі та відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні без сторін, суд постановляє про розгляд справи у письмовому провадженні без участі сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини встановлені судом.

22 травня 2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП.

У постанові серії ЕАМ №2571641 від 22.05.2020 року, що винесена відносно позивача, зазначено, що 22.05.2020 року близько 22 год. 42 хв. в м. Херсон по вул. Потьомкінська, 60, керуючи транспортним засобом HONDA ACCORD, д.н.з. НОМЕР_2 , водій керував транспертним засобом у якого у темну пору доби був неосвітлений державний номерний знак, чим останній порушив п.2.9.в. ПДР України – керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП.

З пояснень позивача викладених у позовній заяві вбачається, що відповідач склав постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22.05.2020 серії ЕАМ №2571641 на підставі ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення та наклав на позивача штраф у розмірі 170 гривень. Підставою для накладення штрафу стало те, що позивачем порушено п.2.9.в ПДР, а саме: керування водієм транспортного засобу з неосвітленим номерним знаком.

Позивачем було надано інспектору усні пояснення про те, що номерний знак НОМЕР_2 належним чином освітлений, де можна побачити цей номерний знак.

Додатково позивач зазначає про те, що відеозаписи з відеореєстратора службового автомобіля поліцейського не є належними та допустимими доказами, на підставі яких прийнято рішення суб`єктом владних повноважень про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки в порушення підпункту третього частини третьої статті 283 КУпАП постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення.

На нормативне обґрунтування своєї позиції позивач посилався на ст. 283 КУпАП, ст. ст. 5, 160, 161, 286 КАС України.

З поданого представником Департаменту патрульної поліції Ратушко В.А. відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що 22.05.2020 року близько 22 години 42 хвилини, інспектори поліції під час патрулювання виявили автомобіль Хонда Аккорд, номерний знак НОМЕР_2 , у якого у темну пору доби був не освітлений задній номерний знак, що є порушенням п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України (ПДР).

Зупинивши правопорушника, поліцейські підійшли до водія даного т/з, належним чином представились та попросили його пред`явити відповідні документи на т/з як того вимагає ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» у зв`язку з тим, що Позивачем було порушено п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху, чим останній скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.6 ст. 121 КУпАП. Водієм даного автомобіля виявився позивач. За результатами розгляду адміністративної справи до Позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 170 грн., шляхом винесення постанови.

Факт адміністративного правопорушення та спілкування позивача з патрульним поліцейським зафіксовано на відео файлі 20200523093322000013, де позивач підтверджує, що номерний знак не освітлений (не горить лампочка).

Викладаючи свою позицію у відзиві, відповідач нормативно обґрунтовував свої заперечення посилаючись на Правила дорожнього руху України п.2.9. «в», ст. ст. 121, 222, 258 КУпАП, ст. ст. 23, 62, Закону України «Про національну поліцію», Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015р. № 1395 зареєстрованого в МЮУ 10.11.2015р. за №1408/27853.

Із наданого суду для дослідження диску з відео файлом «20200523093322000013» встановлено, що інспектором патрульної поліції дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Щодо відеофіксації факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, суд зазначає, що відеофіксація здійснювалася у темну пору доби, тому зображення на відеофайлі «20200523093322000013», у більшості своїй, є розмитим, з засвіченими білими спалахами, що не дає суду можливості встановити дійсні обставини вчиненого правопорушення. Також, суд зауважує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення на відеофайлі «20200523093322000013» при ввімкнутих задній лівій та правій фарах чітко видно д.н.з. автомобіля НОМЕР_2 .

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та правомочність органу, що її виніс, згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 6 статті 121 КУпАП.

Згідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, в тому числі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Пунктом 1.1 ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

У відповідності до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9. «в» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Приписами статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган(посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу(посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення(марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

У відповідності до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені Законом заходи, необхідні для з`ясування всіх необхідних у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що оскаржуючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач вказав, що її було винесено із порушенням вимог ст. 283 КУпАП, оскільки у постанові не зазначено технічного засобу, яким здійснювалася фіксація адміністративного правопорушення.

Із дослідженої у судовому засіданні оскаржуваної постанови вбачається, що п. 9 не містить інформації щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фіксацію адміністративного правопорушення.

Таким чином, судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

Водночас, приписами ч. 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача, щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст. 72 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та 13.02.2020 року у справі №524/9716/16-а.

Суд звертає увагу на те, що у висловленій правовій позиції не розмежовується спосіб фіксації адміністративного правопорушення чи то здійснюється він у автоматичному режимі чи не в автоматичному режимі.

За правилами частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Суд зауважує, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесеної постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладена на відповідача.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення і відповідно процедури розгляду адміністративної справи за цим фактом, відповідачем надано диск з відео файлами « НОМЕР_3 ».

Судом не може бути прийнято до уваги як належні та допустимі докази відео файли « НОМЕР_3 », а саме відеозаписи з нагрудної камери інспектора на підставі якого прийнято рішення суб`єктом владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки в порушення підпункту третього частини третьої статті 283 КУпАП постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис.

Також суд зазначає, що показання свідків правопорушення (у разі його вчинення) відповідачем не відбиралися, оскільки до матеріалів справи копії таких показань не додано, посилання на показання свідків в оскаржуваній постанові відсутні.

Оскільки, суду не надано представником відповідача належних та допустимих доказів підтвердження вчинення позивачем правопорушення, поставленого у вину позивачеві, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що факт скоєння адміністративного правопорушення не заперечується позивачем, у зв`язку із чим визнається факт скоєного правопорушення.

Суд вважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності, оскільки з`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його з урахуванням усіх істотних аспектів у справі.

Відповідно до положень частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного, судом встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить зазначення доказів вчинення правопорушення, що є підставою для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції №4 від 29.05.2020 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 420,40 грн. Згідно квитанції №0.0.1727064407.1 від 05.06.2020 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 420,40 грн. та комісію у розмірі 5,00 грн.

З огляду на положення ст. ст. 132, 139 КАС України, з урахуванням сплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , на користь останнього підлягають відшкодуванню понесені ним витрати по сплаті судового збору, а саме: 845 грн. 80 коп.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 14, 72, 74, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (РНОКПП 40108646, вул.. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАМ №2571641 від 22.05.2020 року про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170,00 грн..

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ невідомий, місцезнаходження: 73034, м. Херсон, просп. Адмірала Сенявіна, буд. 128) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 845 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України.

Відповідно до п.3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Згідно ч. 4 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного у письмовому провадженні, суд підписує рішення без його проголошення.

Дата складання повного тексту рішення 24.06.2020 року.

Суддя: Є.М. Булах