Рішення № 9004584, 17.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.09 р. Справа № 37/298пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: Прокурора м. Харцизька в інтересах держави, територіальної громади м. Іловайська в особі Іловайської міської ради Донецької області (Позивач), м. Іловайськ,

до Відповідача: ОСОБА_1, м. Іловайськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: визнання недійсним аукціону з продажу нежитлового вбудованого приміщення площею 29, 7 кв. м., розташованого за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1, результати якого оформлені протоколом №1 від 26.11.2007р. та договору купівлі продажу вказаного обєкту від 18.12.2007р.

із залученням Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача:

Третя особа 1: Виконавчий комітет Іловайської міської ради, м. Іловайськ, ідентифікаційний код 04053045

Третя особа 2: Товарна біржа „Іннекс” в особі Донецької філії, м. Донецьк, ідентифікаційний код 23773521

за участю уповноважених представників:

від Прокурора не зявився;

від Позивача не зявився;

від Відповідача не зявився;

від Третьої особи 1 не зявився;

від Третьої особи 2 не зявився

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 25.11.2009р. на 08.12.2009р., у судовому засіданні 08.12.2009р. оголошена перерва до 17.12.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор м. Харцизька в інтересах держави, територіальної громади м. Іловайська в особі Іловайської міської ради Донецької області (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі Відповідач) про визнання недійсним аукціону з продажу нежитлового вбудованого приміщення площею 29, 7 кв.м., розташованого за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1, результати якого оформлені протоколом №1 від 26.11.2007р. та договору купівлі продажу вказаного обєкту від 18.12.2007р.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на виявлені в ході проведення перевірки порушення спеціальних норм законодавства про приватизацію, зумовлених незалученням до цієї процедури органу приватизації, якого не було створено Позивачем.

На підтвердження вказаних обставин Прокурор надав: рішення Іловайської міської ради №V/15-280 від 23.03.2007р., №V/23-490 від 07.12.2007р., №V/21-421 від 18.10.2007р. з додатком; протокол № 1 від 26.11.2007р. про результати аукціону; лист №1155 від 22.10.2007р.; заявки на участь в аукціоні; договір купівлі-продажу №3189 від 18.12.2007р.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст.ст. 3, 6, 7 Закону України „Про приватизацію державного майна”, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 7, 9, 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 2, 12, 15, 22, 27, 29, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

До суду разом із позовом надійшла заява Прокурора №5086вих від 04.11.2009р. про вжиття заходів забезпечення позову, за результатами розгляду якої судом винесено ухвалу від 05.11.2009р.

Заявник позову надав письмові пояснення №5532вих від 04.12.2009р. (а.с.а.с.75,76) та додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 77-85).

Позивач подав заяву №02-03-09-706 від 24.11.2009р. з додатками (а.с.а.с.37-40), в якій, посилаючись на відсутність порушень державних інтересів, просив позов Прокурора залишити без розгляду, а провадження у справі закрити.

На підтвердження своєї позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 50-70).

У спільних із Третьої особою 1 письмових поясненнях від 07.12.2009р. (а.с.а.с.91-92) Позивач просив суд припинити провадження у даній справі, у звязку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач надав відзив на позов від 07.12.2009р. (а.с.а.с. 89,90), в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що він є неналежним відповідачем та неналежною стороною в господарському судовому провадженні, а провадження за цією справою слід припинити на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України через відсутність у Відповідача статусу субєкта підприємницької діяльності.

Ухвалою суду від 05.11.2009р. до участі у справі у якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача залучені: Виконавчий комітет Іловайської міської ради (Третя особа 1) та Товарну біржу „Іннекс” в особі Донецької філії (Третя особа 2).

Третя особа 1 підтримала позицію Позивача, підписавши спільні пояснення від 07.12.2009р. (а.с.а.с.91-92) з вимогами про припинення провадження у справі у звязку із необхідністю вирішення спору в порядку адміністративного судочинства.

Третя особа 2 надала письмові пояснення №14 від 19.11.2009р. (а.с.29) стосовно здійсненої процедури спірного аукціону та додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 30-36, 87).

Представники учасників справи у судових засіданнях підтримали свою позицію, викладену письмово. Крім того, у судовому засіданні 25.11.2009р. представник Позивача пояснив, що Положення про конкурсний відбір субєктів оціночної діяльності регламентує саме діяльність комісії з приватизації, а окремого органу приватизації Іловайської міської радою не утворено за браком коштів на утримання.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомлених учасників справи з урахуванням доведення ними своєї позиції по суті спору до відома суду у письмовому вигляді не перешкоджає вирішенню такого спору.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.2006р. Виконавчим комітетом Іловайської міської ради прийняте рішення „Про порядок та умови приватизації обєктів права комунальної власності” №179, яким затверджено Положення про конкурсний відбір субєктів оціночної діяльності та затверджено склад постійно діючої комісії з відбору субєктів оціночної діяльності. В подальшому означене рішення виконавчого комітету було затверджено Іловайською міською радою рішенням від 06.07.2006р. № V/4-69 (а.с.а.с.60, 61).

Відповідно до п. 1 вказаного Положення (а.с.а.с.56-59) встановлено, що воно регулює порядок проведення та умови залучення експертів до робіт з проведення експертної оцінки майна комунальної власності при його приватизації.

23.03.2007р. Іловайської міською радою прийняте рішення №V/15-280 про затвердження переліку нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади, що підлягають продажу (приватизації) у 2007р. Згідно означеного переліку (а.с.12) обєктом продажу (приватизації) шляхом аукціону визначене нежитлове вбудоване приміщення по пров. Щорса, 5, площею 29,95кв.м. Рішенням від 07.12.2007р. №V/23-490 до вказаного рішення Позивачем були внесені зміни відносно загальної площі обєкту продажу, визначивши їх у розмірі 29,7кв.м.

28.03.2007р. між Фондом державного майна України та Третьою особою 2 укладена угода про продаж майна, що перебуває у державній власності №198 (а.с.30), згідно п.1 якої Фонд доручає, а Третя особа 2 бере на себе виконання таких робіт: продаж на аукціоні обєктів приватизації, в тому числі обєктів незавершеного будівництва; продаж майна, що перебуває у державній власності, відчуження якого можливе з дозволу органів приватизації, строком до 28.03.2007р.

02.04.2007р. між Третьою особою 2 (Аукціоніст) та Третьою особою 1 (Виконком) був укладений договір угода про організацію та проведення аукціону (а.с.87), згідно п.п.1.1, 1.2 якої Виконком доручає, а Аукціоніст зобовязується організувати та проводити аукціони з продажу обєктів комунальної власності відповідно до Положення про проведення аукціонів.

Рішенням Іловайської міської ради від 18.10.2007р. №V/21-421 (а.с.а.с.31, 32) за результатами розгляду звіту ВАТ „Науково-консультативна впроваджувальна фірма „Універсал-Консалтінг” затверджено грошову оцінку обєкту комунальної власності частини нежитлового вбудованого приміщення за адресою АДРЕСА_1, площею 29,7кв.м. у сумі 5830,8грн.

22.10.2007р. Виконавчий комітет Іловайської міської ради направив Третій особі 2 лист №1155 (а.с. 17), в якому просив останню організувати та провести аукціон з продажу нежитлового вбудованого приміщення площею 29,7кв. м., розташованого за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Іловайської територіальної громади зі стартовою ціною 5830,8грн. з урахуванням ПДВ, згідно експертної оцінки.

Заявки на участь в аукціоні подано двома фізичними особами Відповідачем (20.11.2007р. а.с.а.с.23-25) та громадянином ОСОБА_3 (21.11.2007р. - а.с.а.с.20-23)

26.11.2007р. Третьою особою 2 був проведений аукціон, оформлений протоколом № 1 (а.с.16) з продажу нежитлового вбудованого приміщення площею 29,7кв. м., розташованого за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Іловайської територіальної громади, переможцем якого визнано громадянина України ОСОБА_2, який запропонував ціну у розмірі 6413,88грн.

18.12.2007р. між міською територіальною громадою м. Іловайська, Позивачем та Третьої особою 2, від імені яких діяв Іловайський міський голова Зубков І.Г., з одного боку, та Відповідачем, з іншого боку, на підставі рішень Іловайської міської ради, протоколу №1 про результати аукціону від 26.11.2009р., був укладений, нотаріально посвідчений та зареєстрований у Державному реєстрів правочинів (а.с.53) договір купівлі-продажу №3189 (а.с.26), згідно якого Міська територіальна громада м. Іловайська продала, а Відповідач купив обєкт нерухомого майна: нежитлове вбудоване приміщення площею 29,7кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1, що знаходиться на земельній ділянці Іловайської міської ради.

09.11.2009р. Харцизьким міським судом Донецької області винесено ухвалу (а.с.а.с.83-85) про закриття провадження у справі за позовом прокурора м. Харцизька інтересах Сухорукова М.Д. до Іловайського міського голови Зубкова І.Г., Іловайської міської ради, Виконавчого комітету Іловайської міської ради та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового вбудованого приміщення. Вказана ухала набрала чинності 17.11.2009р.

За таких обставин Прокурор, посилаючись на порушення процедури приватизації комунального майна, наполягає на задоволені розглядуваного позову.

Позивач проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у заяві №02-03-09-706 від 24.11.2009р. та письмових поясненнях від 07.12.2009р., підтриманих Третьої особою 1.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, приведених у відзиві від 07.12.2009р. (а.с.а.с. 89,90).

Третя особа 2 свою позицію виклала у письмові пояснення №14 від 19.11.2009р. (а.с.29).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи у тому числі - за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави. Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зазначене процесуальне право прокурора на позов відповідає його повноваженням, закріпленим ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” і завданням органів прокуратури, визначеним ст.121 Конституції України.

За змістом ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття судом позовної заяви прокурора, визначений ним орган набуває статусу позивача. Слід зазначити, що приписи цієї норми передбачають імперативне набуття органом статусу позивача незалежно від наявності у нього статусу юридичної особи, що узгоджується із положеннями ст.ст.1, 21 цього Кодексу. Так, означеними нормами встановлено, що позивачем у судовому процесі можуть бути субєкти, вказані в ст. 1 Кодексу, ч. 2 якої не передбачає наявності статусу юридичної особи як обовязкової ознаки процесуальної правосубєктності для державних та інших органів.

Отже, огляд діючого законодавства вказує на необхідність наступної сукупності умов для порушення господарським судом провадження за позовом прокурора в інтересах держави в особі певного органу та набуття цим субєктом статусу позивача у справі:

-наявність у майбутнього позивача статусу органу, уповноваженого державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

-наявність порушення (загрози порушення) державних інтересів;

Прокурор в даному випадку у якості Позивача визначив Іловайську міську раду, яка є органом місцевого самоврядування в силу приписів ч. 1 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування” та згідно ч.5 ст. 16 цього Закону від імені та в інтересах територіальних громад здійснює права субєкта комунальної власності.

Виходячи із правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, органом - позивачем, який визначається прокурором, може бути і орган місцевого самоврядування, а захищувані державні інтереси, які є оціночним поняттям, можуть і не збігатися із інтересами відповідного органу, який все одно виступає позивачем. Конституційним Судом України також визначено, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин і в їх основі є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Зважаючи на наведені у позовній заяві мотиви її подання, сутність порушуваних державних інтересів визначається у недотриманні визначеної законодавством процедури приватизації комунального майна, зумовлених відсутністю відповідного органу приватизації. Оскільки саме місцеві ради здійснюються право комунальної власності саме від імені та в інтересах відповідних територіальних громад, а метою приватизації як способу розпорядження відповідним майном згідно ст. 1 Закону України „Про приватизацію державного майна” є підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України, остільки дотримання відповідними органами місцевого самоврядування законодавства про приватизацію має безпосереднє відношення до інтересів територіальної громади, гарантії яких охоплюється конституційним принципом ст. 7 Основного закону України.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість подання розглядуваного позову Прокурором саме в інтересах Іловайської міської ради як Позивача, відхиляючи, таким чином заперечення останньої щодо неможливості порушення державних інтересів внаслідок приватизації комунального майна.

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні біржового аукціону з приватизації майна комунальної власності та укладеного за його результатами договору купівлі-продажу недійсними.

Виходячи з правової природи розглядуваних правовідносин приватизація комунального майна (нежитлового вбудованого приміщення) оцінка заявлених позовних вимог здійснюється насамперед у світлі положень Законів України „Про приватизації державного майна”, „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та Цивільного кодексу України, в редакції, що діяла на момент проведення аукціону та укладання договору купівлі-продажу.

Заперечення Позивача, Третьої особи 1 та Відповідача щодо непідвідомчості цієї справи господарському суду кваліфікується як юридично неспроможні та відхиляються, оскільки:

- по-перше, судом встановлено, що обєктом оспорюваної приватизації є нежитлове приміщення. Відтак, розглядувана справа не підпадає під виняток спорів щодо приватизації, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, які не підвідомчі господарському суду. Вказаний висновок суду у повній мірі відповідає позиції Вищого господарського суду України, сформульованій і в п. 3 Рекомендацій „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007 р. N 04-5/120.

- по-друге, в контексті імперативно визначеної ст. 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчості спорів про приватизацію (крім приватизації житлового фонду) господарським судам, наявність або відсутність у Відповідача статусу субєкта підприємницької діяльності не впливає на компетенцію господарського суду з розгляду цієї справи, що у повній мірі узгоджується із положеннями ч.2 ст. 1 та ст. 21 цього Кодексу, які передбачають можливість участі у визначених законом випадках громадян, що не є субєктами підприємницької діяльності, у судовому процесі у якості сторони. Аналогічна позиція закріплена Вищим господарським судом України в п.13 згадуваних Рекомендацій від 27.06.2007 р. N 04-5/120.

Зважаючи на вказані висновки відносно підвідомчості цієї справи суд відхиляє і заяву Позивача про залишення позову прокурора без розгляду та закриття провадження у справі (а.с.а.с.37,38), враховуючи також і те, що:

-відповідно п. 6 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України залишення позову, поданого прокурором, без розгляду може бути лише у випадку відмови від такого позову з боку громадянина, в інтересах якого позов був поданий;

-господарське процесуальне законодавство взагалі не передбачає можливості здійснення судом закриття провадження у справі. Якщо ж під цим розуміти припинення провадження у справі, то і в цьому випадку відмова Іловайської міської ради від позову, яка (відмова), доречи навіть не була оформлена згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у вигляді відповідної письмової заяви про відмову, не є обовязковою для прокурора згідно ч. 6 ст. 29 цього Кодексу.

Враховуючи положення ст. 13 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, ст.650, ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України за своєю правової природою спірний аукціон опосередковує публічну процедуру виявлення переможця для здійснення подальшого укладання договору купівлі-продажу майна, однією із сторін якого є громадянин ОСОБА_2.

Підставами позову Прокурора у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289 для визнання недійсними аукціону та договору купівлі-продажу є порушення стосовно: реалізації повноважень із здійснення відчуження комунального майна виключно органом приватизації; затвердження переліку обєктів, які підлягають приватизації та оцінки обєкту приватизації, що визначає його початкову ціну на аукціоні; здійснення публікації про аукціон та його проведення органом приватизації або уповноваженої ним особою; відсутність у сторони продавця спірного договору необхідного обсягу цивільної дієздатності на його вчинення.

Як справедливо зауважують Позивач та Відповідач, означені підстави повязані із порушеннями в діяльності органів місцевого самоврядування в процедурі приватизації, до яких (порушень) ОСОБА_2 не має безпосереднього відношення. Проте ця обставина жодною мірою не впливає на статус останнього як належного Відповідача, оскільки:

- в силу згаданих вище імперативних положень ч.2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України орган, у якому за висновком Прокурора уособлюються функції з реалізації захищуваних у судовому порядку державних інтересів, за будь-яких обставин набуває статусу Позивача навіть у випадку, коли порушення державних інтересів повязано саме із діями (бездіяльністю) цього органу або його посадових осіб;

- предметом спору є аукціон та укладений за його результатами договір купівлі-продажу, учасником та стороною якого відповідно є ОСОБА_2, остільки заявлені вимоги про недійсність аукціону та договору у розумінні ст. 21 Господарського процесуального кодексу України звернені до нього саме як до Відповідача. Правильність залучення покупця обєкту приватизація як відповідача у розглядуваній справі підтверджується позицією Вищого господарського суду України, викладеною в абз. 2 п. 4 Розяснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999 р. N 02-5/111.

Таким чином, твердження про неналежність ОСОБА_1 як відповідача у розглядуваній справі судом відхиляються.

Відносно наведених Прокурором підстав позову суд наголошує на такому:

Хоча місцеві ради згідно положень ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування” і здійснюють від імені територіальних громад права субєкта комунальної власності, в силу загального принципу, закріпленого ч. 2 ст. 19 Конституції України, реалізація таких прав має відбуватися у цілковитій відповідності щодо підстав, меж та способу, визначених Конституцією та іншими законами України, сутність якого (принципу) і наповнює зміст поняття „законність” як одної із засади здійснення місцевого самоврядування за ст. 4 вказаного Закону.

За змістом ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України сутність права власності полягає у можливості володіти, користуватися та розпоряджатися відповідним майном. Останнє повноваження власника полягає у визначені подальшої долі обєкту власності, зокрема у його відчужені іншій особі.

Відчуження індивідуально визначених обєктів комунальної власності згідно ч. 4 ст. 3 Закону України „Про приватизацію державного майна” регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Як встановлено ст.6 цього Закону одним з субєктів приватизації є орган приватизації, який згідно ч. 7 ст. 7 Закону створюється місцевою радою та здійснює продаж комунального майна. Здійснення лише таким органом функцій продавця комунального майна при його приватизації передбачається і ст. 4 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.

Між тим, як було встановлено судом, Позивачем не був створений орган приватизації. При цьому, визначена рішенням Виконавчого комітету Іловайської міської ради №179 від 02.06.2006р. постійно діюча комісії з відбору субєктів оціночної діяльності, становище якої регламентується Положенням про конкурсний відбір субєктів оціночної діяльності, у статусі органу приватизації сприйматися не може виходячи із її функції визначати на конкурсних засадах експерта для оцінки майна комунальної власності при його приватизації.

Відсутність органу приватизації як обовязкового субєкту процесу приватизації комунального майна та його належного продавця обєктивно унеможливлює законність процедури приватизації нежитлового вбудованого приміщення площею 29,7кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1, оскільки згідно ст.ст. 7, 15-17 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”:

- лише органи приватизації формують перелік обєктів власності, що підлягає приватизації шляхом аукціону, який (перелік) в подальшому затверджується місцевою радою;

- керівник органу приватизації затверджує акт про оцінку вартості майна, що визначає його початкову ціну на аукціоні;

- видання, в яких не пізніше як за 30 днів до проведення аукціону публікується відповідна інформації, визначаються органом приватизації;

- аукціон проводиться органом приватизації або уповноваженою ним особою.

Всі означені обовязкові складові процедури приватизації здійснені без участі органу приватизації - Позивачем або Третіми особами, що зумовлює висновок про незаконність визначення придбаного Відповідачем майна як обєкту приватизації, встановлення початкової ціни його проваджу на спірному аукціоні, проведення його неналежною особою, якому передувало порушення порядку інформування потенційних учасників. Вказані істотні процедурні порушення несумісні із принципами приватизації, закріпленими ч. 2 ст. 2 Закону України „Про приватизацію державного майна” та достатньою мірою обґрунтовують необхідність визнання аукціону недійсним.

В свою чергу, недійсність аукціону як способу виявлення Покупця, у сукупністю із:

- незаконністю визначення остаточної ціни, як істотної умови спірного договору купівлі-продажу за змістом ст. 655 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” внаслідок порушень, допущених при формуванні початкової ціни;

- безпідставністю у світлі встановлених ч. 4 ст. 12 Закону України „Про місцеве самоврядування” обмежень щодо сумісності посади Іловайського міського голови перебрання останнім повноважень сторони продавця, управненого укладати договір купівлі-продажу згідно ч.1 ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”,

вказує на порушення спірним договором купівлі-продажу від 18.12.2007р. вимог означених норм діючого законодавства, а отже і на недотримання вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, що є безумовною підставою для визнання його недійсним згідно ч. 1 ст. 215 цього Кодексу.

Характер допущенних при укладанні спірного договору порушень діючого законодавства унеможливлює застосування положень ст.217 Цивільного кодексу України щодо недійсності лише окремих частин спірного договору, оскільки такі порушення зачіпають договір в цілому.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 236 Цивільного кодексу України спірний договір є недійсним з моменту його вчинення, а можливість настання передбачених ним прав та обовязків на майбутнє припиняється.

При цьому, з урахуванням правої позиції Вищого господарського суду України, викладеною в п. 19 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, наведені законодавчі приписи вказують на те, що рішення суду про визнання договору недійсним має зворотну силу в часі, і ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України не встановлює винятків із правил частини 1 цієї статті, а лише конкретизує ч. 1 ст. 216 цього Кодексу, згідно якої недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. При цьому, враховуючи імперативну визначеність законом моменту, з якого договір визнається судом недійсним, зазначений момент не підлягає обовязковому визначені у резолютивній частині рішення.

У світлі зазначених положень спірний договір з моменту його укладання не є належною підставою для набуття його сторонами згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України взаємообумовлених прав та обовязків, зокрема права власності ОСОБА_1 на вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 29,7кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_1 , та вибуття цього майна із комунальної власності.

Водночас, враховуючи, що майнових вимог про застосування реституційних наслідків за спірним договором в межах розглядуваної справи не висувалось, суд, зважаючи на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у п. 17 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, не вбачає за необхідне вирішувати питання про такі наслідки у цій справі.

Оскільки первісної причиною виникнення розглядуваного спору є порушення приватизаційного законодавства з боку Позивача, а саме бездіяльність щодо не створення органу приватизації, судові витрати, повязані із розглядом цієї справи згідно ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Позивача та стягуються з нього в порядку ст. 46 цього Кодексу на користь державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 22, 29, 33, 34, 43, 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора м. Харцизька в інтересах держави, територіальної громади м. Іловайська в особі Іловайської міської ради Донецької області до ОСОБА_1, м. Іловайськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання недійсним аукціону з продажу нежитлового вбудованого приміщення площею 29, 7 кв. м., розташованого за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1, результати якого оформлені протоколом №1 від 26.11.2007р. та договору купівлі продажу вказаного обєкту від 18.12.2007р. задовольнити у повному обсягу.

2. Визнати недійсним аукціон з продажу нежитлового вбудованого приміщення площею 29,7кв. м., розташованого за адресою: Донецька область, АДРЕСА_1, результати якого оформлені протоколом №1 від 26.11.2007р., та договір купівлі продажу вказаного обєкту від 18.12.2007р.

3. Стягнути з Іловайської міської ради Донецької області на користь державного бюджету витрати з державного мита в сумі 85грн. 00коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.12.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Суддя