Ухвала суду № 90045115, 25.06.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 757/50799/19-к

Провадження №: 1-кп/752/1141/20

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

25 червня 2020 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Дмитрук Н.Ю.,

за участю секретаря Пащенка М.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019100000000007 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора Доманіцького М.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Гаркавого І.С.,

встановив:

До Голосіївського районного суду м. Києва передано обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 62019100000000007 від 04.01.2019 р. відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Підсудність даного кримінального провадження визначена ухвалою Київського апеляційного суду від 23.10.2019 Голосіївському районному суду м. Києва.

Прокурор зазначив, що на підставі обвинувального акта є можливість призначити судовий розгляд.

Захисник обвинуваченого підтримав подані ним письмові клопотання про повернення обвинувального акту (а.с. 115-123), письмові заперечення на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі № 757/5244/19-к (124-149), скаргу на постанову про визначення підслідності та доручення проведення досудового розслідування, яку просив задовольнити та скасувати постанову про визначення підслідності та доручення проведення досудового розслідування від 12.04.2019 у кримінальному провадженні № 62019100000000007 від 04.01.2019 винесену заступником Генерального прокурора Стрижевською А.А. (а.с. 150-169), скаргу на постанову про продовження строку досудового розслідування від 27.03.2019, яку просив задовольнити та скасувати постанову про продовження строку досудового розслідування від 27.03.2019 у кримінальному провадженні № 62019100000000007 від 04.01.2019, винесену заступником Генерального прокурора Стрижевською А.А. (а.с. 170-207).

Обвинувачений підтримав захисника, зазначив, що обвинувальний акт ні він, ні його захисник не отримували, намагання вручити йому обвинувальний акт відбувалось із численними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону. Так, захисник, який розписався за отримання обвинувального акту, не є його захисником та він не хотів, щоб той представляв його інтереси та не надавав йому такого дозволу. На підтвердження своїх слів надав відеозапис, на якому йому намагались вручити обвинувальний акт. Крім того, надав копію обвинувального акту, залишеному на його робочому столі, та зазначив, що він не відповідає наявному у матеріалах справи, оскільки його примірник не має дати складення. Отримувати обвинувальний акт 19.09.2019 він не збирався, оскільки виклики на його отримання він отримував не те, що за 3 дні до цього, як того вимагає КПК, а на наступний день після, так само, як і його захисник. Останні виклики були на 21.09.2019, тому він відмовився отримувати обвинувальний акт саме 19.09.2019 без присутності свого захисника.

Окремо зауважив на тому, що незаконні дії адвоката Євтєєва О.О. оскаржувались ним до КДКА Київської області, за результатами розгляду його скарги адвоката Євтєєва О.О. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з ЄРАУ та анульовано свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю № 1792/10 від 28.09.2000 р.

Прокурор заперечував щодо повернення обвинувального акту, зауважив, що той відповідає вимогам та вручений у відповідності до вимог КПК, щодо задоволення скарг заперечував, зазначивши, що усі слідчі дії на досудовому розслідуванні відбувались рамках КПК. Захист не реагував на виклик на слідчі дії під час проведення досудового розслідування. Зауважив, що скарги захисту стосуються належності та допустимості доказів, ці питання під час підготовчого судового засідання не вирішуються. Щодо обшуку, той був проведений з метою збереження доказів, на наступний день було надіслано відповідне клопотання до суду.

Вислухавши думку учасників провадження, суд вважає, що клопотання про повернення обвинувального акту підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, і вказані вимоги є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Норми КПК України покладають на суд обов`язок роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України).

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Отже, висунуте обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.

Наведеним вимогам обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №62019100000000007 не відповідає.

Так, при викладенні фактичних обставин прокурор зазначає в абз. 5 стор. 6 обвинувального акту, що « ОСОБА_1 запропонував вплинути на позитивне вирішення питання про надання в оренду указаних об`єктів нерухомого майна використовуючи владу, надану йому як заступнику голови Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та одночасно голові постійно діючої конкурсної комісії з проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади м. Києва: надати перевагу ОСОБА_2 при прийнятті документів, своєчасно повідомляти інформацію необхідну для створення поза конкурентних умов, надати дозвіл на огляд приміщення та безперешкодно затвердити оцінку; забезпечити включення до переліку вільних приміщень та передачу у оренду на вигідних умовах»

Далі в абз. 7 стор. 15 в обвинувальному акті вказується таке: «таким чином, своїми умисними діями, які виразились у проханні надати та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їм влади, вчиненому службовою особою, яка займає відповідальне становище, ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України»,

Таким чином, із викладу фактичних обставин та формулювання обвинувачення чітко не встановлено у чому саме обвинувачується ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, чи ст.ст. 190, 369-2 КК України ознаки яких прослідковуються у абз. 5 стор. 6 обвинувального акту.

Із доводами сторони захисту щодо помилкової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК України з підстав того, що діяння які мав би той виконати не входили до його компетенції, суд не може погодитись на даній стадії, оскільки не може вийти за межі предмету судового розгляду, який вирішується у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдатися до дослідження обставин кримінального провадження (та перевірки їх доказами), що є неприпустимим на даній стадії судового розгляду, та суперечить загальним засадам кримінального провадження

Пунктом 3 ч. 4 ст. 291 КПК України встановлено, що до обвинувального акта додається, у тому числі, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, однак у матеріалах, доданих до обвинувального акту прокурором відсутні необхідні розписки про отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування ОСОБА_1 та його захисником - адвокатом Гаркавим І.С., адже, як зазначено у ст. 46 ч. 4 КПК України, захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює.

Із наданого та переглянутотого судом відеозапису, на якому зафіксовано, як «вручався» обвинувальний акт ОСОБА_1 , убачається, що право обвинуваченого на захист було грубо порушено, та встановлено, що в порушення вимог ч. 1 ст. 293 КПК України обвинуваченому та його захиснику обвинувальний акт під розписку не надані, більше того, обвинувальний акт, який залишили на робочому місці ОСОБА_1 не відповідає наявному в матеріалах кримінального провадження.

Щодо доводів захисту невідповідності реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК, то вони не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору

Вказані вище недоліки обвинувального акту, порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_1 перешкоджають суду призначити судовий розгляд даного кримінального провадження, у зв`язку з чим він підлягає поверненню прокурору відповідно до ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України для приведення його у відповідність з вимогами кримінального процесуального закону.

У зв`язку із поверненням обвинувального акта прокурору письмові заперечення на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі № 757/5244/19-к, скарга на постанову про визначення підслідності та доручення проведення досудового розслідування та скарга на постанову про продовження строку досудового розслідування від 27.03.2019, - є передчасними.

Керуючись ст.ст. 314-317 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Гаркавого І.С. про повернення обвинувального акту - задовольнити.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом семи діб з моменту проголошення.

Суддя Н.Ю. Дмитрук