Вирок № 90044931, 25.06.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6037/19

Провадження № 1-кп/727/80/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

за участю секретаря судових засідань Ільчука М.В.

за участю учасників судового кримінального провадження:

- прокурора Сипливої А.Б.

- обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №1 приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці справу за кримінальним провадженням за № 12019260040000661 від 27.03.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, без постійного місця реєстрації і проживання в м. Чернівцях та Чернівецької області, українця, громадянина України, не одруженого, з професійно – технічною освітою, не працюючого, раніше не судимого, - у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 14 години 37 хвилин, перебуваючи на ринку «Буковинський» у приміщенні магазину №3, що по вул. Небесної Сотні, 20 у м. Чернівці, переконавшись у відсутності уваги з боку сторонніх осіб та продавця даного магазину, з полиці торгового залу, діючи умисно, протиправно з корисливих мотивів, маючи на меті таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу викрав належні потерпілому ОСОБА_2 мобільний телефон «Samsung J5» чорного кольору, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , вартістю 5212 гривень із картою пам`яті, вартістю 100 гривень та після скоєного, з місця вчинення злочину пішов, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим своїми умисними діями спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 5312 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК України в повному обсязі і надав суду, в порядку вимог ст. 351 КПК України, показання про те, що дійсно ним в березні минулого року було здійснено крадіжку мобільного телефону «Samsung J5» чорного кольору, за обставин того, що він зайшов в магазин з метою придбати чехол до власного мобільного телефону та на столі продавця побачив різні телефони, один з яких він взяв та поклав не помітно для інших до кишені; в подальшому розплатившись за чехол, вийшов з магазину. Пояснив, що мобільний телефон він викрав для себе особисто, однак в подальшому, коли він не мав можливості розрахуватися за проїзд в таксі, він таксисту невідомій йому особі віддав викрадений телефон; не заперечував, що матеріальну шкоду потерпілому не відшкодував, однак, готовий це зробити, цивільний позов визнав у повному обсязі; вчиненому кається і просить його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, суду останнім надано письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, просив задовольнити цивільний позов; щодо покарання обвинуваченому винести на розсуд суду.

У відповідності до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Суд, заслухавши думку прокурора та думку обвинуваченого, дійшов висновку, що судовий розгляд кримінального провадження можливо провести без участі потерпілого.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 не оспорював фактичних обставин справи, повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст і правові наслідки застосування ст. 349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі, окрім тих документів, що характеризують особу обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_1 було роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349, ч. 1 ст. 337 КПК України та його право на захист, останній наполіг на захисті своїх інтересів в суді самостійно.

Суд, дії ОСОБА_1 вірно кваліфікує за ст. 185 ч.1 КК України, так як в судовому засіданні з достовірністю установлено, що обвинувачений вчинив крадіжку - таємне викрадення чужого майна (крадліжка). Обвинуваченим кваліфікація не оспорюється.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує, у відповідності до вимог ст. 65 ч.3 КК України ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують його покарання.

Згідно ст. 12 ч 3 КК України, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відноситься до, категорії злочинів середньої тяжкості.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено. Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття у вчиненому та активне сприяння у розкритті злочину.

На підставі ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення. Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При ухваленні вироку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності. Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд бере до уваги, що він вину за ч. 1 ст. 185 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, шкоду завдану потерпілому не відшкодував, відповідно на обліку в психіатричній лікарні, перебуває з 2017 року на обліку в наркологічному диспансері з приводу зловживання алкоголем; офіційно не працює, не має постійного місця проживання, не має сім`ї, на протязі більше року переховувався від суду, був затриманий 19.06. 2020 року в м. Києві.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відсутність обставин які обтяжують його покарання, дані про його особу, враховуючи позицію потерпілого в частині того, що майнова шкода йому не відшкодована, а також враховуючи те, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, суд вважає, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 є не можливим без ізоляції від суспільства і останньому слід призначити покарання достатнє й необхідне для його виправлення, попередження вчиненні ним нових кримінальних правопорушень, в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, у вигляді арешту.

Заходи забезпечення даного кримінального провадження відносно ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні застосовувалися; судом застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з врахуванням того, що останній більше року переховувався від суду та виїхав в інше місто, не повідомивши про це прокурора та суд.

Речові докази, процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

До початку судового розгляду потерпілим, цивільним позивачем ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні цивільний позов визнав у повному обсязі, запевнив суд, що повністю відшкодує потерпілому завдану шкоду. Отже, із врахуванням обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та його матеріального стану, а також з врахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 (із змінами і доповненнями), якої визначено, що «у разі заподіяння особі майнової шкоди неправомірно вчиненими діями, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини», суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позовні вимоги потерпілими мотивовано положеннями ст. 1166, 1177, 1199 ЦК України. Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода. Завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Положеннями ст. 1177 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення відшкодовується відповідно до закону. У пункті 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку; тобто, при вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер правовідносин, що склалися між учасниками, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Відповідно до ст.ст. 368,370,371 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Обгрунтованість, законність і вмотивованість судового рішення обумовлена і в правових позиціях ВП Верховного Суду від 03.07. 2019 року (справа № 288/1158/16к).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368 - 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, - УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України і призначити йому за даною статтею покарання у вигляді 2 (двох) місяців арешту.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з 19.06.2020 року.

Міру запобіжного заходу, застосовану до ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, залишити обрану до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 до цивільного відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 про відшкодування матеріальної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 на користь потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 - 5312.00 грн. матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти діб з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці (в порядку п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України). Вирок суду підлягає врученню в порядку ч. 6, ч.7 ст. 376 КПК України стороні обвинувачення, стороні захисту.

Суддя Слободян Г.М.