Рішення № 90043984, 11.06.2020, Городищенський районний суд Черкаської області

Справа № 691/94/19

Провадження № 2/691/58/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участю секретаря судових засідань Сидоренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 21.08.2007 року між ним, як позичальником, та ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк»), як позикодавцем, було укладено кредитний договір № CSR0GA01160110. За умовами даного договору, йому було надано кредитні кошти у сумі 50000,00 гривень на придбання житла. У серпні 2018 року йому стало відомо, що 04.10.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. видано виконавчий напис за реєстровим № 9793, відповідно до якого, з нього стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») заборгованість за кредитним договором № CSR0GA01160110 від 21.08.2007 року у сумі 118236,14 гривень, з яких: 31060,95 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 17356,93 гривень – заборгованість за відсотками; 2300,40 гривень – заборгованість з комісії та 67517,86 гривень – заборгованість за пенею. При цьому, як вбачається з нотаріального напису, вказана заборгованість виникла у період з 21.08.2007 року по 18.07.2017 року. Про вказані вище обставини йому стало відомо після того, як із Городищенського РВ ДВС ГРУЮ в Черкаській області, він отримав копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2018 року. Там же він отримав і копію самого виконавчого напису від 04.10.2017 року, ознайомившись з ним, вважає, що він винесений з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, на його думку, нотаріус, при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, яким порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не встановив дотримання стягувачем вимог законну щодо трирічного строку подання виконавчого напису з часу настання у банку права звернення з такою вимогою. Враховуючи викладене, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 04.10.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., зареєстрований в реєстрі за №9793, про стягнення із нього на користь АТ КБ «ПриватБанк» не виплачених у строк, відповідно до умов кредитного договору № CSR0GA01160110 від 21.08.2007 року та розрахунку заборгованості за договором, станом на 18.07.2017 року, грошових коштів у загальній сумі 118236 гривень 14 копійок.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте до суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову заперечує. Також, до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник позивача зазначив, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений з суворим дотриманням ст. ст. 87,88 ЗУ «Про нотаріат» та п. 3.11, 3.2 гл. 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості. Також, у відзиві зазначено, що оскільки договір не був виконаний достроково, розірваний чи змінений, а також те, що договір не виконується належним чином, він продовжує діяти і до сьогодні, правовідносини між сторонами тривають, а тому вважає, що заборгованість за виконавчим написом стягнута в межах загального строку позовної давності у три роки.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, проте до суду надійшов лист, у якому він просив розглядати справу у його відсутність.

Суд, вислухавши позивача та його представника, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 21.08.2007 року, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № CSR0GA01160110. За умовами вказаного договору, ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 50000 гривень на придбання нерухомості.

Згідно п. 7.3 договору, забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Згідно рішення Городищенського районного суду від 17.11.2009 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CSR0GА01160110, укладеним 21.08.2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , в розмірі 56150 гривень 00 копійок, було звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок та земельну ділянку, площею 66,1 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ КБ «ПриватБанк».

04.10.2017 року, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», що є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк», невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору № CSR0GА01160110 від 21.08.2007 року та розрахунку заборгованості за договором, станом на 18.07.2017 року, грошових коштів у сумі 118236 гривень 14 копійок, з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 31060,95 гривень; заборгованості за відсотками у розмірі 17356,93 гривень; заборгованості з комісії у розмірі 2300,40 гривень; заборгованості з пені у розмірі 67517,86 гривень.

У виконавчому написі зазначено, що стягнення здійснюється за період з 21.08.2007 року по 18.07.2017 року.

Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав, шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства (ч.1 ст.39 закону «Про нотаріат»). Таким актом, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5.

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія. Регулює процедуру вчинення нотаріусами виконавчих написів гл.14 Закону України «Про нотаріат» та гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів.

Умови вчинення виконавчих написів визначено ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Відповідно до приписів даної статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більш як 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більш як один рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пп.1, 3 гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником, нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника — фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 Закону України «Про нотаріат»).

Тобто, як вбачається з вище наведеного, вчинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Таким чином, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, про захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, а також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками — наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений пп.2.3 п.2 гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, — шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень — письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно з відповідним переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів стст.15, 16, 18 ЦК, стст.50, 87, 88 закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень стст.87, 88 закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Таких висновків дійшов ВС в постанові від 26.02.2020 року у справі №369/6415/17).

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата ВС у постанові від 29.03.2019 за наслідками розгляду цивільної справи №137/1666/16-ц.

Також, у висновку ВП ВС, зробленому у постанові від 29.03.2019 у цивільній справі №137/1666/16-ц зазначено, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Як було зазначено вище, рішенням Городищенського районного суду від 17.11.2009 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CSR0GА01160110, укладеним 21.08.2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , в розмірі 56150 гривень 00 копійок, було звернуто стягнення на предмет іпотеки - будинок та земельну ділянку, площею 66,1 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Тобто, після ухвалення вказаного рішення, стягувач АТ КБ «ПриватБанк» знову нарахував ОСОБА_1 заборгованість (за тілом кредиту, відсотками, комісією та пенею) за кредитним договором № CSR0GА01160110 від 21.08.2007 року, вказавши період заборгованості з 21.08.2007 року по 18.07.2017 року. Хоча, згідно рішення Городищенського районного суду від 17.11.2009 року, було звернуто стягнення на предмет іпотеки і заборгованість за кредитним договором у даному рішенні була вказана в повному обсязі, тому кредитор мав право лише на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто 3% річних та інфляційні втрати, а не на нарахування відсотків та пені за кредитним договором.

Позивач та його представник категорично заперечують проти розрахунку заборгованості, наданого стягувачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису у сумі 118236 гривень 14 копійок і вважають суму заборгованості безпідставною.

Таким чином, обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису – безспірність заборгованості, як того вимагає ст. 88 Закону України «Про нотаріат», не дотримана та спростовується наявними у справі доказами та поясненнями сторони позивача.

Щодо строків позовної давності, то, як зазначалося вище, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більш як 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більш як один рік.

Як вбачається з самого виконавчого напису, нотаріус вказав, що заборгованість 118236,14 гривень, стягується за період з 21.08.2007 року по 18.07.2017 року, тобто за 9 років.

Крім того, включена у даний розрахунок, пеня, яка складає 67000,00 гривень, нарахована з 21.08.2007 року, що не відповідає положенням ст. 258 ЦК України, оскільки відносно її стягнення встановлений спеціальний строк позовної давності, що становить 1 рік.

Все вище наведене дає суду підстави вважати, що виконавчий напис, вчинений 04.10.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., не відповідає вимогам ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Також, позивач, разом з позовною заявою, подав до суду заяву про компенсацію понесених стороною позивача витрат на правничу допомогу, в порядку ч. 3 ст. 137 ЦПК України, згідно якої просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3800 гривень.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До даної заяви, позивачем додано: договір про надання професійної правничої допомоги від 15.11.2019 року; квитанцію № 28/11/19-1 від 28.11.2019 року про проведення оплати на суму 800,00 гривень; квитанцію № 13/01/20-1 від 13.01.2020 року про проведення оплати на суму 3000,00 гривень; акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 15.11.2019 року; детальний опис робіт, наданих адвокатом, та їх вартість.

Окрім того, позивач, при подачі позову сплатив судовий збір у сумі 768,40 гривень, що підтверджується квитанціями № 320 від 21.01.2019 року та № 56 від 22.01.2019 року.

Оскільки, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, тому з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати у сумі 4568,40 гривень, з яких: 768,40 гривень – сплачений судовий збір та 3800,00 гривень – випрати на правничу допомогу.

На підставі наведеного та керуючись: ст. ст. 2, 4, 5, 9, 10, 12,13, 17, 18, 76 – 81, 133, 137, 141, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України; ст. ст. 15,16,18 ЦК України; ст.ст. п. 19 ст. 34, ч. 1 ст. 39, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5, суд,

УХВАЛИВ:

позовну заяву задоволити. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 04.10.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, зареєстрований в реєстрі за №9793, про стягнення із ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» не виплачених у строк, відповідно до умов кредитного договору № CSR0GA01160110 від 21.08.2007 року та розрахунку заборгованості за договором, станом на 18.07.2017 року, грошових коштів у загальній сумі 118236 гривень 14 копійок.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , судові витрати у сумі 4568 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, з яких: 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок – сплачений судовий збір та 3800 (три тисячі вісімсот) гривень 00 копійок – випрати на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 22.06.2020 року.

Суддя В. О. Черненко