Рішення № 90040889, 25.06.2020, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/2882/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Коваль Р.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Червоноградської місцевої прокуратури Сокальське відділення – Скапецька А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Червоноградської місцевої прокуратури Сокальське відділення та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , матір позивача, було знайдено у її будинку з тяжкими тілесними ушкодженнями та 01.07.2010 року вона померла у Червоноградській ЦМЛ від зазначених ушкоджень. 07.11.2010 року Сокальським РВ ГУМВС України у Львівській області за фактом смерті ОСОБА_3 було порушено кримінальну справу. 16.11.2010 року начальником слідчого відділення Сокальського РВ ГУМВС України у Львівській області порушено кримінальну справу щодо позивача за підозрою у завданні його матері тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілої. Того ж дня позивача ОСОБА_2 затримали на сімдесят дві години. 19.11.2010 Сокальський районний суд Львівської області ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді арешту на строк до 26.11.2010 року. 26.11.2010 року ухвалою Сокальського районного суду Львівської області продовжено ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді взяття під варту до 26.01.2011 року на тій підставі, що він обвинувачувався у вчиненні тяжкого злочину та що, перебуваючи на волі він може продовжувати вчиняти злочини, ухилятися від слідства і суду та перешкоджати встановленню істини у справі. 26.11.2010 року досудове слідство було закінчено, і матеріали справи передано до Сокальського районного суду для розгляду по суті. 24.12.2010 року Сокальський районний суд провів попередній розгляд справи, під час якого відмовив ОСОБА_2 та його захисту в задоволенні клопотання про звільнення його з-під варти. 17 березня та 10 липня 2011 року Сокальським районним судом Львівської області винесено дві ухвали з приводу відмови у задоволенні клопотання про звільнення з-під варти. 30.01.2012 року ухвалою Сокальського районного суду Львівської області задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 та його захисників про звільнення з-під варти, позивача було звільнено того ж дня. Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 30.12.2015 року, ОСОБА_2 виправданий у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 121 КК України щодо заподіяння тяжких тілесних ушкоджень своїй матері ОСОБА_3 що спричинило смерть. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12.10.2016 року вирок Сокальського районного суду Львівської області від 30.12.2015 року скасовано, а справа скерована у Червоноградську прокуратуру для проведення додаткового розслідування. В подальшому постановою Червоноградської місцевої прокуратури від 13.07.2017 року кримінальне провадження № 120171401500000062 від 25.01.2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.

Відтак, позивач ОСОБА_2 перебував під слідством та судом в період із 16.11.2010 року по 13.07.2017 року, тобто 6 років 7 місяців 27 днів.

Під вартою позивач ОСОБА_2 перебував з 16.11.2010 року по 30.01.2012 року, тобто 1 рік 2 місяці 14 днів.

Зазначає, що 23.08.2019 року ОСОБА_2 звернувся в Червоноградську міську прокуратуру із заявою про відшкодування шкоди в порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Листом від 25.09.2019 року Червоноградська місцева прокуратура повідомила позивача, що відмовляє йому у виплаті відшкодування та рекомендує звернутись в суд.

Вказує, що на час затримання він офіційно не працював, а перебував на пенсії по віку. В обґрунтування спричинення йому моральної шкоди зазначає на те, що він перебував під слідством і судом 6 років 7 місяців 27 днів, з якого 1 рік 2 місяці 14 днів перебував під вартою. За цей період часу, а це позбавлення волі більше 1 –року кардинально змінився усталений спосіб життя позивача, він не міг бачитись із рідним, друзями. Піддавався важким і тяжким образам в силу важкого звинувачення фактично у вбивстві матері. Тобто, слідство та суд незважали на його стан здоров`я, пенсійний вік та утримували його під вартою. Зазначає, що за 1 рік обмеження волі він втратив усі наявні зв`язки в житті. Більше того внаслідок незаконного звинувачення люди почали його називати вбивцею. Позивач важко переживав несправедливе до нього відношення та незаконне звинувачення.

Згідно вимог ч.3 ст. 12 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Таким чином Закон визначає мінімальну межу відшкодування розміру моральної шкоди. Законодавець не визначив верхньої межі визначення розміру моральної шкоди.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати становить - 4173,00 грн.

Відтак, мінімальний розмір моральної шкоди становить 80 місяців (тривалість слідства та суду) * 4173,00 грн. = 333 840, 00 грн..

Враховуючи вищевказані обставини справи, довготривале тримання позивача ОСОБА_2 під вартою, непоправні зміни в його житті, розмір моральної шкоди оцінює в розмірі 1 млн. гривень.

Крім цього, позивач зазначає, що ним було витрачено на правову допомогу кошти в розмірі 40 000 грн., які підлягають відшкодуванню.

З покликанням на ст. 1176 ЦК України, ст.ст. 1-5, 12,13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» просить стягнути із Державної казначейської служби України, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на його користь 1 000 000грн. відшкодування моральної шкоди та 40000грн. витрати на відшкодування правничої (юридичної) допомоги.

27.11.2019 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

02.01.2020 року представником відповідача Державної казначейської служби України подано відзив на позовну заяву у якому зазначив, що заперечує вимоги позивача та просить у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

27.01.2020 року представником відповідача Червоноградської місцевої прокуратури подано відзив на позовну заяву у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку із їх безпідставністю.

Ухвалою від 18.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, надав суду заяву у якій зазначив, що підтримує позовні вимоги, розгляд справи просив проводити у його відсутності.

Представник позивача – адвокат Огорілко Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в обґрунтування вимог навів доводи аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача Червоноградської місцевої прокуратури Сокальське відділення – Скапецька А.Г. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала заперечення вимог позивача, що викладені у відзиві.

Представник відповідача Державної казначейської служби України будучи належно повідомленим про час розгляду справи в судове засідання не прибув та не повідомив суд про причину неявки.

Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши докази в справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 16.11.2010 року щодо ОСОБА_2 Сокальським РВ ГУМВС України у Львівській області порушено кримінальну справу щодо вчинення ним злочину передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

16.11.2010 року ОСОБА_2 затримано.

19.11.2010 року Сокальський районний суд Львівської області ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді взяття під варту на строк до 26.11.2010 року.

26.11.2010 року Сокальським районним судом ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді взяття під варту до 26.01.2011 року.

26.11.2010 року завершено досудове розслідування, справу скеровано для розгляду до Сокальського районного суду.

Під час попереднього розгляду справи 24.12.2010 року та в ході її розгляду 17.03.2011р., 10.07.2011р. судом продовжувався ОСОБА_2 обраний раніше запобіжний захід у виді взяття під варту.

Ухвалою Сокальського районного суду від 30.01.2012 року задоволено клопотання ОСОБА_2 , позивача звільнено з-під варти.

Вироком Сокальського районного суду від 30.12.2015 року, ОСОБА_2 виправданий у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 121 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12.10.2016 року вирок Сокальського районного суду від 30.12.2015 року скасовано, справу скеровано у Червоноградському прокуратуру для проведення додаткового розслідування.

В подальшому постановою Червоноградської місцевої прокуратури від 13.07.2017 року кримінальне провадження № 120171401500000062 від 25.01.2017 року за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.

Згідно положень ч.1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в тому числі і судом.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Статтею 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов`язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону).

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Судом встановлено, що на правовідносини, що виниклі між сторонами розповсюджується Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Так, статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

Оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебував під слідством та судом в період із 16.11.2010 року по 13.07.2017 року, тобто 6 років 7 місяців 27 днів.

Під вартою позивач ОСОБА_2 перебував з 16.11.2010 року по 30.01.2012 року, тобто 1 рік 2 місяці 14 днів.

Згідно вимог ч.3 ст. 12 Закону, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Таким чином Закон визначає мінімальну межу відшкодування розміру моральної шкоди. Законодавець не визначив верхньої межі визначення розміру моральної шкоди.

Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у Постанові від 20.09.2018 року справа № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18 розмір мінімальної зарплати визначається згідно розміру на час звернення із заявою про відшкодування: «суди попередніх інстанцій правильно керувалися тим, що на підставі положень Закону № 266/94-ВР позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили. Разом з тим суди не врахували, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.»

Таким чином, враховуючи мінімальний розмір заробітної плати на момент розгляду справи судом – 4723грн., період перебування позивача під слідством та судом - 94 місяців 10 днів, мінімальний розмір завданої позивачу моральної шкоди не може бути меншим – (94,33 * 4 723, 00 грн) = 445520,59грн.

В свою чергу, суд враховує ту обставину, що позивач ОСОБА_2 перебував під слідством і судом 6 років 7 місяців 27 днів, з яких 1 рік 2 місяці 14 днів перебував під вартою.

Як зазначає позивач, в період обмеження його волі, а це більше одного року, кардинально змінився всталений спосіб його життя, він не міг бачитись із рідним, друзями. Піддавався важким і тяжким образам в силу звинувачення фактично у вбивстві матері. Органи дізнання та суд незважали на його стан здоров`я, пенсійний вік та утримували його під вартою. За 1 рік обмеження волі позивач втратив усі наявні зв`язки в житті. Більше того внаслідок незаконного звинувачення люди почали називати його вбивцею. Позивач важко переживав несправедливе відношення до нього та незаконне звинувачення.

За таких обставин, суд встановивши всі обставини справи та з`ясувавши доводи сторін, обґрунтування позивачем своїх вимог, розмір моральної шкоди, а також виходячи з принципу співмірності, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, дійшов висновку, що справедливою сатисфакцією є сплата на користь позивача моральної шкоди у більому розмірі, як гарантований в даному випадку законом, а саме 550 000грн.

Відтак, позовну вимогу позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 1000000грн., суд задовольняє частково, на суму 550 000грн.

Відповідно до п.1 ст.35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 3 серпня 2011 року визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Відповідно, суд дійшов висновку, що з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути 550000 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу досудового розслідування та прокуратури.

В свою чергну, згідно п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір несправляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначене витрати по сплаті судового збору мають бути віднесені за рахунок держави.

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 40000грн., судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встнваовлено, що 18.01.2011 року між позивачем ОСОБА_2 та адвокатами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договори про надання правової допомоги.

Згідно акту про надання послуг за договором про надання юридичних послуг складеного 01.08.20917р., розписки про отримання корштів від 14.12.2016р. та квитанцій від 17.10.2016р., 25.10.2016р., 03.11.2016р., 11.11.2016р. та 14.12.2016р. позивач сплатив адвокату Романів С.І. 20000грн. за надану правову допомогу.

Згідно акту про надання послуг за договором про надання юридичних послуг складеного 01.08.20917р., акту погодження ціни договору від 18.01.2011р., копії прибуткового касового ордера №4 від 02.10.2014р. та копії квитанції від 02.10.2014р. позивач сплатив адвокату Огорілко Ю.В. 20000грн. за надану правову допомогу.

Позивач просить суд стягнути витрати на правову допомогу у сумі 40 000 грн.

При визначенні розміру витрат позивача на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачем, суд врахував також наступне.

У частинах п`ятій та шостій статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачі не виявили бажання реалізувати право, надане згаданими приписми процесуального закону, не звернулися до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, не вжили заходів щодо доведення неспівмірності таких витрат.

Таким чином, суд знаходить доведеними судові витрати на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі у сумі 40000грн., які понесені позивачем та за правилами статті 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню стороною відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 550 000 (п`ятсот п`ятдесят тисяч) грн. відшкодування моральної шкоди та судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу у сумі 40000 (сорок тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання – с. Сілець, Сокальського району, Львівської області.

Відповідач: Державна казначейська служба України, місце знаходження – м. Київ, вул. Бастіонна,6, ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач: Червоноградська місцева прокуратура Сокальське відділення, місце знаходження – м. Сокаль, вул. Шептицького, 157, ЄДРПОУ 02910031.

Повний текст рішення виготовлено 25.06.2020 року.

Головуючий: Т. В. Струс